    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Любов, кохання
 Любов, коханняВірш 9
Все, що дрімало під покровом ночі,
З промінчиками Сонця ожива,
Й людська істота розтуляє очі,
Якщо вона ще сонна, ще жива!
Все зігріває сонячне проміння,
А Небо не дає життю згоріть!
Любов же має дивовижне вміння
Зсередини людину обігріть
Яскравим, чистим, життєдайним світлом,
Очистить душу хвилями тепла,
Якщо душа ще й досі не розквітла,
Якщо допіру сонною була!
Мов Сонце вранці Землю – осія
Пробудження душі Любов твоя!
27.02.2003 р.
Вірш 29
Любов від нас не вимагає дії!!!
До дії спонукає рій бажань.
Бажаннями наш розум володіє,
Та інколи й у дії є межа!
Ні, не тоді, як ми лягаєм спати,
І не коли за ложе вже – труна,
А лиш коли почнем медитувати,
І в серці озивається струна
Любові до земного існування,
До кожної клітини, до Творця,
До Всесвіту від миті заснування
І аж до безкінечного кінця!
У спокої у серце зазирни,
Від суєтних бажань Любов звільни!
30.05.2003 р.
Сонет 52
Бог є Любов, і хто її не знає,
Той у цім світі наче й не живе!
Любов’ю Бог наповнив все живе,
І хто її не бачить – той дрімає
Чи й зовсім спить. І гадки він не має,
Що від зачаття дав життя нове
Усім в Любові Бог, і Він зове
Прозріти всіх! І зла Він не тримає:
Любов і зло – мов Небо і Земля!
Довіку Небо Землю прихиля
До чистоти, прозорості, Любові,
А ми, забувши, що усі – боги,
Не віримо: усе нам до снаги!
Що творимо у думці, ділі, слові?!
7.09.2003 р.
Сонет 61
Людині дано цілий світ любити!
Чи це властиво одному Творцю?
Та істину нетривіальну цю
Вже знають від народження всі діти!
Вони уміють плакати й радіти
Світам малим, дитинства острівцю –
Проявленому Божому Лицю –
А виросши, встигають розгубити
З того чимало, що боги дали,
Та лиш окремі люди вберегли,
До інших же – вертається поволі.
Тож дано нам любити цілий світ!
Відкиньмо перепони в голові
І випустімо серце із неволі!
11.10.2003 р.
Сонет 62
Як не Любов, то що ми в серці носим?!
Із чим виходим рано в білий світ,
Де Сонце посилає нам привіт?!
Блищать на травах посивілих роси,
І верб вже почали жовтіти коси.
Як не Любов – що бачим у відвіт?
Ми, чи думки – хазяїн в голові?
Яких щедрот щодня й у кого просим?
Є лиш одна летюча рідина,
Вона серця виповнює до дна,
І зцілює, і вік оберігає –
Свята Любов! А тільки додаси
Густіше щось – пробачення проси
У серця, що тьмяніє, затухає...
11.10.2003 р.
Сонет 65
А хто нам заважа людей любити?
Любов з коханням плутати не слід!
Кохання залиша глибокий слід
В душі. Коли минає – що робити?
У нелюбові кожен день губити?
Закути серце охололе в лід,
Чи засушить, немов зів’ялий плід?
Так серце можна зовсім погубити!
Погляньмо навкруги – яка краса!
Над нами – безкінечні Небеса,
Ця глибина ніколи не лукавить!
Уважніше вдивляймось у земне
Відкритим серцем, і не омине
Його Любов, що Божим світом править!
15.10.2003 р.
Сонет 75
Присвячується всім молодятам
На рушник ступили молодята –
В майбуття простелений поріг,
Вишитий на щастя оберіг.
В молодій сім’ї це – перше свято!
В вас в житті ще буде свят багато
У потомній сутності доріг!
Щоб кохання кожен уберіг,
Світло сонця ллє обручок злато!
А батькам – до пояса уклін,
Найріднішим людям на Землі!
Коровай, шампанське – мов причастя!
Світлі душі у сріблисту вись
В голубинім леті здійнялись
На зорі закоханого щастя!
3.11.2003 р.
Сонет 82
Закони права, творені одвіку,
Снуються коло двох простих ідей:
- Нелюдяна ненависть до людей;
- Любов до грошей, без труда і ліку.
За перший гріх, за нелюбов велику,
Людині кара враз перепаде!
Любов до грошей душу доведе
До стану невпізнанного! Каліку
З дитини Ви бажаєте зробить?
Її навчіте грошики любить
Взамін того, що гроші можуть дати!
Тож у людини завжди вибір є:
Любить, та знати, що Любов дає,
Чи в нелюбові повсякчас страждати!
24.11.2003 р.
Сонет 93
Любов, кохання, с…с... У чім різниця?
Вже в с…сі майже таїни нема –
То ЗМІй так постарався недарма!
Кохання – найсолодших пут в’язниця,
До щастя неповторна колісниця,
Що котиться, здавалося б, сама
В Любов і с…с, та часто – до ярма.
Любов – то найясніша таємниця!
Вона є скрізь, і в кожному із нас,
Не лиш в сезон кохання – повсякчас!
Вона і часу, й віку непідвладна!
Зумій з Любов’ю по життю іти!
Та прагнути кохання вберегти
Без с…су – справа марна, недоладна!
15.12.2003 р.
Сонет 97
Чом Ви Любов шукати перестали?
Та ні, не в комусь іншому – в собі!
З Любов’ю Ви знайомі, далебі?!
Чому ж тоді похмурі дні настали,
Іскринки в Вашім погляді розтали,
І серце сумно черствіє в журбі?!
З собою Ви і світом в боротьбі,
Чи не в ладу? Проблеми Вас дістали?
Струсніться, розженіть у жилах кров
До кожної клітини, і Любов
Із серця випромінюйте собою!
Відчуєте: нехитра вправа ця
Проявить Вам гармонію Творця
І душу Вашу виповнить Любов’ю!
18.12.2003 р.
Сонет 101
Плекать в Любові світ – найвища цінність!
Любов в людей закладена Творцем!
Зізнаймося перед Його Лицем:
Збагнули ми оцю в собі відмінність
І сприйняли, як вищу неодмінність?
Чи прагнемо творить себе взірцем
Ув образі, дарованім Отцем?
Засвоймо, браття, власну незамінність
У справі: світ в Любові берегти,
Примножувать Любов і донести
В серцях до всіх живущих в цьому світі!
Любов – пароль в невидимі світи!
Своє життя Любові присвяти!
За неї перед Богом ми в одвіті!
7.01.2004 р.
Сонет 230
Любов чи страх – Господь з Небес нас учить –
Плекають кожне наше почуття,
І думку, й слово, дію – все життя:
Любов розкриє, страх – стискає, мучить,
Любов дарує, страх – гребе, канючить,
Любов відпустить все без каяття,
Страх – те, що є, ховає в укриття,
Любов торкнеться, страх – насильно всучить,
Страх кутає, Любов же – оголя,
Страх спричиняє біль, Любов – зціля,
Страх висушить, Любов – не надокучить!
Страх живить сум, Любов же – звеселя,
Страх приземля, Любов нас окриля,
Страх – самота, Любов нас не розлучить!
3.06.2004 р.
Сонет 260
Найвища радість – то Любов взаємна!
Вас люблять! А наскільки здатні Ви
Відкритим серцем, люблячим, живим,
Без остраху ввібрать тепло приємне,
Цілюще, життєдайне, чисте, чемне,
Наповнить здатне з ніг до голови
Клітину кожну відчуттям новим,
Безмежним, безумовним і недремним?
Таку Любов Господь усім дає!
Вона у всім од сотворіння є!
Що в почуття Любові ми вкладаєм?
Відкриймо душу, серденько своє
Любові, хай розтопить, розкує
Ті ланцюги, в котрих, бува, страждаєм!
26.06.2004 р.
Сонет 281
Ви можете відкрито глянуть в очі,
Людину стрічну поглядом зустріть,
Потрібним словом душу їй зігріть,
Забарвить чорно-білі дні сорочі
В веселки кольори, і приторочить
Усмішку на лице їй, перестріть
Її печаль і сум, аби згоріть
Усім жалям, їй щастя напророчить?!
Змогли?! Так значить, Вас Любов єдна,
Вам душу світлом сповнює до дна,
А страх ніколи серце не підточить!
Душі бездонна чиста глибина
Всі острахи і смуток поглина!
З путі Любові Вам уже не збочить!
24.07.2004 р.
Сонет 305
Людина може не зустріть кохання,
Або, його зустрівши, загубить,
Коли вона розучиться любить
Вітати Сонце посмішкою зрання,
Стрічати вітру радісне зітхання,
Росу троянди із пелюсток пить,
Під дощ грибний з усмішкою ступить,
Зорі вечірній слати привітання!
Любов – це прояв серця в кожну мить,
В Любові серце солодко щемить!
Любов – це спосіб і рушій пізнання!
З Любов’ю в серці починаєм жить!
Любов’ю прагнім кожну мить вершить!
Любов ніколи не бува остання!
10.08.2004 р.
Сонет 307
Любов і усвідомленння – то друзі,
Чуття вини і страх – то вороги!
Нам друзі додають стремлінь, снаги,
А вороги тримають у напрузі:
Вони присутні у біді, нарузі,
Коли нам хтось торочить про гріхи,
Чи ми собі придумуєм борги,
Чи справді є в нас вороги в окрузі.
А друзі – усвідомлення, Любов –
Ведуть углиб нас, до душі основ!
Життя в красі, гармонії в їх крузі!
Пильнуй, звертай увагу знов і знов:
Які чуття сповняють розум, кров,
З котрими з них твоя душа в союзі?
11.08.2004 р.
Сонет 308
Любов найвища – вічна! Не зникає
Вона ніколи! Можем тільки ми,
Істоти, іменовані людьми,
Повірить, що Любов кудись тікає!
А потім людство десь її шукає,
Чека весни від осені, зими,
Гада: Любов – то птаха із крильми,
І відкілясь здаля її гукає!
Любов – то птах, котрий в душі дріма
В той час, як ми вважаєм, що нема
Її у нас, що десь вона блукає!
Душа – не кліть, а серце – не тюрма,
Звільнім Любов – то страх її трима,
Любов давно на звільнення чекає!
11.08.2004 р.
Сонет 317
Могутність творча – з внутрішньої сили,
А сила – із єднання вироста!
Любов – єднання формула проста!
Власть не від тих, хто у верхах засіли –
Вони про владу кривдоньку просили,
Вкладаючи єднання лиш в уста!
Без внутрішньої сили власть – пуста,
Ілюзія, що б там не голосили!
Без об’єднання силоньки нема,
У самоті шукать її дарма!
Роз’єднання із Богом, між собою
Весь світ у війнах, розбраті трима!
Людина, залишаючись сама,
Слабіє у розлученні з Любов’ю!
16.08.2004 р.
Сонет 332
Любов Господня нас в житті рятує,
Звеличує, втіша Любов земна,
Одна вона у нас, чи не одна.
А людство і донині дискутує
Про те, що між релігій побутує:
Чи в світі є Антихрист – сатана,
Суд Божий, пекла місія сумна?
Бог чи людина хаос цей будує?
Чи є душа у тілі? Де вона?
Куди душа без тіла долина?
Що значить смерть страшна, що вік чатує?
Збагнімо: страх у душах вирина,
Аби потвердить: світ Любов єдна,
Тіла і душі творить і гартує!
29.08.2004 р.
Сонет 340
Ви кажете, Любов за суєтою
Щоденною зникає, пропада,
І посмішка з лиця, бува, спада,
А дійсність виглядає самотою,
Байдужою, чужою, холостою,
Нерідко серце у печаль впада?
Ні! Сумувати Вам не випада!
Гаряча кров не допуска застою:
Струмує кров, мов навесні вода
Джерельна, життєдайна, молода,
Душею в тілі зроджена святою,
І душу Бог Любов’ю огорта!
Душа, Творцева частка золота,
Вас люблячою творить, молодою!
2.09.2004 р.
Сонет 362
В Господа відсутні привілеї
Будь-кому, без будь-яких причин!
Нам би перейнять такий почин,
Людям всім, народженим Землею!
Бог створив троянди і лілеї,
І жінок з Любов’ю, і мужчин!
В шані ж у людей – найвищий чин,
Навіть в Генеральній Асамблеї!
Нам любити всіх не по нутру!?
„Всіх любить?! Еге – живцем помру!
Всіх не люблять навіть іудеї!”
Думка ця в ходу іще в миру!?
Та Життя – Любові вічний рух
Вкруг Творця Всесвітньої ідеї!
12.09.2004 р.
Сонет 446
Весна – Любов із присмаком бажання,
Духовних злетів, заповітних мрій;
Духмяне літо з Сонечком вгорі –
Палка Любов набутого пізнання,
Спокійна радість гідного визнання;
Прозора осінь – то Любов дарів,
Висока дзвінкість радісних хорів,
Любов прозрінь, розлук і проводжання;
Зима – Любов набутого тепла,
Палкого серця, що життям пала,
Любов затишшя з присмаком чекання!
Плекай Любов, що в серці розцвіла,
Живи Любов’ю, щоб вона жила
В тобі завжди, не перша й не остання!
24.10.2004 р.
Сонет 472
Коли, бува, не знаєш, як вчиняти –
Йде мова не про міряння обнов –
Про те, як світ змінити до основ,
Якщо на краще прагнеш світ міняти –
Зумій весь світ у серденько сприйняти,
Єством зі світом поєднайся знов,
Спитай: а як би вдіяла Любов?
Любов серця уміє відчиняти,
Переплавлять в горнилі відчуттів
Все, що на краще ти змінить хотів,
Щоб світ на вищу сходинку підняти!
Любов – основа наших почуттів!
Світ у Любові запалахкотів!
Тож без Любові не живи ні дня ти!
19.11.2004 р.
Сонет 474
Своїм творінням Бог безмежно вдячний!
Усі творіння Він благословля!
Сприймає разом все, не відділя –
Весь Божий світ для Бога рівнозначний!
Хоча в безмежжі Бог – багатозначний,
Він все прийма і зблизька, й віддаля,
Усіх на творчість радо окриля!
В усіх діяннях завше Бог обачний!
Безмежний простір, безрозмірний час
Господь Любов’ю заповняє враз!
З Любові відлік Всесвіту ведеться –
Любов безмежна в нас, довкола нас!
Як ми плекаєм власну іпостась?!
Чим живим струни і душі, і серця?!
21.11.2004 р.
Сонет 542
Якщо з Любов’ю братися за діло,
Воно виходить краще і скоріш.
Ціна роботі буде – мідний гріш,
Як діло те робить не закортіло!
Любов єдна докупи розум й тіло,
Увагу сконцентровує гостріш.
Як справою цікавою гориш –
Даремно, скільки часу пролетіло!
Любов до діла нам допомага,
Аби з’явились сила і снага,
А діло сутність проявило сміло
У повній мірі, і оберіга,
Підказує, веде і надиха
Діла творить майстерно і уміло!
10.02.2004 р.
Сонет 553
Кохання – то пора душі цвітіння,
Коли вона, мов яблуня, цвіте,
І тіло розквітає молоде,
У судженої прагне бути тінню!
Злітають душі понад животінням,
Їм важко розлучитись хоч на день,
А зустріч, мов прихід весни, гряде
Із повінню чуттів, злиття хотінням!
В кохання пору душі всі – святі,
В оголенім намисті почуттів,
Ранимі, та відважні і всесильні!
Закохані щомить в передчутті
Єднання дум, бажань, гарячих тіл,
В надії стать на рушники весільні!
16.02.2005 р.
Сонет 571
Синонімом Любові є свобода
Без будь-яких обмежень і умов,
Без будь-яких пояснень і розмов!
Свобода – то Любові вічна ода!
Любов – одвічна радісна пригода
Без декларацій і гучних промов!
Синоніми – свобода і Любов –
Найвища, найцінніша нагорода!
Бог є Любов, і Бог – свобода є!
Бог нам свободу і Любов дає!
Свобода і Любов – Творця природа!
Збагнім до Бога ставлення своє:
Любити серце не перестає?
Як часто буть свобідним є нагода?
3.03.2005 р.
Сонет 614
Закохані ніколи не хворіють,
Як перед тим в них не було хвороб,
І швидше пропадає злий мікроб,
Як люблять світ, кохаються і мріють –
По-іншому і зорі їм зоріють!
Закохані хворіть не роблять спроб!
В закоханих серцях – Любов, добро,
Закохані ніколи не старіють!
Вібрації Любові – оберіг,
У світ Творця невидимий поріг,
Досяжний всім – ми зроджені в Любові!
Всі, хто Любов відкрив і уберіг,
Живе в Любові, радості, добрі –
Ті завше юні, всміхнені, здорові!
28.03.2005 р.
Сонет 631
Коти згадали, як-таки нявчати!
Не дивина – квітнева вже пора.
Їм про гулянки думати пора,
І в них є кавалери і дівчата!
Котів любові нічого навчати!
Скрізь лунко між будинками в дворах
У прохолодних квітня вечорах
Пісні котячі почали звучати.
В Природі не буває пустоти:
Раз миші є, так значить, є й коти,
І про любов котячу, теж велику,
Пісні лунають аж до хрипоти
Про те, як кішку хоче кіт знайти!
Любов бринить в кошачім кожнім крику!
3.04.2005 р.
Сонет 742
Любов – можливість вільно, вірно, вічно
Сприймать себе й довколишні світи.
Життя святій Любові присвяти
І розвивайся радісно, всебічно,
В стремлінні діять вміло, гармонічно!
Любов’ю путь зустрічним освіти,
Любов’ю душу власну освяти,
Як це робили прадіди довічно
У ріднім, Богом свяченім краю!
Людей сприймай, немов одну сім’ю,
Люби усіх, хто поруч із тобою –
І зможуть люди жити у раю,
І Всесвіт, й Землю – Матінку свою
Заполонити Божою Любов’ю!
2.08.2005 р.
Сонет 750
Коментар соціальної реклами:
„Кохаймося! Нас має бути 52 000 000 млн.!”
З’явилася реклама соціальна:
„Кохаймося! Нас має більше стать!”
Від кого це ми прагнем не відстать?
Ідея про Любов – нетривіальна,
А для Землі і людства – актуальна!
Підтримує її прекрасна стать,
Й чоловікам на лозунг цей пристать
Теж не завадить! Справа ця – загальна:
В рушник життя вплести червону нить
Любові – хай щомиті струменить,
Вібрує в душах на найвищій ноті,
Аби Землі вібрації змінить –
Підвищити, Любов’ю осінить
Усі діяння у людській спільноті!
9.08.2005 р.
Сонет 773
Ще один коментар соціальної реклами:
„Кохаймося, нас має бути 52 000 000!”
Женім з життя застій! Секрет простати
Теж відчувать почав епохи дух!
Якщо секрет застоявсь і протух,
Болячка може – простатит – пристати
І довго од мужчини не відстати,
Якщо в душі вогонь Любові стух!
Не забуваймо істину просту:
Людині богом лиш в Любові стати!
Вже й влада чує поклики доби
І заклика: кохайся і люби!
Цей заклик варто не лише вітати,
Та пам’ятати: ближніх полюби,
Кохайся ж за призначенням судьби,
Аби Любові в серці не розтати!
30.08.2005 р.
Сонет 819
Присвячується закоханим!
Донині пише юнь на тротуарі
Ім’я, а далі: „Я тебе люблю!”
Читай, радій, відгадуй, зрячий люд,
Чи буть, чи ні цим молодим у парі?
Чия душа, читаючи, в пожарі?
В чиєї мами серце од жалю
Заб’ється щемко, чи: „Не потерплю!” –
Чийсь батько скрикне, явно не в ударі!
Та, побурчавши, враз батьки збагнуть,
Як швидко час летить – не повернуть!
Дочка – доросла! Хтось її вже любить!?
Та ні, хіба?! Цього не може буть!
Невже посміла серце навернуть
Чийогось сина, хто її голубить?!
18.09.2005 р.
Сонет 1081
Як прояснити функцію коронну
Любові Бога – вищого добра,
Що до основ людину пробира
І проявляє дію охоронну?!
Любов вплива на хмарку електронну
Навкруг протон-нейтронного ядра!
Любов програми руйнівні стира,
Підйомну силу має елеронну!
Любові сила зцілить, воскресить,
Лише навчімо серце не гасить –
Генерувать вібрацій вищих хвилі,
І дякувати Богу – не просить –
За здатність нас щомиті оросить
Любов’ю у земному Вічнім тілі!
7.04.2006 р.
Сонет 1146
Любов у серці родить хвилю миру,
Що розмиває острах і війну,
Ненависть, горе, злість, печаль сумну,
Правує душу із мутного виру
Нерозуміння, розмиру у віру,
Ясну надію, радість осяйну,
У світло Боже – світу дивину!
Лиш серце має непохибну міру
В поцінуванні явищ і речей,
Воно пильніше од ума й очей!
В Вас викликає серденько довіру?
Ви дослухались до його речей
У тиші дня, у темряві ночей
Під Небесами кольору сапфіру?!
26.06.2006 р.
Сонет 1148
Менталітет раптово не змінити,
Хіба що вдасться миттю просвітліть!
Аби реально жити, а не тліть,
Ілюзіями душу не манити
І розум манівцями не дражнити,
Уроки вчить, а не себе жаліть,
Долоню до серденька притуліть:
Прийшла пора любити, а не нити!
Любов для серця – радісний бальзам!
Не довіряйте серденько сльозам!
Любовною наливкою п’янити
Варт серце, і Любов – чудний сезам –
Подібно чудотворним образам,
Поможе ум із серцем поріднити!
27.06.2006 р.
Сонет 1161
Бува, не все із с…сом – слава Богу
В жінок: нечасто щастя випада.
Без с…су тіло, ні, не пропада,
Та варто тіла будь-яку вимогу
Знать, відчувать, задовольнять потроху,
Чи в повній мірі! С…с – то не нужда:
Нормальна грань життя, і без стида
Потреба жити з ним є – з віком в ногу!
І у мужчин трапляється біда:
Все зовні в нормі, плоть лиш не тверда,
Як тілу шепче ум пересторогу…
А хто і в с…сі Божу суть вгада –
На мить у Вищі сфери попада:
С…с теж дає Творця збагнути змогу!
4.07.2006 р.
Сонет 1212
Аби життя майбутнє зародити,
В священнодійстві відключають ум
Екстазу миті – ні до чого глум:
Серця в Любові хочеться трудити,
В злитті в майбутнім чаді утвердити
Єство Творця, на мить згнітивши шум
Умів, в тілах енергій вчувши струм,
Серця відкрити, стрімко пробудити
В тілах запал, у захваті відчуть:
Любові хвилі крізь серця течуть,
А душі плинуть в райську невідомість
Уздріти Бога, істинно почуть:
„Любіться, чада! Я свічу свічу –
В Житті Новім засвітлюю Свідомість!”
11.08.2006 р.
Сонет 1223
Невтомний, мов Творець, фонтан ллє воду
Вночі і вдень, хіба окрім зими.
До плескоту фонтана звикли ми,
Не помічаєм крапельок свободу,
Що радісно течуть згори до споду
І закликають струменів крильми
Притишить думи, втамувать уми,
Не мудрувать воді фонтана оду!..
Тече вода грайлива з миті в мить,
Аби з долонь прохожих порох змить;
Вода й спіткання сполучають юних:
Фонтан їм вдячно про Любов шумить,
З’єднати прагне долі і омить
У струменях потоків тонкострунних!
26.08.2006 р.
м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності
Сонет 1270
Закоханим і дощик – не завада,
Цілуються – хай дрібно полива!
І жодна не жалкує голова,
Що мокрі од дощу давно левада,
Чуприна і коса – то не бравада:
Дощ на серця нітрохи не вплива!
Ба, навіть не потрібні їм слова:
Коли серця говорять, ум лиш – вада!
Цілуйтеся, серцями говоріть,
Світи живі закохано творіть,
Бо без Любові доля – сірувата!
В Любові душам ні́коли старіть!
В цілунку, обнімаючись, замріть,
Дарма, що осінь трішки сирувата!
5.10.2006 р.
Сонет 1277
Всім хочеться Любові й розуміння!
Дві іпостасі серця і ума –
Це те, що вкупі рід людськи́й трима!
Любов – то Боже се́рденька проміння,
А розуміння – розуму уміння
Сприймать Буття свідомо, як кума́
Приймає ку́ма: трохи жартома,
Та без ілюзій, бо порозуміння,
Злиття ума і серденька в однім –
Мистецтво жить, творить з Творцем! Збагнім
Єднання це і заживім в Любові!
Ума буденну суєтність спинім
І на свідоме творення змінім:
У душ людськи́х труди – цілодобові!
13.10.2006 р.
Сонет 1368
Як розпізнати дівчини капризи,
З котрою одружитись забажав?
Її не раз додому проводжав,
Одні і ті ж приємності-репризи
Траплялись: поцілунків свіжі бризи,
В очікуванні жваво походжав,
Дівочим примхам зріть не заважав,
У будні, свя́та їй робив сюрпризи!
Кохання шал вас грів і молодив,
Ти дівчині у всім, чим міг, годив
Під сонцем і вечірніми зірками!
Щоб в душах час жагу не остудив
І виявив характер низку див,
В похід підіть між гір під рюкзаками!
13.01.2007 р.
Сонет 1371
Коли зустрілась Майстру Маргарита,
Вони, немовби випивши дурман,
Враз закохались!.. Визрівав роман!
Душа була у кожного відкрита,
Любов, мов слід нічний метеорита,
Прорі́зала буденності туман,
Розкрилась Вічність там, де був обман!
Серця́ вінчались без архімандрита!
З тих пір Майстрів багато й Маргарит
На мові, що древніша за санскрит,
Серця навчають Вічне говорити!
Безгрішна в їх серцях Любов горить,
Над світом переможно майорить
З жагою в миті Вічність відтворити!
19.01.2007 р.
Сонет 1383
Присвячується пані Лілії та пану Валентину Корженевським
Буває, люди досягають цілі,
Коли їм випада єдиний шанс,
І доля вчасно робить реверанс,
А їхні дії, щиросерді, вмілі,
Єдиновірні, імпульсивні, смілі,
Формують і величне, і нюанс:
Гра з долею – не гра у преферанс!
Так трапилось у Валентина й Лілі,
Коли зустрілись вперше сам на сам,
Потвердивши собі і Небесам,
Злюбившись, мов лебідка юна й лебідь,
Що лиш земним не стрітись полюсам!
Та завдяки сердечним голосам,
Вершить Любов сплановане на Небі!
26.01.2007 р.
Сонет 1516
За що ми маєм дякувать коханим?
За буйний розквіт Вічної душі,
За почуттів нестримні віражі,
Стремління буть найкращим, бездоганним, –
Ні в чім не проявитися поганим, –
Творити на можливостей межі,
Співать романси і складать вірші,
За вміння буть до зради невблаганним,
За ріст відповідальності в обох
І здо́гадку: людей єднає Бог,
За прагнення повік не розлучатись!
Тим, хто самотній, не живе удвох,
Підказка: відшкребіть із серця мох
І починайте з долею стрічатись!
21.06.2007 р.
Сонет 1567
Повірте, Ваш партнер – не кращий в світі.
Якщо Ви в парі – кращий він для Вас!
А чи на все життя? Покаже час –
Це писано в Небесному завіті.
Горить Любов у душ веснянім квіті,
З Любов’ю промовляє Божий глас:
„Прислухуйтесь до серденьок – всякчас
Любов і радість в них цвітуть розвиті?!
В житті у парі щастя і принад
Достоту, як партнер – ні під, ні над,
Ви – рівні у відношеннях взаємних!
Ваш спільний шлях – під проводом Монад:
І скільки буде чуто серенад,
І скільки літ назначено приємних!”
2.09.2007 р.
Сонет 1569
Бува, шпигає жіночок самотних
Тонка проблемка – ніжна плоть свербить:
Кого б очима встрелить, полюбить?!
У тілі – струм флюїдів бергамотних,
Ум повен дум пристойних, чи срамотних,
Бо ж розуміє: треба щось робить –
Холостяка знайти? Сім’ю розбить?..
Потреба плоті – не з бажань дрімотних:
Не просто прагне плоть задовольнить
Потребу буть при ділі, а здійснить
Життєвий план, замислений на Небі!
В цім ділі б з плоттю совість поріднить,
Умом помислить, серденьком вчинить –
Зарадить варт лиш істинній потребі!
3.09.2007 р.
Сонет 1738
Живуть жінки без с…су місяцями –
Самотні чи холодні – як коли…
Самі себе до краю довели?!
Хто владний над жіночими серцями?!
Були у їх житті мужі взірцями,
Чи в кут глухий стосунки завели?!
Забувся час, коли сади цвіли,
Чи сексуальність збочена отцями?!
У жіночок непідходящий вік,
Чи ті це, хто без с..су жити звик?
Відлякує суспільство чи мормони?
Життя без сексуальних заковик,
Де у Любові жінка й чоловік,
Формують серце, совість і ... гормони!
14.03.2008 р.
Сонет 1781
До того, як по швах почне тріщати
Сім’я: мов, жінку зрадив чоловік,
Хоч разом прожили щасливо вік,
Замісто, щоб в істериці кричати,
Учімося прощатись і прощати!
Прощатись – мов прощаємось навік,
Прощати – не примруживши повік,
І з власної Любові розпочати
Аналіз вищих цінностей і втрат,
Що здатні враз примножитись стократ
За вибором: прощення чи розлука!
Два серця не розрадив би й Сократ,
Лишень Любов – цілющий препарат,
Що мчатись не дає стрілі од лука!
25.05.2008 р.
Сонет 1978
Не похвалюсь, щоб так любов палала,
Як в незабутні молоді літа,
Коли буяла юність золота,
І килими шовкові доля слала,
Дари дорогоцінні в руки клала!..
Хай мить життя невпинно проліта,
Любов сердечна в долі нить впліта
Рожеві струни, хоч, було, волала
Душа-сердега од гірких чуттів,
Пустих жалів – надуманих катів,
Думок негідних, ницої гордині,
Намарних мрій – улесливих чортів
В короткі миті, в решту ж багатів
Чуттям Любові Божим у Людині!
17.02.2009 р.
Сонет 2047
Випадаю, милі, випадаю
Із маршрутки в ваш духмяний світ,
В травня сніг – акацій пінний цвіт!
До гілок пахучих припадаю,
Цвіт-кохання перше пригадаю:
Присмак уст терпких – не мед із віт!..
Той Любові мрійний дивосвіт
Вік цвіте в серденьку: пропадаю
У її обіймах, у очах,
У волосся хвилях на плечах
У сімнадцять років незабутніх –
Спогад цей у серці не зачах!..
В тих кохання золотих ключах
Витік рік – щасливих доль майбутніх!..
28.05.2009 р.
..............
Сонет 2818
Любов активна – дія безумовна:
Уважність; чуйність; жертва; співчуття;
Дарунків квіт; двох берегів злиття –
Жагучий трунок, радість невимовна!..
Любов в сім’ї – не сесія розмовна:
Бажань любимих наперед знаття, –
Дружина то чи муж, мале дитя, –
Енергія розвою невгамовна!
Любов’ю Бог усі світи творив:
Пізнать Себе в Любові – той порив
І досі превалює над світами!..
З Любов’ю людство вийде на прорив!
Тож доки Морок Світло не покрив,
Любов хай править буднями й святами!
5.01.2014 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|