    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Любов до Землі
 Любов до ЗемліВірш 26
Вода – це лімфа Матінки-Землі,
Без неї все живе б не існувало!
Вона трима на морі кораблі,
Життя в живій клітині заснувало!
Вода бува і мертва, і жива,
І пам’ять, і чотири стани має,
Дає життя, і селища змива,
І райдуги над хмарами здіймає!
Вода – безцінна, їй нема ціни!
Вона – життя константа, аксіома!
З усіх чудес природних і земних
Вона така близька нам і знайома.
Живою воду бережім завжди,
Інакше нам життя не вберегти!
22.05.2003 р.
Вірш 28
Земля вже починає нервувати:
Її то лихоманить, то трясе,
Вже піт чоло їй почина вкривати –
Із повенями бруд вода несе.
Землі стає вже дихати несила –
Ліси вже майже кисню не дають!
Вирубує ліси численна сила –
Та одиниці лиш на сполох б’ють!
Земля про нас піклується, як Мати,
Та чим ми їй віддячуєм взамін?
Вже стільки дров зуміли наламати
За сотні літ не ліпших перемін!
Дограємось – Земля нам скаже: „Стоп!”
А потім що? Іще один Потоп!?
30.05.2003 р.
Вірш 30
Шануймо ясне Сонечко, мов Тата,
Воно колись життя дало Землі!
Шануймо Землю, нам вона – як Мати,
А ми – її пройдисвіти малі!
Шануймо Всесвіт – наша він оселя,
Непізнана, безмежна і міцна!
Світил небесних вічна каруселя –
Електрика космічна, неземна!
Шануймо Україну, мов колиску,
Найлагідніший, Богом даний край!
Шануймо рідну мову українську –
Носій Любові, миру і добра!
Шануймо і себе, допоки ми
Народжені, щоб збутися Людьми!
31.05.2003 р.
Сонет 64
Іще цвітуть спориш і деревій,
Рожеві, білі квіти конюшини,
На клумбах – чорнобривці і жоржини,
І айстри, ніби зіроньки живі!
Дарує ще Земля тепло траві,
Не всі птахи іще у вирій линуть
Від хмар свинцевих, що на південь плинуть
Із першим снігом. З ними – вітровій
Студений подих півночі доносить,
Хоча його про це ніхто не просить,
Та в нього є уже на те права.
Хоч бабиного літа нам не досить,
Вже іній вранці там, де впали роси –
Покрова рідну Землю покрива!
14.10.2003 р.
Сонет 143
Радіймо, насолоджуймось зимою!
Земля, снігами вкрита, спочива;
Спить дерево, весни не відчува;
Дріма ріка із кригою німою.
Під теплою пухнастою кошмою
В очікуванні березня трава.
Світила промінь слабко зігріва.
Хурделиця з пуховою сумою
Сніжинками щовечір засіва.
На вікон скло фіранки насува
В мереживах срібнастого морозу
Зимова ніч; і хуга завива,
Та серденько весну передчува
І ігнорує лютого погрозу!
19.02.2004 р.
Сонет 178
Землі вже сповістили марсоходи:
Мовляв, була вода і там колись!
Які суттєві зміни відбулись,
Які із Марсом трапились пригоди,
Що майже не лишилося природи?
Коли дощі останні пролились?
Не вижили там, чи не прижились
Окремі марсіани чи народи?
У людства запитання лиш одне:
Було життя на Марсі? Головне –
Це не „було?”, а „чом його не стало?!”
І досі людство чітко не збагне:
З Землі знущання мороком війне!
Чи застережень Марса людству мало?
7.04.2004 р.
Сонет 200
У променях ранкової Земфіри
Зелена, прокидається Земля,
Мов вперше очі відкрива маля
Під сяйвом пурпурової порфіри
Під звуки струн божественної ліри –
То кожна пташка Сонце вихваля,
Теплу, промінню рада, розправля
Для злету крила, виповнені віри
В підтримку, що дарують Небеса!
Мов діаманти, вранішня роса
Землі дарує радісно вологу!
Земля іскриться, мов квітучий сад,
Не спить, буя гармонія, краса!
Усе живе у русі навстріч Богу!
27.04.2004 р.
Сонет 246
Скрізь українці є, де чорноземні
Встелив Господь поля по всій Землі!
Так, Україна виросла з землі,
Завжди народ любив святі ці землі!
З землі зростали храми і оселі,
І півжиття у полі, у ріллі
Трудились люди, зрілі і малі,
Росли в селі здорові і веселі!
Араттів сотень тисяч і полян
Солоним потом зрошена земля!
Всіх землеробів через ноги босі
Енергій плином Матінка зціля!
Земля поїть, годує, звеселя!
Не втямлять це потомки вповні й досі!?
19.06.2004 р.
Сонет 302
Між хлібом в полі й на столі коняка
Була колись, а нині – комерсант,
Він часто діє, ніби диверсант!
При тім, що полю поміч аж ніяка,
Селу за хліб така у нього дяка:
Спочатку він кредити „заріза”,
Повзе ціна пального в небеса,
У серпні грошовитий забіяка
По господарствах хлібних роз’їжджа
Ціну закупівельну занижать
На збіжжя – в селянина плачуть очі!
Бува, лежить незібраний врожай:
Переорать дешевше, ніж пожать!
Чому держава втрутитись не хоче?
9.08.2004 р.
Сонет 312
Блаженна мить, коли сідаєш в потяг,
І він на південь радісно біжить!
До моря шлях відпускників лежить!
Гуля вагоном теплуватий протяг,
А за вікном два мужички в чоботях
Бредуть корів неквапно сторожить.
Лелеки вийшли в поле ворожить
В ріллі на здобич. У зелений одяг
Вдяглись, біжать за потягом дубки
Серпневим днем, а сонце залюбки
Насіння гріє в соняхах налите.
Аж ген м’яча ганяють хлопчаки,
А на полях змолочені валки,
Мов факели, горять на славу літа!
14.08.2004 р.
Сонет 429
Коти, птахи, комахи і собаки
Залежать не од дроту чи труби,
Як ми – їх не турбують погреби!
І доки ще наповнить можна баки
Бензином за пусті по суті знаки
В період нафтоносної доби,
То скільки людям мозок не довби –
Не прагне людство розпізнать ознаки
Доби без нафти. Ми вже майже в ній!
Сировині, сьогодні основній,
Що вже за неї почасти воюють,
Надходить час лишатись в глибині.
Доба готує зміни корінні!
Небесні Сили зміни ці віщують!
9.10.2004 р.
Сонет 434
Моя Земля – ота, що під ногами,
Там, де ступаю – вся вона моя!
Не бійтесь – ні, не збожеволів я!
Вона моя – з шовковими лугами,
Лісами і морськими берегами!
Оця Земля у кожного своя!
Та з вами всі ми – мов Одна Сім’я,
Земля нам всім дарована богами!
Не можна землю вивезти, продать!
Здавен за землю звикли ми страждать –
Земля ж своїми дітьми нас вважає!
Ми на Землі – аби Єдиним стать!
Творім Землі найвищу благодать,
Як і Земля нам завше догоджає!
15.10.2004 р.
Сонет 458
Рослина кожна Матір-Землю любить,
В якій із зерня, з корінця росте,
В чорноземі чи на піску цвіте.
Земля рослини пестить і голубить!
Людина ж про любов, бува, протрубить
До рідної Землі, сама, проте,
Надбання це не береже святе,
І часто землю і рослинність губить
Заради власних чи чиїхсь потреб,
На гріш віддасть, без міри набере,
Тож, може статись, час такий наступить,
Якщо не зміним мислення старе:
Земля людей з лиця землі зітре
І без людей в грядешню еру вступить!?
1.11.2004 р.
Сонет 510
Перерозподіл коштів неминучий
Для того, щоб життя гарантувать
Всім на планеті і розбудувать
Світ гармонійний, радісний, квітучий!
Всім натякнув про це тайфун летючий,
Що за години встиг поруйнувать
Ряд узбереж, у море позмивать
Ряд міст і сіл, здійнявши біль ядучий
У душах тих, хто врятуватись встиг –
Людей багатих і людей простих,
З’єднавши світ пахучий і смердючий
В одне на місці, де його застиг!
Тож нам відповідальність всім нести
За те, щоб світ був чистий і родючий!
12.01.2005 р.
Сонет 544
Як у людини у основі – тіло,
А на чолі – душа її свята,
Так і в Землі, що людство пригорта,
Мов Ненька! Ми ж про Матінку невміло,
Буває, дбаєм: похапцем, несміло,
Чи дух лихий грабіжників вита
У головах людських! Земля ж віта
Нас вранці, вдень, й коли вже Сонце сіло!
Душа Землі – її менталітет –
Мільярди літ у розвої росте!
В Землі є дані Всесвітом задачі,
Земля щораз нагадує про те!
Завадим їх виконувать – змете!
Збагнемо Землю, чи одважить здачі?
11.02.2005 р.
Сонет 630
Земля вже починає прокидатись:
Чорнозем дише, пробуджає все!
Ми запах цей у генах пронесем,
Де б нам не довелося обертатись!
Малятами щастило наковтатись
Землі – то був пісок чи глинозем –
Не боячись, що вавку занесем.
З Землі ми вийшли, в Землю повертатись
Тілам по скону, душам – в Небесах,
У Абсолюті, вищих полюсах –
Сягнуть злиття у єдності з Всевишнім!
У запахах Землі і голосах
Пробуджена чаруюча краса
Поєднує майбутнє із колишнім!
2.04.2005 р.
Сонет 654
Матінці-Землі присвячується
з нагоди всесвітнього Дня Землі
Людина на Землі – істота прийшла,
Та це не значить, що Землі – чужа!
Бува, людина ріже без ножа
Нутро Землі, хоча із нього вийшла,
І хазяйнує, мов гармата з дишла,
Землі у розвиванні заважа,
На спільні інтереси не зважа:
Не дба про Землю, тягне все до кишла!
Та паралакс магнітної осі
Й осі географічних полюсів
Землі зроста з підвищенням вібрацій
Всіх душ людських! Відповідальні всі,
Аби пріоритет Землі посів
Почесне місце між космічних націй!
20.04.2005 р.
Сонет 673
Земля колись очиститься од бруду,
Це трапиться раніше чи пізніш!
Що нею буде пущене під ніж
В часи земного вкупі з Небом суду –
Передбачать не хочу і не буду:
Людська уява все одно бідніш!
Задумаймось: що́ од Землі рідніш?!
Облаштувати власну халабуду?!
Земля попереджа нас недарма,
І тих, хто заправля біля керма,
Й мільярди душ свого, земного люду:
„Почуйте, діти, ту, що вас трима!
Очистьтесь! Я ж очищуся сама!
Прозрійте та зніміть з очей полуду!”
1.05.2005 р.
Сонет 689
Лиш уяви: в розпеченій пустелі
Бредеш один без крапельки води,
Ні холодку, ні тіні не знайти,
І Сонця диск на небі – мов на стелі,
І лиш пісок – ні деревця, оселі
На горизонті! Засипа сліди
Піщана буря! Скільки ще іти?!
Думки мутні спливають, невеселі!
І от, заповзши на бархан крутий,
Оазис бачиш диво-красоти,
Й надія з кожним кроком виростає!
І хоч довкола Всесвіт не пустий,
Це порівняння в серденько впусти:
Земля-оаза Всесвітом літає!
17.05.2005 р.
Сонет 716
Тому-то нам Земля – Матуся рідна,
Що частки наших „Я” в собі трима
В магнітосфері. Літо чи зима –
В ній частка „Я” живе собі безбідна,
І не така та частка жалюгідна,
Хоч в багатьох і досі ще дріма.
Отак Господь замислив недарма:
Збудить її – задача наша плідна!
Й фізичне тіло – то земля, вода,
Струмує в жилах від Землі руда,
Повік повітрям груди не нап’ються!
Земля старенька й вічно молода
Нас родить, пестить, носить без труда,
Серця в єдинім з нею ритмі б’ються!
17.06.2005 р.
Сонет 737
Аби в людей пізнання просвітити,
Розворушити звивини криві,
Заплетені не тільки в голові –
Скрізь, де вдалось спіралі розкрутити
І елементи пам’яті зростити –
В нагоді стануть сутності живі
В землі, повітрі, у воді, траві,
Погодившись людині присвятити
Тонке буття в споріднених світах.
Є серед них леткі, мов бистрий птах,
Є й ті, що вміють жахом пригостити!
Вони в трудах не тільки по святах.
Хтось бачить їх, а дехто із невдах
Про них не прагне й гадки припустити!
19.07.2005 р.
Сонет 755
Земля – не просто магма й зовні кірка,
В Землі будова зовсім непроста,
Свідомістю, мов квітка, розквіта,
Та в пелюстків мільярдах різна мірка!
Над квіткою зійшла незрима зірка
І промінцями в людях пророста,
Це – Матриця Свідомості Христа.
На часі в людства – поіменна звірка
Свідомості, духовності, звитяг!
Бог людству руку помочі простяг –
Нам в розвої нізащо не спинитись!
Здіймімо, люди, над Землею стяг
Просвітлення і вічного життя,
Щоб в вимірі наступнім опинитись!
15.08.2005 р.
Сонет 789
Земля – жива, вона у Вічнім русі,
Невпиннім русі Всесвітом пливе!
Земля-Матуся родить все живе,
Ростить, плека в небеснім виднокрузі!
Земля дрижить, вібрує у напрузі
Передчуття: зроди́ть життя нове –
Частина людства ним уже живе –
В тім помагають нам космічні друзі!
Чи все потрібне для Землі сини
Без почуттів байдужості, вини
Спішать творить для розвою живого?
Повикорчовуй в серці бур’яни –
Байдужість власну на Любов зміни,
Стань співТворцем Землі життя нового!
3.09.2005 р.
Сонет 834
Поглянь на Землю, на її багатство!
Земля – зелений, щедрий, теплий дім!
Як нас Земля – так ми її глядім!
Відчуймо з нею органічне братство!
Не допустім ресурсів марнотратство!
Своїх сердець, Землі не остудім!
Тих, хто плюндрує Землю, пристидім:
Плювать на Землю – суще святотатство!
Земля нас родить і Земля прийма!
Земля росте і міниться сама,
І в цім Землі ми завше у пригоді!
Весна чи літо, осінь чи зима –
Земля нас в часі й просторі трима,
Її цінім не тільки по погоді!
30.09.2005 р.
Сонет 875*
Як у людини є ім’я Небесне,
Так і в Землі Всесвітнє є ім’я,
Ім’я жіноче, суть: УРАНТІЯ,
В усіх світах відоме і почесне!
Про це рече оповідання чесне:
Що є наш дім, хто є наш рід-сім’я,
Яка будова, сутність Битія.
Послання це – благословення хресне!
Наш світ – локальний Всесвіт НЕБАДОН,
Що в вищий входить Всесвіт ОРВОНТОН,
Один з семи: вкруг Всесвіту ХАВОНИ
Всімох кружляють. Острів Рай і Трон
Творця Небес – ХАВОНИ центр, Закон,
Усіх світів начала і канони!
30.10.2005 р.
* – Книга Урантии. 1997 г. Фонд Урантия.
Сонет 972
Люди, економмо чисту воду!
На Землі вже чистої води
Залишилось мало! Як завжди,
Спершу нищим те, що в нагороду
Бог дає: живу Землі природу,
Ріки, ліс, луги, степи, сади!
Бережемо лиш вряди-годи,
Нехотя шукаючи нагоду!?
Як достатку раптом не стає
І струмок текти перестає,
Згадуємо справжню насолоду,
Що ковток із джерела дає!
Вік води питної настає
І Землі, і людям на догоду!
6.01.2006 р.
Сонет 1010
Присвячується вчителям та однокласникам села Вікторівка Миронівського району Київської області
Давно було: малими виступали
В суботній березневий культпохід ...
Хтось із учителів у нас був гід,
Повів по залізниці ... ми ступали
По рейках, рахували довго шпали ...
Тривав годин вже кілька перехід
Вздовж поля й лісосмуги ... стишивсь хід,
Ми за пів дня нікуди не попали ...
Аби не пхатись далі без мети,
Умовив вчитель з рейок вбік зійти,
Попростувать до мерзлого озерця ...
В струмку, що силивсь в озерце втекти,
Набрав я жменьку талої води,
Ковтнув ... той смак несу на денці серця!
30.01.2006 р.
Сонет 1034
Присвячується душам померлих в Голодоморі 1932-1933 р.р.
Господні люди – мов краплини в морі!
Гірка морська краплина, мов сльоза,
Коли кістлява села виріза
Серпом-косою у голодоморі,
Повигрібавши в хаті і в коморі
Дочиста харч! Немов страшна гроза
Побила люд! І досі прогриза
Людські серця жахливіша з історій!!!
Мільйони люду вимерли, та дух
Не згас народний, потяг не затух
До волі і свободи на погості!
Народ, що любить Землю – відчайдух,
Не підлягає Божому суду!
Ці душі в Бога – наймиліші гості!
26.02.2006 р.
Сонет 1091
На площах звикли зводить монументи...
А чи не ліпше дерево садить,
Де в тіні, глянь, на лавочці сидить
З дитям матуся, і Життя моменти
Чудні течуть: каляски-постаменти –
Діток в них встигла птаха розбудить –
Попискують! В одній малюк сидить
І з цяцькою веде експерименти:
Над головою цяцьку підніма,
За спиною хова – її нема!
З-за спини радо мамі демонструє!
На площах землю не душім дарма:
Страждає од камінного ярма
Землиця-Мати! Хай Життя вирує!
12.04.2006 р.
Сонет 1142
На полюсах Землі невпинно тануть,
Розколюючи лід, льодовики.
Процес цей розтягнувсь не на віки –
У еру Водолія води стануть
Підтоплювати твердь. Часи настануть –
Поповняться водицею ставки,
Моря і океани, і річки.
Нащадки людства на Землі застануть
Розмиті по краях материки.
У океанах зникнуть острівки,
Поволі, мов кити, у воду кануть.
Магнітна сіть Землі у ці роки
Зміщає вісь. Дається це взнаки
Місцями так, що й нині лячно глянуть!
19.06.2006 р.
Сонет 1224
Селу дитинства – Вікторівці, Миронівського району Київської області –
присвячується з Любов’ю!
Планетонько щасливого дитинства,
Тобі крізь все життя моє світить!
Тобі замало й книгу присвятить,
Село – колиска Вічна українства,
Край злагоди батьківства й материнства,
Де радуюсь душею погостить,
Жалі відкритим серцем відпустить
У простори добра і побратимства!
Тут в майбуття закладені стежки
І перші нерозлийвода-дружки,
Малі печалі, радості наївні,
Умом незрілим творені грішки,
В зачудуванні читані книжки,
Тут – корені цілющі, невідривні!
28.08.2006 р.
Сонет 1266
Чому це Місяць, вдумаймось, не хоче
Вертітися круг власної осі?
Де в нім стабілізатор полюсів?
Лице одне і те ж супроти ночі,
Усміхнене, осяяне, жіноче
На небосхилі споглядаєм всі!
Хто на звороті Місяця осів
І про циклічність місячну клопоче?
Супутник цей в Землі – не просто так!
Їй-богу, Бог на витівки мастак:
З’явились на Землі ділянки суші,
Земля, спочатку юна і худа,
Набрала масу... Стишивсь вальсу такт...
Спинився Місяць... Стали зріти душі!
3.10.2006 р.
Сонет 1339
Арктична й антарктична крига тане
Все швидше, лід невпинно відступа!
Загрозлива статистика скупа
Пророчить, що за тридцять літ не стане
У Арктиці вже криги влітку! Дане
Небесним планом танення – тупа
Діяльність згубна люду, чи стопа
Творця ступать на твердь не перестане?!
Всесвітньому потопу не бувать?!
Що здатне в піну лід розфарбувать?
Вібрації Землі ростуть! Бурулі
Кори земної магмі розбивать
Під полюсами легше: добувать
Із льоду воду – для ухи в каструлі?!
19.12.2006 р.
Сонет 1396*
Жінки на кораблях тепер – удача!
В Антарктиці, де мало й так людей,
На станції вкраїнській „Фарадей”
Не стріти жінку – не пінгвін, одначе,
А вже принцес, здавалося б, тим паче!
Принцеса ж Анна, сповнена ідей,
Завдань таких, що се́рденько з грудей
На Андарктиди лід пінгвіном скаче,
Із чоловіком сіла в вертоліт
І, перетнувши океан і лід,
На „Фарадей” з візитом завітала!
Та українці знали про приліт:
В серцях лишила зустріч теплий слід,
Хоч в Антарктиді крига й не розтала!
4.02.3007 р.
* – дивись замітку „Принцеса і „Фарадей” в газеті „Урядовий кур’єр” №17 від 30.01.2007 р.
Сонет 1404
Як на Землі загоїти всі рани,
Що од людей Земля їх зазнає,
А люд вини у тім не визнає
І хазяйнує, ніби бусурмани?!
Тоді для кого Біблії, Корани,
Як люд в собі Творця не впізнає,
А ті знання, що денно пізнає,
Землі на шкоду втілюють миряни?!
Земля людей пробудження чека,
Не в неї – в нас зволожиться щока,
Як, не дай Бог, Землі терпець урветься!
Доволі нам вдавати простачка:
Якщо в гранати зірвана чека –
Той, хто трима гранату, сам зірветься!
12.02.2007 р.
Рондель 5
Тримаймося, кити! Земля – за вами!
Двоногим сухопутним зрозуміть
Вселенську вашу сутність не зуміть
Малими за об’ємом головами?!
Ви Вищими наділені правами
З тих пір, як Океан почав шуміть!
Тримаймося, кити! Земля – за вами!
Двоногим сухопутним зрозуміть
Роль вашу, вже обрамлену словами,
Все ж доведеться в одкровення мить:
Землі магнітну динамічну сіть
Підтримувати мозками-дивами!
Тримаймося, кити! Земля – за вами!
13.02.2007 р.
Сонет 1523
Оце вода – не виполощеш рота!
А прополощеш – в шлунку буть біді:
Мікроби аж кишать в такій воді!
Їх розплодили Матінка-Природа
І люди у субтропіків широтах,
В промінні сонця висохлі, худі...
Вода питна скінчиться – що тоді?!
Скінчитись може і людська порода?..
Вже научились воду очищать,
Із надр земних для денних нужд качать,
І опрісняти із морів солоних,
І розщеплять, і в церкві освящать!
Ще б научитись люблячи вивчать
Безмежний чар Землі у водних лонах!
26.06.2007 р.
Сонет 1545
Матінці-Землі присвячується з Любов’ю!
Ми мурахи Твої, ми – мачини, Матуся!
Наших серденьок пломінь – земні маяки,
Розквітають в рожево-лілові квітки!
Квітом кольору фрез поміж люду знайдуся,
На шовковім липневім лугу пригорнуся
До Землі і зізна́юся їй залюбки
У безмежній Любові! Здається, віки
Так лежу і тримаю Її! Підведуся,
Озирнусь: чи впізнаю у стрижні епох
Рідну Матінку-Землю, якою їй Бог
Повелів пролітати по горній спіралі?!
Ми з Землею готові здійснити стрибок,
І землянам повідає це не Стрибог,
А серця, що звучать, мов земні пасторалі!
17.07.2007 р.
Сонет 1585
Коли людині жити вже несила –
Вже добігає нить життя кінця,
(Чи всіх чекає невмолимість ця,
Бо крім безсмертних, решту смерть косила?!)
Про що б людина Долю попросила?
Землі б складала дяку за місця,
Де з літ малих дитятка-стрибунця
Чорноземами радісно носила,
Крізь ступні в тіло пропускала струм,
Веселками живила з Неба ум?!
Тож дякуймо Землі на кожнім кроці
За радісний діброви, річки шум,
За плідне поле для високих дум –
Не лиш на лаві зі сльозою в оці!
19.09.2007 р.
Сонет 1597
Шматок землі, пробач, тобою не торгую,
Тебе не продаю! Для кого бережу?..
Прости за бур’янець, що покрива межу –
За неї геть ні з ким повік не ворогую.
Напевно, хазяєм плохим тобі слугую,
Яка росте в рядках зернина, не сліджу –
Все більше із пером над зошитом сиджу,
Слова зі словником в рядочках коригую...
Та Матінка-Земля, де Отчий Дім – зціля
Дитинку-немовля, дорослих окриля,
Формує у людей свідомість, душу, вдачу!
Де босяком маля мандрує у поля,
Там запашна рілля здоров’ям наділя
Усіх, хто обробля, пророцтвує віддачу!
10.10.2007 р.
Сонет 1621*
Присвячується пану Дмитру Гурському
Як варто розроблять копалин надра,
Що їх Земля-Матуся береже?
Видобувать розвідані уже,
Плекати сильні професійні кадри,
Розвідувать нових родовищ ядра
З міцним технологічним багажем,
Торсійних фотознімків вітражем,
Аби і нафта, й газоносна ватра,
Уран, залізо, марганець, титан,
Цирконій, гафній, антрацит, метан
Приносили Вкраїні статки плідні,
Поліпшили економічний стан
З екологічним баченням питань,
Щоб ми були араттів-предків гідні!
18.11.2007 р.
* - Дивись статтю „Енергетичний потенціал України” в газеті „Урядовий кур’єр” №212 від 13.11.2007 р.
Сонет 1663
Вас прошу, не сприйміть слова дражливо...
В якій би не були Ви стороні,
Відчуйте душу на тонкій струні,
Прислухайтесь до серця – це важливо!!!
Притиште ум, наскільки це можливо,
Хай мовкне: ум в єстві – не при стерні...
Відчуйте власні кроки по стерні:
Землею ідете Ви бережливо,
Неначе понад нею летите, –
Не топчете родиму, – а за те
Земля Вас підіймає над собою!
Живинку кожну Ви бережете,
В Вас серденько трояндою цвіте,
Наповнене живлющою Любов’ю!
24.12.2007 р.
Сонет 1722
Земля-Матуся радо зерня родить
На обширах полів із давнини!
Лишень зернятко в землю загорни –
Поллє хмаринка, вітер заскородить,
І над зернятком Сонечко побродить,
І Місяченько з ночі-далини
Зерно з земної зростять глибини!
Земля за труд ратая нагородить!
Аратти знали: як обробиш клин –
Чорнозем зродить не осот, полин:
Земля віддячить гречкою і просом,
І пшениці почне молоти млин!
Не все перемолов ще часу плин –
І нині зерня в Матінки ми просим!
26.02.2008 р.
Сонет 1756
Ізнов у Антарктиді крига скресла:
Од шельфу одколовся льодовик,
Що з давнини вкривати землю звик –
Напружились Землиці перевесла...
Що ж, декому пора сушити весла,
Хто денно в морі мочить черевик –
В Лемурів теж колись був довгий вік!..
Попереджав людей і вчений Тесла
Про ставлення обачне до Землі:
Про магнетизм знання в людей малі,
Як і про гравітації нюанси!..
Не просто наступають на граблі
Учені, президенти, королі –
Частішають вібрацій резонанси!
4.04.2008 р.
Сонет 1763
Присвячується Матінці-Землі з Любов’ю!
Земля, Земля! Твій день святкують люди,
Хто на асфальті, решта – на землі!
Святкує всяк – дорослі і малі,
Хто ділові – не просто словоблуди,
Хто позбули́ся на очах полуди,
Бо розуміють: щоби на столі
Був хліб, до хліба – заступ і граблі
Бери до рук, копай, сади! Прелюди –
Жердель і вишень піна, черемшин
Перебивають вихлопи машин,
Вже їх пора перевести на воду!
Іде пора весняних одежин,
А ми стартуєм скоро до вершин
Кавказьких – пить легенями свободу!
22.04.2008 р.
Сонет 1764
Озону шар спресуй – лиш метри плівки,
Озон од жару Землю захища.
Де атмосфера плівку цю втрача –
Не так засмагне тіло, як оливки:
За півгодини смаляться голівки,
Немов листи присохлого куща!
Цінуймо роль цілющого плаща:
Він вберігає тіло од поливки,
Що розфарбує шкіру в шоколад!
Який не вівся б у державах лад –
Гуртом плекаймо чисту атмосферу,
Щоб шар озону кріпнув, мов булат!
Як цю діяльність люд здає на склад –
Враз на собі відчує горню сферу!
22.04.2008 р.
Сонет 1810
Колись луги стелилися шовками
Там, де тепер переорав їх плуг...
А онде луг заліг під дачі слуг
Народних... Тут чорноземи віками,
Просяклі перегноєм, кізяками,
Живили трав’яний, квітчастий луг,
А люди без поняття і заслуг, –
Таких од лугу б варто гнать кийками, –
Понівечили обшири лугів
Не згірше од заклятих ворогів,
Порушивши Землі зелене вбрання!
На землю не об’явлено торгів,
Та перед нею купа в нас боргів!
Де ж вибігти на луг босоніж зрання?!
6.07.2008 р.
Сонет 1825
Бува, земля виносить людству вирок...
Бува, виносить вироки й вода –
Все розчиня, змиває без сліда!..
Тупа людська свідомість, мов одвірок,
Не розуміє: скільки треба мірок
Біди на всіх, щоб вищезли вражда,
Жадоба злата, власті?! Щоб нужда
Людські з’єднала душі без примірок?!
Аби, на мить забувши чин, ім’я,
Згадали люди: ми – одна сім’я,
Така міцна, що не розлить водою,
Аби пізнали власні Вищі „Я”!?
Тоді й ясніше сонце засія,
І швидше розпрощаємся з бідою!
29.07.2008 р.
Сонет 1840
Земля летить із людством в вищий статус,
Міняє нахил обертання вісь!
Уважніше до світу придивись:
Великі зміни в світі можуть статись!
Комусь ізнов запрагнеться розстатись
З Землею, вмить злітаючи увись,
А хтось несе благу на Землю вість –
Ще раз рішив до люду повертатись,
Бо де ще так проявимо снагу
Святого Духа?! В вищих „Я” в боргу
Тут, на Землі, ми, світячи серцями,
Путь прокладаєм крізь імлу, пургу,
Духовну суть плекаємо нагу,
Працюючи із Богом спів-Творцями!
30.08.2008 р.
Сонет 1950
Своя земля – багатство селянина,
Велика втіха і солоний піт,
На все життя дається їй обіт!!!
Землі трудами платиться данина –
Годує зиму кожна літня днина!
Доволі в полі стоптано чобіт –
В селі багацько для селян робіт,
Не до ладу пуста балаканина!
Встає ратай, як на землі світа,
Йому сівба і жнив пора – свята,
Земля за труд відплачує дарами!
Подбай про Землю – Матінка свята
Годує, поїть, за труди спита,
Дощами вмиє, висушить вітрами!
27.01.2009 р.
Сонет 1982
Чому в людей на лицях кислі міни,
Пригаслі очі, в губ куточках сум?!
Хіба в людей не вистачає сум,
Аби придбать природні вітаміни?
Без них навряд відчуть на краще зміни –
Хиріють тіло, відчуття і ум,
Тьмяніє зір, у вухах зайвий шум!..
Ще вітамінам не знайшли заміни?!
Є, слава Богу, на Землі поля,
Де родить чисті овочі земля,
В плодів екстрактах – фітонутрієнти!
Сади розквітлі бджілка опиля,
І вітамінний комплекс пособля,
Щоб до аптек забули шлях клієнти!
22.02.2009 р.
Сонет 2024
Чи любиш Землю?! Ця Любов – взаємна!
Ми досі смокчем із Її грудей –
Вже майже сім мільярдів нас, людей!
В Землі-Матусі іпостась приємна:
Земля од діток завше невід’ємна,
Крім царства душ, де Вічний Іудей
Рече і нині Істини ідей,
Котрі не чує лиш людина темна...
Частіше Гея землями трясе,
Аби хутчіше вичистити все
Негідне, вчасно витримавши строки
Для Переходу – діток вознесе:
Хтось пропаде, та решту всіх спасе!
До Переходу ще земних три роки!..
26.04.2009 р.
Сонет 2033
Земля сприймає навіть без антени
Потоки хвиль космічних, що здаля
Мандрують... Їх приймаючи, Земля
Вібрує все відчутніше – мартени
Земної магми гріються, мов тени –
Міліють ріки, сушаться поля…
Куди мандрують хвилі, звідкіля –
Навряд цікавить люд в турботах денних,
Хоча світи – то згустки хвильові,
Мереживні сплетіння польові!
Чим здатен люд на хвилі ці впливати?!
В людській непересічній голові
Свідомості зусилля вольові
Зірки й планети здатні коливати!
7.05.2009 р.
Сонет 2163
Земля вбирає в себе все, що може,
Забруднювачам дещо віддає,
Тому то люд з хворобами й жиє!..
Оце ви розумієте, вельможе
Й простолюдин?! То хто ж нам допоможе?!
В залежності од того, що жує
Людина і яку водицю п’є –
Чи згине, чи болячки переможе!
Тож вимкнім нездоровий ЗМІ шумок,
Подбаймо про кристальний світ думок
В умі, про серця почуття найвищі,
На рот частіше вішаймо замок,
Аби поніс летючий килимок
Тих в Вічність, хто чита сонети віщі!
1.10.2009 р.
Сонет 2381
Про вилив нафти в Мексиканській
затоці внаслідок аварії нафтової
свердловини компанії British Petroleum
в квітні – серпні 2010 р.
Бурити дно в морській глибинній ямі
В надії, що звідтіль підземний джин
Доставить нафту?! Всіх земних пружин
Не знають люди!.. З Лондона Маямі
Не видко, та Гольфстрім в підводній плямі
Доставить нафту в білий світ крижин
Арктичних, антарктичних… Цей ужин
Гикатиметься довго! Пранаямі
Земній удару завдано у пах!
Емульсією океан пропах
І труїть все живе на суші, в морі!..
Не розіп’ято татів на стовпах –
За вищир із сигарою в зубах
Вже гинуть сонми в болісному морі!..
21.09.2010 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|