    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Любов до Всесвіту
 Любов до ВсесвітуВірш 18
Весь Всесвіт серцем люблячим приймаю,
А розумом – не можу осягнуть!
Єдину мить весь світ в собі тримаю!
Чи ж більшого зумію досягнуть?
Коротку мить, мов спалах блискавиці,
Любов’ю переповнене єство
Сприймає клич Вселенської зовиці
Відчути в серці Бога торжество!
Та мить наступна думку підкидає,
Що крутиться притьмом у голові,
Із Вічності в дуальність відкидає:
Творця збагнем, допоки ми живі?!
Розкривши серце, всі думки спини,
У Всесвіт у блаженстві помайни!
7.04.2003 р.
Вірш 30
Шануймо ясне Сонечко, мов Тата,
Воно колись життя дало Землі!
Шануймо Землю, нам вона – як Мати,
А ми – її пройдисвіти малі!
Шануймо Всесвіт – наша він оселя,
Непізнана, безмежна і міцна!
Світил небесних вічна каруселя –
Електрика космічна, неземна!
Шануймо Україну, мов колиску,
Найлагідніший, Богом даний край!
Шануймо рідну мову українську –
Носій Любові, миру і добра!
Шануймо і себе, допоки ми
Народжені, щоб збутися Людьми!
31.05.2003 р.
Сонет 74
Присвячується Майстру
пану Омельянюку Анатолію Львовичу
Найменша частка Всесвіту – нейтрино –
Матерії вінча верховний трон?!
З нейтрино: електрон, протон, нейтрон –
Так стверджує провидець України
З надією: знання ці неодмінно
Заглиблять нас у Всесвіту нутро
В бажанні розпізнать його ядро,
Доповнивши світогляд докорінно!
Нам до снаги усе опанувать!
Тож над собою варто працювать
Щоденно, усвідомлено, невпинно,
І нам нові відкриються світи,
Якщо закон зумієм віднайти
Взаємодії хвилі і нейтрино!
24.10.2003 р.
Книга Омельянюка А.Л. Біоенергетика, м.. Київ, ТОВ. «Час Пік» 2000 р.
ISBN 966-95337-1-6
Сонет 118
Людству недаремно Небеса
Блага знань дарують крок за кроком.
Не бува нічого ненароком!
Тьму віків міняє полоса
Світла, де гармонія, краса
Наповняє плід достиглий соком,
Душі – лиш божественним, високим,
І стають земними чудеса!
Та бува, над людством нависа
Чорна тінь з якимсь людським пороком,
І надія на життя згаса!
Обідніння душ виходить боком!
Та Любов у серці воскреса,
Бруд змива, немов гірським потоком!
23.01.2004 р.
Сонет 132
У Всесвіті усе – матеріальне,
А ідеальне – вигадка людська!
Матерія нікуди не зника
Й нізвідки не береться! Ось реальне
І достеменне, і раціональне
Підтвердження сонетного рядка:
Весь вакуум – реальність ось така:
Нейтральна, доки прагнення ментальне
Не призведе до збудження, стрибка!
Енергія пробудиться стрімка,
Породження утворить епохальне:
Проявлена матерія тонка
У форми, їй призначені, втіка
І творить вічне і монументальне!
5.02.2004 р.
Сонет 177
Коли Творцю прийшла пора творити,
З чого Творець творити розпочав?
В якій з ідей Творець передбачав
Із Всесвітом цю кашу заварити?
Про це було ще ні з ким говорити –
Тоді ще жоден голос не звучав!
Творець даремно часу не втрачав –
Час не почавсь! То як Себе відкрити?
Отож, була ідея панівна:
Найперше – має зазвучать струна!
З Любові світ почавсь на вищій ноті!
І дотепер у Всесвіті луна
Струна Любові й думка головна:
Без музики нема снаги в роботі!
5.04.2004 р.
Сонет 185
Як дві частинки раптом з порожнечі
З’являються в пробудження ривку,
І створюють матерію тривку,
Лиш змінять власну сутність – як, до речі,
Утворені усі всесвітні речі –
Так ці дві частки здатні в будь-яку
Наступну мить, невпинну і стрімку,
Знов анігілювати в колотнечі!
Здається, люба, й ми удвох могли б
Враз розчинитись, линучи углиб,
Коли кладемо руки ми на плечі!
Та як зерном не може стати хліб,
Не знає вороття життєвий триб!
Ми надто віддалились од малечі!?
15.04.2004 р.
Сонет 192
Початком світу дійсно стало Слово!
Це – СВІТЛО – інформація, і – все!
Енергії і маси не несе
Найперша інформація-Основа!
Про це б нам пам’ятати знову й знову,
Бо світ наш інформація спасе
Чи знищить лиш від того, що за сенс
В ній міститься: чи зерня, чи полова?!
Затим розпочинали маси рух,
Наповнені енергій – то їм Дух
Звелів в різноманітті розлітатись!
І вертиться наповнений по пруг
Енергій, мас і інформацій круг,
Аби в потоках СВІТЛА обертатись!
18.04.2004 р.
Сонет 194
Є в зародку людському сенсаційне:
Він в квітці з трьох пелюсток пророста!
Пелюстка перша – розум, красота:
Це шкіра, мозок, нерв – інформаційне.
Пелюстка друга – це гравітаційне:
Судини, серце, маса непроста –
Кістки і м’язи, і хребці хребта.
Пелюстка третя – це еволюційне
Енергетичне втілення нутра:
Всі органи, з легень до міхура,
І залози імунні. Ряд формацій
Проходить потім, та збагнуть пора:
І ми, і Всесвіт – з одного ядра:
Єднання мас, енергій, інформацій!
21.04.2004 р.
Сонет 226
Світ – череда невпинних трансформацій
В матерії живій і неживій,
В корпускулярній формі й хвильовій,
Постійний рух енергій, інформацій
Вздовж векторів розвинення формацій
У іпостасі вищій і новій
Під впливом Духа в суті польовій,
Котрий не потребує конфірмацій!
Світ явний і невидимий простеж:
В тобі й довкола він не має меж,
В безмежжя лине він за Шлях Чумацький!
Тож Істиною ум свій побентеж:
Із Богом ти в Гармонії ростеш,
Як в ділі усвідомлений і хвацький!
31.05.2004 р.
Сонет 373
У Всесвіті дірки є чорні й білі,
Енергії в них різні і поля.
Усе, що в чорну дірку потрапля,
Скоряється засмоктуючій силі!
Туди, бува, зірки, ще майже цілі,
Масивніші, ніж Матінка-Земля,
В космічнім леті котяться здаля,
Невпинно направляючись до цілі!
Нічого в чорній дірці не вмира –
У Всесвіті продовжується гра:
Матерію, котра вже не при ділі,
Переплавля Всесвітній Ієрарх.
Мить настає, і біла вже діра
У Всесвіт висіва цеглинки спілі!
16.09.2004 р.
Сонет 617
У Всесвіті з моменту заснування,
Коли Творець у просторі з’явивсь
І в захваті до Себе придививсь,
Вібрації енергій, коливання,
Матерій вирування, формування
Створили світ, що й людям проявивсь,
І світ, що оком досі не вловивсь.
Матерій і енергій існування
Початок без кінця передбача:
Творець у всьому розвиток вбача,
Взаємодію і трансформування!
Що все це для людини означа?
Горить Життя немеркнуча свіча,
З Творцем в нас не буває розставання!
29.03.2005 р.
Сонет 645
Присвячується пану Микитенку Олегу Івановичу,
головному редактору часопису „Всесвіт”
Рукописи нікуди не зникають,
Хоч іноді й у класиків горять
Думками, догоряючи – іскрять!
Думки умить у Всесвіт проникають,
Немов на них давно і скрізь чекають,
Аби на чистоту перевірять!
Слова не варто двічі повторять,
Й ніколи ті, що Богу дорікають!
В рукописах співаючи хвалу
Творцю, ми робим справу, хоч малу,
Та для душі важливу і корисну:
Муруєм словом перепони злу!
Коли ж рукопис палим на золу –
У Всесвіт думку проводжаєм прісну!
12.04.2005 р.
Сонет 764
Присвячується пану Кобаку Миколі Миколайовичу
Потоки Знань пробуджують нейрони,
Формують з них структурних схем ключі
Малюнком, мов корали й калачі,
Що в Сфері Знань Всесвітніх певні схрони
Відкрити можуть вже без заборони,
Коли потрібно: вдень або вночі,
Вві сні, налаштувавши приймачі,
З запасом Знань, що перетнуть кордони
Зарані збалансованих умів
У тих, хто по Путі пройти зумів,
Розвивши дух, здолавши перепони!
Хто путь до Знань збагнув і зрозумів,
Іде по ній, ілюзії відмів –
Той знає Знань поширення закони!
25.08.2005 р.
Сонет 1003
Крім світу, більш нема нічого в світі!
Світ повен світла! Навіть там, де ми
Не зрим нічого, не існує тьми!
І навіть Ангел Тьми у Божій свиті
Створив світи, в реальності розвиті!
В них до безмеж розвинуті уми
Шукають досі в центрі серця мир –
Основ спіралі в них не так завиті!
В кульмінаційний живемо момент:
Найфантастичніший експеримент,
Прописаний і у Новім Завіті –
На стику двох світів дивертисмент!
Любов Творця – невидимий цемент –
Єдна світи! Любов’ю й ми сповиті!
28.01.2006 р.
Сонет 1147
Тіла істот, що Всесвіт населяють,
Близькі полями до планет, зірок,
Де протікає розвитку урок.
Їх на життя зірки благословляють:
Тіла формують, зроджують, зціляють
І розвивати прагнуть вічний строк,
Як тільки клацне спущений курок,
І вічні душі в ці тіла вціляють!
В людських істот з полями Мер-Ка-Ба
Живими і в галактики судьба
І форма, й зміст навдивовижу схожі:
Єдиним зерням твориться сівба!
В цих шляпках дивовижного гриба
Течуть одні і ті ж процеси Божі!
26.06.2006 р.
Сонет 1159
Є дані: люди на Землі сучасні
Живуть приблизно двісті тисяч літ.
Наш Нефіліми зроджували плід,
А сіріанці – Прабатьки прекрасні!
Ключі їх в ДНК клітин незгасні
Приховують донині древній слід!
Коли Батьки звершали свій політ
На Землю – прибули бадьорі, щасні –
Вже Нефіліми на Землі жили,
Але людей створити не могли –
Їм бракувало віщого начала.
Прибульці Нефілімам помогли
Зродить людей із Духу і золи!
Їх поміч з’яву людства означала!
3.07.2006 р.
Сонет 1263
Заглиблюючись в таїну творіння,
Творця пізнаючи за кроком крок
В житті молекул, зроджених зірок,
Збагнім умом і серденьком коріння
Матерії – відсутнє в ній старіння:
Те, що до чорних котиться дірок,
За певний перетворюється строк
В потоках переродження-горіння
В першоцеглини галактичних зір.
Коли ж озброїм мікроскопом зір,
Чи зір духовний серцю дасть прозріння –
Розширим мікросвіту кругозір,
Де Всесвіт – то молекули пузир,
Мініатюра Божого створіння!
1.10.2006 р.
Сонет 1309
Енергії божественні нетлінні
У Всесвіті без опору снують!
Нове Життя Матерії дають
Закручені спіралі швидкоплинні!
Енергії могутні кундаліні
В людському тілі теж спіралі в’ють
Вподовж хребта, пробуджують, кують
Душі булат на противагу ліні!
То кундаліні – приспана ріка,
Що тихо в соннім тілі протіка,
То – повінь, грім чи полум’я гримуче,
Що з дна єства змива чи випіка
Залеглий шар, – він денно допіка, –
Переплавля віджиле і дрімуче!
15.11.2006 р.
Сонет 1317
Торсійні хвилі – полотно первинне,
Що на його Безмежнім Вічнім тлі
Узори тчуться: часточки малі
Утворюють підґрунтя сировинне,
З якого згодом Божий План розвине
В спіралями закрученій петлі –
Всесвітньому киплячому котлі –
Усе, що є, прадавнє, старовинне:
Галактик рій; міжгалактичний край;
Планетний стрій; нетлінний Вічний Рай;
Роди людей, істот земних космічних;
Усе нове: майбутній виднокрай;
Реальність ту, що в думці! Вибирай
Думки і справи з категорій Вічних!
24.11.2006 р.
Сонет 1351
Якщо здається: пісня фантастична
На Вашу честь у Всесвіті луна –
Це правда, як і те, що далина,
До Вашої реальності дотична,
Її не слуха, бо вона – практична:
Туди вітання Ваше долина,
Та в той же час на всі лади вона
Віта Життя – симфонія містична
На честь живущих сутностей звучить:
Всіх варт вітать, до свята долучить,
Що розвоєм Безмежним Вічним зветься!
Творця оркестру ні́коли спочить –
Бог Вашу душу прагне просочить
Любов’ю, що бринить у струнах серця!
30.12.2006 р.
Сонет 1376
Скажіть, невже Ви вірите, що люди
Самі себе із мавпи розвили,
Завили звиви мозку і звели
Міста, спаливши утлі халабуди,
Ряд пірамід, диковинні споруди
Між гір, пісків, в роздоллі ковили,
І мову народили, сповили,
Щоб почуття німі не тисли груди?!
Звичайно, за мільйони довгих літ
Природа налаштовувала світ,
Постійно вдосконалюючи суще,
Та не один космічний переліт
В Землі лишав живлющий Божий слід,
Аби Земля розвинулась в грядуще!
23.01.2007 р.
Сонет 1488
На Місяці розпродують площадки,
Так, ніби й справді хтось їх обробля
Чи випасає місячне теля!
Як глупство це сприйматимуть нащадки:
На місячних полях – земні печатки?!
Хто бачить володіння хоч здаля?!
І чи родюча місячна земля?!
Відсутні спори, мов за шмат Камчатки –
Достатній між сусідів інтервал?!
Так Бендер гроші брав за вхід в Провал,
Копичачи на грандіозні плани,
Хоч слугував за штаб йому підвал!
Не в той же бік накручують штурвал,
Торгуючи супутником, земляни?!
26.05.2007 р.
Сонет 1532
Нетлінна у невпиннім русі Вічність!
Незмінна, тлінна в Божім світі Тьма,
У Тьмі життя і розвою нема!
У Світі темнота – це динамічність
Потоків світла, їх масштаб – космічність
Землі, людського серця і ума,
А те, що у тенета Тьма спійма,
Зника зі Світу – в цім є Тьми магічність!
Тьма – зовсім не синонім темноти!
У темноті можливо віднайти
Довічний Світ, помітна й кішка чорна!
У Тьмі катма не просто видноти –
У ній уже живого не спасти!
Змолоть живе в ніщо Тьми ладні жорна!
2.07.2007 р.
Сонет 1571
Фізичний Вакуум – не просто фраза,
Це єдність станів і взаємодій,
Геометричний опис всіх подій,
В пізнанні світу поворотна фаза!
Це не порожня Всесвіту оаза –
В нім творить світ Єдиний Лицедій!
Щоб в Вічність на Землі ввійти твердій
Під Вічним Небом, люду вірна база
Потрібна в цифрах і в системах мір,
У формулах, котрі всотає мир,
Де спін, заряд, тяжіння по спіралі
Сплавляють Простір-Час у Вічний вир
З Начал! Безмежність, Вічність оком змір:
Із Вакууму мчить Всесвітнє ралі!
6.09.2007 р.
Сонет 1747
Ніхто не зна, як Симорон шуткує?!
Для люду це – незбагнене табу!
Комусь на краще змінює судьбу,
Когось невиліковного лікує,
Хто над своєю хирею кепкує!
Не помага лиш тим, хто вже в гробу,
Чи ніжиться на пляжі в Малібу,
Притому нарочито байдикує,
Тому що звик по течії плисти!
А тим, хто вміє з гумором плести
Байки словами, а тілами рухи, –
Лиш ціль і радість в серденько впусти, –
Небесні розкриваються пласти
В досягненні мети, ще й без напруги!
26.03.2008 р.
Сонет 1884
В ефірі бруду, певно, ще не досить –
Щомиті хвиль напруженість росте!
Як очищать – питання непросте!?
Ефір вирує, піниться, голосить!..
Земля напругу терпить, стиха просить,
Аби примовкли люди, та проте
Землі терпіння не таке товсте,
Як літосфера, що Людину носить!
Ця голограма спектрів і частот –
Довічний світ зірок, планет, істот
Розумних, творчих, гожих і негожих...
Безмежна сітка скупчень і пустот –
То й є реальність?! Чи то анекдот?!
Творіння рук Господніх, чи не Божих?!
17.11.2008 р.
Сонет 1903
Земних законів у людей доволі:
Параграфів, положень, постанов,
Етичних норм, канонів, установ...
Багацько з них супроти Неба – кволі,
Чи може, доста й в Небесах сваволі?!
Чи там, де зовсім близько до основ,
В Законах Божих геть не до обнов?!
Закони діють ці не мимоволі –
Повсюдно, однозначно, повсякчас,
З тих пір, як світ Земний ще не почавсь,
І Вічно будуть діяти потому,
Коли Земля-Матуся змінить час.
Тож як би хто на світі не пручавсь –
Закон вершиться, будьмо певні в тому!
5.12.2008 р.
Сонет 2018
Є завше Той, хто кожне слово пише
На збайдужіло-чулий диктофон,
Ще й провокує, створюючи фон
Розмов – кажім, либонь, Господь все спише!
Щось розумніше мовим, чи тупіше –
Все зафіксує чітко солдафон
І передасть нагору, де плафон
Просвітить запис, чин вердикт пропише:
Найбільше слів зітре на попіл – хлам;
Зі слів тупих додасть ворсин ослам;
Жорсткі слівця жбурне чортополоху;
З мрійливих слів доточить крил орлам,
Та головне оцінить по ділам –
Тож уникаймо дум переполоху!
17.04.2009 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|