    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Любов до Вчителів
 Любов до ВчителівВірш 19
Малих, нас наполегливо привчали
Логічне розвивати сприйняття.
Ми майже призабули ті начала,
Що відають зародженням життя.
Росинки краплю тихо споглядає
У квітці зачудоване дитя!
Де логіка в пізнанні пропадає –
Зринає справжня істина Буття!
Без логіки, одначе, неможливо
Розвити дух, і здавна на Землі
Про розвій духу люду бережливо
Одвіку дбали древні Вчителі!
Без Вчителя, дивись, не заблудись!
Для розвивання духу пробудись!
7.04.2003 р.
Вірш 35
В житті зустріти вчителя від Бога
Не кожному потрафить на віку,
Не просто видатного педагога,
А світоча, подібно маяку!
Він в учневі висвітлює таланти,
Із зародка невпинно розвива,
Немов дорогоцінні діаманти,
Знання, що скриті в учні, розкрива!
Розвивши волю і знання потрібні,
На кроки хибні вчасно натякне,
Дороги вкаже на вершини срібні –
В майбутнє учня пильно зазирне.
Нас, слава Богу, справжні Вчителі
Навчають змалку жити на Землі!
16.03.2003 р.
Сонет 111
Життя – театр! У всіх живих є ролі,
І декорацій вистача навкруг!
Допоки не згаса арени круг,
Ми лицедієм в радості і болі.
Випробувань і драм в житті доволі,
Натхнення злетів і часів напруг,
І добре, що життя не видно пруг,
І є свобода виявлення волі
У певних рамках зла і доброти.
Як вірну путь нам правильно знайти?
Хто для акторів признача гастролі?
Над нами є Верховні Вчителі,
Що відають розвиненням Землі,
Вкладаючи у душі певні долі.
14.01.2004 р.
Сонет 169
Світи довкола Майстра неповторні,
Їх витоки – із Всесвіту начал!
Глядач сторонній і не поміча:
Те, що для нього барви – біло-чорні,
А форми – кострубаті і потворні –
Вкруг Майстра світ освячує свіча,
Сріблясто-золотистий, мов парча!
В нім виграють енергії проворні
На струнах лір, і дивної краси
Лунають мелодійні голоси –
Світ творений радіти і співати!
Хоча і ідеальний світ Творця,
У Майстра є доручення Отця:
В гармонії цей світ моделювати!
26.03.2004 р.
Сонет 181
Хто в місії Христа засумнівався,
У ролі душ людських провідника
У Царство Боже? Сумнів виника
У тім, що був Ісус? Що називався
Месією даремно? Що старався
Явить: душа – матерія тонка
І вічна, і нікуди не зника!?
Невже у комусь сумнів цей закрався?
У тому, хто не вірить, не шука,
У кому спить ще дух мандрівника,
Хто в пошуку себе ще не добрався
До Світоча, Пророка, Маяка!?
Почуймо, Він до кожного гука:
„Проснись, прозрій, ілюзій сну позбався!”
9.04.2004 р.
Сонет 425
Насправді Майстер – це не той, хто учнів
Найбільше має! Справжній Майстер – в тім,
Аби у кожнім учневі простім
Розгледіть Майстра, і завдання влучні
Їм дарувать природні, а не штучні,
У Майстер-класі на шляху крутім
Коригувать в світінні золотім
Вінець їх дій на проміжку заключнім,
Аби їм вміння Майстра досягти,
Відкинуть сумнів, страх перемогти,
У долю Майстра вмить повірить свято
І по шляху несхибному піти,
Йдучи по ньому, Істину знайти!
Тож Майстер той, чиїх Майстрів – багато!
5.10.2004 р.
Сонет 428
Ми всі – Майстри, але не всі це знають!
Всі призвані творити чудеса!
Це вміння нам дарують Небеса,
І люди, хто уміння розвивають,
В передчутті чудес перебувають,
Бо знають, що Гармонія-Краса
Незмінно в світлім чуді воскреса,
І чудесами світ оповивають!
Ця справа – чудотворення – проста,
В ній думці передує результат!
Майстри думками дійсність виміряють!
Думкам Майстрів реальність – атестат,
І ті, хто прагне справжнім Майстром стать,
Свої думки пильнують, вивіряють!
8.10.2004 р.
Сонет 445
Не варто неможливого бажати –
Все в певний має трапитися строк
По волі Бога, людства і зірок:
Продовжить суть Творця відображати,
Щораз закономірністю вражати
І подавати пильності урок!
Люд здійснює щомить наступний крок,
Аби ним власну сутність виражати!
Бажать можливе варто дійсно вміть:
Бажання серця варто розуміть,
Їх здійсненням людей не ображати!
Той Майстром стане, хто навчиться вмить
Задумане в реальності явить
І мить життя Любов’ю прикрашати!
24.10.2004 р.
Сонет 493
Немає справ, яких Майстри б не вміли
Спроектувать і згодом утворить!
Вони не звикли довго говорить –
На балачки не витрачають сили,
У них в руках, натруджених, умілих,
Кипить робота, ладиться, горить!
Спиняються на мить: перекурить –
Нові завдання подумки осилить!
Чи то проста робота, чи складна –
Майстрами вміло твориться вона,
До неї Майстер завше Бога схилить!
Хоч на початку може буть брудна,
Вінча роботу праця видатна!
В роботу Майстер прагне душу втілить!
8.12.2004 р.
Сонет 497
Майстри – це ті, хто встиг найбільш згадати,
Що доля їхня світу принесе,
Хто в кожній дії розуміє все
І передбачить вміє результати,
Хто научивсь за все відповідати,
Хто робить те, що цілий світ спасе
І на нові висоти вознесе
Весь рід людський, хто врешті може стати
Всякчас за приклад в світі слів і дій,
Хто визволяє люд од безнадій
І вчить людей радіть, а не страждати,
Хто спрямувати вміє хід подій
На розвиття в Гармонії святій,
Хто Майстра вміє в учневі вгадати!
21.12.2004 р.
Сонет 561
Галактики розкручують спіралі,
Немов у хромосомах ДНК.
Цих каруселей музика п’янка
Відлунює небесні пасторалі
Для радості й утіх Пастушки-Кралі,
Що випаса Вселенського Бика,
І між галактик зоряних блука
В разках намиста із зірок-коралів.
Нічого просто так не виника,
І форма тіла у людей така,
Як і у хромосомнім матер’ялі!
Відчуймо, як бринить спіраль дзвінка!
Прискорення спірального витка
Новітні простирає магістралі!
26.02.2005 р.
Сонет 624
Буває, Вищі Сили полюбляють
Підношення пожертвувань, дарів
Без попереджень і календарів
Від тих, кого могу́ттям наділяють.
І ті, хто Вищим Силам потрафляють,
Повинні мати хист інспекторів,
Чутливість, безкорисність докторів,
Коли могуття в дію направляють;
Не менш – у тім, з яким чуттям вони,
В думках якої сили, глибини
І образності бажане являють,
Чуттів позбувшись остраху й вини,
Ввійшовши в спектр вібрацій основних,
Де лиш Любов Господню проявляють!
31.03.2005 р.
Сонет 713
Як з Вчителем себе поводять учні?
Отак, як їм підказує душа,
А ще – як кожен з учнів поважа
І Вчителя, й себе. Одні – бундючні,
Бо горді, що з Пророком нерозлучні –
Їх Вчителева мудрість прикраша!
А в інших учнях відданість вража
І Вчителю, і Вченню, бо не штучні –
Реальні їх чуття і сприйняття
Учителя, реальності Буття,
Учення, й линуть в ціль, мов стріли влучні!
Вітають учні і з Творцем злиття,
І з Вчителем в сотворенні Життя
Одвічного – з цим душі їх співзвучні!
14.06.2005 р.
Сонет 796
Захочеш стати Майстром, мудрим, вмілим –
Уроки вчи, що доля підкида!
Коли в житті трапляється нужда,
Довкола світ ввижається немилим,
І видається: не настачить сили,
Іти вперед бажання пропада –
Почуй: душа одвічна, молода
Шепоче: „Йди, шукай, будь пильним, смілим,
Збагни: що цей тобі несе урок?
Який звершить наступний маєш крок?
Які відшліфувати мусиш грані
Єства? Пильнуй, не пропусти свій строк!
Урок дається волею зірок
І Вчителів! Будь мужнім у старанні!”
7.09.2005 р.
Сонет 837
Великий Майстер – не асенізатор,
Аби качати з учнів негатив!
Він поважа учнівський колектив,
Все краще в учнях, мов аналізатор,
Він відмічає; як каталізатор,
Що гарту духу долю присвятив,
Він розкриває в учнях низку див,
Розпочина урок-кристалізатор
Швидкого росту духу і чеснот,
Склада незриму партитуру нот
Для школярів–учасників оркестру.
Маестро з ними грає заодно,
Та ясно бачить верх, боки і дно
Духовних вправ поточного семестру!
4.10.2005 р.
Сонет 839
Наставникам з Любов’ю!
„Твори, людино, ми тобі поможем!” –
Напучуванням, певно, отаким,
Поглянувши на вранішні зірки,
Наставники хрестили Словом Божим
Маленького мене, – „Та будь несхожим
На інших, добираючи думки,
Барвистим словом творячи рядки:
Найперше – слово має бути гожим
І неодмінно Істині служить!
Душа хай до ілюзій не лежить,
А навертає серце до Любові!”
З тих пір стараюсь словом не грішить
І заповіт Наставників вершить,
Завдячуючи найріднішій мові!
7.10.2005 р.
Сонет 897
Здавен плекають людство Аватари –
Небесні Вчителі, поводирі,
Земляни – зовні, божества – в нутрі,
Ведуть людей, мов пастухи – отари,
Їх вченню власті зрідка б’ють в литаври,
Звіряючи земні календарі,
А церква вивіряє псалтирі,
Їм попервах наносячи удари.
Подвижницька земна у Них судьба!
І нині Ними світиться доба
Од сяйва золотавого горіння!
Устами Їх віщають Небеса,
В Їх вченні Божа мудрість воскреса,
Виводячи землян на путь прозріння!
9.11.2005 р.
Сонет 1075
Моє єство мені не дозволяє
Просити, вимагати у святих
Про щось, за що ще взятися не встиг,
Мовляв, нехай нам, грішним, підсобляє,
Небес могуть і милість виявляє
Апостол, Янгол чи Архістратиг!
Напевне, ще душею не достиг
Збагнути: хто чим Ангелів вмовляє!?
Святих про допомогу не молю,
А зізнаюся щиро, що люблю
За плідну своєчасну допомогу,
За гумор і вигадливість хвалю!
В признанні цім душею не кривлю:
В єдиній ми команді служим Богу!
31.03.2006 р.
Сонет 1082
Хто піднімає руку на месію?
Чи віда він, що Істина – жива,
А лжа – ятри́ть, мов рана ножова,
Та не заразить праведну Росію
І не завадить сіять гречкосію
Науку віщу: як твори́ть дива,
Коли душа людини ожива
У Вічнім тілі, попри амнезію
Тих, хто сидить висо́ко, та дріма
І суть речей не бачить з-за керма,
А люд химерним жупелом лякає,
Мовляв, чека розп’яття чи тюрма
Того, кого під вартою трима,
Творця ж уздрівши, в страсі заклякає.
7.04.2006 р.
Сонет 1135
Коли виходить навстріч Ангел Смерті,
Проймають тіло невимовний жах,
А серце – радість! Зустріч ця – межа:
Старі запори в дверях долі стерті,
Нові путі для духу розпростерті!
На зустріч цю очікує душа –
Пройти по вістрю віщого ножа,
Збагнувши ряд умов-принад в оферті:
Уміти зцілить, відновити дух,
Тілесну погамовувать нужду,
Душі новими гранями іскритись!
Але якщо людина – легкодух,
При труднощах притишує ходу
Чи й поверта – із Ангелом не стрітись!
29.05.2006 р.
Сонет 1137
Бува, чита Людина семінари
Про Богом налаштовані дива,
І місце семінарів тих – Москва,
А не далекі сонячні Канари,
Її ж за руки хвать – мерщій на нари:
Є в преси і політиків права
Людину гнобить, доки та жива,
Самі ж за духом – боягузи-скнари!
Що ж, роль в цім акті в кожного – своя!
У безкінечній п’єсі Битія
У кожної душі – своє заняття!
Та скоро понад світом просія
Подіями прославлене ім’я!
В’язниця, слава Богу – не розп’яття!
11.06.2006 р.
Сонет 1170
Помічникам Господнім – з Любов’ю!
Престоли і Господства, Серафими
Із крилами шістьма – в Святім Роду,
Довіку вірні Божому труду!
З серцями контактуючи живими,
У Воїнстві Господнім – Херувими
І Янголи – одводити біду,
І Сили – страх застерігать, нужду,
І Власті – псами буть сторожовими
Людської віри і переконань!
Начала вкажуть путь до Вищих Знань,
Архангели добу Земну віщують!
Ця Рать, не вимагаючи визнань,
Сприймає глас людських звертань, зізнань:
Вони нас бачать, розуміють, чують!
11.07.2006 р.
Сонет 1262
Присвячується пані Олені Іванівні Тимошенко
Є Вчителі, коли відсутні учні?
Навряд чи, бо кого тоді учить?
Учитель дійсний довго не мовчить,
Хоч в нього є уроки і беззвучні.
Учитель+учні суто нерозлучні:
Одразу голос Вчителя звучить,
Коли пора спудеїв долучить
До знань нових, дать навички підручні!
Та вчаться й Вчителі на Небесах!
В невпинних вчення зоряних часах
Земля пливе вже не одну епоху
В Потоках Знань на повних парусах!
В премудрих Педагогів голосах –
Наука: як творити поміч Богу!
1.10.2006 р.
Сонет 1333
Присвячується Вікторівській школі
Миронівського району Київської області
Оці сонети, слава Богу – хобі,
Не грошове рутинне ремесло!
Творець дарує човник і весло –
Лист і перо, у срібних хвиль оздобі
Ріку безмежну – Мову, у подобі
Богині-Мавки – Музу! Повезло
Мені з дитинства: іменне село
Мене ростило в радісній жадобі
До мандрів ближніх, до читання книг,
Товаришів даруючи шкільних,
Дитячі ігри у безмежжі волі,
І не було, здається, днів сумних,
Бо закладавсь фундамент основних
Любимих справ у Вікторівській школі!
18.12.2006 р.
Сонет 1359
Народження Христа в малій дитині
На зламі світу, – вірувань, епох, –
Коли в дитині проявився Бог
В кошарі, на соломі, у хустині,
Де те́пло і дитині, й животині,
І породіллі: їх зігрів обох
Отець Любов’ю – то лише пролог
Учення про Любов і в тій містині,
Де ріс Ісус, де віщувать почав,
Де учнів самовідданих навчав,
Сповняючи Любов’ю душ пустині,
І в світі, що Учення те вивчав,
Було, й вогнем, мечем любить привчав
Розп’яті на хресті Христа святині!
7.01.2007 р.
Сонет 1360
Водити сорок літ людей в пустелі –
То треба мати досвід, ціль і хист,
Авторитет, учення віщий вміст,
Уміння ночувати не в постелі, –
Де нині у оазисах отелі, –
Де скинув чагарник посохлий лист,
Де замість їжі часто чай і піст,
Глибінь небес темніє замість стелі!
Пустелю ту за місяць перетнуть
Неспішно можна, тільки що утнуть
Із досвідом старим за пругом люди?!
Старезний світ відтворювать почнуть!
Хай ліпше молоді їх пом’януть
І на очах позбудуться полуди!
7.01.2007 р.
Сонет 1369
Присвячується першій вчительці Оксані Тимофанівні Клименко
Пульсує кров, хоч серденько не коле –
Дитячий спогад стугонить в виски:
Нас, школярів, виводять вчительки
У пшениці, на край села, де поле –
Зелене море – гріє Сонця коло,
Високі – житні – рвати колоски.
Чуть жайворів веселі голоски,
По пояс засмагає тіло голе,
Лиш трішки жаль пшеничний лан товкти!
От Карлсоном зривать би з висоти
Ті житні колоски в шершавім ості,
Аби сорти миронівські спасти!
За колоски ж дідів могли звести
У таборах, де легко скласти кості!
14.01.2007 р.
Сонет 1395
Комусь, напевно, може стати смішно, –
Тим, хто не вірить у життя буле, –
Можливо, навіть висловляться зле,
Але, прошу, помислимо неспішно:
А що, як поряд з нами Будда, Крішна,
Хрисос живуть, вселившись у мале
Тільце дитяче, виросли, але
Не помічаєм їх ми – річ невтішна!
Вони й сьогодні – тут, чиясь рідня,
Несуть і нині віщі нам знання,
Світ Божих Істин голосно віщують,
Та в суєті напруженого дня
Люд на ходу знання ті відганя,
Мов мух: не хочуть знати – і не чують!
4.02.2007 р.
Сонет 1429
Великий Майстер теж, бува, не знає
Кількох простих, здавалося б, речей,
І не тому, що брак ума, очей –
Його незнана річ якась минає,
Бо путь життєву не перетинає.
Щоб гору потім не скидать з плечей,
Пильнує Майстер, як Життя тече,
І що наступна мить в Житті міняє!?
Отож, давно освоївши складне,
Всім варто пам’ятати про одне:
Творити геніальне вельми просто!
Заняття це цікаве й не нудне,
Як серденько з Любов’ю присягне
Творить з Отцем – роботи в Майстра доста!
7.03.2007 р.
Сонет 1446
І Майстрів і „плющить”, і „ковбасить”
Доля переломної пори –
Знаки викидають прапори,
Бо інакше нащо кондубасить?!
Ні, траву не курить і не „квасить”
Майстер – просто доленьки вітри
На путі до маківки гори
Шлях новий завіялись прикрасить:
Свіжих ілюстрацій вітражі
Виникають враз на віражі!
Зосередься! Розслаблятись годі!
Завше на досягнутій межі
Сили, що, здавалося, чужі,
Можуть стать в путі новій в пригоді!
8.04.2007 р.
Сонет 1529
Став Міларепа велемудрим йогом,
Хоча до того карму ніс важку –
Не впоратися з нею й ішаку!
Йог зводив замки з вежами, порогом,
Та був Учитель в Міларепи строгим,
Як йогівському личить вожаку:
Мав Марпа вдачу світлу, не тяжку –
Збудоване велів ламать прожогом!
Так трапилось і на дев’ятий раз!
Не те, щоб Міларепа від образ
Втомивсь, мов од роботи скоморохом –
Ще літ п’ятнадцять між гірських окрас
Свідомість чистив, щоб прозріти враз
І стрітися в усім віч-на-віч з Богом!
1.07.2007 р.
Сонет 1530
Снують у Божім світі духи різні!..
Є Дух Святий, а є і духи злі,
Що зроду практикуються на злі.
І Сили Світла, й Тьми – то Сили грізні!
Святий у чаді Дух і в материзні,
Злий дух теж ловить жертви на Землі...
Син Божий в місто в’їхав на ослі,
Та учням аргументи дав залізні:
Молитву для вигнання духів злих
З людей, тварин і навіть місць жилих!
Хто ж духів злих з людей вигонить нині?!
Злі духи наробити можуть лих
В людськім єстві, достоту немалих!
Цілителі є в лаврах, в Україні!
1.07.2007 р.
Сонет 1542
Присвячується Наставникам з Любов’ю!
Наставників Небесних не звільняють
Од служби, доки ще душа в тілах
Наземних розвивається в ділах –
Збадьорюють людину, підганяють,
Щоб врешті пробудилась, чи спиняють
Од діл негідних – спина в шомполах...
Боги Небесні – Будда і Аллах,
Христос – в людей наставників міняють,
Чи третього, четвертого дадуть
Тим учням, що до просвітління йдуть
З Всевишнім в серці, з Вічністю у ногу!
Наставники людей, мов чад, ведуть,
Їх можна вздріти, тільки не надуть!
Їм дякуймо всякчас за допомогу!
14.07.2007 р.
Сонет 1581
Дають багацько, більшенько спитають!
Зумієм взять, віддать – додасться ще!
Так на Землі життя людське тече,
І в Небесах канони ці витають!
Чи по Ісусу сльози ще ковтають,
Що ллються долу гіркоти дощем?!
Вслід за розп’яттям розчинився щем
В серцях людей, од чого калатають?!
Напевно, долю знав свою Ісус
Не до кінця, та вірив: „Я спасусь,
Отець віщує Світ за вознесінням!
З хреста заради людства вознесусь
І поверну, з очей людських росу
Утру землян грядущим – воскресінням!”
17.09.2007 р.
Сонет 1609
Нас споглядає Розум Галактичний:
Як мислим, чиним, учимось чому?!
Чи довіряєм серцю, чи уму?!
Цей позирк завше вдумливий, критичний,
А результат порад – хуткий, практичний:
Коли душа вчащає у корчму,
Нема розвою – пожинай чуму!
Луна на Небі регіт саркастичний,
Як поганять доводиться кийком
Заснулий люд – струснуть материком,
Збудить тайфун, пужнуть метеоритом...
Аби Землі Небесним Світляком
Зоріть повік, світімо маяком –
Своїм духовним серденьком розкритим!
4.11.2007 р.
Сонет 1658
Які дива вдаються Миколаю?
Ним стільки див сотворено уже!
В путі він подорожніх береже –
Отож із ним частенько шлях долаю,
Хоч голосно про поміч не волаю,
Бо знаю: він безпечність стереже!
Та й сам я маю пильним буть – невже
Його цікавить: як, куди чвалаю?!
Дарунки він дарує дітворі
О ранішній просвітленій порі,
Коли ми піднімаємось по плаю,
Прокладеному в білім пустирі –
На свіжим снігом встеленій горі,
З надією уздріти Гімалаї!
19.12.2007 р.
Сонет 1675
Слова Святые, молвленные Небом,
Полны Любви, Господня торжества
В канун Христа Второго Рождества!
Слова Небес, воспринятые требом,
Насытят Землю благодатным хлебом,
Сердца – Любовью, Миром Естества,
Провозгласят Единство Божества
С Отцом, людьми; взор глаз, повитый крепом,
Очистят и Реальность просветлят,
В Гармонии и Норме повелят
Вершить задачи с Радостью, Любовью!
Открой же сердце и очисти взгляд!
К Эпохе Света движется Земля!
Будь Вечен в Жизни с Просветленной Новью!
6.01.2008 р.
Сонет 1704
Рятують Землю ті, хто завше пильний,
Хто Божий план Матусі стереже,
Земля атлантів любить, береже!
Загін цей розгалужений, мобільний
Пильнує хід Історії стабільний.
Можливо, хтось дивується: невже,
Чи посміється, мов лошак зарже,
Та Рай Земний для людства – простір спільний,
Хоча й неоднорідний в глибину!
Землі спасіння місію трудну
Збагнуть, здійснить, чита́чу, пропоную!
Для цього не біжім удалину,
Лише збагнімо Істину одну:
Бог з нами творить доленьку Земную!
16.02.2008 р.
Сонет 1746
Як завше, знов себе перейменую
У дивне, ще нечуване ім’я!
Напевне, подивується сім’я,
Подумає: ізнов екзаменую
Тим, що міняю суєту сумную
На подорож Буттям багатія, –
Не баєчка оце для солов’я, –
Й Вам стати Магом Вічним пропоную!
Між магів бродить різношерстий люд:
В їх музику вслухається верблюд,
Над головами ка-р-кає ворона,
І зайчики ви-с-какують із блюд!
Новий щомиті твориться прелюд
Акторами в Театрі Симорона!
24.03.2008 р.
Сонет 1858
У кожного – свої стежки до Школи,
Найперші незабутні Вчителі
Святішої професії Землі!
Ці Школи не забудуться ніколи!
Хай згодом юнь летить за видноколи,
Мов з гнізд зринають в небо журавлі –
Блищать знання сріблисто на крилі,
Довіку пам’ятаються, одколи
Шкільний переступаємо поріг,
Аби затим на тисячах доріг
Знаннями Путь грядущу освітити!
Практичних знань магічний оберіг
В житті земному нас всякчас беріг,
Тож пам’ять ладна Школу освятити!
4.10.2008 р.
Сонет 1872
Для учнів Школи – Знань величні храми,
Мистецтв палаци, творчості і мрій:
Вчись, розвивайся, не отетерій –
Насичені у школярів програми!
Досягнення значні, маленькі драми,
Єдина форма чи довільний стрій –
Зростай у дружбі, радістю зорій!..
Лиш ті випускники стають Майстрами,
Хто проявляє в школі інтерес
До знань, уроків, вправ, зродивсь-воскрес,
Аби Творцем закладене розкрити
В єстві, відчуть практичних знань прогрес,
І скільки б не прийшлось мінять адрес –
Любов, Добро, Гармонію творити!
15.10.2008 р.
Сонет 1910
Коли духовне сіється насіння,
Бува, не сходить зерня, пропада,
Чи проросте, а поруч – лобода,
Чортополох пригнітять колосіння!
Так вість про Боже царство і спасіння
Нетлінних душ заглушують вражда,
Байдужість до духовності, нужда
Тілесна – не жагота вознесіння
Людського духу цю розчує вість!..
Коли у серці гнів, досада, злість –
Летять із уст образи, голосіння!..
Людське нутро ілюзій трута їсть,
І що б не провістив Небесний Гість –
Нутру такому не до воскресіння!
15.12.2008 р.
Сонет 1996
Григорию Петровичу Грабовому
Посланье к Вам велит Вселенский Разум
Письмом отправить, радость пробудив
Сердечную, цензуру пощадив
От чтения – всем украинским фразам
Внимать они навряд ли станут разом,
От взоров лишних спины оградив:
Да мало ль языком нерусским див
Намарано?! Цензурным дикобразам
Не до стихов! Для тех же, кто в затвор
Под стражу помещен, чей приговор
Земной суров, Небесный же вершится,
Кем ближний ни был бы – Мессия ль, вор,
Сих строк сердечный тихий разговор
Пусть просветленьем духа разрешится!
17.03.2009 р.
Сонет 2048
Чому священні Вчителі і Школи,
Лиш ті збагнуть, хто вчились в них колись,
А нині вже світами розбрелись
За ближні чи найдальші видноколи!
Роки навчання не забуть ніколи!
Вони яркими нитями вплелись
В мереживо Життя, аби збулись
Програми доль земних! Отож Миколи,
Галинки, Олі, – рій земних імен, –
Спустившись вниз, з-під янгольських знамен,
З Небес на Землю, щасно чи в юдолі,
Зберігши пам’ять родових племен,
На парти ранці скинувши з рамен,
Зі шкіл верстати починають долі!
29.05.2009 р.
Сонет 2050
„Добридень, діти! Темою уроку
Сьогодні буде...” – мовлять вчителі,
Що звіку діток учать на Землі,
Малечі в класах... Учимось до строку,
Аби затим рушать у путь широку –
Злітать до зір в космічнім кораблі,
Ростити колос хліба на стеблі...
Учителі із учнями мороку,
Бува, маленьку мають, чи значну,
Щоб виховать Людину визначну,
Аби плекала радо край свій отчий,
Ділами славу творячи гучну
Учителям і Школі, що вручну
Із діток ліплять люд, до знань охочий!
30.05.2009 р.
Сонет 2105
Марія, Богородиця-Мадонна,
У сквері люд німотно зустріча,
Вслухається у щирість прохача:
Достойний вже, чи совість безпардонна
Міркує: скриня в Господа бездонна,
Хай кожному напрохане вруча
Усе, що той випалює з плеча,
Кому за матір – церква автохтонна?!
Людським проханням збутися не всім,
Не помагають сльози і сім-сім!..
Аби в житті безцільнім не зотліти,
За все хвалу Творцеві вознесім,
Лиш про одне у Господа просім:
Щоб сподобив миттєво просвітліти!
7.08.2009 р.
м. Львів, біля пам’ятника Богородиці
Сонет 2198
Збагнім: довкола Божої обслуги
Доволі, кожен стрічний – помічник,
Дарма, що всяк – лиш Божий ученик!
Надходить поміч ця не за заслуги –
Частенько непомітно, мов прислуги –
Невидимі створіння: їх нічник
Висвітлює, погасло світло – зник
Їх абрис… Люд земний – Господні слуги
І вчителі для інших водночас!
Хто як не упирався б, не пручавсь –
Служити буде й Господу довічно,
І Божим дітям – людям!.. Нині час
Духовних справ: хто лінувавсь – погас,
Мов вимкнений нічник той, блискавично!
30.10.2009 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|