    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Любов до слова, мови
 Любов до слова, мовиСонет 73
То як же нашій Мові утвердитись?
Ректи з умом не лиш вряди-годи –
Немов ковтком джерельної води
Дать спраглим змогу Словом відродитись!
Замало українцем народитись!
Слова, почуті вперше, назавжди
Лишають в підсвідомості сліди,
І треба ще немало потрудитись,
Аби іскрились мовлені слова,
Дитям відчути: Мова ця – жива,
І співана, і слухана в Любові!
В сім’ї, у школі варто говорить
Виразно так, немов огонь горить
Душі палкої в одкровеннім слові!
24.10.2003 р.
Сонет 77
Про різні мови поведу розмову:
Моя – мов паляниця на столі,
Мов зерня, що зростає у ріллі!
Щоб добре знать землі своєї мову,
Докласти треба працю розумову,
І діточкам, допоки ще малі,
У кожнім місті, в кожному селі
Закласти різних мов тверду основу:
Відкриймо п’яту чакру горлову –
І мову зрозуміємо живу,
Чийого б не була вона народу!
А відповідь давать на мові тій
Чи написати речення прості –
То треба вчити різних мов природу!
11.11.2003 р.
Сонет 88
Доки слово друковане в книзі
На полиці тихенько лежить,
Не зуміємо ми пережить
Почуття у вогні і у кризі!
Слово в книзі – не злото в валізі!
Ти на голос зумій положить
Слово зболене! Хай задрижить!
В нім – вібрація, мовби в залізі!
Слово рідне – бандури струна,
Слово лагідне – тепла весна!
Слово Вічне нас Вічними творить!
Слово праведене Вічно луна,
Із глибин наших душ вирина,
В нім душа наша Вічна говорить!
6.12.2003 р.
Сонет 162
Бува, недбале ставлення до Мови –
Чи через невибагливість людську,
Або через вимогливість низьку –
Повіє із трансляцій чи розмови
Слівцями непотребної полови,
Немов при обмолоті на току
Полови хмарку ціп ганя летку.
Немає в тім ні хитрощів, ні змови –
Надія, що пробачать простаку!
Напевно, чули мову ви таку,
Де суржик і примітивізм – основи!
Цураймося вживати нетривку,
Подібну будяку чи матюку,
Говірку – й будуть зайві постанови!
16.03.2004 р.
Сонет 384
„Событие” вкраїнською – „подія”.
Багато в братніх мовах слів-ключів.
Хто українську і російську вчив
І мовами майстерно володіє,
Зустрівши в тексті, завше їм радіє!
Творець не марно в мови їх включив,
Сумлінно вчити мови доручив!
В словах-ключах є істина й надія!
Слова-ключі говорим недарма!
„Со-бытие” – буття із багатьма,
„По-дія” – те, чим завершилась дія!
В них – мить і Вічність, небуття нема!
Тож будьмо Вічні, діймо з усіма!
Буття з Усім – одвічна післядія!
18.09.2004 р.
Сонет 476
Письменникам, поетам присвячується
Вживаючи в поезії епітет,
Аби підсилить світосприйняття
І довести уяву до пуття,
Учіться в міру, автори, терпіти,
Не заставляйте Всесвіт торопіти,
Не додавайте Всесвіту сміття
І не пишіть до самозабуття,
А, творячи, прокиньтеся, не спіте!
Слова – дзвінких вібрацій череда!
У Всесвіт кожне Слово попада:
Чи руйнувать, чи відроди́ть розбите!
Відгукується і не пропада
В нім кожне слово – радість чи біда!
Тож світ творіте Словом – не губіте!
22.11.2004 р.
Сонет 496
Я знаю, в Бога Слів запас достатній,
Щоб пояснити будь-якою з мов
Без декларацій і гучних промов
Одвічні, життєдайні, благодатні,
Для розуміння будь-кому придатні,
Підґрунтя Істин – радість і Любов –
Словами віршів, молитов, розмов!
До Вічності Життя продовжить здатні
Найголовніші душ людських чуття!
В людини завше є передчуття:
Любов і радість – ось Буття основа!
Ніяка мить не варта каяття!
Любов і радість – музика Життя!
Життя поема – невмируща Мова!
15.12.2004 р.
Сонет 559
Слідім за словом! Слово не обмане!
Запам’ятаймо: Слово виража
Те, що в цю мить душа відобража,
До чого прагне серце полум’яне!
І слово нас обманювать не стане
Й тоді, як дійсність проявом вража,
Й коли співа окрилена душа,
Лиш віднайдімо Слово те немарне,
Що за собою думку поведе,
І найточніше в речення вкладе,
Та добираймо Слово не вульгарне,
Чи те, що в світ ілюзій заведе!
Плекаймо Слово Істини просте,
Але й не мовмо слів потік намарне!
24.02.2005 р.
Сонет 661
Як мова на менталітет впливає?
В російській є „винительный падеж”,
В ній Слово може бути винним теж!
Вкраїнська цей відмінок називає
Знахідним. А яке щораз спливає
У росіян питання? Вглиб простеж:
„Хто винний?” Потім: „Що робити?” „Де ж
Знайти і як?” – у нас питання визріває!
Навряд чи помилилися творці
Російської, бо і святі отці
Вважали людство все гріхорожденним!
Вина і в материнськім молоці?!
Вину вбачати в мовленім слівці –
Робити власне мислення злиденним!
23.04.2005 р.
Сонет 766
Присвячується всім, а надто –
прибічникам свободи слова
Уявім: все мовлене – збулося!
Час таку можливість нам дає:
Що промовим – згодом так і є,
Мов із зерня виросте колосся!
Як у нас у пресі повелося?
То події смажені жує,
То рекламу й жахи видає
Журналістів багатоголосся.
Намір, вголос мовлений – рушій
Розгортання, творення душі!
Слово мовмо те, що Вічність творить!
Про Творцевий дивосвіт пишім,
Слово тлінне мовить не спішім!
Хай помислить кожен: що́ говорить?!
25.08.2005 р.
Сонет 833
Чи розуміють вповні силу Слова
Усі, кому зі Словом працювать?
Вже сказане – не перелицювать,
Про що б уголос не велася мова!
Слова ректи – то праця розумова,
Не язиком у роті гопцювать!
Варт кожне Слово пестить, цінувать,
Бо Слово – зерня, не пуста полова!
З зерняти прагне колос прорости
І процвісти життям в нові світи,
Тож варто мудреців згадать повчання:
Як забажаєш Слово проректи –
Сім раз подумай, перш ніж мовиш ти
Те Слово, що дорожче за мовчання!
29.09.2005 р.
Сонет 896
Українці! Поважаймо Мову!
Мова – то безцінний Божий дар!
Не кладімо Мову на вівтар
Тих, хто затіває мовну змову!
Поважаймо працю розумову!
Хто про Мову дбає – той владар
Над умами, він єству сподар,
Як плекає усну і письмову
Рідну Мову прадідів, батьків,
Миротворчу з глибини віків,
Милозвучну, лагідну, казкову,
Життєдайну зерням колосків,
Жартівливу дзюркотом струмків,
Генетичну пісню колискову!
9.11.2005 р.
Сонет 907
Вінок сонетів – поетична вправа.
Не вправі цій питання мов рішать,
Однак, бува, чиновники грішать,
Чи голова в них, бідолах, дірява,
А чи ціна питання кучерява?
Чини ці вчити мову не спішать,
А замість вчить – полеміку вершать,
Язик в них – мова, а народ – орава?!
Чи доки в школах мову дітвора –
Носій Любові, радості, добра,
На чім стояла і стоїть держава –
Заучить добре, не мине пора
Питання мов?! Міркує з-під пера
Вінок сонетів – поетична вправа!
12.11.2005 р.
Сонет 925
Що ліпше за кросворди і шаради,
Головоломки, ребуси, казки,
Дотепні жарти, вірші, приказки
Навчає діток мовам без поради?
Інакше як даси у мовах ради?
Хіба що розмальовані книжки!
В противнім разі окрики й різки
Не допоможуть, навіть з мов наради!
Якою з мов спілкуються батьки,
Таку і всмокчуть діти залюбки
Із молоком любимої матусі!
Не забуваймо: Мові завдяки
Ми – українці, вольні козаки!
В нас Мова рідна в генах, вільнім дусі!
22.11.2005 р.
Сонет 1033
Присвячується пані Людмилі Іванівні Крупчинській
Думки – слова – розмови і промови ...
Минув чи ні північний ураган?
Століть минулих мовний інтриган
Був не один, додумавшись до змови,
Як Україну залишить без мови
І влаштувать безмовний балаган
В умах властей! Той дикий вітрюган
Навіяв несприятливі умови
Для розвою ціннішого з начал,
Що для людини Всесвіт визнача,
Озвучений на мові материнській,
Пісень і дум омріяний причал!
Хто Мові нині рамки назнача,
Священній берегині українській?!
21.02.2006 р.
Сонет 1043
Чи вдасться книгам привернуть увагу
Залюбленого в мову читача,
Хто ревно мови музику вивча,
Віддаючи вкраїнській перевагу
В часи, коли виказують зневагу
Родинній мові, що немов свіча
З колиски путь дитині наміча!?
Любимі! Прагну викликать повагу
До рідної, співучішої з мов,
Бо й досі їй не створено умов,
Для вивченя й поширення належних,
Хоч безліч проголошено промов
Про цінність Мови – ще багацько змов
З нас прагнуть утворить людей залежних!
8.03.2006 р.
Сонет 1211
Отак, як злото в світі матер’яльнім
Здавен набрало цінність і вагу,
Так має більшу силу, міць, снагу
В духовнім світі Слово: в часі дальнім
З зернини в полі проросло ментальнім
Людськім, коли ще предки ні гу-гу
Ректи не вміли! У жерців в боргу
Прадавніх люди – в цім відповідальнім
Процесі: Слово, Мову утворить,
Людей навчити добре говорить,
Жерці перед вели! На чільнім місці
Донині рідне Слово майорить,
Мов стяг народний, світочем горить
З часів, коли плекався люд в колисці!
11.08.2006 р.
Сонет 1226
Словник в руках тримаю, мов скарбницю
З коштовностями слів – дзвінких монет.
Віки минають – мова не мине!
Її, цілющу праведну криницю,
Найвищу віщу до Небес дзвіницю
Час не замулить, буря не пригне!
Відрада серцю, гострих слів багнет –
Любімо рідну Мову-чарівницю!
Слів візерунки – молитви, пісні –
Людей звертання до Небес ясні́,
Їх Небо – Мови прародитель – чує!
Світи формують тихі, голосні
Слова прові́сні, висліви рясні,
Що серденько з нутра уму віщує!
29.08.2006 р.
Сонет 1300
Її Величності Музі – з Любов’ю!
Чи правда, що в поета – власна Муза,
Її він пестить, нібито жону?!
Непевну думку із ума жену:
Кий кулю б’є, та ґавить кульку луза –
Жона бува жалюча, як медуза,
Немов упав у воду крижану!
Царівну в Музі вгадую Сніжну,
В Її руках – криштальна Мови друза:
Збудити в серці істинні слова,
І Музі любі, й автору, і Вам!
В Її найвищім, Божому велінні –
Завіт відчути: Мова ця – Жива!
Формує Мова істинність єства
В нас нині, і в грядущім поколінні!
7.11.2006 р.
Сонет 1301
Про Мову дехто подумки лукавить:
Навіщо вчити? Двісті, триста слів
Достатньо – мав поганих вчителів!?
Він ласий шмат нізащо не проґавить!
То не язик – то ум кульга, гаркавить,
Язик у роті ще не околів!
Чи справді в Україні – брак ослів,
Кого вкраїнська мова не цікавить?!
Вкраїнська Мова зовсім не трудна́!
Її співуча чиста глибина
З колиски дитинчат гармонізує!
В нас мова спілкування – не одна.
Вкраїнська ж Мова націю єдна,
Людські уми, серця гуманізує!
8.11.2006 р.
Сонет 1402
Присвячується пану Володимиру Анатолійовичу Широкову
Як Вам здається: вправи розумові
Впливають на розвинення єства?!
Аякже, головою хтось кива,
Щоправда, не при будь-якій умові!
Ці вправи плідні, дякуючи мові –
Прадавня рідна мовонька жива
Дітей з колиски в пісні сповива
Вподовж тисячоліть! Її вимові
В Аратті чудувались чужаки:
По тілу пробігали дрижаки –
Звідкіль така мелодика у слові,
Такі красиві діти і жінки?!
Мільйонам слів у мові завдяки!!!
Плекаймо Мову в думці і промові!
9.02.2007 р.
Сонет 1426
Про промови деяких чиновників і політиків
Гадаєте, ці теми часу варті?
Довкола них словесна суєта
Вартує риби дохлої хвоста!
Чиновники, бува, у мовнім гарті
Слова, немов киями на більярді,
У вуха-лузи гонять. В них проста
Робота, бо навряд чи хто спита
За сказане серйозно, чи у жарті!?
Звичайно, в їх промовах є зерно.
Бува, щоправда, глибоко воно
Зарите – зверху лиш сама полова!
Пряде зі слів пустих веретено
Не золоте – із остюків руно!..
В речах плекаймо міць Живого Слова!
6.03.2007 р.
Сонет 1438
Бувають фрази, шеляга не варті.
Їх мимоволі мовим просто так…
Чи спересердя лається бідак,
Чи молодь чеше в димному азарті,
Чи спринтер, матюкнувшись на фальстарті,
Потверджуючи: в головах – бардак.
Грішать цим і політик, і простак...
Поставмо усвідомленість на варті:
Думки, слова одразу чує світ,
Виконує одне, мов заповіт,
А решту не сприймає у розмовах.
Що ж, слава Богу, на слова одвіт
У Бога різний! Фрази-пустоцвіт
Зусиль не потребують розумових.
2.04.2007 р.
Рондель 7
Не бачу, хто мені рядки диктує,
Та знаю: серце Слово вибира!
Душі священна творення пора
У Слові світло істин презентує,
Душа співає, в захваті нуртує,
На лист протікши з кінчика пера!
Не бачу, хто мені рядки диктує,
Та знаю: серце Слово вибира!
На Боже Слово серденько чатує, –
В безмежжі хвиль, де радість і жура,
Де світ реалій застує мара, –
Безпомилково істини нотує!
Не бачу, хто мені рядки диктує?...
5.04.2007 р.
Сонет 1443
Живі Слова живі лікують душі,
Не тільки душі – їх земні тіла.
Живі Слова вершать живі діла!
Живі Слова – від серця, небайдужі,
Зігріти, зцілить здатні навіть в стужі –
Таку Природа силу їм дала!
Живі Слова випалюють дотла
Ілюзій лжу, субстанції недужі!
Живі Слова цілющі, як Звича́й,
Солодкі, теплі, мов духмяний чай,
Немов пісні матусі колискові!
До Слів Живих діток малих привчай,
Слова духовним серцем визначай –
І збудуться всі задуми казкові!
6.04.2007 р.
Сонет 1504
Людина не завжди хазяїн слова:
Бува, дає, затим бере назад!
В одних вплива на розум самосад,
І у словах не зерня, а полова –
Бува вона й в речах у богослова,
У можновладців, власників посад,
У кого більш за мозок мислить зад,
Або коли людина безголова,
Чи як вона торгується за гріш,
Аби купить дешевше і бариш
Вхопить: дорожче куплене продати!..
Жартують теж: Одеса – не Париж!..
Та слово – не горобчик і не стриж!
За сказане умій відповідати!!!
13.06.2007 р.
Сонет 1575
Присвячується пані Мирославі Теодорівні Лубкович
Десь радіо, бува – єдина втіха:
В віддалений ущелини куток
Летять слова, мов з джерела ковток
Для спраглого, чия життєва віха –
Хатини зруб, над ним худенька стріха,
В куті – ікона, календар-листок,
Сухенький, майже без зубів, роток,
А за обійстям кирпа бродить стиха...
Та Слово долітає – й ожива
Сірома: стрепенеться голова,
Радіє серце і душа тепліє!
То рідне Слово, Мовонька жива
Із приймачів Любов’ю напува
Краян – зі Словом всяк повеселіє!
11.09.2007 р.
Сонет 1715
Присвячується місту-Герою Одесі та одеситам – з Любов’ю!
Ви знаєте, Одеса – це держава
В державі: є морський відкритий порт;
Повітряний кордон – аеропорт;
Вода в квартирах чиста, не іржава;
Є на Фонтанці й Соня моложава;
Є Оперний; є ринок – чистий спорт –
Привоз, меткий, мов вигук: „Фас!”, „Апорт!” –
Якщо кишеня Ваша не тужава!
В Одесі ще трапляються двори,
Де чуть веселий гамір дітвори
На різних, усіма любимих мовах!
Державний гумор, що не говори,
Рятує одеситів од жури
У бізнесі, у побуті й розмовах!
20.02.2008 р.
Сонет 1952
Про радіопередачу „20 хвилин з Володимиром Яворівським”
І слухать, і не слухати не можна
Цю передачу: в ній і правда, й жовч!
Кричи, народе, чи засни, помовч?!
Людина здатна висловитись кожна,
І точка зору іншій нетотожна –
Думки такі з яких зринають товщ?!
В них чути одкровення й галас площ...
Ця передача, праведна й безбожна,
Кого і проти кого об’єднать
Щоразу прагне?! В чім переконать?!
Збагнуть, чом Україна незаможна?!
Чи власну душу, вслухавшись, пізнать?!
Чи ж ворогів примусити сконать?!
Що ж, сила Слова і на це спроможна...
29.01.2009 р.
Сонет 2000
Дві тисячі сонетів Україні,
Мов Матері Єдиній, присвячу!
Нову зорю Вкраїні засвічу,
Хоч їй не всі зрадіють у країні –
Хтось Мову ладен нищити в руїні
Манкуртства! За прозріння їх свічу
Поставлю, ще й молитву проречу:
„Брати-герої! Сестри-героїні!
Вкраїнці! Батьківщиною умов
Для щастя доста створено – розмов
Доволі недолугих про двомовність!
Небесний Боже праведний! Умов
Вкраїнців найспівучішою з мов
Живити розквіт нації й розмовність!”
19.03.2009 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|