    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Людина-творець
 Людина-творецьСонет 40
Творець не прагне функціонувати!
В постійній дії вміє він творить,
Хоч володіє вмінням говорить,
Та радше ладен пісню заспівати,
І кожну мить уміє цінувати,
В якій життя не тліє, а горить,
Дарма, що жодну мить не повторить –
Не звик він за минулим жалкувати!
Лиш у майбутнє стежку вторувати –
Творця порив, покликання й рушій!
Функціонером він не може стати,
Бо неможливо вкупі об’єднати
Спонтанні, свіжі порухи душі
Із порпанням в очікуванні плати!
16.07.2003 р.
Сонет 53
Чи вільно буть художнику ледачим,
Коли малює полотно своє,
Душі палітру пензлем подає
Картинам, що колись ми їх побачим?
Чи треба буть художнику терплячим,
Коли мазком останнім надає
Довершеності твору, й віддає
Його на суд цінителям незрячим?
Чи варто з нюхом, ледве не собачим,
Шукать своїм творінням покупця?
Чи Божий задум спонука митця
Писать картини з запалом юначим?
Художник звик за прикладом Творця
Творить і віддавати без кінця!
8.09.2003 р.
Сонет 117
Навчилось людство створювать проблеми:
Вигадує маленькі і складні.
Скажіть собі: „Здались вони мені!”
Як у думках не виника дилеми:
Вирішувать чи ні нагальні теми –
Діліть їх на задачки похідні.
Задачами заповнімо всі дні,
Про ці задачі думаймо не зле ми –
Раніше чи пізніше порішим
Усі їх, і успішно завершим
Усі діла! Як стрінемся з такою
Проблемою, що справді надскладна
Й навряд чи має рішення вона –
Здіймім правицю вверх, махнім рукою!
22.01.2004 р.
Сонет 136
Так що таке навколишня реальність?
Свідомості сумарний результат –
Чим стала вже, і чим повинна стать
Свідомості жива матеріальність!
Свідомості критерії: глобальність,
Розвинення миттєвий атестат,
Проникнення без простору і дат,
Невпинність, вічність і раціональність!
Свідомість на реалії вплива:
В ній твориться реалія нова,
Божественна, прекрасна, гармонічна!
Свідомістю наповнені слова!
З думок нова реальність виплива!
В ній – воскресіння музика одвічна!
9.02.2004 р.
Сонет 144
Відкрий в собі, людино, іскру Божу,
Закладену з народження Творцем!
Зроби її божественним взірцем
Розвинення душі! Промов: „Я можу!
І лінь душі, і смуток переможу!
Підштовхуваний долі вітерцем,
Росту в житті не нитиком – борцем!
Я Всесвіту гармонію примножу!”
Кумира з іскри тої не твори!
Суть істини простої повтори:
Усе, тобою здійснене – важливе!
Твори усе надійно, на віки,
Осмислено, натхненно, залюбки,
Настане час – і зникне неможливе!
20.02.2004 р.
Сонет 157
В житті круті бувають віражі:
То різко гальмам випада вищати,
То „газ” гарчить, та варто не втрачати
Незмінний напрям розвитку душі!
Довкола світ – чудесні вітражі!
Вчімося їх повсюдно помічати,
Аби свідомо світ творить почати:
Свідомість – часу й простору рушій!
Поставмо усвідомлення на чати
У прагненні творити і вивчати
Нові, іще незвідані світи!
Як розум до гармонії привчати,
А серцю – не судити і прощати?
Творцеві душу й тіло присвяти!
12.03.2004 р.
Сонет 183
Зі світом ми завжди взаємодієм,
Питання лиш, наскільки, як і чим?
Спимо, співаєм, плачемо, мовчим,
Спілкуємось, сумуємо, радієм,
Чи злякані, од страху холоднієм,
Вщасливлені, у захваті кричим,
Чи чимось невдоволені, бурчим –
Наскільки ми собою володієм?
Чи відчуваєм всі свої тіла?
З нас кожен – мов галактика мала
У Всесвіту проявленому плині!
Творить себе і світ пора прийшла!
Збагнімо, що Природа нам дала,
І чим ми їй віддячити повинні!
12.04.2004 р.
Сонет 193
В нас головний конфлікт між „хочу!” й „мушу!”
Склада в житті дилему основну,
Хвилюючу, відчутну, затяжну!
Він крає навпіл почуття і душу,
У серці поселя тривогу, стужу,
Бува, хова дорогу головну,
Веде на стежку хибну і кружну
Людину, до задач душі байдужу!
Себе самого варто пізнавать
І голос серця вміть розпізнавать
Між голосів не істинних, негожих!
І ціль людська – не тільки споживать:
Світи нові творить, генерувать
В гармонії, красі законів Божих!
18.04.2004 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|