    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Присвячення, вітання
 Присвячення, вітанняВірш 13
Присвячується незрівнянній пані
Ліхачовій Тані
Так повелось: у Вашому житті
Є сторінки і грішні, і святі!
Та серце тих гріхів не помічає,
Тому що Бог їх Вам, либонь, прощає!
Так повелось: напевно, грішний сам,
Що мало довіряю Небесам
Й не надто вірю у людські чесноти,
Що часто серце – “за”, а розум – “проти”.
Так повелось: гармонії нема,
Хоч цілий світ – гармонія сама!
То що ж у ній нам жити заважає?
Цього, як серце, й голова бажає!
Ніколи серце грішним не бува!
Виходить, в тому винна голова?
14.03.2003 р.
Вірш 17
Присвячується Олесю Берднику
Полинув в Небо істинний землянин,
Співець своєї рідної землі!
З героями книжок своїх не раз він
Літав до зір в космічнім кораблі.
Одначе неодмінно повертався
І спрагло рідну Землю цілував!
Отих книжок малим я начитався
І автора безмежно цінував!
І, вже дорослим, з ним зустрітись мріяв,
Віч-на-віч перемовитись, мовчать…
Та щоб збулась недремна серця мрія,
Не варто час даремно витрачать!
Злетів Олесь у зоряний політ,
Космічний син вкраїнської землі!
30.03.2003 р.
Вірш 20
(Л.П.О.)
Шість літ тому Вам, пані, пофартило!
Взяли кредит, банк потім збанкрутів!
На гроші дармові сім’ї кортіло
Робити все, що кожен захотів:
Придбать машини, офіси й квартири,
Чиновникам давати хабарі,
Близьких, знайомих гнобити без міри –
І все це Вам прощалось нагорі!
Хто діло з Вами має – знемагає
Від зла, огуди, наклепів, хули!
Невже Вам так диявол помагає?!
Почім йому Ви душу продали?
З минулими боргами Вам везло!
Хай Доля сплатить за майбутнє зло!
10.04.2003 р.
Вірш 22
Присвячується пані
Лідії Богданович
Яка біда, коли хворіє мати,
І та її хвороба – нелегка!
Біль дітям серце почина проймати,
Немовби гасне зірка маяка,
Що світить їм, допоки стачить сили,
Все манить їх до берега свого.
І моляться, щоб хвилі не згасили
Ні світла, ані відблиску його!
Та час і доля часто невблаганні,
І ми це починаєм розуміть,
Як відчуваєм в штормовім змаганні:
На берег вчасно встигнуть – не зуміть!
Піклуймося про світло маяка –
Ніяка буря буде не тяжка!
23.04.2003 р.
Вірш 23
Присвячується чарівній принцесі Айко-сама
Айко-сама, краса Масако – мами,
На Сході Сонця – зіронька одна!
У молитвах Небесними Богами
На царювання прислана вона!
Айко-сама, мов квітонька – принцеса!
Однак вподовж п’ятнадцяти віків
Вінцем коронотворчого процесу
Був імператор з принців-хлопчаків!
І нині вся Японія чекає
На хлопчака, чи дівчинці малій –
Айко-сама – Господь передрікає
Послання Неба втілить на Землі!?
Христос і Будда дітьми теж були,
Прозрівши, світу розвиток дали!
25.04.2003 р.
Вірш 27
Присвячується пану Вячеславу Євмінову
Нам кажуть: „На матрацах спіть „Венето”,
І буде спина рівна, як струна!”
Якщо Ви поспитаєте мене, то
Скажу: крім того хитрість є одна.
Розслаблену вночі матрацом спину
У вправах треба зміцнювать щодня!
Хребет, що нас тримає без упину,
Не варто тренувати навмання.
Найглибший, третій шар – короткі м’язи –
Людський хребет тримають у взірці!
Розтяжка з навантаженням – дві фази
Зміцнить найліпше здатні м’язи ці!
Аби тримати молодість в руці,
Тренуймо м’язи, диски і хребці!
29.05.2003 р.
Сонет
прекрасним бухгалтерам
Малими в школі рахувати
Колись ми вчились два по два,
І не боліла голова
Задачки ці опанувати.
В бухгалтера ж задач багато,
Хоча й обмежені права.
Законотворчість все трива –
Нелегко з нею стать багатим!
Чим ця професія цікава?
Це – мислячи аналітично,
І, вибравши найкращу путь,
Обрахувавши швидко справу,
Все нараховане – практично
І оцінити, і здобуть!
16.07.2003 р.
Сонет 55
Присвячується майстрині спорту
пані Супруненко Галині Іванівні
Відколи почало манити небо –
Відтоді в Небеса літа душа,
І приземлятись – ні, не поспіша:
Літати в Небесах – душі потреба,
І довго спонукать її не треба!
Уже літак по смузі в путь руша,
Злітає, і з крутого віража
Душа стрімкіше порина до себе,
В обитель, безкінечну і легку,
І, дякуючи Богу й літаку,
Ви душу знов тренуєте літати!
Колише небо подихом м’яким,
Земне здається меншим, чи мілким,
Та все ж на Землю треба повертати!
14.09.2003 р.
Сонет 57
Присвячується майстру спорту,
народному артисту України
пану Павлу Дворському
Високий голос, вірний і дзвінкий,
Народжений для слави України
І горами, й вітрами Буковини!
Чи не тому співак такий стрункий
І злетом рук, мов сокіл – крил, стрімкий,
Що за душею в Небо пісня лине,
І голос викреса дзвінкі перлини,
Мов на дзвіниці – голосні дзвінки?!
Чи не тому, що радісної днини
З синами він іде на полонини,
І порух їх, і заспів – теж легкий?
Чи, мов пінг-понгу кулька вередлива,
Гартує Дворських доля їх щаслива
І тенісу, і пісні завдяки?
17.09.2003 р.
Сонет 58
Присвячується збірній команді України
зі спортивної йоги
Ви бачили, що витворяють йоги?!
У них суглоби – ніби пластилін,
І майже не торкаючись землі,
Вони без нічиєї допомоги
В повітрі заплітають руки, ноги,
Лиш голова стирчить поміж колін,
Чи тулуб вивертається в ослін!
Ці йоги здобувають перемоги,
Розпростуючи долю у шпагат,
Скоряють світовий чемпіонат,
І живота приплющують до спини,
Тренують тіло і гартують дух,
Щоб дух козацький зроду не затух,
Примножуючи славу України!
6.10.2003 р.
Сонет 74
Присвячується Майстру
пану Омельянюку Анатолію Львовичу
Найменша частка Всесвіту – нейтрино –
Матерії вінча верховний трон?!
З нейтрино: електрон, протон, нейтрон –
Так стверджує провидець України
З надією: знання ці неодмінно
Заглиблять нас у Всесвіту нутро
В бажанні розпізнать його ядро,
Доповнивши світогляд докорінно!
Нам до снаги усе опанувать!
Тож над собою варто працювать
Щоденно, усвідомлено, невпинно,
І нам нові відкриються світи,
Якщо закон зумієм віднайти
Взаємодії хвилі і нейтрино!
24.10.2003 р.
Сонет 75
Присвячується всім молодятам
На рушник ступили молодята –
В майбуття простелений поріг,
Вишитий на щастя оберіг.
В молодій сім’ї це – перше свято!
В вас в житті ще буде свят багато
У потомній сутності доріг!
Щоб кохання кожен уберіг,
Світло сонця ллє обручок злато!
А батькам – до пояса уклін,
Найріднішим людям на Землі!
Коровай, шампанське – мов причастя!
Світлі душі у сріблисту вись
В голубинім леті здійнялись
На зорі закоханого щастя!
3.11.2003 р.
Сонет 76
Расулу Гамзатову
Хто написав: „Гамзатова не стало”?
Хто журавля з надломленим крилом
Чи янгола з засмученим чолом
Уздрів, кого видіння це застало?
Лиш горлиць трьох кигикання настало,
В корі земній захвилювавсь розлом,
У горах задвигтіло, загуло,
Та не здвигнуть Расула з п’єдесталу!
Аварця син, Гамзата Цадаси –
Співець Любові, вічної краси,
Він гори і жінок цінує свято!
І ти Любов Расула не гаси!
Прислухайсь: журавлині голоси!
Їх повний клин – живий Расул Гамзатов!
7.11.2003 р.
Сонет 79
Присвячується Божому Майстру
Грабовому Григорію Петровичу
Настане день, і скоро крига скресне:
Усе живе пробудиться од сну
І стане вічну віншувать весну!
Усе живе, що досі безтілесне,
В цім світі незабаром теж воскресне!
Ви чули про подібну новину?
І не сприймайте це, мов дивину –
Це буде не стовпотворіння хресне,
А мов знання цілющого ковток,
Неначе брунька випустить листок,
Котрий уже довіку не зав’яне!
Знов на Землі з’явився Божий Син,
І низка чудотворних воскресінь
Для світу скоро чимсь буденним стане!
14.11.2003 р.
Сонет 90
Мисливцям
Мов павутиння архаїчне
Лежить у людства на очах!
В них – шал убивці не зачах,
Й мисливці роблять діло звичне,
Не розуміючи трагічне!
Чи сеча голові втруча,
Чи справді дефіцит в харчах?
Хто каже, що мисливство – вічне?
Не вбивство вічне, а життя!
І є одвічне каяття
У першій заповіді Божій!
Не руш сотворене Творцем!
Ти цілишся в Його Лице!
Небесні сили – насторожі!
12.12.2003 р.
Сонет 95
Присвячується пані Олександрі Євгеніївні Уткіній – з Любов’ю!
Нова зоря зійшла на небосхилі,
Нове життя з’явилось на Землі!
До Мами ручки тягнуться малі,
Іще такі несмілі, неумілі!
Усміхнена Матуся в очі милі
Вдивляється з Любов’ю, щоб жалі
Прогнати і розгладить на чолі
У Доні зморшки! І Любові хвилі
Охоплюють і Матір, і Маля,
Свята Любов підносить, окриля!
Творець із Ними поряд в ці хвилини!
Він втіливсь у малесеньке єство,
І Донечка – то Вічне божество,
Надія і майбутнє України!
17.12.2003 р.
Сонет 112
Дружині з Любов’ю
Чи встигла ти, кохана, загадати
Вінок бажань у новорічну ніч,
Як ми задули сім високих свіч
У центрі столу посеред кімнати,
Аби вогню тих свіч жалі віддати?!
А у кутку потріскувала піч
Вогнем із дров минулих вже сторіч,
Коли годинник змінював дві дати.
Якщо не встигла, мила, не журись!
Загадуй знову, лиш не повторись,
Будь, мов життя, щомиті неповторна
У проявах Любові до єства,
Себе, мене, Святого Божества,
Й нізащо не зітруть нас часу жорна!
17.01.2004 р.
Сонет 128
Присвячується Мамі
Це убрання – материнський спокій –
Тчуть з клубка тривог і протиріч,
Одягають, як настане ніч:
Потонути в темряві глибокій,
Все забути, тихо одинокій
Розчинитись, скинуть гору з пліч,
Відпочити... Та дитини клич
Тепле вбрання стягне у неспокій,
Розсота на тисячі ниток
Швидко так! Навчив же Бог діток
Насторожі мам серця тримати!
Чи здорове, сите, у вбранні,
Чи розумне чадо? Ночі й дні
У турботі про дитину мати!
1.02.2004 р.
Сонет 158
Присвячується Батьку
Як у пошані зачинатель роду,
Од кого розпочався родовід,
Росте і розгалужується рід,
Хто дав нащадкам вдачу і породу:
Юнацьку силу і дівочу вроду,
Зростивши їх в Любові і добрі,
То й лад в сім’ї, у хаті і в дворі!
Старійшина, як вищу нагороду,
Сприйма духовні успіхи рідні,
Їй вказує дороги провідні
І віхи життєствердні визначає.
Він мудрістю в серцях дітей огні
Запалює – світити в вишині!
Ось що пошана Батька означає!
13.03.2004 р.
Сонет 170
Присвячується пану Азарову Олегу
Частенько в нас життя – бар’єрний біг,
Немов на стадіоні, та бар’єри
Бувають різні на шляху кар’єри!
У кожного – свій старт і свій забіг.
Гладеньким же буває лиш розбіг,
В подальшім русі дами й кавалери
Штовхаються, стрибають, та манери
Не кожен з них від черствості вберіг!
Лиш ті, хто вмів себе перемагати,
І вихором на фініш добігати,
Довіку збережуть спортивний гарт!
Буть тими, хто завжди перемагає,
Дух олімпійський їм допомагає,
Тверезий розрахунок і азарт!
27.03.2004 р.
Сонет 176
Присвячується пану Сергію Назаровичу Бубці –
Герою жердини і висоти Людини
Так, стрибунів чарує висота!
Колись давно в стрибаючу людину
Запала думка: що, як взять жердину,
Тримать її на рівні живота,
Розбігтись, щоб нарешті жердь ота
Уткнулась в землю не заради спину
Поперед муру, огорожі, тину,
А розпростала лінію хребта
Вниз головою, а ногами – вгору?!
Враз, відштовхнувши спрямлену опору,
За перепону тіло заліта!
Закине пружко в небеса жердина,
Лише б не впала планки гільйотина!
Стрибки – польоту духу красота!
31.03.2004 р.
Сонет 186
Депутатам Верховної Ради присвячується
Що значить „недоторканість” для кулі?
Вона сліпа! Стрільнули – і летить!
Кому її дозволено пустить
У цілі, через мить уже минулі?
Тим, хто до „недоторканих” нечулі?
Хто думає, напевно: „Бог простить!” –
І ще встига при тім курок спустить?
Невже минулі вбивства – перебулі?
Раз в рік стріля рушниця холоста,
З набоями – частіше привіта!
Що ж, приймемо закон про продаж зброї?
Скажи, недоторканний депутат,
В питанні цім душа твоя – свята?
Чи всі ви там – озброєні герої?!
15.04.2004 р.
Сонет 203
Присвячується попутниці в потягу
Київ - Москва
У дівчини з ім’ям найпершим – Єва –
Рожеві щічки, трепетні уста,
І посмішка відверта і проста
Спалахує промінчиком миттєво,
Іскриться в ній енергія життєва!
З Любов’ю в серці Єва вироста!
Природна, первозданна красота
Потверджує: то – справжня королева,
Здорова, мила, щедра, молода!
Зустрінеться і їй колись Адам!
Знов розпочнеться людства світла ера
З блаженного сімейного гнізда!
Палке кохання людству нагада:
Адам – то Марс, а Єва – то Венера!
1.05.2004 р.
Сонет 210
Присвячується Арнольду Мінделлу
Господь дарує нам турботи денні,
І душам навіває сни нічні,
Приємні, кольорові, чи страшні,
Що проникають в відчуття щоденні.
Ми сни не помічаємо буденні, І зрідка, в денні миті осяйні,
Вчуваєм те, що почалось у сні,
І робимся щасливі чи стражденні!
Цих сновидінь видіння незначні
Удень формують рухи похідні
В сомнамбулічнім, та не сплячім тілі!
Про долю можна взнати визначні
Подробиці, цікаві, потайні
Із рухів тіла – спробуймо на ділі!
12.05.2004 р.
Сонет 221
Присвячується пані Сучковій Асі Артемівні
Буяє зелень в прохолоднім травні,
Каштани дочекались іменин!
Бузку й конвалій братчики вони!
Старі каштани згадують ті давні,
І для дерев приємні, юні, славні
Роки – в них не було голодних днин –
Як їм жилось щасливо до війни:
В гілках бриніли соки життєдайні!
Та і тепер вони ще козаки!
Струмує плин життєвої ріки
В гілках і квітах – вік буяти, браття!
І людям жить судилося віки!
У кожнім дні вщасливлюймо роки!
Хай нас ведуть відвага і завзяття!
25.05.2004 р.
Сонет 231
Присвячується Нілу Доналду Уолшу
Буть писарем у Господа почесно:
Встигай на рідній мові записать
Все, що Господь нам прагне розказать
Про те, що людству завше інтересно!
Записуй правду швидко, вправно, чесно:
Неправду неможливо написать!
Від себе непотрібно щось казать:
Твір рецензують з Неба перехресно,
Щоб справжнє світло Істин показать
І вкотре вже людині доказать:
Людина Богом створена чудесно!
В гармонії творити наказать –
Інакше світ і Бога не впізнать:
Лиш власний досвід – міра знань небесних!
4.06.2004 р.
Сонет 234
Присвячується пані Валентині Розуменко
„Привіт! В твоїм обличчі бачу Бога!” –
В непальців означає „Намасте!”.
Вітання щире, радісне, просте
З людьми, котрих дарує їм дорога!
Іще дитя рачкує до порога,
А вже з вітанням на устах росте,
І на обличчі посмішка цвіте,
Хоч навкруги природа дуже строга:
Північний схід, гряда найвищих гір –
Край царювання світових богів!
Боги життям на всій планеті правлять!
В непальців Бог – рослина, камінь, звір,
В їх душах завжди помисли благі,
Непальці і в людині Бога славлять!
8.06.2004 р.
Сонет 238
Г.А. та тим, хто вцілів
в автопригодах та інших віражах Долі
Друже, ти в сорочці народився,
Не в простій: в парадно-вихідній,
Дякуючи Долі мовчазній!
Тож дивись, аби не загордився!
Розберись, як в Долі закрутився:
Стрімко ідучи по висхідній,
Ти спіткнувся згарячу на ній,
Та Творець завчасно нагодився!
Дякуй Богу, Долі не картай,
А себе спокійно поспитай:
„Хто я є, і ким я хочу стати?”
Що тобі підказує душа?
Чи тебе збудити поспіша?
Що в житті ти світу мусиш дати?
10.06.2004 р.
Сонет 243
Присвячується прекрасній представниці
асірійського народу пані Стеллі Заірівні Авдишевій
В народу, де мужі – канатоходці,
Краса жіноча втримує канат!
Опал очей, звабливих уст гранат,
Агат волосся, пружний стан в проходці,
Свободи дух: в житті, мов іноходці!
В душі в запасі – тисячі принад,
З алмазами божественних монад
В серцях, вони – тендітні полководці!
Лиш іноді з глибин душі зрина
Питання тихе: люба, чом сумна?
Прийшла пора любити чи змагатись?
І враз, мов сонце, посмішка ясна
Чоло осяє, бо душа вже зна:
Крок до каната – й можна закохатись!
15.06.2004 р.
Сонет 252
Присвячується С.А. та всім, кого це торкається
Чи можна стать багатим, щоб закони
Постійно й неухильно поважать?
Таке, звичайно, можна побажать,
Але навряд здійснить хоча б до скону!?
Започаткуєш справу, геть законну,
Узяв кредит, почав переважать
Дохід затрати – зразу прибіжать
Молодики, і припис, мов ікону,
Пред’являть: „Ти ще сієш? Треба жать!
І ми тобі не станем заважать,
Творить в твоєму ділі перепону,
Та досить перед нами зображать,
Що ти – не злодій!” Боже збав дрижать,
Не в наступ йти – тримати оборону!
20.06.2004 р.
Сонет 282
Присвячується доценту пану
Парацію Зиновію Захаровичу
Колись давно, без коливань, мудрацій
Один школяр медичний вибрав фах,
І вибір цей здійснив не на словах,
А, спробувавши кілька ітерацій,
Довів на ділі – він, доцент Парацій,
Хоча й не був хірургом попервах,
Майстерно ставить підпис свій на швах
Всіх лапароскопічних операцій
На зобі, шлунку, жовчнім міхурі,
І, бачачи, що діється в нутрі
У хворих, доклада знання і руки,
Аби не слабли молоді й старі,
Працює денно в непростій порі
Над розвоєм медичної науки!
26.07.2004 р.
Сонет 285
На світлу пам’ять ...
Вже не стало Костя Степанкова...
Перейшов межу тисячоліть,
Серце ж не відмовилось боліть
За Вкраїну! Птаха світанкова
Прокричала... Не спасла підкова
Над одвірком – вічно б жить веліть!..
Люди! Тихо свічі запаліть,
Ген душа, реальна, не казкова,
Стрімко в Небо здійснює політ,
Научає: „Нічого жаліть!
Недоречна жалість дріб’язкова!
Не мене, а Господа хваліть!
Вічним душам Він не дасть зотліть!
Навіть смерть в житті не випадкова!”
30.07.2004 р.
Сонет 288
Присвячується іменинникам!
Тим, в кого нині свято – іменини,
Бажаєм вірно по життю іти,
І рівно, й гордо голову нести,
Думки і тіло тренувать щоднини,
Аби завжди тримать прямими спини,
Гнучкими, витривалими – хребти,
З міцним і пружним пресом – животи,
Аби серця раділи щогодини,
Пізнаючи довколишні світи,
Аби єство Творця в собі знайти,
Творить на краще неупинні зміни
На принципах Любові, красоти,
Аби в часи грядешні донести
Красу і велич рідної Вкраїни!
2.08.2004 р.
Сонет 295
Присвячується пані Ларисі Малиновській
Матір зцілить поглядом дитину,
Сповненим Любові і тепла!
Справжнє чудо: крихітка мала
Бога перевтілює в людину!
У прекрасну чисту мить єдину
Посмішка з-під милого чола,
Що Богині силу набула,
Зцілить кожну мамину клітину!
Погляд мами – то Всесвітня суть:
Зцілення енергії несуть,
Повні щастя, радості, Любові!
Почуття ці все живе спасуть,
У свідомість людству донесуть:
Бог первинний у світобудові!
6.08.2004 р.
Сонет 402
Присвячується академіку пану
Семиноженку Володимиру Петровичу
Не буть державі жодній без науки,
З науками буття – Господній рай!
Науки – то життя передній край,
Нові знання дають людині в руки,
Націлюють вловить Природи звуки,
Зафіксувать на кінчику пера
Усе те, що пізнать прийшла пора,
Наблизитись на крок до акту злуки
З Творцем всього! Найбільший вчений – Він!
Світ зародивсь у Божій голові!
Діди це знали, знатимуть й онуки!
Та головне – Бог творить не Один,
Творець світів, реалій і картин!
З Ним разом вчені славлять творчі муки!
25.09.2004 р.
Сонет 1554
Присвячується сержанту Панченку Р.П. та старшому сержанту Гайворонському Д.О.
Так сталось... П’ятигорськ, міліціянти
Присікались: „Де штамп – в Росію в’їзд?!”
Так, ніби я спустивсь з бандитських гнізд,
А не з Ельбрусу! Молодці-сержанти –
Худенькі хлопці, зовсім не атланти –
Складали рапорт: я, мов, екстреміст,
Грозили перекрить в Росію міст
Законності сумнівної педанти!
Пручатись, сперечатись довелось!
Вхопивши паспорт, я чкурнув, мов лось,
До рюкзаків, що на вокзалі ждали.
Не помогло – проїхатись прийшлось
У службу федеральну, де збулось
Коротке шоу, та не забодали!
16.08.2007 р. м. П’ятигорськ
Сонет 2308
Посвящается Жанболату и Марал Бекмусаевым
Неважно: Бог целует в попку ль, в темя,
Как в лоб жена любимая Марал!
Ты для жены – супруг и генерал,
Привыкший дело делать по системе!
Пускай нечасто был ты понят теми,
Чья жизнь с утра до вечера – аврал,
Ты все ж судьбу свою не замарал,
Хоть были в ней досада, зависть, темень…
Могла б судьба, наверно, стать иной,
Но ты давно сказал себе: «Не ной!
Обязан побороться ты за счастье,
Благодаря возможности – одной!
Борись и победи любой ценой,
Раз получил Господнее причастье!»
20.03.2010 г.
Сонет 2320
На світлу вічну пам’ять про батька,
Оліфірова Миколу Петровича
Навряд чи хто до фінішу проходить –
Ще й без болячок – власну путь земну!..
Тож маємо статистику сумну…
Вже й батько мій у Небеса відходить…
Ніхто уже за батьком не походить…
Казав недавно батько: «Ледь шумну –
Схиляється Єфремівна…» – В труну
Поклали тіло… Смерть людей знаходить,
Збираючи за недосяжний пруг:
Програма спаду внутрішніх напруг
Розпочинає всі тіла згортати –
Не лиш душа летить за виднокруг!..
Лишає батько люд близький навкруг,
Аби, воскресши, до людей вертати!
10-11.04.2010 р.
Сонет 2321
На світлу вічну пам’ять про батька,
Оліфірова Миколу Петровича
Діяльність мозку, мов свіча, згаса
В німотнім тілі, що от-от схолоне…
В очах рідні з’являється солоне
Розчарування… Губи хтось куса…
Душа ж, монада линуть в Небеса,
Щоб вибирати: втілитись у лоно,
Чи, сотворивши Господу поклони,
Воскреснуть у нетлінні тілеса!
Чи ж не тому є віра в воскресіння,
Що воскресився після вознесіння
Син Божий – так задумав люд Отець
І утворив, посіявши насіння
В людських серцях, щоб Отче колосіння
Довічно проростало із сердець!
10-11.04.2010 р.
Сонет 2323
Присвячується пану
Олексію Миколайовичу Олійнику
Ще доста сіять на життєвій ниві
І врожаї збирати дасть доба
Сучасна!? Як повернеться судьба?
Чи працьовиті ми, а чи ліниві?..
Людські серденька люблячі? Ревниві?..
Свобода волі є, але ж хіба
З путі судьби збивається гарба
Людської долі?! В суєтній гонитві
Куди ми коней направляєм біг,
Допоки долі час іще не збіг?!
Чи день у день стежки долаєм звичні,
Щовечір в тьмі вертаючи в забіг,
Чи ж помагає в кожній справі Біг,
Як день у день діла верстаєм вічні?!
14.04.2010 р.
Сонет 2326
Царство Небесне душі мого батька!
От і не стало батечка мого…
В землі, в труні затихле стигле тіло…
Духовне серце в Небо відлетіло
З душею і монадою… Чого
Не вистачало для життя? Свого
Міцного духу?.. Батьку жить кортіло,
Але… фізичне тіло не схотіло…
Як бачить дух: не виходить його, –
Бо нічим вже вузькі місця латати, –
Перестає серденько калатати…
Останній подих, мов свіча, згаса,
Дух почина тонкі тіла згортати,
Аби усе прожите пам’ятати…
Затим злітає Янгол в Небеса…
21.04.2010 р.
Сонет 2327
На вічний спомин душі
Оліфірова Миколи Петровича
Здається, батько забажав пройтись,
Пішов кудись у справах, не вертає…
Авжеж, земля весняно розквітає
Із закликом: хазяїне, крутись!..
Ех, батечку б іще поберегтись!..
Синів на розум досі навертає,
Хоч в Небесах душа його витає,
І душу не закличеш вже: спустись!..
У душ у Небесах – свої дороги,
І перепони, і перестороги, –
Хіба відсутні будні й вихідні, –
І стрічі з тими, хто земні пороги
Давніш минув, покинувши остроги,
В польоті до Небесної Рідні!
23.04.2010 р.
Сонет 2332
Посвящается светлой памяти
Валентины Толкуновой
Ее волшебный голос узнавали
И в дальних уголках большой страны,
Где перед Богом люди все – равны…
Нет средь живых уж Толкуновой Вали…
Ее забыть удастся нам едва ли…
С Небесной запредельной стороны
Не все людские горести черны –
Валюшу в Небесах короновали
Вседушно – дирижирует Орфей:
Душа Валюши прибыла в хор фей
Для долга внеземного исполненья!
Еще бы: Валя – сцены корифей!..
Навеки Валин взор сковал Морфей
Под стук сердец народного волненья!..
28.04.2010 г.
Сонет 2333
Присвячується сімейству Ковальових
Хтось довго спав в цю ніч, а хтось не дуже –
Вже в Ковальових більшенько дівчат:
Аліни доня – перша з онучат!
Змінім до світу ставлення байдуже:
Росте дитятко здоровеньке, дуже,
Тож хай примножить славу козачат
І буде першим серед дитинчат!..
Михайле, став уже ти дідом, друже,
І ти, Марино – бабця, вір – не вір!..
Так, немовлята – то найліпший твір,
Що люди здатні із Творцем творити!
Тому й творець Людина, бо – не звір,
Тож знов з Небес в Земний пірнає вир,
Аби з Творцем світи боготворити!
29.04.2010 р.
Сонет 2337
Присвячується пані Марії Хойнацькій
Здавен молитва: «Матінко, Маріє!
За зроджене Дитя Тобі уклін
Од нас сердечний стоячи, з колін!
Зоря Творця довіку нам зоріє!»
Любов, подяка душу, серце гріє –
Творцю молитву, ніби цепелін,
Возносить серце!.. Нині часу плин
Тече скоріш, та Вічне не старіє:
Бог пропонує в миті Вічно йти,
Рішаючи задачі, до мети,
Од неї – знов до праведної цілі!
В життєвих цілях доста висоти,
В путях до них – відваги, гостроти?..
Що вклав Творець у долю доні Лілі?!
11.05.2010 р.
Сонет 2338
До пані Лідії Руденко
І Ваше чуле серце відгукнулось
На цю скорботну смерти новину…
Не дивлячись на батька сивину,
Гадалося: з ногою вже минулось,
Але… на смерть лежання повернулось…
Перед батьками маємо вину,
Напевно, всі ми… Дивну дивину –
Життя – не бережемо: розминулось
Достоту люду з праведним життям
Довічним!.. Чи зарадим каяттям
Сердечним перед власними родами?!
Душа отцева зайнята злиттям
З Душею Роду, щоб колись дитям
Вертать, займатись Божими трудами!..
13.05.2010 р.
Сонет 2342
Присвячується пані Асі Артемівні Сучковій
Акацій пахне цвіт і в дощ медово!
Вже скоро й літо з трунком меду лип!..
Коли б ми молодими стать могли б,
Як жити на Землі було б чудово!..
Як тіло оновить: раз-два – й готово?!
Стереотип старіння так прилип
До людства!.. Як же зазирнути вглиб
Єства, аби справлятися бідово
З завданнями, що Доля нам дає?!
Все є в єстві Людини, та вдає,
Мовляв, багацько дечого не знає,
Чи нецікаво знати, то й жиє,
Допоки Доля нить Життя ще в’є…
А в тілі теж оновлення весна є!!!
25.05.2010 р.
Сонет 2343
Присвячується пані Лесі Степовичці
Буть подорожнім – редакційна звичка:
Вкраїну тре уздріти! Кабінет
Нечасто відпускає із тенет?!
Подорожує Леся Степовичка
Хутенько – вслід вклоняється травичка
На землях, певно, кращих між планет –
Не тільки на Землі!.. Хай Інтернет
Плете густішу сіть – журнал, мов свічка,
Просвітлює незнаних ще ніким,
Щоб трибом цим неквапним, нестрімким
Являти світу істинне й минуще...
Краянам, до роботи беручким –
Селянам і заручникам міським –
Указує Вкраїна путь в грядуще!..
25.05.2010 р.
Сонет 2348
Присвячується Актрисі – пані Аді Роговцевій
Мелодія варшавська зазвучала
У Києві в останній день весни!..
Прохав Гелену Женя: «Проясни,
Як ти свою любов в Москві втрачала?!
Невже його ти більше не стрічала?!
О, пам’ять про кохання, не засни!!!»
Вона ж прохала поглядом: «Плесни,
Ковтну лиш раз – ізнов спливуть начала
Тих чистих первозданних почуттів,
Коли Любові жар палахкотів!..
Та не щадила перемін епоха
Тих, хто з’єднати долі так хотів!..»
Враз вкотре наполохав Кремль чортів –
І знов Любов людська не та, що в Бога!..
31.05.2010 р.
Сонет 2360
Присвячується пану Борису Холонюку
Новий етап нові готує теми!..
Чи будуть плодотворними вони –
Покаже час! Тож долю не вини –
Світлодіодні розробляй системи,
Хай просвітляють давнини тотеми!..
Хай хвилі комерційної війни
Вас оминуть!.. У будучність ковзни,
Як і сини, та зрідка – хто ми, де ми –
Питання це перед собою став:
У кожного з нас безліч є підстав
Відповідати на таке питання,
Аби в Дорозі жоден не відстав!..
Час не навік прощатися настав –
Приймай напутні дяку і вітання!
29.06.2010 р.
Сонет 2369
На світлу пам’ять про
Петра Петровича Курбацького
Прожить весь вік, проведений на варті
Земній – найвища Божа благодать!
Доводиться радіти чи страждать,
Та дух людський міцніє тільки в гарті
Звитяг земних, що справді духу варті!
Свою судьбу людині не вгадать,
В кінці ж путі все надбане – віддать
Нащадкам, бо життя стоїть на карті:
Не все земне потрібно Небесам!..
В життя земне вступає кожен сам,
Хоч не без Бога, батечка і мами!
Людським останнім трепетним часам
Любов даруймо, бо сердець сльозам
Відомо те, що не збагнуть умами!..
9.08.2010 р.
Сонет 2373
Присвячується піврічному песику-таксі Навігатору
Ми з півгодини цуцика шукали!
Не те, щоб Навігатор очманів
Межи кавказьких псів-здорованів:
У горах рідкість навіть аксакали!
Всі, мов блаженні, песика гукали,
Мо, загубився серед бур’янів?!
Аж гульк – пес віддалік забовванів
На згірку! Очевидно, гори, скали
Так вразили ще молодого пса,
Що він шмигляв, мов вжалила оса,
Радіючи кавказькому привіллю –
Такі уздрів уперше чудеса!..
По Львову Наві залюбки гаса,
Гірських емоцій знов відчувши хвилю!..
20.08.2010 р.
Сонет 2374
Посвящается А.С.
Ну кто же «бриллианту» возразит –
Он говорит лишь мудрые слова,
Но слышится в речах не раз, не два
Меж мудрых слов словечко-паразит,
Что покоробит слух и поразит!
В словечке сем найдешь ли смысл едва –
Меж ладных слов как сорная трава,
И кажется: докладчик, ну, бузит!..
Богатство языка и глубину,
Звучанья речи гладь и новизну
Освоим вряд ли лишь со словарем!
Сие словечко всё ж упомяну,
Но верится, что слово-вставку «ну»
Из фраз мы непременно уберем!
22.08.2010 г.
Сонет 2378
Посвящается Евгению и Олесе Луцким
Пока мечты ведут нас за собою,
Нам все задачи, верьте, по плечу!..
Спроси себя: «Чего же я хочу?!» –
И выходи готовым, будто к бою,
В дорогу – сможешь справиться с любою,
Лишь дай ответ: «А что я заплачу
За то, что над волнами полечу
Житейскими, исполненный Любовью,
И воплощу заветную мечту?!» –
Мечта предполагает простоту
Движенья к верной цели шаг за шагом,
Без напряженья, иногда в поту,
Но – беспрерывно!.. Видишь высоту?
Так увенчай её победным флагом!!!
5.09.2010 г. г.Ялта
Сонет 2379
Присвячується пані Ірині Вікторівні Кравчук
Занесло Вас в асфальтову столицю
Подалі од засніжених смерек…
Отак колись аратт зробився – грек,
Що довго вчути мрів карпатську глицю,
Оливу помінявши на ялицю…
Хоч нам аратт донині –ім’ярек,
Аратта знав шумер, індус, абрек!..
Заходячи в прабатьківську світлицю,
Вдивляєшся в родинну далину,
Пірнаєш у правічну давнину,
Мов в озеро гірське Несамовите,
Де не каміння шурхотить по дну –
В нім споглядаєш всеньку вісь Земну,
Грядуще там минулістю повите!..
13.09.2010 р.
Сонет 2390
На світлу пам’ять про Олександра Рижака
Чи знав, що так дочасно згаснуть дні,
Що смерть жону, дітей жбурне в відрив?!
Якби ж то знав, напевно б, не курив!..
Рижак полишив спадок всій рідні.
Творив діла він світлі, не брудні:
З людьми стрічавсь, про бізнес говорив,
З них багатьом дорогу в світ відкрив,
Кого вже доконали трудодні…
Та долю не об’їдеш на гарбі…
В діток, дружини серденька в журбі –
Отця і мужа геть не замінить
Грошві… Дається кожному в судьбі
Доволі різних шансів, далебі,
Один з них – Вічність: розвій не спинить!
14.10.2010 р.
Сонет 2395
Присвячується президенту МІТХ «КМ Core»
Євгену Уткіну, всій корпоративній команді
з нагоди 20-ліття
Бува, міняють прізвища дівчата –
В їх долях настає новий етап!..
Впровадив зміни «генеральний штаб» –
Нова сторінка фірми розпочата:
Тому як двадцять літ вона зачата!..
Шлях починати з чистого листа б
Хотілось многим, та чи вдержить штамб
Корону – тиснуть кризові лещата?!
Лиш лідерами твориться прорив,
Тож той, хто корпорацію створив,
І досі вправно робить діло скоре!
Він бізнесу закон простий відкрив:
Робив багацько, менше – говорив!
То хай же процвітає КМ-Коре!
4.11.2010 р.
Сонет 2399
Присвячується доні пані Марії
та пана Ігоря Чаплинського
Напевно, засіяла на Алясці
Та іскра, що зароджує маля!?
Малят плекають Небо і Земля,
Завдячуючи Тата й Мами ласці!..
Затим дитя кататимуть в колясці,
Та зроду Бог серденька населя
Любов’ю і красою, звеселя
Батьків!.. А згодом Божий раб у рясці
Достойно в храмі таїнство звершить,
Аби дівчатку з Небесами жить
Моглося в ці Земні звитяжні пори!..
Матуся ладна доні стрій пошить,
А батько шлях научить проложить
У гори – відшукати твердь опори!
25.11.2010 р.
Сонет 2401
Присвячується Миколі Олійнику, з Любов’ю!
Як поживаєш, мій «північний» брате?
Які вершини бачаться в путі?
Які маршрути маєш на меті
Пройти, аби ще досвіду набрати?..
Хто там на яхті, річковий пірате?
Розводи лаку на бортах густі
Давно застигли… Щогли золоті –
То мрії поклик, а не зайві трати?!
Варт чатувати: вітер дме звідкіль?!
Підняти якір, вирівняти кіль,
Мов прапори, здійнять увись вітрила!..
Частіш глядімо, брат, за виднокіл:
Ловім поради бізнесових кіл,
Що дозволяють розправляти крила!
09.12.2010 р.
Сонет 2402
Присвячується Уткіним, Сергеєвим,
Мандрикіну – з Любов’ю!
Ми всі відчули теплий жар каміну
І аромати, присмаки вина
Із древніх ліз – пахуча давнина
Явила дегустацію відмінну!..
Ми ледь відчули плину часу зміну:
Умить вертає молодість сповна
Час, що роки, здавалось, поглина,
Бо ми йому вертаєм на заміну
Пориви духу радісних звитяг –
Все вище піднімаєм мандрів стяг
І намічаєм рубежі в майбутнім!..
Вогонь для вітру пісеньку затяг,
І голоси в найвищих почуттях
Пісні дарують митям незабутнім!..
10.12.2010 р.
Сонет 2403
Присвячується пану Ковальову Михайлу
Що, друже, ти шукаєш в ополонці,
Під лід пірнувши? Певно, дух зліта
У височінь, і з пліч летять літа!?
Вода вже студеніє у колонці –
Морозно! Не нагрієшся на сонці,
Та серце так у грудях калата,
Мов починаєш з чистого листа
Земне життя! Тебе і оболонці
Підтримують – пірнають в опар теж!..
Ти з рідною Природою ростеш,
Тож бережи Її й себе, соколе!
Пильніше путь у будучність простеж:
Котрою зі стежин вперед ідеш?
Хай дух твій лід пред будущим розколе!
15.12.2010 р.
Сонет 2404
Присвячується реабілітологу пані Ірині Тапковій
Ге ж, Вам відома магія вібрацій
В Людських тілах?! Бо ж магія ота
Енергій будить вир, що в них вита!
І Ви, і Анна – пара юних грацій –
Вподовж кількох тренажних ітерацій
Не просто сантиметри живота
Зігнать поможуть людям: їх віта
Здоров’я дух! Уникнуть операцій
Спортсменам допоможуть вправи ті,
Що оновили багатьох в житті,
Коли спортивні «доганяли» травми!..
Якщо здоров’я мати на меті –
Всім допоможуть вправи ці прості,
Лишень щодня би не цурались вправ ми!
17.12.2010 р.
Сонет 2409
Присвячується пану Івану Юрійовичу Валені
Душа козацька скніє без звитяги,
Дух переможний будить козака!
Козацький шлях – не стежечка вузька:
Дорога аж курить од тої тяги,
З котрою править дух побідні стяги
До вищих піків! В нетрях рюкзака,
Чи й дипломата – ноша громіздка,
Зате почесна: вчіть хутчій, нетяги,
Як духу досягати берегів
Найдальших, мандрувати без боргів
Земним життєвим шляхом твердо, гідно!
Хоч люду ще далеко до богів, –
Відповідальність замалих кругів, –
Все ж варто жить безбідно і дохідно!
15.01.2011 р.
Сонет 2415
Посвящается пани
Валентине Николаевне Никитенко
Вселенского масштаба ангелица
Под мантией небесной красоты
Вместила сокровенные черты
Творца! Вам рады Дон, Москва-столица!..
Знакомы ль Вам богинь Аратты лица?!
Наряды их естественны, просты,
А магия телесной наготы
В тела живущих дев готова влиться!..
Легко смахнув пыльцу минут с чела,
Вы трудитесь истово, как пчела,
Не только ради просветленья Дона –
Евразия крутиться начала,
Единственно, нюансик не учла:
Пред Вами меркнет Луврская Мадонна!!!
27.01.2011 г.
Сонет 2417
Присвячується ювіляру пану
Стаднику Володимиру Федоровичу
По тридцять п’ять тобі минає двічі,
Тебе вітають друзі і рідня,
Та ти не знаєш спокою ні дня –
Задувши махом ювілейні свічі,
Галинці любій глянувши у вічі,
Ти знов сідаєш хвацько на коня –
Тебе нестримна доля підганя!
Обов’язки бо знаєш чоловічі:
Садить дерева, будувати дім,
Опорою буть рідним в ділі тім,
Що додає здоров’я і наснаги!..
Як буде змога – в гори знов ходім!
У баньці вміло віничком вертім,
Де голі друзі паряться без наги!
28.01.2011 р.
Сонет 2426
Присвячується пані Наталії Василівні Осадчук
Мо, досить буть піддослідним зайчатком,
Бо що лікують нині лікарі?!
Хвороби, що в Людини у нутрі
Й назовні? Розібратися б з початком
Здоров’я люду – Божим відпечатком
В живих клітинах! Люди – глухарі,
Чи Янголи Небесні, тропарі
Зі Світлом Божим в серденьках – зачатком
Нової Ери!? Фінішній прямій
Радіє люд в безмовності німій,
Хто серцем ловить маєстат моменту!
Куди ж виводить фінішна пряма?
До поєднання серденька, ума
З Небесним «Я» у пік експерименту!
22.02.2011 р.
Сонет 2441
Посвящается юбиляру Никите Джигурде
Мужчина быть обязан настоящим,
Единым с Богом духом и лицом:
Мужским началом, – или же концом, –
Вибрирующим, даже не стоящим,
Встречаться смело с женским предстоящим
Началом, – плодотворным быть самцом;
Искусно управляться с жеребцом,
Коньками, мотоциклом, – состоящим
Из скорости и рева, чья езда
Быстрее ветра, ведь седок – звезда,
Чья жизнь порой бывает чехардою –
Гастроли извлекают из гнезда,
Швыряют в самолеты, поезда,
Чтоб дали огласились Джигурдою!
27.03.2011 г.
Сонет 2444
На світлу пам’ять про
видатну українку Людмилу
Марківну Гурченко
На актрису задивлюся:
Як не вилітать в тираж?
Вік – міняти – антураж?..
За хвилину розгублюся:
Де ж всіма любима Люся?!
Приступив до Люсі страж:
Чорний саван, мов міраж…
За усопших помолюся:
Хай живі іще серця
Відсвіт кожного лиця –
Диво-Янгола Земного –
Пам’ятають до кінця:
До обителі Отця –
До Начала Головного!
31.03.2011 р.
Сонет 2447
Присвячується колективу Дніпровського
металургійного комбінату, м. Дніпродзержинськ
Тече звідсіль у світ ріка металу!
Назустріч їй тече потік руди.
Людей багатотисячні труди
Росію, за часів царя відсталу
Штовхали в революцію повсталу –
Зійшлись пліч-о-пліч між цехів ряди!..
Так і між днів воєнних, череди
Смертей, не віддавали на поталу
Свій комбінат робітники врагу!..
В захисників Вітчизни ми в боргу,
І в трударів геройської звитяги!..
В цій непростій оновлення порі
Ведіть перед і нині, трударі,
Здіймайте вище робітничі стяги!
10.04.2011 р.
Сонет 2449
На світлу пам’ять про
Святослава Володимировича Сенчину
В житті для смерти знайдеться причина:
Слабенький вузол чи раптовий зрив,
Екстазу мить чи відчаю порив…
Злетів зі скелі в Небеса Сенчина,
Немов орел – то справжній був мужчина,
Бо духам гір дух власний підкорив!
Орла дух ліні так і не зморив!
Не раз чигала смертоньки личина
На мандрівця у піднебесну вись,
Та шепотіла доля: «Не зірвись,
Тримайся міцно за земну опору,
Пильніше в хвильку будущу вдивись,
Інакше…духом в Небі оновись!..»
Із долею не може бути спору?!
14.04.2011 р.
Сонет 2452
До пані Руденко Лідії Іванівни
Лист-відповідь писався не відразу…
Ні, не тому, що так багато справ…
Вже знав, що сина в Небо Бог забрав,
І не тому, що підхопив заразу…
Нелегко осягти наступну фразу:
Ніколи Бог нікого не карав!!!
Як на фуршеті бачим безліч страв,
Хоч всі вони не викличуть відразу,
Та кожен вибирає страви сам!..
Життя, звичайно, не універсам,
А путь, де розвій духу – аксіома!..
Якщо здається: все летить к бісам,
Кінець приходить всім земним часам –
Рвись в ту наступну мить, що незнайома!
16.04.2011 р.
Сонет 2451
Присвячується пані Оксані Кириченко
Не відав, що співатиму осанну
Такій цнотливій, неземній красі!
Здалося: позникали люди всі
З вагона електрички, де Оксану –
Земну богиню янгольського сану –
Зустрів, сонети держачи: «Мерсі!..»
Вона ж на них, мов кіт на карасі,
Дивилась, чи на кусень пармезану,
Збагнувши, що листок в моїх руках –
Життєва філософія в рядках
Сонетних, темпоритму непростого!..
Ледь не втонув в очах її – зірках!
Вагон притишив хід… На каблуках
Вона пішла од мене, до … Толстого!..
15.04.2011 р.
Сонет 2464
Присвячується майстрам
слов’янського центру «Ярило»
Тим, хто в нутрі ні вуха, ані рила
Не тямить, хто в Дорозі ледь закляк,
Переродився в бабцю Шапокляк –
Біжіть мерщій на семінар «Ярила»!
Якщо немає вірного мірила
До себе, світу, Бога, переляк
Засів у серці змалку од кривляк, –
Батьків, чи люду, зайшлого дурила, –
Замисліться: в своїй тарілці Ви?
У світ вступали з ніг, чи з голови,
Що відчували, будучи в утробі?!
На ниті долі зайвої канви
Нема, що шепче: «Без борні пливи!..»?
Як є – переродіться в другій спробі!
12.05.2011 р.
Сонет 2469
На світлу пам’ять про друга дитинства
Віктора Кошельнікова
Так мріялось зустрітися, обнятись,
У зрілих рисах вгледіти маля,
Що душу розвиває, звеселя;
Минувшиною, мріями пройнятись;
Адресами нарешті обмінятись –
Писати, не зважати на поля!..
Та тіло вже поглинула земля,
Душі ж задача – в Небеса піднятись,
Туди, де завше Божий Суд пита:
«Геть не цікава буднів суєта –
Був розвій Духу на путі до Бога?!»
Ти, друже, випав з класного гурта,
Душа твоя вже в Небеса зліта,
Тож, молимось: свята, а не убога!
18.05.2011 р.
Сонет 2475
Присвячується пані Асі Артемівні Сучковій
Так радують підрослі онучата,
Лиш трішки жаль: до них – далекий світ!..
Та шле ранкове сонечко привіт, –
Телефонують мамині дівчата, –
Наступна дня сторінка розпочата:
Як завше, справам їхнім – добрий звіт!..
Бадьорий доням чується відвід,
Тож хай розтиснуть серденько лещата
Підступних тріпотливих аритмій!..
Хай щезне той, що груди давить, змій,
Гей, пробудись судин периферіє!
Непросто до вершини йти самій,
З близькими – серпантином, по прямій –
Жвавіше! Дух ніколи не старіє!
25.05.2011 р.
Сонет 2479
Присвячується однокласникам Вікторівської
восьмирічної школи Миронівського району
Зійдемся не в щенячій ейфорії:
Ви – сорок літ, а з деким – сорок три
Не бачився з школярської пори!..
Які у нас були дитячі мрії?!
Чи хоч одна з них нам іще зоріє?..
Багацько років, що не говори,
Майнуло в Лету!.. Вже тепер згори
Вдивляємся: яке в минулім зріє
У кожного сьогодні майбуття?!
Вже дехто відійшов у небуття,
З ким на Землі не стрінемось ніколи…
І хоч нема в минуле вороття,
Применшмо вік: всяк, мов мале дитя,
Вступаймо дружно в клас святині-Школи!!!
27.05.2011 р.
Сонет 2492
Присвячується автору рядків:
«Всё! Я билет беру домой, домой!
И все дела сверну долой парижские. Пусть мне останется Париж звездой Не охлаждающей права мальчишеские.» пану Євгену Юхниці
Париж комусь, напевне, знов насниться!..
Були в столиці Франції, чи ні –
Стоїть питання в іншій площині:
Не хоче відлітать туди Юхниця –
Там не чекає з сіллю паляниця!?
Таланти ліпше знають визначні
У Києві, де відгуки гучні
На вірші Жені чуються!.. Десниця
Махнула: хай аеропорт Орлі
Тих, хто летить на срібному крилі,
Зайцями рудобокими стрічає!..
Лиш в тій, де ти народжений, землі,
Дзюрчить вода цілюща в джерелі –
Про це Юхниця землякам віщає!
21.06.2011 р.
Сонет 2494
Присвячується учасникам нічного
дійства в Пущі-Водиці 21-22.06.2011 р.
Нічна гроза годину нас мочила!..
Все ближче грім над вогнищем гримів,
Гучніше дощик на листах шумів,
Собака вчена обіч нас спочила…
Родам в серденьках дяка не гірчила –
В прощення вклавши імпульси умів,
Подякували кожен, як умів!..
Ця ніч дарунки кожному вручила:
Всім нам – тепло багаття і чаїв,
І кулежу – всяк з апетитом їв;
Серцям і душам – зцілення у колі!..
Джерельця ж мрій, – в майбутнє ручаїв, –
Що у серденьку кожен зачаїв,
Хай повняться, як світ на видноколі!
22.06.2011 р.
Сонет 2495
Присвячується пану Сергію Карабуту,
керівнику підприємства «Аґрус», м.Київ
Уквітчуєш косицями, садами
Матусю-Землю з гуртом помічниць,
Що чола до землі схиляють ниць,
Поставши із зенітками-задами…
Йдеш по Землі з зеленими слідами,
Хоч в аґрусу, порічок, полуниць
Є й інші кольори, та без дрібниць
Ти дбаєш, щоб мужі, дитята, дами,
Дбайливо прикладаючи труди,
Примножували кущики, ряди
Дерев із соковитим урожаєм!..
Як ліпше це робить – суди, ряди,
Бо до Землі споконвіків, завжди
По-різному любов ми виражаєм!
22.06.2011 р.
Сонет 2498
Присвячується пані Ліні Костенко
Апостолом ліричності і туги
За радістю, любов’ю і добром,
Духовності вчуваючи розгром,
Здіймаючи до неба брівки-дуги,
Читає Ліна вірші без натуги,
Питання люду ставлячи ребром:
Мо, можновладцям підливають бром,
Тому й безплідні, марні їх потуги
У розвої духовності, культур
Народів України – не скульптур,
А мов, що просторовість і часовість
Переживуть в цей вік карикатур;
Пісень, обрядів, звичаїв – мікстур,
Що вмить зціляють серце, душу, совість!?
28.06.2011 р.
Сонет 2454
На світлу пам’ять про учителя,
Тарана Антона Кіндратовича
Зібрав Антон Кіндратович Таран
Нас, учнів, на урок географічний,
Але… останній… На хресті графічний
Короткий напис… Не страждав од ран –
Відваживсь він, мов льотчик на таран:
Мить – і проклав у Небеса довічний
Сріблистий слід… Учитель чоловічний,
Просвітницької ниви ветеран,
Лишайтесь вічно у серденьках вдячних
Учнівських, рідних!.. Скільки слів подячних
Сказать ми педагогам не змогли!..
Кажім їх в передденні Воскресіння:
Кого могила прийняла весіння –
Воскресне скоро Світлом з-поза мли!
22.04.2011 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|