    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Праслов´янська Аратта
 Праслов´янська АратаНаведені нижче деякі твори – з «Книги про Аратту»:
Сонет 46
Жили аратти-хатти – діти Бога
Й Богині – в землях Матінки-Землі,
І боженята в них були малі!
Така була діткам пересторога:
Законам Неба слідувати строго,
В любові, щасті жити – не у злі,
Ходить стежками Сонця, не в імлі,
Світи сприймати серцем – не убого!
Дорослі й діти слухались Богів.
Як вийшли океани з берегів,
Знов люди починали мігрувати
На парусниках, гарбах і возах –
В камінних, керамічних образах
Божки їм пособляли мандрувати.
22.08.2003 р.
Сонет 96
Убрання – частка рідної культури
З часів, коли вже зароївся рій
Слов’янського народу. Мав він стрій
З матерії рослинної фактури,
Фасони для окреслення статури,
Орнаменти, оздоблення і крій,
Барвисті кольори із дум і мрій,
І барвників природної структури.
Вже вісім тисяч літ тому кравці
Збагнули ясно, що вони – творці
Культури шат і племені, і роду!
По одягу прадавні племена
Зустрічних пізнавали імена!
Плекаймо вбрання рідного народу!
18.12.2003 р.
Сонет 1480
Є люди, що презирливо вважають
Так: наші предки, що здавен жили
На українських землях, відійшли
У небуття й нічого не лишають
В єстві людей сучасних, заважають
Творцям прогресу!.. Більшої хули
Роди іще не чули – здобули
Нащадків дяку!? Ці думки вражають!
Народи, що жили отут завжди,
Чиє коріння – древності роди,
Чиї тіла лишилися золою,
А душі Вічні Вічності сліди
Проклали в нас – чи згідні відійти
У небуття і злитися з імлою?!
Сонет 599
Ще генетична пам’ять в нас дрімає –
В свідомості клітин трива застій?!
Як хазяйнуєм на Землі святій,
Що нас, дітей, мов Матір, обнімає!?
Земля тисячоліттями приймає
Поселення людськії на постій,
Хоч мовилось в історії пустій,
Мовляв, в нас роду-племені немає…
Земля минуле пильним відкрива!
Трипілля – гідні подиву дива,
Гармонія людини і Природи!
В манкуртів очі пелена вкрива,
Та в генах пам’ять предків ожива,
Аби вказать, де визріли народи!
Сонет 225
Аратти вповні світ не відобразить
У слові, не вловить на полотні,
Хіба що в серці, на тонкій струні
Почути – правда серце не образить,
Дарма, що ще в уявлення не влазить:
Все діло в забутті і незнанні!
Коли минуле явиться мені,
То душу світлом і любов’ю вразить!
Наш предок, від зародження борець,
Любові і гармонії творець,
Вмів світ розбудувать і розвивати,
Жить, працювать, як провістив Творець!..
Історія Аратти – то взірець,
Як гідно на Землі хазяйнувати!
Сонет 2803
Якому предку, у якім коліні,
Нащадку пильний, будеш вдячним ти?
Надбання предків важко віднайти,
Хоч кажуть, мов, рукописи нетлінні!..
Не все змели тисячоліття плинні!..
Коли ще предки вчилися ректи,
Вже будували в селищах хати!..
Їх вміння не в одному поколінні
Вкарбовані в спіралях ДНК!
Коли в нутрі питання виника:
«А ну ж пізнай, Людино, звідки, хто Ти?!» –
Де вдасться віднайти провідника?
Чи ж хвиля не накотиться п’янка
З глибин клітин Правічної Істоти?!
18.11.2013 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|