    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Чорнобильські сонети
 Сонети про ЧорнобильСонет 882
Присвячується постраждалим внаслідок аварії ЧАЕС
Чи буде юнь писати реферати
Про саркофаг Чорнобильський, чи ні:
Як гинув люд у ядерній війні
У мирний час?! Як згодились вмирати –
Свої небесні виконать контракти –
Не довершивши всі діла земні,
Десятки тисяч у німій борні
Із розпадами атомів заради
Просвітлення майбутніх поколінь,
Розбурхуючи в душах сонну лінь,
Аби себе і Землю не марати,
А очищать без зовнішніх велінь
За покликом душевних устремлінь?!
Як довелося свічами згорати?!
3.11.2005 р.
Сонет 920
Присвячується ліквідаторам наслідків аварії ЧАЕС
Як вам в однім віддячити сонеті,
Хто в люту пащу звіра заглядав,
Як той пекельні іскри розкидав,
Погрожуючи атомом планеті?!
Хто долі власні завершив на злеті,
І людству вповні постраждать не дав,
Бо пащу ту до скону закидав,
Чи зводив саркофаг?! Не кресоне ті
Смертельні іскри прохололий звір,
Мовляв, людино, пильність перевір?!
Дешевим не буває мирний атом!?
Всяк, хто пройшов крізь це горнило – вір:
Верстається судьбою віщий твір –
Не будь в ній напівсонним автоматом!
21.11.2005 р.
Сонет 944
Присвячується всім постраждалим від аварії на ЧАЕС
Уявіть, кому тепер за сорок,
Хто не був під Прип’яттю тоді:
Ми були здорові, молоді ...
Чом для нас замислили той морок,
З глека з джином витягнувши корок?!
Щоб у нашім мирному труді
Запалали відблиски руді,
Пропаливши душі до оборок!?
Нас Чорнобиль всіх не оминув,
На життя спокійне посягнув –
Гартувати душі в пекла герці?!
Та чи кожен з нас умом збагнув:
Дух яких висот в нім досягнув,
І кому несем подяку в серці?!
14.12.2005 р.
Сонет 945
Присвячується пам’яті всіх, хто покинули нас
внаслідок аварії на ЧАЕС
Над реквіємом по небесних душах
Неквапно зграйка чайок проліта,
Кружляючи, людей внизу віта,
Вдів і мужчин, міцних ще і недужих,
До пам’яті святої небайдужих.
Здається, в кожній чаєчці вита
Душа, чиє ім’я земне плита,
Мов серце, пам’ята: колись ще дужих,
Кремезних, вольових чоловіків,
Синів чиїхсь любимих і батьків!
Десятків тисяч вже немає з нами!
Нескоро кане в глибину віків
Священна пам’ять нелегких років,
В серцях не згасне, не розтане снами!
14.12.2005 р.
Сонет 1107
Востаннє рідний люд переселяли,
Коли Чорнобиль ядерний горів,
Без транспарантів, маршів, прапорів...
В хатах нажите люди оставляли,
Хоч дула до висків не приставляли,
Лишали двір, курей, свиней, корів ...
І кожен серцем в мить страшну старів,
Як ногу за поріг переставляли!
А дехто відмовлявся навідріз
Лишати землю, де він змалку ріс,
І вмовить не вдавалось бідолаху!
Зостались, хто корінням в Землю вріс,
Сторожувать зірки на повен зріст
Чумацького Чорнобильського Шляху!
20.04.2006 р.
Сонет 1205
Звернення до відповідальних керівників України, ядерних та сусідніх держав
Коли ж Чорнобиль власть країн просвітить?!
Як саркофаг чорнобильський впаде?!
На ліпший треба кошти взять, а де?!
Вже двадцять років „мирний” атом смітить,
І бруд з тих пір все важче не помітить:
Він все гучніше в ДНК гуде!
Яке майбутнє землякам гряде?!
Плутоній у реакторі ще сві́тить:
Світи́ть ще двадцять з лишком тисяч літ,
Лишаючи у всім живому слід,
Як до живого стрілами дістане!
В застиглий перевтілити болід –
Замурувать бетоном в моноліт
Зруйнований реактор духу стане?!
6.08.2006 р.
Сонет 1462
Од тої пріснопам’ятної дати
Минає нині двадцять перший рік,
Як пролунав над світом звіра рик,
І кинулися люди, мов солдати
На амбразуру, не життя віддати –
Спасти життя мільйонам! Передрік
Ще Нострадамус цю біду, та крик
Катренів нам не дано розгадати?!
Хто спланував страшний експеримент,
Що розірвав реактор у момент,
Розверзши атом в хижий молох-морок?!
Закувши звіра у свинець, цемент,
Звели над ним невічний монумент,
А звіру жить у нім віків ще сорок!..
26.04.2007 р.
Сонет 2021
Присвячується героям-пожежникам Чорнобильської АЕС
Яких енергій світу бракувало
В квітневій рані?.. Весняний бенкет
Вщент переситив ядерний брикет –
Здригнувся ящер, рикнувши зухвало:
У пащі звіра вило, вирувало
Проміння-жар – смертельних стріл букет
Ригнув, притих... В пожежних етикет –
Йти першими в огонь! Що керувало
Серцями вогнеборців?! Лиш наказ:
Миттєво в бій з огнем, не напоказ
Обов’язок виконуючи правий,
Мерщій гасить пекельний звіра сказ?!
Який закон потрібен, чий указ,
Аби не повторяти подвиг бравий?!
25.04.2009 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|