    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Любов до Бога
 Любов до БогаСонет 52
Бог є Любов, і хто її не знає,
Той у цім світі наче й не живе!
Любов’ю Бог наповнив все живе,
І хто її не бачить – той дрімає
Чи й зовсім спить. І гадки він не має,
Що від зачаття дав життя нове
Усім в Любові Бог, і Він зове
Прозріти всіх! І зла Він не тримає:
Любов і зло – мов Небо і Земля!
Довіку Небо Землю прихиля
До чистоти, прозорості, Любові,
А ми, забувши, що усі – боги,
Не віримо: усе нам до снаги!
Що творимо у думці, ділі, слові?!
7.09.2003 р.
Сонет 127
Рух – постійна зміна інформацій,
Плин енергій, шал взаємодій,
Зміна ритмів, просторів, подій,
Синтезу ланцюг і трансформацій,
Розпаду, злиття і деформацій,
Притяжінь, відштовхувальних дій,
Коливань, крутіння, протидій,
Вибухів, злиття світів, формацій!
Дух – Любов в гармонії святій,
Воскресінь одвічний чародій,
Режисер всесвітніх декорацій,
Всюдисущий абсолют надій!
Дій, людино, рухайся, радій,
Сповнена Господніх еманацій:
Бог – Першопричина флуктуацій!
31.01.2004 р.
Сонет 129
Матерії без Духу не буває!
Свідомістю пронизані світи!
В собі Творця не зможе віднайти
Той, хто про це не зна, чи забуває.
Свідомості постійно прибуває!
Лиш в розвитку свідомому пройти
Нам пощастить до чільної мети,
Де справжнє наше „Я” перебуває!
Дорозі цій радієм я і ти:
Усі світи народжені цвісти!
Душа у світлім пошуку співає!
У майбуття прокинемо мости!
Душі чуття не можуть підвести!
Одвічний поступ у душі триває!
3.02.2004 р.
Сонет 130
У людства хто – найкращий косметолог?
Хто створює прекрасними людей?
Хто – найвправніший лікар? Брак ідей?
Хто – ліпший акушер і гінеколог?
Хто наскрізь бачить всіх, мов рентгенолог?
Хто – провідник, що по життю веде,
Будь ти вкраїнець, турок, іудей?
Хто на планеті – істинний еколог?
Мудрець отой – і приклад, і взірець!
Його впізнали? Істинно – Творець!
Бог знає все, і все творити сміє!
В усьому сущім віднайдім Творця!
Його цілющим Духом думка ця
Наповнена! Хай всяк збагнуть зуміє!
4.02.2004 р.
Сонет 141
У Всесвіті ти, друже, не один,
Тебе Господь завжди оберігає!
Тебе Він щосекунди осягає
Вдень і вночі! Як в час лихих годин
Чи друзів допомога, чи родин
Тебе притьмом з болота витягає –
Збагни: отак Господь допомагає,
Мов криголам, веде поміж льодин
Твій човен у вселенськім океані,
І проклада дорогу у тумані,
Виводить врешті у ясні світи!
Це між людей ти часто у омані,
Бо люди й досі в заспаному стані!
Навчись із Богом по життю іти!
17.02.2004 р.
Сонет 147
Всі люди при зародженні – таланти:
Поети, композитори, співці,
Актори, зодчі, ратаї, митці,
А душі – найчистіші діаманти!
Тіла в земному втіленні – атланти
Й каріатиди з Небом на руці!
Чом на долонях, в душах знаки ці
Нам не взірці, ми ж часто – дипломанти
Не в конкурсі життя, а суєти?!
Як іскру Божу у собі знайти
І в розвої нічим не загасити?
І душу, й тіло змалку берегти,
Із Богом в серці по життю іти
І дякувать частіше, ніж просити!
25.02.2004 р.
Сонет 160
Людські слова про славу – то трава!
Лише Творця доцільно прославляти!
Бог нас на вічність звик благословляти,
По смерті тіла – душу зігріва!
Бог на безсмертя всім дає права,
Лиш Бог душею вміє наділяти,
Навчає нас відроджувать, зціляти
Аспекти вічні нашого єства:
Ум, тіло, душу вміть не розділяти,
А розвивать, невпинно обновляти
По образу й подобі Божества!
Бог учить мудро Землю заселяти,
Усе живе уміє звеселяти,
І нас, і Землю, й Всесвіт розвива!
14.03.2004 р.
Сонет 177
Коли Творцю прийшла пора творити,
З чого Творець творити розпочав?
В якій з ідей Творець передбачав
Із Всесвітом цю кашу заварити?
Про це було ще ні з ким говорити –
Тоді ще жоден голос не звучав!
Творець даремно часу не втрачав –
Час не почавсь! То як Себе відкрити?
Отож, була ідея панівна:
Найперше – має зазвучать струна!
З Любові світ почавсь на вищій ноті!
І дотепер у Всесвіті луна
Струна Любові й думка головна:
Без музики нема снаги в роботі!
5.04.2004 р.
Сонет 196
Якби ми знали, як Господь старався
І душу нашу, й тіло сотворить,
Ніколи б ми не сміли говорить
Про Бога всує! Сумнів не закрався б
В Творця бутті в сліпця, котрий цурався
Його в собі пізнать і відтворить,
Душі до Бога шлях прямий відкрить!
Якби за цю задачу кожен брався
Свідомо, змалку стаючи на Путь,
То скільки благ могли б усі здобуть!
В гірлянди квітів світ би весь убрався!
Тоді про смерть могли б усі забуть,
І не такими б ми були, мабуть,
І помирать ніхто би не збирався!
23.04.2004 р.
Сонет 225
Світ Істини сонет не відобразить
І пензель не впійма на полотні,
Не вповні зазвучить вона в струні,
В скульптурні форми Істина не влазить!
Вас, сподіваюсь, фраза не образить,
Що Істина Господня не в вині!?
Коли вона одкриється мені –
Любові світлом душу спраглу вразить!
Найвища в світі Істина – Творець!
Закони Божі людству – то взірець,
Як світ цей будувать і розвивати!
Людина від народження – борець,
Любові і гармонії творець!
Життя – це чудо, радість, щастя, свято!
29.05.2004 р.
Сонет 271
О Боже, Ти завжди і скрізь зі мною!
У радості, Любові чи біді,
У розкоші, достатку чи нужді,
З наукою небесною й земною,
Веселою, повчальною, сумною,
В цю плинну мить, як і у всій путі
В земному і небесному житті
Мене Ти не минаєш стороною!
У порусі, у думці, в почутті
Відчути еманації святі
Ти збуджуєш найвищою струною!
Мене Ти учиш істинній меті:
Завжди перебувать на висоті,
Буть у злитті із ціллю головною!
17.07.2004 р.
Сонет 291
Господь усе придумав геніально –
За мить, за ряд століть, в єдиний раз?
Тоді, щоправда, був відсутній час:
Господь, по суті, мислить моментально!
Задумане Він втілив епохально,
Аби пізнати світ цей через нас!
Творіння акт – немислимий екстаз –
Мікроскопічно і монументально
Заповнив світ мільярдами прикрас!
Цей акт творіння – всім дороговказ:
Розвинути свідомість максимально,
Світ пізнавать, допоки зір не згас,
Творити, розвиватись повсякчас
Красиво, гармонійно, досконально!
4.08.2004 р.
Сонет 298
В народів формувалась віра в Бога
Іще в часи глухої давнини:
Здавен в Праматір вірили вони –
Творця Єдиносущого, святого!
Відсутні сумнів чи пересторога
В богах були в дітей до сивини,
Аж поки грози смути чи війни
Із молитвами пастиря чужого
Не почали відволікать людей
В бік іновірних зманливих ідей!
З тих пір веде по манівцях дорога:
Боятись Бога люди почали,
Страх у серцях донині донесли!
Пора вертать до Отчого порога!
7.08.2004 р.
Сонет 320
Колись жінки в часи матріархату
Вирішували всі мирські діла,
І абсолютна влада в них була.
Чоловікам лишалось лиш зітхати,
Трудитись в лісі, в полі, коло хати,
Подбать про недоторканість житла
І про худобу – цапа чи вола,
А ще – жінок оспівувать, кохати!
Не те, щоб бідувала сильна стать,
Та забажалось головними стать
І завше над жінками верх свій мати!
Рішали довго, чим жінок дістать,
Рішили врешті: сатану зверстать
І Богом замінить Богиню-Матір!
19.08.2004 р.
Сонет 345
Бог і Любов – поводирі натхнення,
Одвічна радість, творення екстаз,
І Путь, і Ціль, життя дороговказ,
Дві істини в Однім, і одкровення
Душі і серця, світоч і знамення,
Ключі до Слова, вивірених фраз,
Криштальна думки міць, немов алмаз,
Духовна сповідь і благословення,
Енергій чистих вічний резонанс,
Матерій необмежений запас,
Минуле, майбуття і сьогодення –
Єдина мить, прекрасніша з прикрас!
Ми всі – в Однім, і Бог – у кожнім з нас,
Все, в світі суще, і всьому наймення!
3.09.2004 р.
Сонет 348
До одного так людство і не дійде
І розумом розвитим не збагне,
Хоч, Хто Ми Є, нарешті осягне,
Згада, куди нам йти, і навіть прийде,
Й коли у всіх з Творцем з’єднатись вийде,
Збагнути все земне і неземне,
Залишиться незбагненим одне,
У вічні душі відповідь не ввійде,
А саме: як різноманіття це
Отцю, хто є Начало і Процес,
Вдається в мить одну спроектувати,
Всім сутностям надать Своє Лице,
Лишивши в поєднанні із Творцем,
І все щомиті вкупі розвивати?!
4.09.2004 р.
Сонет 350
Ще одного нам не опанувати
В пізнанні Бога, вищій між наук!
Ні, не того, чи Бог стражда од мук,
Котрі людина звикла завдавати,
Собі подібних прагнучи вбивати;
Чи Бог сумує; (Він не зна розлук!)
Чи чує Бог крізь Всесвіт серця звук;
Чи вміє Бог сміятись і співати;
Чи вистача Творцю робочих рук
Щомить вертіти галактичний круг,
Усе ростить, невпинно розвивати;
Чи Божа воля досяга за пруг?
Ні, одного ніяк не доберу:
Чи є потреба в Бога спочивати?!
4.09.2004 р.
Сонет 353
Ти прагнеш стріти Господа?! Будь ласка!
Пізнай свого єства глибинну суть,
Зумій за світ відповідальним буть,
Без діла не чіпай! Всесвітня казка –
У русі запланованім! Указка
Їй зайва! Вмій нічого не забуть,
Знай методи, котрі весь світ спасуть,
Як, Боже збав, наблизиться розв’язка,
Котра є теж Життя! Закони знай,
Що світом правлять! Серцем об’єднай
Все, в світі суще, почуттям Любові!
Все помічай, нічого не минай!
Зумієш це – іще одне спізнай:
Творця зустріть будь завше наготові!
5.09.2004 р.
Сонет 374
Я знаю, ми завжди з Тобою, Боже!
Ти – у мені, я – часточка Твоя!
Твоє Чоло завжди мені сія –
Удень з Ним сяйвом злота Сонце схоже!
Твоя Любов моїй душі поможе
Пізнати: що то є: Любов моя,
А Розум Твій – збагнути: Хто Є Я?
Хоча, бува, вчиняю я негоже,
Творю не те, що душу розвива,
Не ті думки плекаю і слова,
Чи не тому, що все здійснити можем
З Тобою Ми, в Нас – вибору права!
Свобода дій – суть Одного єства!
Гармонію світів Ми вкупі множим!
16.09.2004 р.
Сонет 405*
Сім кроків на путі до дружби з Богом,
Вони і грандіозні, і прості!
Пізнать Творця – крок перший на Путі,
Крок другий – це довіра в нас до Нього,
Крок третій – щирий прояв основного
В єстві – Любові! Далі – в сприйнятті;
Використання Бога на меті
Крок п’ятий має! Шостий – допомога!
Крок сьомий – дяка! Кроки нескладні,
Давно і Вам відомі, і мені,
Нема в них ні страшного, ні сумного!
З будь-ким для дружби кроки основні,
Вони в житті у всьому головні,
Аби прямою випала Дорога!
26.09.2004 р.
*Ніл Доналд Уолш, „Дружба з Богом”,
книга 1, видавництво „Софія” 2004 р, стор. 56.
Сонет 411
Лиш той, хто творить суто ідеальне,
Не надає нічому переваг!
Із сутності буття, неначе маг,
Довершене він творить, геніальне,
І неповторне, і нетривіальне,
Метке в гармонізованих правах,
Без протиріч із тим, що попервах
Вже створене, тривке, матеріальне!
Без переваг немає протиріч,
Є виявлення волі – дивна річ –
Де наслідки породжують причини
Так само, як за днем минає ніч!
З захопленням на тисячах облич
Господь крізь нас усі дива ці чинить!
29.09.2004 р.
Сонет 418
„Побійся Бога!”, „Дякуючи Богу!” –
Чи справді, ці промовивши слова,
Ми вірим в Божі кару чи дива,
Чи в те, що прийде Бог на допомогу?
Чи часто висуваємо вимогу
Словами: „Дай для власного єства..!”
Неначе в нас верховні є права,
А більше прав – ніяких і ні в кого!?
Чи нам відомо: Бог є скрізь завжди!
Усі ці фрази: „Господи, прийди,
Спаси чи збав..!” – не містять основного:
Господь не просто залиша сліди,
Він – в нас, і пропонує нам знайти
Творця в собі, свідомо і надовго!
2.10.2004 р.
Сонет 426
В Творця ми – ніби краплі в Океані,
Поєднані в молекулі води!
У ній – ще не розгадані світи,
Хоч людство, ледь просунувшись в гаданні,
Вже осяга незаперечні дані
Про сублептонних хмар леткі сліди,
Котрими ми пронизані завжди –
Усі в Однім, у вічнім поєднанні!
І як вода, перетворившись в пар,
Повипада дощами з темних хмар
І знов тече удаль в струмку-буяні
У океан – так люди на вівтар
Несуть Творцеві душ безцінний дар:
Бездумно, чи в свідомому пізнанні!?
6.10.2004 р.
Сонет 437
То не вина, що ми не знали Бога –
Цьому не вчили нас! І не вина,
Що ми Отцю не вірили сповна:
Кого не знаєш, як повірить в нього?
І не вина, що в нас Любов убога –
Вона без віри в серці не зрина!
І не сприймать Творця – не дивина,
Коли не любиш і себе самого!
І не було гіркої в тім вини,
Що ми не вміли скористатись Ним –
Як користатись Тим, Кого не бачим?
І як зуміть Творцю допомогти
Так, щоб для себе зиску не знайти?!
Кому ж не помогли – хіба віддячим?!
17.10.2004 р.
Сонет 467
Чому б нам дружбу з Богом не почати
З подяки, що життя подарував,
Прекрасну Землю, Всесвіт заснував,
Із допомоги Землю уквітчати,
І користатись Ним себе привчати,
Щоб міць Творцеву кожен відчував
В своїм єстві, завжди перебував
В Любові Божій, всюди помічати –
В собі й довкола – Божу благодать,
Сприймати все, за все відповідать,
Любов’ю міру дії визначати,
Творцеві вірить, і заповідать
Ту віру дітям, їм розповідать,
Як Бога знать, як вміть Творця вивчати!
10.11.2004 р.
Сонет 469
Хто зна, яка була чесніша віра:
Язичництво, релігія Христа?
Історія в релігій непроста –
Навряд чи в їх оцінках вірна міра!
Чи завше в їх появі мало миру?
Одна у іншу важко пророста:
В частини людства довго страх вита
З появою месії чи кумира,
А решта люду радо їх віта,
Й релігія поволі розквіта.
Що цінне в ній: ікона чи порфіра,
Чи справжня віра в Господа свята!?
Чи знайде той відгадку, хто пита,
І чи до себе в нього є довіра?
16.11.2004 р.
Сонет 504
У тиші будь, коли Господь говорить!
У спокої сприймай слова-думки.
Господь з людьми говорить залюбки,
І образи, і сновидіння творить,
В доступні мозку форми перетворить
Послання Божих істин, їм – віки!
Як видасться почуте невтямки –
Послання Бог по-іншому повторить,
Було б бажання: Бога розуміть
І голос Божий розрізняти вміть
У суєті між шумом повсякденним!
Тож зосередься і хоч раз поміть,
Вчуй голос Божий, перестань шуміть –
І стане доля святом небуденним!
7.01.2005 р.
Сонет 519
Яка на смак краплина в океані?
Немов сльоза, солона і гірка?
Засоленого в бочці огірка?
Їдка у субтропічному тумані?
Різка, мов пунш, у піни вируванні?
В лагуні рифів з вапняку м’яка?
Немов тютюн, смолиста і терпка?
П’янка в нічного бризу повіванні?
Який на смак всесвітній океан?
Не скаже навіть сивий капітан!
Щомиті різний в крапель поєднанні
Творець, Чий ми збагнути прагнем план
У вирі хвиль, енергій, коливань
У вічнім русі, творенні, пізнанні!
18.01.2005 р.
Вірш 529
Присвячується Мамі
Послання до усіх народів, націй:
Бог є енергій безперервний рух,
Бог є матерій животворний дух,
Бог є Творець безмежжя інформацій,
Процес пізнання в розвитку формацій
І трьох начал об’єднуючий круг!
Бог – в нас, і Бог сяга за виднокруг!
Бог є початок ритмів і вібрацій,
Бог є Життя, де скону не бува –
В Нім кожна мить у Вічності трива
У безкінечнім вирі трансформацій!
У всіх на Бога рівні є права!
Бог нас усіх одвіку відчува
По Богом даній кожному ознаці!
Бог є Любов, Гармонія жива,
Бог є думки, і дії, і слова!
Ми всі – Єдині з Богом в Божій праці!
1.02.2005 р.
Сонет 530
Ніколи Бог не втомлюється, друже,
Енергії у Бога вистача!
Її не Сам Собі Він постача –
Творець і Є Енергія, і дужа!
Творцю усе і завше небайдуже!
Не те, щоб Бог повсюдно все вивча –
Богиня Є Начало всіх начал!
Творець – це Інформація потужна!
Все в Бога є, нужди ні в чім нема!
Не те, щоб Бог живився задарма –
Творець і Є Матерія одвічна!
Кого Господь заради втіх трима?
Бог є Любов, Гармонія Сама,
Безмежна, безумовна, предковічна!
1.02.2005 р.
Сонет 541
Людина Бога до кінця пізнати
Не може, і причина в тім проста:
Бог є Процес, що з миті пророста,
Закінченості Бог не може мати!
Він є і Батько, й одночасно – Мати,
І кожен в лоні Божому зроста –
З нейтрино до людини чи Христа!
Про це не всі земляни прагнуть знати!
Процес Життя не можна перервать
І зупинить, щоб потім пізнавать,
Та це не заважає нам сприймати
Любов Творця і вічно узнавать,
Пригадувать: Хто Є Ми, й відкривать
В собі Творця, аби творцями стати!
8.02.2005 р.
Сонет 552
Подякуймо Творцю за геніальність –
Вона у всім, великім і малім,
За те, що живемо ми на Землі,
Де є людські ілюзії й Реальність,
За світу Абсолюту унікальність,
Що всі ми – Бога копії малі,
За те, що в Абсолютному Нулі
Енергія, Матерія, Ментальність
Змогли з зерняти утворить світи
Гармонії, Любові, Красоти,
З’єднать духовність і матеріальність,
В галактиках і квітах прорости,
За шанс до себе й Бога вічно йти,
За Господа конкретність і глобальність!
15.02.2005 р.
Сонет 579
Я знаю, Боже, завше Ти в мені,
У кожній думці, кожнім слові, вчинку,
В часи роботи і перепочинку,
В ті миті, що без думки, мовчазні,
І вранці, вдень, увечері і в сні!
У все Ти, Боже, вклав Свою начинку:
У всенький Всесвіт і малу піщинку,
Ти – і в зерняті, колосі, стерні,
І в тісті, з чого ліпиться все суще!
Ти Є минувше, нинішнє, грядуще –
Мить, що вплітає в ланцюги чудні
Прекрасне, гармонійне, неминуще!
Ти – Вічне Безкінечне Всюдисуще!
Ти – в кожнім з нас, в усій людській рідні!
9.03.2005 р.
Сонет 582
В нас вибір завше є, де Бога стріти:
Чи зовні, в світі, чи в своїм нутрі,
У серця глибині, чи нагорі,
У Небесах, де зорям вік зоріти,
Де Сонце нам не перестане гріти.
Бог світлом найяснішої зорі
Просвітить, мов кротів, що не в норі,
Аби нам не осліпнуть – враз прозріти,
З Творцем блаженство єдності відчуть,
Уздріти, як енергії течуть,
Світи цвітуть, немов чудесні квіти,
Небес казкову музику почуть,
І, запаливши серденька свічу,
Світ Божою Любов’ю озорити!
9.03.2005 р.
Сонет 606
Питаєте, чому в житті радіти?
Тому, що на Землі вікуєм ми,
Що нас із Вами Бог створив людьми,
Що в світ оцей приходимо, як діти,
Аби згадать, як світом володіти
У творенні Гармонії – не тьми,
Аби, Любові й радості крильми
Змахнувши, світ уміти облетіти!
Радіймо Сонця світлу і теплу,
Радіймо Бога світлому Чолу,
Воно і в нас проявлене, і всюди!
Творім в молитві Господу хвалу,
Що всі ми маєм у собі малу
Господню Плоть, що всі ми – Божі люди!
24.03.2005 р.
Сонет 617
У Всесвіті з моменту заснування,
Коли Творець у просторі з’явивсь
І в захваті до Себе придививсь,
Вібрації енергій, коливання,
Матерій вирування, формування
Створили світ, що й людям проявивсь,
І світ, що оком досі не вловивсь.
Матерій і енергій існування
Початок без кінця передбача:
Творець у всьому розвиток вбача,
Взаємодію і трансформування!
Що все це для людини означа?
Горить Життя немеркнуча свіча,
З Творцем в нас не буває розставання!
29.03.2005 р.
Сонет 618
Уранці починаю все спочатку,
Подякувавши видимому в сні:
Стрічати Сонця промені ясні
Нового дня, що визрів із зачатку
На сконі ночі, на весни початку;
Вслухатись при прочиненім вікні
У голоси Землі, пташок пісні,
В шум дітлахів, що збіглись на площадку
Шкільного двору; дякувать Творцю
За щастя бачить безперервність цю
Життя процесу, творчого пізнання,
Можливості радіть Творця Лицю –
У Всесвіті Єдиному Гравцю;
Знов відчувати з Господом єднання!
29.03.2005 р.
Сонет 682
За мить життя подякую уклінно
І до землі Творцеві поклонюсь!
Хоча в наступну мить перемінюсь,
Як все живе на світі перемінне,
У виявах Любові, що нетлінна,
З роками, сподіваюсь, не змінюсь,
Не охолону серцем, не спинюсь!
Ця мить життя, летюча, швидкоплинна,
Невидимою наскрізь нас біжить
Чи не тому, що ми привчились жить
Поміж речей стабільних і статичних,
І звикли: що висить, стоїть, лежить –
Незмінне, й довго буде нам служить?
Нема речей незмінних серед вічних!
9.05.2005 р.
Сонет 710
Прощаю всіх, хто і мені, і роду
В часи недавні й у віках в золі,
Коли творили предки на Землі,
Завдав страждань, обмежував свободу
Чи діяв тьми велінням на догоду,
І спричиняв великі чи малі
Душевні муки і сердець жалі,
Перешкоджав пізнать Творця Природу!
Прощаю всіх і Господа молю
Мене почути: „Боже, я люблю
Тебе і світ, утворений Тобою!
Тебе я серцем, розумом хвалю,
І ні на мить душею не кривлю,
Світ наповняю Божою Любов’ю!”
Амінь!
10.06.2005 р.
Сонет 729
Ні дня без твору, що Творця малює,
Шле в Небеса співАвтору хвалу!
Таку мету, достоту немалу,
Мені б узять! Свідомість хай полює
На Божу мисль, зі Словом не махлює:
Думки Творця сердечному теплу
Дають вогонь, а решту – на золу:
Рядки не Божі без жалю спалю я!
Творець – в усім, та варто головне
Не проминуть, хоч вічне не мине –
Те, що різницю з Богом нівелює,
Оскільки завше з Богом ми – Одне,
Єдине, вічне, радісне й сумне,
Що душу й серце радує, хвилює!
5.07.2005 р.
Сонет 800
У цифрі „вісім” – Вічність, безкінечність
І точка стику світлоносних кіл,
Де два світи, розвинені, тривкі,
Міняють усамітнення на ґречність,
В контакті пропадає суперечність,
Йде вектор ізсередини довкіл.
Це – друга точка творення, звідкіль
Зі сфери розвивається доречність
Утворення наступних сфер – світів
Любові, світла, радості, життів,
Споріднених енергій об’єднання!
У цифрі „вісім” запалахкотів
Той світ, який Господь творить хотів –
У „вісімці” відчуймо з Ним єднання!
8.09.2005 р.
Сонет 831
Ми із Творцем, як завше, нерозлучні,
Про мене Бог щомить не забува!
Це можу я відволіктись, бува,
Пташок пісні зачувши милозвучні!
Пісні́ слова міняю на співзвучні –
В рядках сонетних істина сплива,
Думками знов вертає голова
До серця, мов до педагога учні,
Як у серцях він істинне розкрив,
Чи аксіому вголос повторив,
У бесіді прорік слова заключні.
Хто з Богом в серці – здійснює прорив:
Реальність зрить, ілюзію скорив,
Всі дії в нього, мов у Бога, влучні!
27.09.2005 р.
Сонет 836
Щомиті нас аналізує Вічність:
Чи Вічності готові ми служить
І у тілах фізичних вічно жить?!
Чи всі ми відчуваєм динамічність
Процесів, що послаблюють кармічність,
Чи вмієм розвиватись, не грішить,
Любов, добро, гармонію вершить?
Чи Божих справ вітаємо величність?!
Чи дбаємо про власні ми тіла,
Котрі Природа Вічними дала,
Чи із Життя викреслюєм трагічність?!
У миті, що летить, немов стріла,
Чи із Творцем ми творимо діла?!
Епохи розумієм фантастичність?!
3.10.2005 р.
Сонет 899
За що уклін подячний ми складаєм
Творцю, на те наснагу Бог дає!
Як суть подяки душу не псує,
Як за думки, слова відповідаєм,
У дії радість і Любов вкладаєм,
І творим неповторно всяк своє –
Хай навіть схоже вже на світі є –
Ми путь душі своєї прокладаєм!
Як дякувать з Любов’ю – не просить,
Потвердить результат – не голосить –
Дасть шанси Бог, підкаже, допоможе
Життя довічне в тілі воскресить,
Вібрації Любові не згасить,
Довершувать в єднанні діло Боже!
10.11.2005 р.
Сонет 974
Господь життя запалює, мов свічі,
Свідомість сіє в кожному Свою:
Як вільно жити у земнім раю,
Вклада в серця жіночі, чоловічі
Святу Любов, що світиться крізь вічі
У Божий світ, де в рідному краю
Людська спільнота бджолами в рою
Плекає волю і з епохи Січі,
І од Трипілля пресвятих часів!
Господній цей свідомості засів
В умах дорослих і в устах маляти
Нагірне місце у світах посів!
Про волю чуть доволі голосів.
Щоб вільно жить, замало розмовляти!
7.01.2006 р.
Сонет 976
Любов Творцеву не зіграть у п’єсі,
У цім спектаклі – неземний сюжет,
І, як не дивно, нульовий бюджет:
Любов за гріш – не в Божім інтересі!
Це лиш в людськім надшвидкіснім прогресі
Хтось любить, мов багатство стереже,
Хтось губить те, що розлюбив уже,
Хтось без Любові у тягучім стресі.
У нелюбові – тисячі облич,
Та власні душу, серце не каліч:
Любов не знайдеш по об’яві в пресі!
Її вкруг себе голосно не клич –
Любові в серці вчуєш тихий клич!
Любов – це Бог у творчому процесі!
8.01.2006 р.
Сонет 987
Признання-клятва
О Боже, Триєдиний, Всюдисутній,
Начало і Розвинення світів,
Зародження і Вічна Путь життів,
Творитель в іпостасі абсолютній,
Недремний, Споконвічний, Всемогутній
Наповнювач свідомості, чуттів,
Реальностей невидимих мостів,
Любові світлом у живім присутній
Єдиносущний Створювач краси
Буття для набуття енергій, сил,
Гармонії Вершитель самобутній!
Зродившись в незапам’ятні часи,
Моя душа і я, Твій кровний син –
Тобі в служінні, Отче незабутній!
18.01.2006 р.
Сонет 1113
Бог – Всюдисущий, Безкінечний, Вічний!
Богиня-Мати зроджує світи –
Їх пізнавать, плекати, берегти!
Богиня-Бог – Початок предковічний,
Єдиний, неподільний і магічний,
Праджерело Любові, доброти!
Мої любимі сестри і брати,
Напрошується висновок логічний:
Ми з Матір’ю-Отцем – Єдина Плоть,
Єдиний Дух, і нас не розколоть:
Ми – Вічні Бога-Матері клітини,
Серцями нам повік не похолоть!
В жар-світло холод-тьму перемолоть
Ми зроджені у образі Людини!
23.04.2006 р.
Сонет 1122
Присвячуючи всі діяння Богу,
Готуйся: у одну прекрасну мить
Господь з тобою поряд стане вмить
І мовить: „Сину, вибирай дорогу,
Яку бажаєш, на свою вимогу!”
Враз солодко у серці защемить,
Роса Господня допоможе змить
З очей вуаль ілюзій на підмогу
У виборі найліпшої Путі,
Якою далі слідувать в житті,
І очі заблищать, росою вмиті!
Обернешся – ти знов на самоті?!
Ступай, не бійся – завше у Бутті
З тобою разом Бог у плинній миті!
28.04.2006 р.
Сонет 1144
В служінні Богу скучно не буває –
Нема сумних у Господа задач!
За всі веселі – радісно віддяч!
Це ж чудо: час у Вічності спливає,
А Безкінечність простір коливає!
Бог гарантує череду удач
Всім, незалежно од умів і вдач,
І через вінця не переливає
Ніколи чашу заповітних знань –
По черговий бар’єр переконань
Бог наповняє в просторі події
Найвищим сенсом! Серденьком оглянь
Безмежний ряд величніших завдань!
Верши їх з Богом у взаємодії!
23.06.2006 р.
Сонет 1201
Подякуймо Творцю за міцність грані,
Що все єдна й водночас розділя!
Світ розпочався з круглого нуля
В найпершому Творцевому старанні:
Як світ творити – знає Бог зарані:
Свідомістю все суще наділя!
Свідомі Небо, Сонце і Земля,
І хвилі, і тіла багатогранні!
Процеси росту, пропадання форм
Течуть на грані видозміни норм,
Немов на краї вихору в бурані.
Міжгалактичний штиль, Вселенський шторм
У миті плинній – емоційний корм
Для серця, образ на ума екрані!
1.08.2006 р.
Сонет 1228
Сьогодні працювали разом з Богом:
Посеред ночі розбудив комар,
Ні, не тому, щоб відігнать кошмар –
Пробудження було рядком-прологом
Про край, де був малям я босоногим;
Заснувши знов, не стрів у сні примар –
Лиш ряд картин а ля Хайям Омар;
Пером моїм водило вранці строгим
Привітне Сонце, лиш на ноги встав;
В дорозі книгу праведну читав;
Вершив діла в не суєтній турботі;
Знайомих з днем народження вітав.
Під вечір Бог в душі моїй гортав
Листи надбань про підсумки в роботі!
30.08.2006 р.
Сонет 1250
Присвячується брату, пану
Миколі Миколайовичу Оліфірову –
з Любов’ю!
Життя вчимося на екранах бачить,
Спостерігать поточне в майбутті
В свідомості зеркальнім відбитті,
Здогадуючись: що видиме значить?!
Не забуваймо Господу віддячить
За світ різноманіття в набутті
Творцевих знань і в сні, у забутті,
І в серці – де побачення призначить
Свідомості Творець! Свідомим будь,
Усе згадай, нічого не забудь,
Відображай в свідомості екрані
Життя Реальність без ілюзій пут,
Брат, і осель довічний довгобуд,
Мов Землю Бог згори, пильнуй на крані!
20.09.2006 р.
Сонет 1275
Пізнать Творця – це вповні розібратись:
Що є в Людини і в Землі в нутрі,
В витках спіральних Всесвітів вгорі,
Куди на зорельотах не добратись!
Збагнули, як потрібно постаратись?!
Ми ж досі ще вивчаєм букварі –
Священні книги, чи, мов бунтарі,
У віру в Бога силимося гратись,
Або ще гірше – Бога брать на глум:
Ілюзій доста плодить спритний ум –
До біса у буквальнім сенсі слова!
Розширюймо свідомість, стишмо шум,
У серці пробудім прозріння струм:
Любов Господня – Всесвіту основа!
12.10.2006 р.
Сонет 1332
Присвячується пану Ковальову Михайлу Лонгіновичу
Господь живий і матінка жива
З Небес, Землі, із серденька слідкують
За мною – за дитям своїм, святкують
З Любов’ю мною творені дива,
Удачі – з ними мама ожива,
Любов і радість матінку лікують.
Невдачі ті, що в мене провокують
Досаду, мама теж пережива!
Тож серденьком у радісну хвилину,
У мить сумну до Бога, мами лину
І промовляю вдячності слова
За Простору безмежжя, Вічність плину
Земного часу, за відсутність тліну,
За мить Життя, що в Вічності трива!
15.12.2006 р.
Сонет 1345
Ім’я Творця у різних племенах
Із допотопних ще часів різниться,
Так, мов для Бога справді є різниця,
Як назива Всевишнього монах,
Християнин, буддист... В Отця синах
Вита нерозуміння, що Візниця
У всіх Один! Небесна Колісниця
У всіх Одна – і в тих, до кого в снах
Господь приходить у людській подобі
В сріблястім сяйві, золотій оздобі;
В тих, хто шукає в древніх письменах
Ім’я Богині в праведній жадобі;
І в тих, хто Бога пізнає́ в худобі,
В людині, пташці – в різних іменах!
24.12.2006 р.
Сонет 1350
Господь! Одвіку світ ти твориш Вічним!!!
Люцифер! Ти живе ввергаєш в тлін!?
Хто мріє, щоби люд не встав з колін,
І катом виступа середньовічним!?
Під прапором свободи предковічним
Поставмо тиранії, тьмі заслін,
Спрямовуймо у Вічність часу плин,
І стане дійсність явищем магічним,
Повідпадає зла цупка іржа,
Що душі людям крає без ножа,
Додолу гне, розтерти в прах воліє,
Довічно розвиватись заважа!
Господнім Світлом світиться душа,
А зло в золі Люциферовій тліє!
29.12.2006 р.
Сонет 1362
Начало дива – геніальний задум
В чиїмсь умі (Творцевім?) пророста!
Не встигли й слова мовити уста –
Світ Небуття кудись подався задом,
Зринає образ – за плодовим садом
Розвиднюється пелена густа,
Вершина бані золотом хреста
У Небо цілить, а на схід – фасадом!..
Усе живе є непідвладне тлі,
Усе – від людства до комахи-тлі,
Зароджується на ментальнім плані –
Господньому інформаційнім тлі,
Аби з’явитись вчасно на Землі!
Творцеві плани завше нездоланні!
11.01.2007 р.
Сонет 1377
Намріялось: до Господа прилину
На крилах, руки вгору підніму –
З Любов’ю чашу серця обійму,
За духом, смаком, кольором – калину,
Творцю вручу! Свідомості перлину,
Немов свічу, що ніс через пітьму,
Ясніше засвічу Отцю! Йому
У мить оцю блаженства швидкоплинну,
Мов арфою, душею забриню!..
Та певно, мрію цю переміню:
Спущуся перед Богом на коліна,
Відкину з пліч дуальності броню
І рясно сльози вдячності зроню –
Душа заплаче щасна журавлина!
23.01.2007 р.
Сонет 1403
Хто розуміє, що таке „свідомість”?
Є частка правди, що свідомість – ум,
Хоча в умі витає часто шум.
„Що є не-ум?” – спитаєте натомість?
Свідомості відсутність? Невідомість?
Чи є свідомість, як немає дум?
Ці запитання візьме хтось на глум,
Мовляв, свідомість – скрізь, але вагомість
Її бува велика, чи мала.
Бува в людей свідомість чимала,
Вона й зі сконом тіла не зникає!
Свідомість в світі завше є й була:
Там Пустоти запліднюється мла,
Куди Творця свідомість проникає!
12.02.2007 р.
Сонет 1413
Присвячується пану Олексію Івановичу Забузі
Господь! Ти твориш Вічні чудеса,
Величні, незабутні, ледь збагненні,
Любов’ю животворною натхне́ні!
Являють їх Земля і Небеса!
Життя з-за грані смерті воскреса,
І паростки живі неоціненні
Розкручують спіралі сокровенні:
Багатожильна ДНК коса
У центрі кола – срібної платформи,
Над нею півсферичний Полюс Норми –
Творцева парасоля нависа,
Утворюючи досконалі форми.
У Вічності Потік-люмінофор ми
Пірнаєм, в нім – Творця Любов-краса!
24.02.2007 р.
Сонет 1416
Коли Людина мовить: „Боже, Боже!..”
Буває, їй нелегко в дану мить:
Від болю, певне, се́рденько щемить?
Якусь проблему вирішить не може?
Надію має: Бог їй допоможе,
І хреститься, коли вже грім гримить,
Чи у халепі голова стримить,
Чи хтось до неї ставиться вороже?
Бува таке звертання й у співця,
Хто радує Небесного Отця
Сотвореним Любов’ю з Ним у парі!
Усі ми різні маємо серця,
Та в кожнім серці Вічний Дух Творця!
Бог в серденьках живе – не десь на хмарі!
27.02.2007 р.
Сонет 1421
В присутності Творця – блаженна тиша!
Що може в Бога витребувать ум,
Як Бог – Творець всіх образів і дум!?
Ум заклякає, ніби сіра миша
Перед котом в норі, ледь чутно дише,
Щоб серцю вчути не завадив шум
Творцевий задум: серце-легкодум,
Духомонади сутність найсвятіша
У Вічності застигли на момент –
В свідомості відбить дивертисмент
Творця, в ідеї, втіленні – прекрасний,
Незбагнений умом експеримент!
Свідомість серця – віщий елемент
Мандрівки в Вічність, плин Життя незгасний!
3.03.2007 р.
Сонет 1445
За що ми маєм дякувать Творцеві?
А хто ж нам все творити помага?!
Звідкіль наш дух і сили, і снага?!
Хто надихає пристрасті серцеві?
Чиї в Природі витвори взірцеві?
Хто є краса й Гармонія нага?!
Чия в землі відбилася нога?!
В слідах з‘являлись селища місцеві,
А згодом виростали і міста!
Хто нам послав Учителя – Христа,
Аби ми вчились жить і воскресати?!
На ці питання відповідь проста:
Творець в малій дитині пророста
Любові іскри в серденьках кресати!
8.04.2007 р.
Сонет 1466
В своїй Вітчизні важко стать пророком,
Якщо довкола люд – авторитет,
І рідко хто вчуває пієтет?!
Чи всяк своїм займається уроком
І по життю мандрує власним кроком?!
Хай навіть Істин світ не тет-а-тет
Речу комусь – усім, але проте
Не чують їх. Ні вухом, навіть оком
Загал читацький не веде! Моя
Повинність в тім, щоб славити ім’я
Отця і Сенс Життя землян розкрити!
А на звання не претендую я,
Оскільки з Богом ми – Одна сім’я,
Чин вищий – в миті люблячи творити!
27.04.2007 р.
Сонет 1499
Знай: Господь підкаже й допоможе,
Як тобі задумане зробить,
Байдики лишень не варто бить,
А творить і планувати гоже!
Варто лиш почуть послання Боже
І дозволить Богу підсобить,
А для цього серцем полюбить
Господа! Бог все здійснити може
Із твоєю поміччю чи без!
Бог – в тобі: із серця і з Небес
Шле послання, жарти і підказки!
Нить Життя – навчання і лікбез
У невпиннім пошуку себе
На межі Реальності і казки!
9.06.2007 р.
Сонет 1503
Чи може бути Істина гіркою?
Можливо... Правда теж бува гірка,
Мов звук різкий дуельного курка,
Натиснутого вироком-рукою...
Всі пливемо ми Вічності Рікою,
Вода у ній прозора чи терпка,
То прохолодна, то жарка, парка,
Та рідко спонукає до споко́ю!
Байдужість Неба здатна загірчить,
Коли од вчення просимся спочить,
Та не бува до нас, дітей, байдужим
Отець! Господь усіх зродив і вчить,
Як рукави в навчанні засучить,
Стать кожному просвітленим і дужим!
12.06.2007 р.
Сонет 1586
Присвячується брату,
пану Миколі Миколайовичу Оліфірову –
з Любов’ю!
В суцільній Тьмі Творцю наснився Сон,
І перед тим, як Віченька розкрити,
Творець помислив: Сон той повторити
При Світлі Дня, у Творення Сезон,
Збудившись, достеменно є резон!
Прокинувшись, Творець почав творити
Чудесні Сновидіння колорити:
Світи в Любові, Центр і горизонт –
Всесвітні галактичні габарити,
Мільярди зір, – у темені зоріти, –
На Божий налаштовані фасон,
Урантію – водою твердь покрити,
Людей, аби сотворене уздріти
У ритмі серць із Божим в унісон!
20.09.2007 р.
Сонет 1590
Уже не заздрю в цім житті нікому –
Господь усім мене нагородив:
В землі-Колисці людства зародив,
Повів з дитинства по шляху тривкому,
Застерігав не падать на слизькому,
До літ п’яти за рученьку водив,
Затим за парту в школі усадив,
Учив виводить вірно Букву, кому,
В поля зі мною, у сади ходив,
По залізничній колії бродив,
Затим у гори вів, та й досі водить,
Являє безліч неповторних див,
Між них Довічним бути утвердив,
Всякчас Любов’ю, Словом, ділом годить!
1.10.2007 р.
Сонет 1595
Господь, благослови Себе в мені,
Навік Тобою зродженій дитині –
Господнім Духом вихопленій з Тіні
На Божий Світ, де серденька-огні
Твоїй Любові раді, осяйні
Тебе вітають, трепетні, гостинні,
Де жоден не бува на самотині
З Тобою, Отче, навіть в судні дні!
Тобі служить серденьком присягаюсь,
Тебе відкрить в серденьку намагаюсь –
Любов’ю серце Вічною горить!
Твоєї ласки я не домагаюсь:
Перемагаю і перемагаюсь
Тобою – Божий Світ нам вдвох творить!
8.10.2007 р.
Сонет 1619
Гадаємо, земляни унікальні?
А знаєм, скільки творено світів
Отцем? Не менше, ніж в лісах листів!
Це деякі уми маніакальні,
Константи розглядаючи локальні,
Шукають вихід із глухих кутів
В букеті з не найліпших почуттів,
Податки Небу платячи фіскальні
Болячками чи тіла, чи ума!
Та й пізнавать світи усі – дарма
Собі і людям голови сушити:
Летить світів спіральна бахрома
Із Пустоти у Вічність! Бог трима
Світів Безмежжя – чудеса вершити!
16.11.2007 р.
Сонет 1651
Молитва – зов до помічної сили –
Звучить із серця, а не од ума.
Молитва щира проситься сама
Злетіть у Небо, щоб проголосили
Її слова, що серце оросили!
Нить звукова до Господа – пряма,
Та чи усі звертання Бог сприйма,
Чи ліпше язики б ми прикусили,
Коли читаєм молитви, мов текст,
А серце спить, не вгадує підтекст,
Коли душа слів молитов не чує,
Чи більш того – виказує протест?!
Для молитов – свій час, чуття, контекст,
Молитву щире серденько віщує!
9.12.2007 р.
Сонет 1712
Чи Бог, явившись, дасть нам зрозуміти,
Хто ми такі, і в світлі золотім
Уздрим себе у образі святім,
Чи нам себе ніколи не посміти
Пізнать, лиш підмічаючи приміти
Божественного у єстві простім,
В тумані проживаючи густім,
Здригаючись, як почина гриміти
Десь угорі чи в тілі власнім грім?
Чи всяк себе пізнаємо, окрім
Навіщо на Землі ми оселились?
Всі люди – блазні, балерини прім?!
Кому потрібен наш Земний екстрім?!
Аби боги на Небі веселились?!
18.02.2008 р.
Сонет 1766
Черемхи, вишні, груші в білій піні,
Рожево-білий яблуневий цвіт
Ллють в великоднє свято чистий світ!
Просвітлюють ці промені невпинні
Довічну Путь: в Христовому Успінні
Є Воскресіння віщий заповіт!
Віщує книга древності – Левіт –
Премудрості, у всі часи незмінні,
Що їх колись учив Ісус дитям,
Дивуючись пізнання відчуттям,
Шукаючи основи докорінні
Набутих людством знань. Земним життям
Архангел Михаїл з Христом злиттям
Потвердив Отчі Істини нетлінні!
27.04. 2008 р.
Сонет 1776
Дає Господь і день новий, і їжу,
Радіння раннє тим, хто молодий,
Бадьорий, дужий, зовсім не худий,
Дає вночі і зрана думку свіжу!
Чи здогадались: правду-матку ріжу!?
Дух на нове у Господа твердий!
Хтось мовить: „Бреше, ніби пес рудий!” –
Приховуючи власну чілку рижу?!
Спокійно все, що Бог дає, сприйми!
Не осягнуть Творця людські уми –
Лишень серця і предковічні душі!
Отож, умившись радими слізьми,
Найліпше в миті Вічності візьми,
Віддай найбільше тим, хто небайдужі!
16.05.2008 р.
Сонет 1816
„Життя твоє для Мене – мить!”, – віщує Бог!
„Подякую за Мить, Твоя Величність!
Дозволь спитати: що для Тебе – Вічність?!”
„На всі часи всіх світових епох
Запам’ятай, дитя: для нас Обох
Моїх світів незбагнена магічність –
Наш Вічний День! Ще для людей незвичність –
Життя Довічне! Люд живе у борг:
Минулі миті, образи майбутні,
Чуття мінливі, віхи незабутні,
Мов маятник – було, чи буде?! Cхожа
Канва життя?! Та ж Миті, ледь відчутні,
Є Духу, Мислі порухи могутні!
Із них, дитя, і тчеться Вічність Божа!”
12.07.2008 р.
Сонет 1821
З бесіди Отця з Ісусом в горах Переї після хрещення
„Простішим будь! З тобою підуть люди!
Надай відпустку Воїнству Небес,
А чудеса облиш, бо ліпше – без,
Хай на Месію вже чекають всюди –
Пускай людські повз вуха пересуди!
Слугуй земному тілу без чудес,
Допоки після скону не воскрес –
Веди в Небесне Царство люд без чуда!
В Путі минай і царську власть, і трон:
Господня воля – вище всіх корон!” –
Отак Отець напучував Ісуса,
Що усамітнивсь на горі у схрон...
Раз не було Ісусу заборон,
То з Богом в серці, як Христос, спасуся!
22.07.2008 р.
Сонет 1822
Світ Божих Істин – промені досвітні;
У тишині серденьок двох злиття;
Із двох клітин зароджене Життя;
Буяння цвіту, пахощів у квітні;
Слова молитви Богу заповітні;
Духовний спів до самозабуття;
Під лоном Мами втішене Дитя;
Посланців Неба голоси привітні;
Церковний дзвін тугої густоти;
Безмірна, Вічна бездна Пустоти;
Святі Вселенські заклади освітні,
Господніх знань незвідані пласти;
Сріблистий світ гірської висоти,
Стрімкі гірські вітри навколосвітні!..
26.07.2008 р.
Сонет 1898
Господь застерігав од преклоніння
Мальованим іконам-фетишам,
А ще – од поклоніння цим віршам,
Що будять серця радісне бриніння!
Не бійтеся! Не буде Вам гоніння,
Мов вражих завойовників кошам,
Чи сірим гризунам книжок – мишам,
За прочитання! Серденька сп’яніння
Відчуєте, читаючи, не раз,
Та справжнє свято серця – не од фраз:
Екстаз в нім будить відчуття єднання
З Творцем у тиші, зовсім без прикрас –
Єство відчує просвітління враз,
Всього у світі сущого пізнання!!!
3.12.2008 р.
Сонет 1928
Веселим новорічним торжеством,
Різдвяними сердечними святами
Второвуєм стежини між світами,
Щасливимо Ісусовим Різдвом
Себе, рідню, радієм всім єством –
Промовлено ж Господніми устами:
„Земними люд не зв’язаний літами!
Ми – Вічні!” – Хтось вважає хвастовством,
Невіглаством ці твердження пророчі,
Мов скрекотання-баєчки сорочі,
Хоча з Різдвом охоче привіта!..
Різдвяні свічі світять проти ночі,
Різдвом Господнім заіскряться очі,
Хвалу за Вічність проречуть уста!
5.01.2009 р.
Сонет 1930
Подякую тобі, мій рідний доме,
Що жить не дозволяєш навмання,
Хазяю здобуваючи звання,
Гартуючи відношення свідоме
До всього, що знайоме й невідоме!
І скільки б вдалечінь не гнав коня,
Та доля знов за обрієм спиня,
Верта додому! Відчуття питоме
Домівки є в душі у глибині!
Живе дитя удома перші дні,
Чи у вертепі, посеред содому,
В Життя вступа Ісусом на рядні
Із лона Мами, як усі грудні –
Колись ми всі повернемось Додому!
6.01.2009 р.
Сонет 2020
Якщо твоя уява не убога –
Хоч на хвилинку, друже, уяви,
Відчувши відгук серця й голови:
Тобі відкривсь прямий канал до Бога
На цілих п’ять хвилин!!! Є в тебе змога
Звернутись до Отця! Благослови
Удачу цю і ґави не лови:
У чім тобі потрібна допомога?!
Про що Творця осмілишся спитать,
Що попрохать? Найвищу благодать
Яку з Отцем у бесіді замрієш?!
Тож доки будеш поквапом гадать –
Хвалу успій Всевишньому воздать
За те, що світу серденьком зорієш!!!
19.04.2009 р. Великдень.
Сонет 2044
Святі слова начертані в спіралях
Людської ДНК спокон віків!
Ім’я Отця в найперших із Батьків
Вкарбоване в клітинних пасторалях,
Передане нащадкам у моралях –
Скрижалях, з двох розписаних боків
На стрічечках дванадцяти прутків
В завитих хромосомних магістралях!
Код Світу вслід за Іменем Отця
Закладений: інформаційність ця
Для розвою Всесвітнього Людині
Дарована від Господа – Взірця!
В спіралях – світ Господнього Лиця:
Цим світлом люди з Господом Єдині!
12.05.2009 р.
Сонет 2105
Марія, Богородиця-Мадонна,
У сквері люд німотно зустріча,
Вслухається у щирість прохача:
Достойний вже, чи совість безпардонна
Міркує: скриня в Господа бездонна,
Хай кожному напрохане вруча
Усе, що той випалює з плеча,
Кому за матір – церква автохтонна?!
Людським проханням збутися не всім,
Не помагають сльози і сім-сім!..
Аби в житті безцільнім не зотліти,
За все хвалу Творцеві вознесім,
Лиш про одне у Господа просім:
Щоб сподобив миттєво просвітліти!
7.08.2009 р.
м. Львів, біля пам’ятника Богородиці
Сонет 2157
Покаянний
Почуй, Господь! Я щиросердо каюсь
У всіх гріхах, пороблених в житті
У думці, слові, ділі, почутті!!!
Тобі в гріхах признатись не лякаюсь –
Семи колін розкаянням торкаюсь!!!
З Небес на мене дивляться святі,
Родів сімейних предки, і всі ті,
Кому кривити серцем зарікаюсь!
Прости за лінь, погорди смертний гріх,
За блуд думок, гнівливості огріх,
Потребу в грошах, тягу до повчання,
Що не завжди міцний, немов горіх,
Що ластів’ятам не злетіть з-під стріх…
Прости за Слово писане… й мовчання…
28.09.2009 р.
Сонет 2158
Хвала Тобі, Господь, за все, що маю, –
Це значно більше, ніж би захотів, –
За світ, що перш в очах замиготів,
Цей світ і досі радісно сприймаю;
І за перо, що у руці тримаю –
Переповісти щирість почуттів
Серцям Твоїх діток: сестер, братів;
Що мур ілюзій в головах ламаю,
Окрім своєї, в інших, може, теж!?
Довічно, прошу, серденько бентеж
Моє, Всевишній, Вічними дивами,
І, як одвіку, за душею стеж –
Її ти бачиш, Отче, без одеж;
Сповняй сонети Істини словами!
28.09.2009 р.
Сонет 2295
Бог Світовид, світило благодатне!
Осяй хати араттів і двори,
І зароди зачатки дітвори
У чрево дів, що народити здатне!
Осяй і збіжжя, щоб було придатне
Аж до весни! У полудень гори,
Тепло достатку в серденьках твори –
Хай порадіє плем’я працездатне
Тому, що денні од весни труди
Нагодували сім’ї і роди,
Що є запаси перезимувати!..
О Світовиде, в час біди прийди,
Напасті татей мимо проведи,
Аби підстави зникли сумувати!
9.03.2010 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|