    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Воскреслі Люди
 Зі Світлим Воскресінням!Вірш 6
Від мене ти – на відстані душі,
Хоч як далеко б зараз не була ти!
Цю відстань допоможе подолати
Моя Любов до тебе – твій рушій!
Від мене ти – на відстані крила:
В нас крила за плечима відростають!
Я вірю в те, що янголи літають!
Для мене янгол є ти і була!
Від мене ти – на відстані жалю:
Мов шаль, той жаль нас нині розділяє!
Що здатне воскресить, не зпепеляє?!
Любов Творця! Як Бог, тебе люблю!
Від мене ти … А все ж – до мене ти
Готова, в світ прилинувши, прийти?
22.02.2003 р.
Сонет 79
Завдячуючи Божому Майстру
Грабовому Григорію Петровичу
Настане день, і скоро крига скресне:
Усе живе пробудиться од сну
І стане вічну віншувать весну!
Усе живе, що досі безтілесне,
В цім світі незабаром теж воскресне!
Ви чули про подібну новину?
І не сприймайте це, мов дивину –
Це буде не стовпотворіння хресне,
А мов знання цілющого ковток,
Неначе брунька випустить листок,
Котрий уже довіку не зав’яне!
Знов на Землі з’явився Божий Син,
І низка чудотворних воскресінь
Для світу скоро чимсь буденним стане!
14.11.2003 р.
Сонет 86
В безмежнім світі – тисячі зв’язків!
Багато з них ми достеменно знаєм,
Про деякі – напевно уявляєм,
Почувши ще в дитинстві від батьків
І вчителів, та кращі із зразків
Таких зв’язків в майбутньому спізнаєм,
Допоки світ перетворить бажаєм,
Немов художник свіжістю мазків,
В картину безкінечного життя!
У область світу саморозвиття
Пошлім в молитві імпульсом духовним
Ідею воскресіння з забуття,
Аби вона змінила майбуття
На істинне, не знане із гріховним!
30.11.2003 р.
Сонет 378
Воскреслі люди ліпляться у тісті,
Однаковому з нами, та у них
В нутрі є ряд відмінностей значних:
Час спершу протіка в дискретнім вмісті,
Вони – худенькі, та напрочуд чисті
В клітинах і системах головних,
У них, на вид не зовсім показних,
Сіяння аур – срібно-золотисті!
Зі світом звикшись, люди ці нові
Любов, добро у серці, голові
Несуть у світ – їх погляди іскристі!
Вони не менш, як з Вами ми – живі!
В них Божий ритм пульсує теж в крові!
Вони вже не шокують паспортистів!
17.09.2004 р.
Сонет 452
Воскреслі люди – всміхнені, спокійні,
В світінні аур срібно-золотім.
Бажаєм пересвідчитися в тім,
Що люди ці живі, а не покійні?
Відкиньмо всі думки заупокійні
І тренуванню мозок присвятім
При розумінні істини простім:
Коли думки ми маєм енергійні,
Спрямовані на творення і ріст,
І додамо старання, вміння, хист –
Не тільки зможем ясно бачить, чути,
Збагнувши Божий замисел і вміст –
Зумієм душам перекинуть міст,
Що у тілах воскреслих прагнуть бути!
28.10.2004 р.
Сонет 708
Воскреслі люди в сім’ї повертати,
Звідкіль вони у Небеса пішли,
Бува, не прагнуть. Феніксом з золи
Вони зуміли на Землі постати:
Навчились від ілюзій не страждати,
Ціну пізнали Божої хвали,
І дух, і душу, й досвід зберегли,
Зродили, взнавши, ким їм варто стати!
Оці відкриті їхніх душ знання
Не дозволяють жити навмання,
А пропонують творенням вітати
Творцеву велич, і бува, рідня
В духовнім злеті їх не доганя,
Встига в ілюзій суєті відстати!
9.06.2005 р.
Сонет 711
Воскреслі люди – не обман оптичний,
Вони – реальність Божого Буття,
До нас, на Землю, йдуть не з небуття,
За ними – світ зірок міжгалактичний!
Їм крізь етап відновлення критичний
Допомагають йти в нове життя
Творець і люди, сповнені звитяг,
Застосувавши не один практичний
Дієвий метод знань передовий,
Що їх відкрив Григорій Грабовий,
Збагнув не тільки шлях теоретичний,
Як діє плин енергій світ новий –
Він учить нас творити дух живий
В людських тілах, із Вічністю дотичний!
11.06.2005 р.
Сонет 727
Час настає: колишні учні Школи,
Наблизивши період відпускний,
Злітаються на вечір випускний:
Їм рідну Школу не забуть ніколи!
В яких світах би не були, одколи
Останній дзвоник пролунав сумний
В час випускного балу осяйний –
Лунає заклик через гори й доли
Зустрітися, аби гуртом відчуть,
Які тепер енергії течуть
В одвічній Школі, класах незабутніх,
Знов слово мудрих Вчителів почуть,
Про власну й друзів долю взнать, прочуть,
Любов творить в миттєвостях майбутніх!
2.07.2005 р.
Сонет 735
Суміщення реальностей можливе
При збігу ряду ключових ознак.
Чи кожен з нас їх достеменно зна?
А знати варт: на нас чека важливе,
Знедавна знане явище сміливе:
Нова реальність – дійсна новизна –
Щораз частіше накладає знак,
І пророста раніше неможливе:
Душа безсмертна в тілі воскреса,
Немов на квітці вранішня роса,
В безмежнім світі зрошуючи Вічність!
Одвічний шанс дарують Небеса
Воскреслим людям! Їх Любов, краса
Реалій Бога втілюють величність!
11.07.2005 р.
Сонет 777
Присвячується пані Ніколаєвій Інні Семенівні
Відчути кожен нерв, немов актору,
Що гра на сцені найяркішу роль –
То мудрий блазень, то смішний король –
Доводиться лиш раз і без повтору,
Тим, хто мов скульптор, у натхненну пору,
Сприйнявши Божий імпульс, мов пароль,
Ізнов обрав за ціль земну гастроль,
І творить тіло – для душі опору
В земнім житті! Цей біль, мов струм, пече,
І в мозку чуть, як тіло він січе!
Не може буть в цім болі недобору!
Коли в баланснім тілі потече
В судинах кров – біль зникне, утече,
Немов з плечей воскреслий скине гору!
31.08.2005 р.
Сонет 818
Навкруг людей з реальністю новою,
Де превалює Вічності пора, –
У ній ніхто у тілі не вмира, –
Зростають зони, зони без конвою
З новим Життям, свідомістю новою:
Це – Вічні зони радості, добра,
Де лиш Любов панує, – не жура, –
І управляє серце головою.
Щодень зроста енергія цих зон,
І так, як Землю захища озон, –
Несе життя, спаса од вигорання, –
Так зони ці є розширять резон!
За пару літ сягне за горизонт
Суцільна Вічна зона невмирання!
16.09.2005 р.
Сонет 883
Ми вдома хазяї чи квартиранти?
Це лиш відповідальність визнача!
Що нині це в суспільстві означа?
Не те, кого в парламент обирати,
А вибір: воскресати чи вмирати!
Доба живущим вибір назнача:
Чи догоріть до краю, мов свіча,
Відбувши строк земний, як емігранти,
Чи прорости в реалії нові
Вібраціями в тілі, голові,
Пліч-о-пліч з тими, хто вже повернулись
Із Божим Світлом Вічності в крові,
Хто вповні усвідомлені й живі,
Та ще до нас уголос не звернулись?!
4.11.2005 р.
Сонет 886
Присвячується Олесю Благову – з Любов’ю!
Безмежна радість: на Землі зустріти
Тих, з ким уже знайомі ми давно,
Ковтать повітря, нібито вино
Із чаші життєдайної Амріти,
Тіла в промінні сонячнім прогріти,
У співі з вітром бути заодно,
Здійнявши віще Боже знамено
Любові, світ гармонії творити,
В єстві з’єднавши Землю й Небеса,
Перетворити край у Райський Сад
І золотими барвами зоріти
Скрізь, де нова реальність воскреса,
І всім, хто в мислях поверта назад,
Допомагать в наступну мить прозріти!
6.11.2005 р.
Сонет 979
Ялинки скинуть вбрання новорічне
У парках, скверах, як Різдво мине.
Знов потече веселе і сумне
Життя буденне, не святкове, звичне,
В одних – цілеспрямоване, логічне,
В когось – легеньке, в багатьох – трудне,
А у воскреслих – інтересне, Вічне!
У них хвилини, ранки, дні – свята,
Є у воскреслих в кожного мета:
Вони сюди вертаються творити!
У них Небесна місія свята:
Наблизить ранок – вже ледь-ледь світа –
Нової ери, Вічність сотворити!
8.01.2006 р.
Сонет 1018
Присвячується всім воскреслим людям
та тим, хто воскресає – з Любов’ю!
Нас має стати більше ста мільйонів,
Рахуючи з воскреслими людьми!
Все швидше людство вирина з пітьми:
Поява світлоносних легіонів
Без паніки, обмежень і кордонів
Дивує недовірливі уми,
Одначе разом перестаньмо ми
В смерть вірити, позбувшись забобонів –
І люди перестануть помирать,
Оскільки дано право вибирать
Людині все на Вибору Планеті!
Жить в Україні прагне Світла рать,
В дідівських землях сіяти, орать,
Єднать світи тісніш, ніж в Інтернеті!
10.02.2006 р.
Сонет 1024
Присвячується Поету – з Любов’ю!
А знаєте, Тарас ще словом гряне,
І пензлем почарує, як колись!
Поета віщі прагнення збулись!
Чумацьким Шляхом мандрівний зорянин,
Одягши вбрання золото-багряне,
Верта додому – не перевелись
Ще люди добрі, і зірки зійшлись!
Тарас іде, просвітлений мирянин!
Поет проллє відрадності сльозу
За милий край! Очищення грозу
Прихід Поета землякам віщує!
Як Бог вгорі, творитиме внизу
Поет з Любов’ю! Геть печаль і сум!
Тарас Вкраїну рідну серцем чує!
14.02.2006 р.
Сонет 1025
Присвячується Мамі – з Любов’ю!
Спокійна тиха радість наповняє
Все тіло, розливається теплом:
Вінець Творця над Маминим чолом
Основи світобачення міняє,
Усі жалі, печалі припиняє!
В утворений в реальності пролом
Бог напрямляє золотим веслом
Сріблистий плоті плот і начиняє
Нетлінну душу Вічністю клітин,
Любові світлом, дзюркотом судин,
Бринінням нервів, міць дарує м’язам!
Довічний генний плоті серпантин
Творець формує завше не Один –
Зі мною, сином, з Божим людом разом!
14.02.2006 р.
Сонет 1073
Вітаючись, вдивляйтеся у вічі,
Знайомих і рідню не проминіть!
Очам довірте щиро пломеніть
Любов’ю, хай горять, мов ясні свічі,
Запалюючи в стрічному обличчі
Впізнання блиск! Любові струменіть
Між двох сердець, немов струні бриніть,
Дозвольте вільно в мимовільній стрічі!
Зустрітися можливість нароста,
І ця майбутня зустріч непроста
Хай душу Вашу в радості тримає!
У тих, хто поверта – душа свята!
Тож будьте пильні: хто це Вас віта?!
Для Бога неможливого немає!
31.03.2006 р.
Сонет 1215
Чи часто сльози радості цілющі
Стікають по усміхнених щоках?!
Це – найцінніші ліки у віках,
Що зцілюють істоти, в світі сущі!
У всі часи, минулі і грядущі,
В цих сліз прозорих, стишених струмках,
Коли радіє серце й ум змовка,
Очищуються душі неминущі!
Ці сльози – добрих справ трудни́х кінець,
Молитви Богу вдячної вінець,
Близьких стрічання, бачених давненько,
Душі іскристий чистий промінець,
Залюбленого серця пломінець,
Промовлене жадане: „Здрастуй, Ненько!”
16.08.2006 р.
Сонет 1543
Бува, Любов до матінки велику
Плекають діти при її житті.
Що вище є за почуття святі?!
Бува, збиває чадо з пантелику
Любові брак... Духовного каліку
Байдужість творить! Та коли в Путі
В дітей на руцях чи на самоті
Стрічає матір смертоньку-шуліку,
І до Творця летить її душа,
Дитина має нагороду-шанс:
Творця і душу мами попрохати
У Вічну Путь на Землю знов рушать –
Земне Довічне тіло воскрешать
І до рідні вертатися, до хати!
15.07.2007 р.
Сонет 1600
Всяк мириться по-своєму із віком:
Хтось тішиться, хтось ремствує – хто як.
В ладу із віком краля, здоров’як,
Статечний мудрагель, не шитий ликом,
Веселі наречена з чоловіком,
Весілля, що танцює краков’як,
Кремезний пан, смакуючи коньяк...
А хтось років засмучується ліком.
Вік не сприймає до пуття маля!
Вік підлітками бачиться здаля.
Вік тридцять три вважають люди піком...
Закоханих вік завше окриля!
В похилий вік притягує земля...
Вік Вічних в жмурки грає з пантеликом!
12.10.2007 р.
Сонет 1856
Мамі – з Любов’ю!
Як привела мене Ти у світи ці,
То й я Тебе, Матусю, воскресив,
Лиш дозволу у Неба попросив,
Де в Вічності душа Твоя святиться
У образі розкриленої птиці –
Слізьми приліт Твій радо оросив,
Бо в серденьку Любов не загасив!
Тож на якому стрінемось гостинці?!
Коли запропонує доля знак,
І по якій з невидимих ознак
Натрапим на розверзнуті портали
Між двох світів, де знову я – юнак,
І юнка – Ти, зустрінемось?! Однак
Як перетнуться двох світів квартали?!
29.09.2008 р.
Сонет 1877
Мамі – з Любов’ю!
Мамо! Ледь піднявши наші долі
На крило, з неспокоєм в душі,
У світи забуті, вже чужі,
Зникла Ти, перестраждавши болі,
Полишивши душі прохололі
На лютневім стиглім рубежі...
З братом ми у смерти на межі
Вздріли тінь спустіння і юдолі...
Та минають тлінності часи!
Чути гул вселенської яси –
Провістив Творець нову епоху:
У душі призволення проси –
І Творцеве чадо воскреси:
Воскресіння теж угодне Богу!
31.10.2008 р.
Сонет 1957
Коли з Тобою стрінемося, Нене?!
Де той людської Вічності засів,
Що, воскресившись, на Землі осів?
Як близько Ти, ріднесенька, од мене?!
Це стрічі відчуття неоціненне
Наблизить перекличку голосів
На перехресті просторів-часів,
І срібне сяйво світла незбагненне
Осяє перехрестя двох світів –
Проявлених просвітлених життів,
І жителів перехідних сучасних,
Наповнених найвищих почуттів!
Як стрітися з Тобою б я хотів,
Та в світі стріч немає передчасних!..
31.01.2009 р.
Сонет 2049
Розп’яття для Христа – Вселенська дяка?!
Затьмарення Люцифером людей?!
Чи Путь, котру обравши, Іудей
Являє воскресіння, щоб ніяка
Душа не сумнівалась: забіяка
Чи праведник, язичник чи халдей,
Придворний чи бродяга-берендей –
Воскреснуть всі! Не проповіді дяка
На це подвигнуть душі, не псалми,
А імпульси свідомості: уми,
Серця людей, що пам’ятають предків
Усопших, не вмиваючись слізьми,
А душам пропонуючи з пітьми
Пристати до воскреслих осередків!
29.05.2009 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|