    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 Ронделі - роздуми і присвяченняРондель 1
Присвячується Івану Назаровичу Крезубу
Ще довго в серці рвалися снаряди, Хоча війна минула вже давно, Мов у страшнім жорстокому кіно... І хай цивільні на усіх наряди,
Здригали серце грозові розряди, Душа на мить ховалася на дно... Ще довго в серці рвалися снаряди, Хоча війна минула вже давно,
І не було в війні, крім, волі, правди. За волю всі вставали заодно! Передова – й шкільне тримать стерно, Не відпускать, хіба під час педради?!..
Ще довго в серці рвалися снаряди… 1.02.2007 р.
Рондель 2
Присвячується пані Руденко Лідії Іванівні
Тендітні мальви різнокольорові, Дитинства, квітів невгасимий світ! Проріс у серці їх цілющий цвіт! Повиростали кралі чорноброві,
Цнотливі, милі, радісні, здорові! Рум’янив ли́ця мальв рожевий квіт: Тендітні мальви різнокольорові, Дитинства, квітів невгасимий світ!
Досвітні ранки, зорі вечорові Шлють із Небес вам радісний привіт! Серця́ взамін висвічують одвіт – Любові квіт, пелюстки пурпурові –
Тендітні мальви різнокольорові! 1.02.2007 р.
Рондель 3
Ми вибирали час неперехідний Не вік, не два – еони літ тому, Відтинок часу не збагнуть уму! Хто вибрав бути бідним – досі бідний,
Хто бути жалюгідним – жалюгідний, Хто вибрав буть злочинцем – сів в тюрму: Ми вибирали час неперехідний Не вік, не два – еони літ тому!
Хто вибрав буть творцем – у творах плідний, В умах людей розсіює пітьму! У нас в усіх – зізнанням Вас пройму – До втілення на час цей план був гідний:
Ми́ вибирали час неперехідний! 1.02.2007 р.
Рондель 4
Присвячується пану В’ячеславу Васильовичу Апонасенку
Мене – здалось – у Всесвіті не стало, Із Всесвіту безмежного я зник! Не так, як завше: труп везе візник, Бо серце, що недавно калатало,
Замовкло, тіло дихать перестало, Ні! Просто за межу світів проник: Мене – здалось – у Всесвіті не стало, Із Всесвіту безмежного я зник!
Хмаринкою у Пустоті літало Видіння світу! Божий Провідник Вквітчати світ велів і дав барвник!.. Чуття екстазу серце огортало:
Мене – здалось – у Всесвіті не стало! 1.02.2007 р.
Рондель 5
Тримаймося, кити! Земля – за вами! Двоногим сухопутним зрозуміть Вселенську вашу сутність не зуміть Малими за об’ємом головами?!
Ви Вищими наділені правами З тих пір, як Океан почав шуміть! Тримаймося, кити! Земля – за вами! Двоногим сухопутним зрозуміть
Роль вашу, вже обрамлену словами, Все ж доведеться в одкровення мить: Землі магнітну динамічну сіть Підтримувати мізками-дивами!
Тримаймося, кити! Земля – за вами! 13.02.2007 р.
Рондель 6
Присвячується пані Лідії Іванівні Руденко
В саду дитинства визріють жерделі І розтечеться в роті теплий мед, Їх помаранч достигне без прикмет! Весна-красна розквітне і в ронделі,
І за вікном, де небо у пастелі – Безмежний світлий голубий намет! В саду дитинства визріють жерделі І розтечеться в роті теплий мед!
Весняний вітер з хмар зав’є куделі, Застрочить дрібно град, мов кулемет, І знову сонця золотий пігмент В цвіт абрикос підмісить ржу пустелі –
В саду дитинства визріють жерделі! 4.04.2007 р.
Рондель 7
Не бачу, хто мені рядки диктує, Та знаю: серце Слово вибира! Душі священна творення пора У Слові світло істин презентує,
Душа співає, в захваті нуртує, На лист протікши з кінчика пера! Не бачу, хто мені рядки диктує, Та знаю: серце Слово вибира!
На Боже Слово серденько чатує, – В безмежжі хвиль, де радість і жура, Де світ реалій застує мара, – Безпомилково істини нотує!
Не бачу, хто мені рядки диктує?... 5.04.2007 р.
Рондель 8
Присвячується дружині
Твої роки, мої роки Не стану рахувати, мила! Вже юність в сурми відсурмила, І молодості два струмки
Злились у бистрину ріки, Що русло звивисте спрямила! Твої роки, мої роки Не стану рахувати, мила!
У річку падають зірки, Вода все непотрібне змила. Тримаймось кріпко за кормила! Біжать роки, мов ці рядки –
Твої роки, мої роки... 28.06.2007 р.
Рондель 9
Пані Руденко Лідії Іванівні
Радію: Ваше серце веселіє Весною, влітку, навіть восени, Дрімає взимку, знов чека весни В раю – селі дитинства – в щасті мліє,
Поезіями промовлять воліє До громовиці, цвіту бузини! Радію: Ваше серце веселіє Весною, влітку, навіть восени!
Душі довічна пам’ять не міліє, Їй наяву дитинства сняться сни?! Зросли ряди тополь і ясени, Час мчить вперед, нічого не жаліє!...
Радію: Ваше серце веселіє! 4.07.2007 р.
Рондель 10
Пані Руденко Лідії Іванівні
Свого листа Ви пишете із раю – Хатини, де зростали Ви, малі, На предковічній батьківській землі, Де за селом – лани до виднокраю,
Де залізниця пролягає скраю... Липневий вечір, лампа на столі, Свого листа Ви пишете із раю – Хатини, де зростали Ви, малі!
В душі зрина, мов струмінь водограю, Дитинства пам’ять у оцім селі, Малі дитячі радощі, жалі – Перлини ліпші радо вибираю!..
Свого листа Ви пишете із раю! 5.07.2007 р.
Рондель 11
Під душем літнього дощу, Ні, не дощу, а навіть зливи Бреду захоплено-щасливим! В калюжах ноги полощу,
Водою тіло дихать вчу З вологим вітерцем грайливим Під душем літнього дощу, Ні, не дощу, а навіть зливи!
Лиш одежину промочу Під крупних бульбашок запливи – Веселиці мостом мінливим З Землі на Небо утечу
Під душем літнього дощу! 21.07.2007 р.
Рондель 12
Лунає в липні внутрішній наказ: „Вершить міські діла, рушати в гори!” Тож, покінчивши притьмом в гори збори, Ми з другом вирушаєм на Кавказ:
Ельбрус для багатьох – дороговказ! Нас швидко мчить в Мінводи поїзд скорий, Лунає в липні внутрішній наказ: „Вершить міські діла, рушати в гори!”
Стоять гіганти гір, мов напоказ, Йдем до вершин, шукаючи опори, Порозкривавши душ чутливих пори, Серцями вчувши грізних гір указ –
Лунає в липні внутрішній наказ! 18.08.2007 р.
Рондель 13
Ельбрусу засніжені груди Над піками гір височать. З-під льоду і снігу стирчать Скель чорно-рудаві споруди –
Багатства вулканного руди. Дуальності сива печать – Ельбрусу засніжені груди Над піками гір височать.
Милуються красенем люди: Ельбрусу цікаво стрічать Мандрівців і дух їх вивчать! Дві ступи кавказького Будди –
Ельбрусу засніжені груди! 26.08.2007 р.
Рондель 14
Про збірку поезій „Піднебесна імла” пані Лідії Руденко
Ці вірші́ – веселиця над полем, Пряний подих літнього дощу! Цвіт поезій в серденько впущу З радощами Вашими і болем –
Купно ми рядки чорненькі полем! Спів рондельний трепетно учу: Ці вірші – веселиця над полем, Пряний подих літнього дощу,
Душу повнять слів аерозолем! Тож ронделем за рондель плачу: Річка вдячна чистому ключу, Я ж – землі, де бігав босим, голим!..
Ці вірші – веселиця над полем! 18.10.2007 р.
Рондель 15
Пані Лідії Іванівні Руденко
В Звичаї живемо ми на Землі, Аби зростать, кохати, розквітати, І Небо, й Землю-Матінку вітати У щиросердій радісній хвалі:
За паляницю з сіллю на столі Творцю лунають вдячності кантати! В Звичаї живемо ми на Землі, Аби зростать, кохати, розквітати!
За дні ясні, що канули в імлі, Не варто долю жалісно картати! Все, що було, потрібно пам’ятати З Любов’ю в серці, світом на чолі –
В Звичаї живемо ми на Землі! 20.10.2007 р.
Рондель 16
Життя – це рух! Рушаймо у походи, Мандруймо по Вкраїні залюбки! Очима досить прошивать шибки, Чекаючи погожої погоди!
Чи варт в свого ума питати згоди, Що звик мотать поточних справ клубки?! Життя – це рух! Рушаймо у походи, Мандруймо по Вкраїні залюбки!
Свої до мандрів в кожного підходи: Хтось їде сам, хто – збившись у купки... Хай вітер стрічний роздува чубки, А доля стеле стежечки-пригоди!
Життя – це рух! Рушаймо у походи! 20.10.2007 р.
Рондель 17
Минають миті у святім писанні – Отак життя довічне проліта! Чи жалкувати варто про літа Із митей-нитей при Небес осанні?!
У безкінечнім Неба нависанні Зрина зоря за Словом золота! Минають Миті у Святім Писанні – Отак Життя Довічне проліта!
Є таїна в яскравих зір згасанні – Діра їх Чорна неквапом глита, Та Слів вервечка в Небеса впліта Намиста зір при горловім стрясанні!
Минають миті у Святім писанні!? 27.10.2008 р.
Рондель 18
Присвячується дружині
Звучать рефреном рими у ронделі, Чорненькі букви у рядки злились... Душа твоя згадала, як колись, В житті минулім вікувала в Делі...
Нитки червона й чорна із куделі Життів минулих в доленьку вплелись... Звучать рефреном рими у ронделі, Чорненькі букви у рядки злились...
Мов бджоли, різні літаків моделі На злітних смугах в Делі розгулись – Затримка рейсів!.. Люд вже розселивсь Чекать відльоту в ближньому готелі...
Звучать рефреном рими у ронделі... 25.03.2009 р.
Рондель 19
Присвячується Майстрині, пані Аді Миколаївні Роговцевій
О, донно Анно, донно Анно, Є й в лицедіях Бог-Отець! Світів невидимий митець, Це Він Вас грає бездоганно!
Отцю в Актрисі притаманно Будить схвильованість сердець! О, донно Анно, донно Анно, Є й в лицедіях Бог-Отець!
Спочатку роль сплива туманно – Так світ зринав, мов холодець!.. Актор – не просто слів читець: Весь світ – у Грі і в Слові, панно!
О, донно Анно, донно Анно!.. 27.03.2009 р.
Рондель 20
Присвячується пані Руденко Лідії Іванівні
Даремно, дорогенька, вибачатись – Ніхто ні перед ким не завинив! Господь Вас од гріхів давно звільнив – Пора життю новому розпочатись!
Чи серцю до ума не докричатись?! Минулий день життя не припинив – Даремно, дорогенька, вибачатись – Ніхто ні перед ким не завинив!
Із долею не варто сперечатись, Та варт спинять думки, щоб ум не нив, Страхи на радість і Любов змінив, В діяння серця перестав втручатись!
Даремно, дорогенька, вибачатись! 3.04.2009 р.
Рондель 21
Присвячується пані Ірині Сорокалєтовій
Осідланий дельфін у Партеніті Тебе катає радо, не мовчить – У захваті по-своєму пищить! Єднанню раде й сонечко в зеніті!
З часів, як суша в туфі і граніті З’явилась там, де скеля височить, Осідланий дельфін у Партеніті Тебе катає радо, не мовчить –
Чудується на вкриті лаком нігті, До витоків бажає долучить Земних Людину – хай минуле вчить: Хто першим був у земноводнім світі –
Осідланий дельфін у Партеніті?! 6.06.2009 р.
Рондель 22
Присвячується пані Руденко Лідії Іванівні
Весняні світлі нотки у ронделі Озвучують Природи благодать – Природу до кінця не розгадать!.. Небес весняних райдужні пастелі –
Мелодії грузина Мураделі: Про них не словом варт оповідать!.. Весняні світлі нотки у ронделі Озвучують Природи благодать!
Хмарок сріблисті в небесах куделі Пливуть удаль, аби вже не вертать!.. Чуття словами вік не передать!.. Вечірні зорі на ліловій стелі –
Весняні світлі нотки у ронделі!.. 1.11.2009 р.
Рондель 23
Присвячується пані Лідії Руденко
Ви пишете: «Ми граємось в слова. Життєва проза – це уже складніше!» Своя дорога кожному видніше – Своя у всіх на плечах голова…
По-своєму життя на нас вплива: Комусь воно – чуже, комусь – рідніше… Ви пишете: «Ми граємось в слова. Життєва проза – це уже складніше!»
Уже ми віддалились од Різдва, До Паски ближче… Вже весною дише На пагорбах земля. Весні – трудніше: Шар снігу з льодом землю ще вкрива…
Ви пишете: «Ми граємось в слова…» 1.03.2010 р.
Рондель 24
Відпускаю тебе, мов птаху, Не тримаю – лети, лети!.. Хвилі вічної мерзлоти Огортають мене, невдаху!
В серці – біль, та немає страху! Одаль мороку і сльоти Відпускаю тебе, мов птаху, Не тримаю – лети, лети!
Скаже хтось, мов, не маю даху… Скорше, спільної ніц мети!? У вільніші, твої світи Відпускаю зі всього маху –
Відпускаю тебе, мов птаху!.. 14.10.2011 р.
Рондель 25
До пані Лідії Руденко
На лист Ви ще чекаєте, нівроку? Моя вина – давненько не писав… Папір пером ще вчора копирсав – В листах перерві ж більше, ніж півроку…
Немало долі сплачено оброку З пори, як син, мов свічечка, згасав?.. На лист Ви ще чекаєте, нівроку? Моя вина – давненько не писав…
Листи ж ми не сприймаєм за мороку?! Ніхто з живих ще всього не сказав, Бо стрічечку грудьми перерізав Задовго до назначеного строку!..
На лист Ви ще чекаєте, нівроку?.. 22.03.2012 р.
Рондель 26 Присвячується Миколі Маркіяновичу Боровку
Є сила у рондельному рядку: У слові Правди – незборима сила! Коли неправда в головах засіла, У серденьок найдальшому кутку –
Женім ту лжу, солодку чи бридку, Що місце тронне Правдоньки посіла: Є сила у рондельному рядку, У слові Правди – незборима сила!
В борні за Правду буть, як вояку Тре кожному, щоб лжа не загасила Слів Істин!.. Муза Правду воскресила Й нашіптує Миколі Боровку:
Є сила у рондельному рядку!.. 20.11.2016 р.
Рондель 27 На світлу пам'ять про Надію Андріївну Полтавську (Савченко)
Якої Жінки, Господи, не стало! Якої Поетеси...вже нема!.. Так Генії відходять: крадькома, Коли серденько битись перестало!..
Якої Жінки, Господи, не стало! Якої Поетеси...вже нема!.. Її творіння серця – не ума – Чимало люду в книгах вже читало!
Дай Бог, щоб людство вічно пам’ятало: Не вічно світом правитиме Тьма!.. Пригадується Геній багатьма – В серцях людей лишатиметься стало!..
Якої Жінки, Господи, не стало!.. 26.03.2019 р.
Рондель 28
Допомагаймо людям при житті, Розчувши серцем, чи по їх вимозі, Коли в них є потреба в допомозі!.. Віддать останнє здатні лиш святі?..
Допомагаймо людям при житті, Розчувши серцем, чи по їх вимозі, Якщо допомогти іще ви в змозі – Хай легше йдеться по Життя путі,
Щоб стати більш реальною меті, Котру людина вимріять в спромозі, Лиш дар не ліг би каменем на возі, На шиї, на заплічному хресті!..
Допомагаймо людям при житті!.. 15.12.2019 р.
Рондель 29
Поговорімо з літніми людьми: Ніхто із ними говорить не хоче! Вони самі балакають охоче, Якщо їх справді прагнем чути ми!
Поговорімо з літніми людьми: Ніхто із ними говорить не хоче! Їм тре, як юні, спілкуватись конче, Хоч тихне слух, в зіницях більше тьми!..
Та в молодих – затуркані уми, Життя у них вирує і гуркоче! Що ж, між собою молодість лопоче, У літніх же у мізках лиш шуми!..
Поговорімо з літніми людьми!.. 6.03.2020 р.
Рондель 30
Саджай дерева, що дадуть плоди! Земля вкраїнська споконвік садками Квітує в квітні – як рондель рядками… Дай саджанцям напитися води!
Саджай дерева, що дадуть плоди! Земля вкраїнська споконвік садками Вславляє Землю поперед зірками, Що дивляться з Небес вряди-годи
На ті садки, – родів людських труди, – Що садяться на землях цих віками!.. Сади услід помажуть гілочками Людської землеробської ходи!..
Саджай дерева, що дадуть плоди! 21.04.2020 р.
Рондель 31
Живеш ти не на батьківщині – десь! Живеш ти українським краєм, сином!.. Вкраїнське літо пахне медом, сіном… У Празі теж багацько є чудес!..
Як пишеться тобі, Сашко Олесь?! Просякнуті рядки гірким карміном… Живеш ти не на батьківщині – десь! Живеш ти українським краєм, сином!..
Згорьований, розіп’ятий увесь, Буденщина в війні минає тліном!.. На щастя, син продовжиться коліном!.. На батьківщині – звір: НКВС…
Живеш ти не на батьківщині – десь!.. вересень 2021 р.
Рондель 32 Присвячується Миколі Маркіяновичу Боровку
Творцям дай Боже доленьку тривку – Родюче в душах сіяти насіння, Уздріть засіву щедре колосіння, І золотаве зерня на току,
Заради просвітління і спасіння Людей на їх суєтному віку! Творцям дай Боже доленьку тривку, Родюче в душах сіяти насіння:
Талан – душевна праця, не везіння, Світити варт подібно маяку! Відоме це й Миколі Боровку: В ронделях – життєствердне потрясіння!
Творцям дай Боже доленьку тривку!.. 8.01.2023 р.
Рондель 33
Печаль і ніжність – то для миру, Любов-ненависть – для війни?! Гіркотні долі стусани – Аби стриножить масу сіру,
І вигребти з цупкого виру Живими – Боже, хорони! Печаль і ніжність – то для миру, Любов-ненависть – для війни:
Знання перелопатить, віру У передсвітні віщі сни, Зачувши камертон струни Віків: бандуру, кобзу, ліру!
Печаль і ніжність – то для миру?! 26.01.2023 р.
Рондель 34
Ми пестимо дерева у руках, Дбайливо опускаючи у лунки, Аби відчули корінці цілунки Родючої землиці у садках!
Ми пестимо дерева у руках, Дбайливо опускаючи у лунки, Аби графічні стовбурів малюнки Попроростали далі у гілках,
Аби з квітневим соком у бруньках У квіт і листя вбралися чаклунки; Хай мо, згадають хлопчики і юнки Садівників у неблизьких віках –
Ми пестимо дерева у руках!.. 30.01.2023 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|