    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Сонети про спорт
 Спортивні сонети Сонет 55
Присвячується майстрині спорту
Супруненко Галині Іванівні
Відколи почало манити небо –
Відтоді в небеса літа душа,
І приземлятись – ні, не поспіша,
Літати в небесах – душі потреба!
І довго спонукать її не треба –
Уже літак по смузі в путь руша,
Злітає, і з крутого віража
Душа стрімкіше порина до себе,
В обитель, безкінечну і легку,
І, дякуючи Богу й літаку,
Ви душу знов тренуєте літати!
Колише небо подихом м’яким,
Земне здається меншим, чи мілким,
Та все ж на землю треба повертати!
14.09.2003 р.
Сонет 57
Майстру спорту, народному артисту України
Павлу Дворському.
Високий голос, вірний і дзвінкий,
Народжений для слави України
І горами, й вітрами Буковини!
Чи не тому співак такий стрункий
І злетом рук, мов сокіл – крил, стрімкий,
Що за душею в небо пісня лине,
І голос викреса, немов перлини,
З повітря переливчасті стрічки?
Чи не тому, що радісної днини
З синами він іде на полонини,
І порух їх, і заспів – теж легкий?
Чи, мов пінг-понгу кулька вередлива,
Формує Дворських доля їх щаслива
І тенісу, і пісні завдяки?
17.09.2003 р.
Сонет 58
Збірній команді України зі спортивної йоги
Ви бачили, що витворяють йоги?
У них суглоби – ніби пластилін,
І майже не торкаючись землі,
Вони без нічиєї допомоги
В повітрі заплітають руки, ноги,
Лиш голова стирчить поміж колін,
Чи тулуб вивертається в ослін!
Ці йоги здобувають перемоги,
Розпростуючи долю у шпагат,
Скоряють світовий чемпіонат,
І живота приплющують до спини,
Тренують тіло і гартують дух,
Щоб дух козацький зовсім не затух,
Примножуючи славу України!
6.10.2003 р.
Сонет 170
Присвячується пану Азарову Олегу
Частенько в нас життя – бар’єрний біг,
Немов на стадіоні, та бар’єри
Бувають різні на шляху кар’єри!
У кожного – свій старт і свій забіг.
Гладеньким же буває лиш розбіг,
В подальшім русі дами й кавалери
Штовхаються, стрибають, та манери
Не кожен з них від черствості вберіг!
Лиш ті, хто вмів себе перемагати,
І вихором на фініш добігати,
Довіку збережуть спортивний гарт!
Буть тими, хто завжди перемагає,
Дух олімпійський їм допомагає,
Тверезий розрахунок і азарт!
27.03.2004 р.
Сонет 176
Присвячується пану Сергію Бубці –
Герою жердини і висоти Людини
Так, стрибунів чарує висота!
Колись давно в стрибаючу людину
Запала думка: що, як взять жердину,
Тримать її на рівні живота,
Розбігтись, щоб нарешті жердь ота
Уткнулась в землю не заради спину
Поперед муру, огорожі, тину,
А випростала в стрибуна хребта
Вниз головою, ноги – стрімко вгору,
І, відштовхнувши спрямлену опору,
За перепону тіло заліта!
Закине пружко в небеса жердина,
Лише б не впала планки гільйотина!
Стрибки – польоту духу красота!
31.03.2004 р.
Сонет 355
У одесита Хаїта кобила
На скачках здобула Великий приз –
Престижні кубки: „Дербі”, „Окс”. Сюзприз
Хазяїну і глядачам зробила
Тим, що час решти вершників побила –
Летіла, мов перед цунамі бриз!
В кобили не було в забігу криз –
Вона змагання змалку полюбила!
А як її в Москву хазяїн віз?
Який за нею сіна тягся віз?
І що вона пила, і скільки їла?
Мов Македонський, Олександр зліз
На фініші з кобили не без сліз!
Вона ж копитом радо землю била!
8.09.2004 р.
В Москві трирічна кобила Moon Thistle
одесита Олександра Хаїта на скачках
на приз Президента РФ зробила золотий
дубль. Попереднє таке досягнення зафіксоване
на теренах колишнього СРСР в 1939 р.
(З газети „Урядовий Кур’єр”, №162 від 31.08.04 р.)
Сонет 410
Присвячується паралімпійцям України
Що містить слово це: паралімпійці?
Незламні духом люди, молодці!
Є в долях їх призначення – бійці!
З них кожен завше на своєму місці
Штурмує в спорті зовсім не по книжці
Вершини світлі! В кожного в лиці
Жага життя і щастя промінці
Незмінно сяють в сонячній усмішці!
З яким зусиллям не долався б рух –
Керує в них підвладним тілом дух
І дух команди у спортивній спілці!
І кожен з них не просто відчайдух –
У них свої поняття про біду,
Та в цім житті їх доля – українці!
29.09.2004 р.
Вірш 444
Марафонський – присвячується співучасникам команди
„Квазар-Мікро – 2000” панам Уткіну Євгену,
Уткіну Михайлу, Сєдову Володимиру,
Сергеєву Анатолію, Мандрикіну Олександру
Ніколи не забуду марафону,
У Греції трьохтисячний забіг:
Шість тисяч юних і старечих ніг!
У розпалі осіннього сезону
З маленького містечка – Марафона
В Афіни по Елладі шлях проліг,
І кожен, хто не зупинивсь, добіг
До древнього підкови-стадіону,
Той сам себе – не інших – переміг!
Добігли всі: той, хто спочити ліг
На теплий шовк зеленого газону;
Хто повертавсь, сказати сину зміг
Три слова одкровення головних;
І син, пізнавши радість невимовну;
І той, хто трохи ногу не вберіг;
Хто знав в Елладі більш за нас доріг –
Усі здолали трасу перегону!
Була ця траса, певно, не з складних:
Розважливий і нешвидкий розбіг,
Аби розбурхать кров і лімфу сонну,
Оливи, Сонце, радість, піт і сміх,
Терпіння, воля, й духу злет в усіх
Під Небеса над храмом Парфенона!
23.10.2004 р.
Сонет 1518
Чудні в футболі втілюють манери!
Футбол – народна популярна гра
Ногами в м’яч, це б знати всім пора!
Були англійці в грі цій піонери.
З футболом грають в нас функціонери:
„Зірок” своїх замало, не з добра
У збірну тренер прийшлих добира,
Вже дві третини в ній – легіонери!?
Національній збірній не хана!?
Хай просто зветься: збірна Блохіна!
Перемагати – прагнення природне!
Щоб забивать голи без штурхана,
Що для гравців у ролі двигуна:
Платня чи хист, признання всенародне?!
22.06.2007 р.
Сонет 1525
Привітання учасникам перших в Україні
міжнародних змагань з трейл-орієнтування
Стоять спортсмени рівними на старті,
На фініші – хто духом переміг!
Є переможці, що не мають ніг!
Відомо їм, чого медалі варті –
Вони куються в тренувальнім гарті!
Хто духом тіло пересилить зміг
І другу в тренуванні допоміг
Орієнтири відшукать на карті,
Хто тренувався тяжко, мов небіж,
Тамує передстартовий свербіж,
Хто пам’ятає: виграть може кожний,
Хто зібраним виходить на рубіж
І кращим стать наказує собі ж –
На тих чекає фініш переможний!
27.06.2007 р.
Сонет 1588
Присвячується пану Шепельову Володимиру Станіславовичу
Один в каное, а назустріч – хвилі!
Глибокий вдих, потужний рух весла –
І підхопила хвиля, понесла!
Летять назустріч бризки, чайки, милі,
Каное підганяють руки вмілі,
Схвильованість розтрощеного скла –
Води у вирі пружного вузла!
На березі сміються очі милі,
Чекають-проводжають в плинну мить,
Красуні вірне серденько щемить,
А серце весляра за обрій лине!
Наступний змах весла – Дніпро штормить,
Щоб все минуле за кормою змить:
Летить, мов човен, мить – життя хвилина!
25.09.2007 р.
Сонет 1829
У дні борні завжди стихали війни,
Коли палав вогонь олімпіад,
Та знов не рай комусь потрібен – ад!?
Гріх на творцях війни тепер подвійний!
Наступить скоро мир благоговійний,
І стихне грім воєнних канонад,
Якщо не буде осторонь чи над
Конфліктом люд всесвітній гречкосійний!
Із давніх літ імперський інтерес
Гальмує людства праведний прогрес,
Тож знову чути вибухів розкати!
Імперський молох війн ізнов воскрес?!
Олімпіада – світовий конгрес –
У кільця війни здатна розплескати!
10.08.2008 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|