    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Професійні сонети
 Професійні сонетиСонет прекрасним бухгалтерам
Малими в школі рахувати
Колись ми вчились два по два,
І не боліла голова
Задачки ці опанувати.
В бухгалтера ж задач багато,
Хоча й обмежені права.
Законотворчість все трива –
Нелегко з нею стать багатим!
Чим ця професія цікава?
Це – мислячи аналітично,
І, вибравши найкращу путь,
Обрахувавши швидко справу,
Все нараховане – практично
І оцінити, і здобуть!
16.07.2003 р.
Сонет 59
Цікава то професія – юристи?
Що варто їм у ній опанувать?
Чи над людьми законам панувать,
Написаним для власної користі,
Чи завжди мати серце й руки чисті,
Й таке законодавство формувать,
Щоб людству світло істин пізнавать
І не збиватись на стежки тернисті?
Законів вічних в людства не бува,
Окрім законів Неба – в них права
Однакові, незмінні і єдині!
Юристам варто мати на меті
Впроваджувать закони ті святі
Собі на благо й людям в Україні!
8.10.2003 р.
Сонет 90
Мисливцям
Мов павутиння архаїчне
Лежить у людства на очах!
В них – шал убивці не зачах,
Й мисливці роблять діло звичне,
Не розуміючи трагічне!
Чи сеча голові втруча,
Чи справді дефіцит в харчах?
Хто каже, що мисливство – вічне?
Не вбивство вічне, а життя!
І є одвічне каяття
У першій заповіді Божій!
Не руш сотворене Творцем!
Ти цілишся в Його Лице!
Небесні сили – насторожі!
12.12.2003 р.
Сонет 92
Судити інших – в людства звична вправа.
Що в суддів за робота? Хай їй грець?
Ні, не скажіть! Закон – не папірець:
Мірило людських вчинків в рамках права!
А от судить людей – не людська справа.
Людей не судить навіть Сам Творець!
Його закони – для людей взірець!
Немає в них понять: неправий, правий!
В них – розвиток, збереження життя,
Для нас завдання: пізнавать Буття
І добре вивчить всі закони Божі!
Вони, людини совість, суд людський –
Мов світочі й недремні маяки,
В духовного здоров’я насторожі!
15.12.2003 р.
Сонет 201
Між цілей в медицини, як науки,
Є: не лише хвороби лікувать,
Уміти вчасно їх розпізнавать
І дбати, як полегшить хворим муки,
Призначить процедури чи пігулки –
Профілактичне вчення розвивать,
Населенню просвіту надавать
З дієвими методиками в руки,
Як власне тіло й душу не псувать,
І змалку від болячок страхувать
Безплатно всіх дітей, котрі здорові,
У дитсадках і школах роздавать
Методики, й безплатно не давать
Тим поміч, хто плювать на них готові!
28.04.2004 р.
Сонет 282
Присвячується доценту пану
Парацію Зиновію Захаровичу
Колись давно, без коливань, мудрацій
Один школяр медичний вибрав фах,
І вибір цей здійснив не на словах,
А, спробувавши кілька ітерацій,
Довів на ділі – він, доцент Парацій,
Хоча й не був хірургом попервах,
Майстерно ставить підпис свій на швах
Всіх лапароскопічних операцій
На зобі, шлунку, жовчнім міхурі,
І, бачачи, що діється в нутрі
У хворих, доклада знання і руки,
Щоб не слабіли молоді й старі,
Багато робить в непростій порі
Для розвою медичної науки.
26.07.2004 р.
Сонет 436
Підозрювати всіх в якійсь крамолі –
То професійна звичка в СБУ
І в податківців. Істину б нову
Завчить їм варто у житейській школі:
Критеріїв для сумнівів доволі,
Та світ не схожий на передову!
Пора змінити стійку бойову
І прагнення суцільного контролю
Людей і підприємств, що на плаву,
На чітко обумовлену канву
У діючім законодавчім полі,
І роль інформаційно-правову,
Явивши зацікавленість живу
В поліпшенні не лиш своєї долі!
16.10.2004 р.
Сонет 619
Чому слугує клятва Гіппократа
Вподовж еонів літ і поколінь?
Щоб лікар без вмовлянь і повелінь
Зробив усе для хворого, як брата,
Зумів його в хвороби відібрати,
Поміг одужать не шляхом молінь,
А, власну переборюючи лінь
Й невігластво, зіп’ятись без домкрата
На ноги. А в теперішні часи,
Як лікарю копійку не даси,
То хворого вже нічим лікувати.
Як в хворих ані грошей, ані сил,
А лікар – бідний, то і не проси
Його про клятву навіть міркувати!
29.03.2005 р.
Сонет 725
„Кого ховаєм?” – хочеться спитати
В службовців, що заходять в СБУ.
Пора приймать доктрину вже нову:
Життя хвилини радісно вітати!
Хоч можна в позу войовничу стати,
Немов виходиш на передову
І ворога стрічаєш наяву;
В напрузі од країни відвертати
Загрози вранці, вдень, а то й вночі,
Шукать агентів, явки і ключі,
І решту, що загрожує країні –
Природно, варт! А посмішка при чім?
Нову доктрину радісну завчім:
Варт всміхненими жити в Україні!
30.06.2005 р.
Сонет 761
Які хірурги в нас талановиті!
Одріжуть, зшиють – грошики плати!
Бува, що й діткам варт під скальпель йти,
Коли тільця болячками сповиті.
Така їм доля випала на світі,
Аби хірургів вправність довести?
Чи у дорослих душі розтрясти,
Немов Тарас у віщім заповіті:
„Прокиньтесь, душі соннії, не спіть!
Дітей, як Бога й Землю, полюбіть!
Найвищими вібруйте почуттями!
Сльозами щастя душі окропіть,
Для вічного життя усе зробіть!”
Хірурги й діти додають нам тями!..
23.08.2005 р.
Сонет 783
Медицина – галузь? Бізнес? Ліки?
Лікар – це призвання? Доля? Фах?
Відповіді слушні в головах
Прагнуть відшукати уряд, кліки
Фармацевтів, одинці-каліки
У післяопераційних швах...
Чи ж коли, як кажуть, діло – швах,
Костомахи тінь, немов шуліки,
За плечима холодком війне,
Необхідна відповідь майне:
Медицина – комплексне поняття,
Як життя: безмежне і складне!
Лікар – досвід, вміння прикладне,
І знання – на все життя заняття!
3.09.2005 р.
Сонет 890
Шахтарям України – з Любов’ю!
Як в давнину довбали Землю люди, –
Споконвіків первісні трударі, –
Так і тепер в забоях шахтарі:
В Донбасі шахти, де не глянеш – всюди
Людей ковтає зміна, мов Бермуди:
Розпорошить у темному нутрі,
У штольнях, штреках – земляній норі,
Де пил, метан чорнять і ятрять груди,
Де замість сонця – тьмяні ліхтарі,
Де твердь земна провисла на кострі,
Аби по зміні, ледь позбувшись бруду,
Йти до сімей, де, мов на вівтарі
В Творця, жінки, і діти, і старі!
Є шахтарі – чи вистача оруди?!
8.11.2005 р.
Сонет 1085
Присвячується журналістам, завдячуючи
пану Зюзіну Миколі Володимировичу
Скажіть, ви – журналісти? Борзописці?
Що в репортажах цінного в вас? Жах?
Реалій світло, чи ілюзій лжа,
І ви готові за подачку в мисці
Зарізать словом читача на місці?!
Писати вам ніхто не заважа!
Редактор – совість! Чи не з’їла ржа
Її у повсякденній переписці?!
Ви мовите про розвитку зразки,
Малюючи реальності мазки,
Чи множите туманності ілюзій?!
Єднання продукуєте зв’язки
З Творцевим світом, серцю завдяки,
Чи гонорар і слава – ваші друзі?!
9.04.2006 р.
Сонет 1090
Воювати з дурнями не треба,
Треба полишить їх, та й усе!
Та коли чиновник лжу несе
Чи писака – виника потреба
Прояснить: він, часом, не дурепа?
Прослідить: чию він соску ссе?
Чи його, бува, не пронесе
Од брехні, і чи губа не репа
Від платні за гідності шматок,
Адекватний кількості чуток,
Що чинуші, борзописці сіють.
Гідний приклад для своїх діток:
Гріш-ціна – банкнотний той листок,
Що у нього вірять, мов в месію!?
11.04.2006 р.
Сонет 1116
До ЗМІ
Розвиднілось, чого заяви варті, –
Програми партій і програми дій, –
І до, і після виборних подій?
Були бадьорі, щедрі всі на старті,
Хотіли всістись на передній парті,
І розсівали пригорщі надій
В однім ряду: і чесний, і крадій
У нездоровім виборчім азарті!
Хто буде править нами – покажіть!?
Про їх талан і статки розкажіть –
Куди ведуть обранці нас верховні?!
Чи знов народу участь – зубожіть,
А депутатів – до казни тяжіть,
Явивши людям вчинки бездуховні?!
26.04.2006 р.
Сонет 1156
Присвячується дантистам
Ви, часом, не жалкуєте, що в роті
Зубів в людини в нормі – тридцять два?
Хоч в пацієнтів менше їх бува,
Та помилок нема в людській природі!
А зуби – головне для вас в народі!
Клієнт на кріслі рот свій розкрива,
Укол на півгодини біль вбива,
Аби не голосив, як Паваротті,
А далі – щипці, бур чи долото...
Ви знаєте це діло, як ніхто,
Знання, матеріали в вас – могутні!
Ви б справились, якби у роті сто
Було зубів, але признайтесь: хто
Вас вчить, що в люду зайві зуби кутні?!
2.07.2006 р.
Сонет 1160
Присвячується пану Андрію Данилку – Вірці Сердючці
Бува, артист одразу входить в роль,
Хоч спершу роль незвична для народу.
Не приз – аплодисменти в нагороду
Отримує всіх провідниць король!
Його сценічний образ – мов пароль:
Стрічайте штучку деякого роду,
Що оживляє мовою заброду!
Артисту ще не набрида гастроль:
Із потяга зійти, перепочить
Іще артист не прагне – треба вчить
Нові пісні, памфлети і репризи!
До слави потяг провідницю мчить
Ізнов на сцену – в грудях аж тріщить –
Задовольняти публіки капризи!
4.07.2006 р.
Сонет 1199
Сімейним лікарям – з Любов’ю!
Буває, важко вирватися з круга,
Коли якась болячка пристає,
Боліти тіло не перестає,
Не помага одна мікстура, друга,
І в організмі нароста напруга,
Удень спокійно жити не дає,
Вночі настирно болем дістає,
Й немає поряд лікаря чи друга,
Хто пожалів би, словом допоміг,
Вказав причини, щоби переміг
Слабий болячку і забув про болі!
Сімейний лікар впоратись би міг,
Та мало їх – знань, досвіду і ніг,
А от слабих і немічних – доволі!..
1.08.2006 р.
Сонет 1237
Присвячується колегам – співробітникам ТОВ „Підприємство зв’язку
„Квазар – Мікро Радіо”
День підприємця в нас – подвійне свято:
В цей день новий затвердили статут
І назву фірми, довгу, непросту,
Та нас клієнтам нею звично звати!
Хоч і не зразу вірили ми свято,
Що обженем партнерів на версту –
Вдавалось конкурентам нас надуть,
Для кого митник кумом став чи сватом…
Була ж задача в нас і є – своя:
Честь фірми, власне родове ім’я
Міцнить словами гідними, ділами,
Діла творити, як одна сім’я:
Чом не тепер, і хто, якщо не я?!
Буть першими між кращих без реклами!
3.09.2006 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|