    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Любов до дитини
 Любов до дитиниСонет 49
Вчителям – від першокласників
Ми живемо у просторі і часі.
З роками наш прискорюється час.
Сьогодні ми йдемо у перший клас,
І будемо навчатися у класі
Не розчинятись у дитячій масі,
А бути лиш собою повсякчас
Тому, що унікальний кожен з нас!
Ми віримо, що є у нас в запасі
Роки щасливих, радісних подій,
Знань і Любові, доброти уроків!
Ми всі сьогодні сповнені надій,
Що поведуть дбайливо з перших кроків
В життя шкільне нас мудрі вчителі!
Ми – школярі, і ми вже не малі!
30.08.2003 р.
Сонет 91
Якими до дитини ми підходим,
Коли до нас озвалася вона?
Яка в душі відлунює струна,
Коли ми грань тоненьку переходим,
Наблизившись, у світ дитячий входим?
Чи серцем серце слухаєм сповна?
Коли вона весела чи сумна,
Пораду чи розраду їй знаходим?
Чи, віючи холодними крильми –
Недобрими емоціями – ми
Злітаєм, мов на янгола – шуліка?
Дитина – Божий дар, маленький бог!
Творця не пізнавати в нас обох –
Невігластво і помилка велика!
13.12.2003 р.
Сонет 155
Придивись, як пестить у колисці
Неня чадо, й тихо промовля:
„Підростай скоріше, немовля!”
Рай земний у маминій усмішці!
В мить оцю вони в святому місці:
Ніби на іконі притуля
Богоматір до грудей маля –
Так малюють їх іконописці!
Так про нас піклується й Земля:
Напува, годує, звеселя,
Направля по сонячній доріжці!
Хто людей народжує, зціля?
Батько й Мати: Небо і Земля!
Не забути б істини колись ці!
8.03.2004 р.
Сонет 165
То що таке конфлікт: „Батьки і діти”,
Хоч в запитанні цім нема дилем?
Хто з них для кого більша із проблем,
І хто кого не хоче зрозуміти?
Хто ліпше вміє сердитись, радіти,
У кого у розмовах більше тем?
У кого в голові нема систем?
Хто справді вміє плакати й любити?
Хто вказівки кидає на ходу,
Коли він сам з собою не в ладу?
І хто частіш не зна, куди їх діти?
Збагнім, дорослі, істину просту:
Відповідальність ми несем святу
За стан педагогічної освіти!
23.03.2004 р.
Сонет 172
Не псуймо настановами дитину,
Надаймо право вибирать самій!
Привчім до думки: „Вибір – тільки мій!
Відповідальність я сама нестиму!”
Хай пізнає у наслідку причину
Без застережень: „Не роби! Не смій!”
Не все життя ходить їй по прямій,
А лиш свідомо вибрану частину!
То як же вірно виховать маля?
Привчати змалку: Мати – то Земля,
А Батько – то безмежний простір Неба!
Різноманіття вибору творить,
Про наслідки можливі говорить,
Щоб формувалась істинна потреба!
28.03.2004 р.
Сонет 208
Найбільше Боже милування – в дітях,
У посмішках дитячих – не в сльозах!
Спокійні діти лиш на образах.
Малеча – райські яблука на вітті!
Дитячі личка – квіточки в суцвіттях,
Емоції – веселка чи роса,
Цікавість невідоме проріза,
Енергій рух буя талановитих!
У дітях Бог найліпше пізнає
Найвидатніше втілення своє,
Сформоване за мить в тисячоліттях!
Хто в дітях божества не признає,
Той Бога у собі не визнає,
Душа у нього – наче птах у клітях!
10.05.2004 р.
Сонет 268
„Не можна!” – діти змалку чують в місті, –
„Стривай, не лізь, не сунься, не чіпай!
Те – не розбий, а це – не колупай!”
І долі їхні, світлі, променисті,
Вже не безхмарні, сонячні і чисті:
Зростає мур, за нього не ступай!
Чому? Тому! Мовчи, не виступай!
І на обличчях посмішки іскристі
В малих дітей іронія пройма
І острах – не чіпать чогось дарма!
Так ростимо ми не творців – статистів!
В тих „не” Любові мало, чи нема.
Тож хай дитина учиться сама
Радіть, відкривши світ в первіснім змісті!
10.07.2004 р.
Сонет 287
Мале дитятко з подивом сприймає
Усе, що в очі радісні впада,
Хоч в нього ще невпевнена хода,
На все без упереджень погляд має
І кожну річ, котру в руках тримає,
Дитя уважно, пильно розгляда.
В цю мить в дитини лиш одна нужда:
Те пережить, про що вона вже знає!
В калюжі небо відбива вода,
Хмарки біленькі хвильками гойда,
Дитя себе в тім небі споглядає
І робить крок в калюжу без труда,
Неначе Бог, що Землю покида
І з Неба Всесвіт зірко оглядає!
1.08.2004 р.
Сонет 295
Матір зцілить поглядом дитину,
Сповненим Любові і тепла!
Справжнє чудо: крихітка мала
Бога перевтілює в людину!
В цю ж прекрасну чисту мить єдину
Посмішка з-під милого чола,
Що Творцеву силу набула,
Зцілить кожну мамину клітину!
Погляд мами – то всесвітня суть:
Зцілення енергії несуть,
Повні щастя, радості, Любові!
Почуття ці все живе спасуть,
У свідомість людству донесуть:
Бог первинний у світобудові!
6.08.2004 р.
Сонет 368
Вчімо дитину вправно малювати
Фломастерами, пензлем, олівцем!
Хай змалку вчиться буть світів творцем,
Фантазію, уяву розвивати,
На чистому папері розливати
Душі краплинки світлим острівцем,
Почавши малювать, стає митцем
І починає душу хвилювати,
Світитися божественним лицем,
Як творить, чи питає хтось про це!
Хай в творчості забуде лінуватись!
Дитину підбадьорюймо слівцем,
Для неї будьмо в творчості взірцем –
І думка наша буде цінуватись!
15.09.2004 р.
Сонет 375
У кожній казці є своя перлина,
Бувальщини і правди таїна!
З яких часів, з яких країв зрина
В душі вона і у свідомість лине,
І треба мати бачення орлине,
Аби казок збагнути суть сповна,
У чім їх правда, мудрість, глибина –
Це не за раз збагнем, не за хвилину!
Розповідаймо діточкам казки!
В казках Любові і добра зразки,
Казки душею слухає дитина!
Зростали й ми у казці, і батьки,
Тож хай ростуть в казках і діточки,
Аби з дитини виросла Людина!
16.09.2004 р.
Cонет 383
Дитятко, розпрощавшись з пелюшками,
В руках тримає іграшки, ляльки
І кубики із буквами, книжки.
Батьки їх на ніч бавлять казочками,
І мами будять вранці пісеньками.
Дорослішають трохи малюки –
Живуть із ними поряд хом’ячки,
Коти, собаки, рибки з пташечками.
Дитина змалку в душу все вбира!
Життя для неї – казка, радість, гра,
І сповнена питаннями розмова!
Тож хай дитя поміж не зла й добра,
А між добра й Любові вибира,
Душею й тілом хай росте здорова!
18.09.2004 р.
Сонет 390
Заплакала дитина! Їй здалося:
Її не люблять, чи від самоти,
Неспокою, чи іншої біди,
А чи страшне дитині приверзлося –
Зашморгав ніс, скуйовдилось волосся,
Струмками сльози почали текти,
І вже на всі усюди і лади
Луна її плачу тонкоголосся!
Отут би мамі тихо підійти,
Такі слова для неї припасти:
„Дитино люба, глянь на Землю й Небо!
Земля нас любить, всім дає рости,
Сміється Сонце в небі! Смійся й ти!
Увесь цей світ народжений для тебе!”
19.09.2004 р.
Сонет 575
Життя людське – одвічний пошук мрії
І шлях до неї, довгий, непростий.
Дитяча мрія – образ не пустий:
Буває, мрія все життя зоріє,
Натхнення додає і душу гріє,
Привчає до досягнення мети,
До того, що не менш цікаво йти
Дорогою, де збудуться надії!
Дитячі мрії – то важлива річ,
Не менш важлива, ніж у хаті – піч,
Вони людської долі суть формують!
Дитячі мрії – в посмішках облич
Дітей щасливих і діток узбіч –
Про їх майбутнє Всесвіт інформують!
8.03.2005 р.
Сонет 625
Коли дитину прагнемо почути,
Збагнути, поведінку зрозуміть,
В нутрі безмовність варт тримать уміть,
Усе негідне про маля забути,
Любов у серці істинну відчути,
Побачить настрій, темперамент вмить,
А крикнуть навіть думати не сміть,
Щоб істини момент не сполохнути!
Явім Любов без коливань ума –
Дитина нам відкриється сама,
Душа її сягає Абсолюту!
Її за руку Сам Господь трима!
Чи кожен з нас усіх дітей сприйма
Частинками Творця, як має бути?!
1.04.2005 р.
Сонет 453
Маленькі діти – справжні боженята!
Їх чисті душі, лиця і серця
Зродились всі по образу Творця
З бажанням світ очима обійняти,
Без упереджень бачене сприйняти,
Відобразивши мінами лиця,
Чи доля їм подобається ця!
Голівки їх, і ручки, й ноженята
У русі до нового, як не сплять,
Все мацати, усе пізнать велять,
В них дивування світом не відняти!
І душі їх – радіють чи болять –
Із цілим світом прагнуть розмовлять:
Як на новий щабель весь світ підняти!
28.10.2004 р.
Сонет 786
Для хвилювань Любові, милосердя
Батьків душа ще в Небі вибира,
Аби в серцях побільшало добра
І не забули, що Любов – осердя
Всього Буття! Буває, діти сердять
Батьків, коли незрозуміла гра
Дітей дратує, нерви пробира,
І ті малят лупцюють спересердя.
Батьки, миленькі! Варто пам’ятать:
Ким ми прийшли і Ким бажаєм стать
На цій Землі, в малім з’явившись тілі?!
Прийшла пора себе про це спитать
І сторінки душі нам погортать,
Аби збагнути, Хто Ми Є, на ділі!
3.09.2005 р.
Сонет 828
Хто зна, яке б з’явилось покоління,
Якби здавали змалечку діток
Батьки в єдиний гурт, мов у лоток?!
Без батьківської сили і стремління,
Без маминої ласки і моління
У що б перетворивсь малий росток?
Чи б не зів’яв, мов восени листок,
Під знаками чужого повеління?
Таке, напевно, важко уявить?!
Турботою дитину оповить,
Без манівців учити путь тримати,
Любов, добро, красу в душі розвить,
Божественне у серці проявить
Поможуть Богу в дітях батько й мати!
26.09.2005 р.
Сонет 849*
Присвячується маленькому сину великої
Республіки Індія Будхії Сінгху
Будхія Сінгх не ходить на уроки –
Для нього бігать ліпше, ніж ходить.
Прудке маля вдалося народить
Тому як три із невеличким роки
Його матусі, і дитячі кроки
Малого Сінгха повели бродить,
А згодом – бігать, ніжечки трудить
Годину, дві, і більш тривалі строки:
Він марафон щоденно пробіга,
І навіть більше! Відстає нудьга,
Не доганя малого марафонця!
І бігти завше в Сінгха є снага:
Йому в путі Творець допомага!
Будхія Сінгх – дитя Землі і Сонця!
16.10.2005 р.
* - дивись замітку „Марафонець віком три з половиною роки” в газеті „Урядовий кур’єр”, № 188 від 5.10.2005 р.
Сонет 863
Дитину до фізичних вправ привчаймо,
Аби зростала сильна і гнучка,
Не схожа на товстого хом’ячка!
Час для зарядки вміло призначаймо,
Робімо вправи разом, не скучаймо –
Не варт дорослим грати роль сачка,
Дивитись, як дитя на нас чека!
У вправах анатомію вивчаймо!
Ростять дитину сон, активний рух,
Батьків, рідні здоровий, сильний круг,
Уміння ставить і рішать задачі,
Близький по духу нелінивий друг,
Добра, тепла, Любові світ навкруг,
Отецька праця до самовіддачі!
24.10.2005 р.
Сонет 877
Як можна зовсім не давать оцінку
Речам, подіям хоч вряди-годи
По заповіді Божій: „Не суди!”
Як поглядам старим пройти уцінку?
Здійснити в відчуттях переоцінку,
Духовні напрацьовувать труди!
Та милуватись хочеться завжди,
Творінням Божим додавать націнку,
Коли стрічаю жінку, дитинча!
Творець жінок красою познача
Божественною, і малу дитинку
Любить, як Бога, вирослих привча!
Що ж „Не суди!” насправді означа?
Люби Отця й малу Творця частинку!
31.10.2005 р.
Сонет 947
Молитва-обіцянка присвячується
вагітним жінкам, що палять – з Любов’ю!
„Моя дитино, боженя в утробі!
Твоє єство всім серденьком люблю!
Ти вибач, що і досі я палю!
Я не дозволю будь-якій хворобі
Пристать до нас, і при подібній спробі
Тебе од бід Любов’ю затулю!
Палить я кину! Нас обох зцілю
І народжу тебе в Отця подобі!
З тобою ми з зародження – Одне
З Праматір’ю! Хай зродить, як мене,
Й тебе, дитятко, всім хай помагає,
Хто пам’ята: здоров’я – головне,
Не псуй його, й болячка омине!
Праматір завше всіх оберігає!”
15.12.2005 р.
Сонет 950
Дарунків од Святого Миколая
Чекають і дорослі, й дітвора!
Така щаслива вранішня пора,
Коли дитя святковий сон долає:
В тім сні чудні гостинці посилає
Із побажанням радості, добра
Дитяті Миколай – він добира
Дарунки і дитину звеселяє!
Розплющилися очки в малюка –
І погляд дитинчати закляка
У захваті на знайденім гостинці!
Батьків дитятко радісно гука!
Мить чуда світла, трепетна, щемка
Навік запам’ятається дитинці!
19.12.2005 р.
Сонет 992
Присвячується пану Яну Максимовичу Стаднику – з Любов’ю!
Чекав малюк епоху Водолія,
І навіть знак цей в році обирав!
Коли мороз столицю пробирав,
І люди грілись: сало та олія
З цибулею, а в декого – сулія,
Малий в утробі маминій продрав
Веселі оченята, і до справ
Козацьких долучитися воліє:
В суботу, о тринадцятій нуль п’ять
З’явивсь на світ, од голови до п’ят
Козак, аж на чотири кілограми!
У Стадника малого все на ять,
І Україні у віках стоять,
Як в ній здорові діти, тата й мами!
24.01.2006 р.
Сонет 1004*
І доки вчені й медики вивчають
Людський геном в спіралі ДНК
У переддень останнього дзвінка
Пророцтв старих, що вже не визначають
Майбутнє людства, дітлахи вчащають
На Землю. Їх реальність гомінка
З замисленого миттю виника!
Вони дорослих до чудес привчають!
Індиго-дітям звично в їх тілах
Дива творити у земних ділах
І створеній реальності радіти!
Вже незабаром – через кілька літ –
Почнуть нову реальність на Землі
Творити миротворці – їхні діти!
29.01.2006 р.
* - книга „Ли Керролл. Книга VII. „Письма из Дома. Послания любви от твоей Семьи”. ООО «ИД «София», 2005 г.
Сонет 1007*
Присвячується Івану Невідомому – з Любов’ю!
Свідомий був той акт чи несвідомий,
Коли матуся зроджене дитя
Поклала на мороз без каяття?
Чом немовля залишила без дому?
То з відчаю було чи з перевтоми?
Чи буде далі з жіночки пуття?
Чи все життя картатиме чуття:
Чи вижив він, Іванко Невідомий?!
Хлопчина на морозі не закляк!
Уже минув термальний переляк,
Вже лікарі устигли й охрестити!
Життя почав хлопчина не з нуля –
У мінус двадцять сім! Свята Земля
Пригріла: козаком міцним зростити!
30.01.2006 р.
* – дивись замітку в газеті „Урядовий кур’єр” №19 від 28.01.2006 р. на ст.16
Сонет 1031*
Присвячується пані Марії Борисівні Позник та врятованим нею діткам
Найвищим подарунком Бога – чадом –
Вщасливлені не всі з земних богинь.
Окрилені призванням берегинь,
Матусі світять маяком-свічадом
Вертлявим безтурботним дитинчатам
Світ Божий з заклинанням: „Не загинь!
Живи довічно! Хворість, нечисть – згинь!”
Коли ж димить пожежа з хати чадом,
Батьки – в дорозі, троє дитинчат
На гук сусідки в відповідь мовчать –
Жіноче серце, звикле рятувати
Земне життя, не стане час втрачать:
Виймають руки-крила лелечат
З вогню, з котрим не варто жартувати!
18.02.2006 р.
*– дивись замітку „Врятувала трьох дітей” в газеті „Урядовий кур’єр” №31 від 15.02.2006 р.
Сонет 1058
Присвячується пану Леоніду В’ячеславовичу Кучеренку
Дитятко вперше, дякуючи долі
І Богу, з криком очки відкрива
В місцині, де духмяніє трава
І запашні ромашки квітнуть в полі!
Квітки цілують ноженята голі,
Купається в ромашках голова –
Вітрець ромашки стиха колива,
І рученята тягнуться, ще кволі,
До білих пелюстків – не ворожить,
А з квітами ромашок вік прожить,
Сприйнявши білий світ, мов біле свято,
І кожним днем, як першим, дорожить,
Добро з Любов’ю радісно вершить,
Красу Землі ввібравши серцем свято!
16.03.2006 р.
Сонет 1062
Збудіть у серці просвітління струнку
Напоєм із Любові, доброти,
Згадавши: всі ми – сестри і брати,
Відчувши в серці щем п’янкого трунку,
Заповнивши в нім ще одну чарунку,
Применшивши в питанні гостроти:
Як дітям книгу до душі знайти?
Зрадіють діти Вашому дарунку,
Як Ви, знайшовши на одній з полиць
Ту книгу, що читали горілиць
Захоплено в дитинстві про пригоди,
У дитбудинку гурту юних лиць –
Любителям фантазій, небилиць –
Без будь-якої вручите нагоди!
18.03.2006 р.
Сонет 1063
Коли дитятко дороста до віку
Питань довічних: „Що це? Як? Чому?”
Варт розказать цікавому уму –
А череді питань немає ліку –
Світобудови таїну велику,
Доступним словом пояснить йому
Реалій світло і ілюзій тьму,
Що на Землі сусідують одвіку.
Саме маля одразу не впізна
Все, що душа дитяча Вічно зна,
Та й Божий світ мінливий, швидкоплинний!
У нім щомиті зріє новизна,
І знов „чому?” допитливих луна –
Вони без знань не втерплять ні хвилини!
18.03.2006 р.
Сонет 1065
Присвячується пані Юлії Замані
Люби дитя! Воно приходить зцілить
Твою нетлінну душу молоду!
Тобі нізащо не горіть в аду!
Любов дитині серцем прагни вилить
У слові! Вір: ти здатна все осилить!
Жени печаль і сум із діл і дум!
Плекай Любові живородний дух!
Остерігайся плакати і квилить!
Хвилині плинній трепетно радій,
Знай: страх – життя і спокою крадій!
Приходим в світ радіть, а не страждати!
Май намір ясний, сповнений надій,
Умом рішай, та завше серцем дій!
Вчись, як Творець, за все відповідати!
20.03.2006 р.
Сонет 1084
Маленькі діти шустрі і кмітливі!
Дріма ще хвіст минувшини боргів!
Якби борги батьків ще здать в архів,
То взагалі були б вони щасливі,
Здорові, жваві, радісні, грайливі,
Без втрат, печалей, суму і гріхів,
Без суєти, невдач і ворогів,
Росли б міцні, веселі і дбайливі!
І доки Божі діти ще малі,
В них світлі сльози і малі жалі,
Їм на Землі ще легко бігать, гратись –
Вони ще серцем близько до землі,
У майбутті – принцеси, королі,
От тільки треба трішки постаратись!
9.04.2006 р.
Сонет 1130*
Присвячується сім’ї пані Тетяни та пана В’ячеслава Ткаченків, їх діточкам Маринці, Ганночці та Оленці, а також „медикам” „Охмадиту”
Душа не кожна, певно, вибирає
Земну для себе доленьку – сумну,
Та скільки в доль буває полину!!!
Хтось, народившись, ледь не помирає,
Так, ніби душу власний рід карає –
Ті, хто жили у сиву давнину
І наживали карму надскладну:
Вже лиш од неї серце завмирає!
Людські діяння в надтонких полях
Душі в майбутнє прокладають шлях,
Виходять крізь віки на перші ролі
В тілесний план – утілитись в жалях!
Та й лікарі на дітках, мов кролях,
Експерименти ставлять, краять долі!?
16.05.2006 р.
*– дивись статтю „Мама, я хочу видеть!”, газета „Имею Право”, №15 (49) від 10-16.05.2006 р.
Сонет 1150
У мами на руках маля вітає
Усмішкою очам відкритий світ!
Душа маляти світу шле привіт,
В зачудуванні: „Де це я?” – питає,
Ще білі сторінки Життя гортає
І про минуле не чекає звіт!
Ще довго маленяті зріти в цвіт,
А поки – пальчик радісно ковтає!
Як хо́роше у мами на руках
Розпочинать на перших сторінках
В теплі Любові твір життя писати!
Це відчуття живе у малюках,
Не пропада в доросліших роках,
Йому в серцях довіку не вгасати!
29.06.2006 р.
Сонет 1164
Присвячується дівчинці Танечці – з Любов’ю!
З Танюшею стрічаюсь вельми рідко –
Цю дівчинку, як донечку, люблю,
Хоч мало Тані добрих справ роблю –
Її нечасто в переході видко.
Повз неї люди йдуть неквапно й швидко,
Кладуть мідяк із мислю: „Пособлю!”
Минають інші. Таня без жалю
Глядить на них з-під лоба. Не сирітка
Мала красуня! Чом на цім посту
Тримає доля дівчинку просту?
Їй восени пора сідать за парту!
Тож, слідуючи Божому персту,
Несу в дарунок Тані книжку ту,
Що збудить іскри радісного гарту!
5.07.2006 р.
Сонет 1230
Присвячується братам Харинякам – панам Віктору, Володимиру, Івану, та їх батькам: пану Івану Васильовичу та пані Олені В’ячеславівні – з Любов’ю!
Брати-малята почали сваритись.
Розставили батьки їх по кутках:
Хай охолонуть дрижаки в руках,
І доки не запрагнуть помиритись –
Ні кроку з місця! Мусили скоритись!
Потроху спав рум’янець на щоках,
І спір – хто винен – вгас на язиках
За півгодини: ні́чого журитись!
В наступний раз стояли п’ять хвилин –
Учились цінувати часу плин
І міркувати: що то значить – братство!?
Перемолов незгоди часу млин –
Ніко́му між братів не вбити клин!
Відомо їм: братерство – то багатство!
31.08.2006 р.
Сонет 1232
Присвячується пані Наталії Іванівні Забузі – з Любов’ю!
Земля довіку житиме, й ніколи
Не згине, доки в цей блаженний час
Йде дітвора учитись в перший клас,
І Вчителі стрічають коло Школи!
Радіють і батьки, і видноколи
Можливості уздріть: хто в перший раз
Вестиме пильно, вдумливо всякчас
Дітей в Країну Знань крізь гори й доли!?
Спішить до школи радо дітвора
Взнать таємниці книги і пера,
Сердець в пізнанні дружному горіння
З наснагою Любові і добра!
Знов наступає праведна пора
В єднанні наближати мить прозріння!
1.09.2006 р.
Сонет 1349
Присвячується пані Лілії Русланівні Хойнацькій
Маленькі діти свято вірять в казку,
В дитячі Миколаєві дари!
Тож, Миколай, прислу́хайся згори:
Тобі малеча прагне дать підказку,
На папірцях написану указку:
Дарунки-забаганки дітвори!
Уважно їх читай і утвори,
Являючи діткам Любов і ласку,
Під подушки їм іграшки клади,
Губну гармонь – заграть на всі лади,
І фарби – малювати візерунки,
Книжками, пластиліном їм годи!
Як знайдуть вранці – до батьків веди
Демонструвати радісно дарунки!
29.12.2006 р.
Сонет 1355
В малечих мудрих поглядах – вітання
Землі, куди їх душі прибули,
Пригадування: ким вони були,
З ким трапилася зустріч їх остання
До втілення, – довічні запитання, –
Як право стати дітьми здобули,
І батька, маму в Небесах знайшли,
Як вперше знов побачили світання,
Обласкані матусиним теплом,
Її ясним просвітленим чолом,
Що й нині прагне серденьком зігріти!
Так гріє пташенят своїх крилом
Орлиця сміла, люблена орлом,
Щоб згодом їм в польоті світ відкрити!
1.01.2007 р.
Сонет 1407*
Присвячується наймолодшому волонтеру України пану Олександру Станьку
Гадаєте, з малям не звариш кашу?
Трирічний хлопчик – зовсім ще маля?!
А от Станько ровесників зціля –
У тренажернім залі бачить Сашу
Малята раді, бо вони, завважу,
Тілесні вади мають. Пособля
Сашко роби́ть їм вправи не здаля –
Все роблять разом, правда, крім масажу:
По силі їм гімнастика і м’яч,
Веселий сміх, що вдалеч гонить плач
І барвить світ у фарби кольорові!
До ді́ток Сашу манить не калач:
Він – волонтер, і духом він – силач,
Бо вірить: діти всі ростуть здорові!
14.02.2007 р.
*– дивись замітку „ Наймолодший волонтер живе у Тернополі” в газеті „Урядовий кур’єр” № 239 від 19.12.2006 р.
Сонет 1415*
Присвячується пані Валерії, Євгенії та Ірині Долгоруковим
Валерія, Євгенія, Ірина –
Три зіроньки усміхнені в батьків!
Краса дівоча – з глибини віків:
Земля красу плекає, мов перина!
Їх стан – верба, берізка і модрина –
Вже привертає очі юнаків
Закоханих, не маминих синків!
Та у дівчат є вчитися доктрина:
Багацько сестрам хочеться учить,
Але й весна в їх се́рденьках звучить,
Юнача кров хвилюється, нуртує,
Так справ багато – ні́коли спочить!
Вже й паспорти прийшла пора вручить!
Дівчат сім’я і молодість гуртує!
25.02.2007 р.
*– дивись фото в газеті „Урядовий кур’єр” №34 від 22.02.2007 р.
Сонет 1417
Присвячується пані Марії Овсіївні Манжелій
Життя онук на волгоградській тверді
Тече далеко – довго не жалій!
Їх призвище ще й досі – Манжелій.
Як заміж вийдуть кралі не уперті,
То може, й змінять… Будемо відверті:
В онук свої і радощі, й жалі,
Та не забули б отчої землі!
Аби хоч зрідка вісточку в конверті
Бабусі слали, хоч би кілька слів,
Аби писати їм не хтось велів,
А їх серця́ схвильовані, гарячі,
Про їхню юність, принців-королів,
Про настрій батька в пошуках рублів –
Слова серця підкажуть мудрі, зрячі!
1.03.2007 р.
Сонет 1430
Присвячується пані
Світлані Валентинівні Толстоуховій
Мільйони рідних діточок
Ростуть без отчої любові,
Неначе пагони вербові,
Де гілку замінив сучок!
Час перейти від балачок
До справ: труди цілодобові –
Не просто заклади учбові
Для балів здобуття, очок!
Дівчата юні, парубки
В цвітіння трепетні роки
В серцях, в діяльності, у слові
Закласти мають на віки
Канон, що мусять знать батьки,
З відповідальністю в основі!
11.03.2007 р.
Сонет 1463
Можливо, їм, сьогоднішнім малятам,
Сонети ці згодяться у житті –
Стрій ниточок в Господньому шитті?!
Ще їм не до поезій, янголятам,
Кирпатим малюкам і немовлятам!
Дитинства дні прекрасні, золоті
Тренують їх в Любові відчутті,
Дають наснагу молодим крилятам!
Під проводом Творця дитячий вік
Тече! Любов батьків – найліпший лік!
Коли вже призвичаяться до слова,
Осилять каліграфію і лік,
І ангельський в людський перейде лик –
Творця пізнають з книг не богослова!
26.04.2007 р.
Сонет 1485
Завдячуючи пані Майї Шаховій
Бува, сім’я неповна в дитинчати:
Батьки, поживши трохи, розійшлись,
Характерами буцім не зійшлись...
Що може для дитини означати
Відсутність батька? Важче їй вивчати
Уроки в школі: рідше заплелись
Нейрони мозку. А як не збулись
Дитячі мрії матінку стрічати,
Розкривши вранці очки, то дитя
Частіш хворіє: недорозвиття
Енергетичних центрів і каналів.
А сироті гірчитиме й кутя!
Дитяті варт розвитись до пуття
В потоках мами й батьківських сигналів!
24.05.2007 р.
Сонет 1517
Присвячується неповнолітнім матусям
Гадаєте, ця дівчинка тендітна
Стріляє, мов рушниця холоста?
Ні! В неї трійко діток підроста,
Вона – матуся вже багатодітна!
За чад відповідальність командитна,
Тотальна!? Доля мами – непроста:
Із милим цілувалися уста
Школяриком, аж гульк – вона вагітна!
Здавалося батькам: дитя мале,
Їй ще рости і вчитися, але
По-своєму розпорядилась доля!..
Батьки, аби не коїть дітям зле,
Ще й свадьбували, хоч не без проблем,
Рішивши: на діто́к – Господня воля!
22.06.2007 р.
Сонет 1631
Як пояснити діточкам-малятам,
Що хліб насущний – всьо́му голова?!
Які потрібно віднайти слова,
Аби збагнуть вчорашнім немовлятам,
А взавтра – юним спритним соколятам,
Що хліб ситніший, ніж зефір, халва,
Смачніший, ніж цукерки, пахлава?!
Як прояснить маленьким янголятам,
Що за ціна в зерняти, колоска???
Якому тембру бути в голоска,
Що вартість хліба в тридцять третім мовить?!
Було життя дешевше, ніж луска!..
Перш ніж засвоїть вартісність куска,
Хай маленя губами крихти ловить!
29.11.2007 р.
Сонет 1639
Присвячується сину пані Лариси Батманової
Господь, маля вкриваючи крильцем,
Себе в малій дитиночці являє,
І факт Життя нового прославляє
Рожевим щойно зродженим тільцем!
Дитятко народилося Стрільцем,
Все більше спить і мало ще гуляє,
У сні і маму, й тата забавляє,
Доглянуте Творителем-Отцем!
Рости, малюк, здоровим на віки!
Зумій вершить, як всі чоловіки,
Потрібні справи із Любов’ю добрі,
Вчувай з Отцем невидимі зв’язки,
Повір в Небесні і земні казки,
І будуть у Стрільця діла – хоробрі!
4.12.2007 р.
Сонет 1672
Цікаві підростають дитинчата,
Щоденно відкриваючи нове –
Цікавістю дитина вік живе!
Вже за дідів прудкіші онучата!
Узимку мчать їх ковзани, санчата;
Улітку в море дітвора пливе,
Дарма що хтось із берега зове,
Мабуть, матусі – невсипущі чата!
Дітей кіно цікавить, Інтернет,
Що часто мають якості тенет,
Од них малята – дійсності повстанці…
З яких вертають діточки планет?!
Про це видіння в пам’яті смутне –
Дітей цікавлять музика і танці!..
1.01.2007 р.
Сонет 1721
Присвячується пані Лілії Русланівні Хойнацькій
Що прагнем побажать красуні Лілі
У переддень веселиці-весни?
Вночі – дивитись кольорові сни,
А зранку намічать задачі, цілі
І здійснювать в навчанні кроки вмілі,
У танцях, у піснях неголосних,
Аби світились у очах ясних
Іскринки-веселинки раді, смілі!
Здоровою, щасливою рости
У хвилях теплоти і доброти
І мати друзів, подружок багато,
Усіх дитячих цілей досягти,
Йти радісно до світлої мети!
В тім Лілі помагають Мама й Тато!
26.02.2008 р.
Сонет 1735
Присвячується пані Анастасії Салюк
Маленьке боженя на ймення Настя
Залюблено вдивляється у світ:
Промінчиками сонечко привіт
Красуні шле із побажанням щастя;
Земля дарунком Божого причастя
Ліси, сади квітчає в первоцвіт!
Дає Матуся донечці совіт,
Аби минали дівчинку нещастя:
„Настуня, доня світлої доби,
Себе і світ цей серденьком люби,
Найкраще в світі прагни розпізнати!
З цікавістю завданнячка роби,
Аби дарунки щасної судьби
Прилинули, мов сонце до кімнати!”
12.03.2008 р.
Сонет 1754
Одна з причин, чому дитина плаче,
Що не уміє навіть говорить:
Дорослих не воланням заморить,
А власне діло вирішить свербляче!
У плач дитятка вслухайся, земляче,
Послання дитинчати вмій розкрить,
Збагнуть: що душу крихітці ятрить,
Нерозуміння не являй теляче!
Дорослих неуважність – головне
Дитяти лихо! Хай же омине
Навік нерозуміння збайдужіле
Вас і дитя, просвітлення ясне
Спаде на вас, і щастячко рясне
Розчинить все негідне і віджиле!
3.04.2008 р.
Сонет 1758
На Землю Люди прислані носити
В серцях іскринки Божого тепла,
Любові, світла, – щоб Земля цвіла
Довічно, – варт серцями оросити
Нетлінну мить і у Небес просити
Зцілити Землю сяєвом Чола
Господнього, зростити два крила –
Монаду й Душу, у Одно змісити
З Духовним Серцем у людськім єстві!
В дитятку, цім маленькім божестві,
Що пізнає світи і розвиває,
Вирує Вічність в серці, голові,
Духомонада в Небеса Нові
Зліта – політ в Безмежності триває!
8.04.2008 р.
Сонет 1772
Присвячується пані Марії В’ячеславівні Чалій
Про що майбутня Матір серцем мріє,
Вслухаючись, як ніжками дитя
Промацує доріженьку в Буття?!
Святе чуття у серденьку зоріє:
У світ прилинь здоровою, Маріє,
Почни життя з молозива пиття!
Нить Долі Вічне почина виття
Сьогодні! Знали янголи – дозріє
Марійка в теплий весняний розмай!
Міцніше лоно губками тримай –
Назавше дужа будеш і здорова!
Світ Божий дивний серденьком сприймай,
Батьків до денець душеньок проймай
Веселим гулом, краля світлоброва!
13.05.2008 р.
Сонет 1779
Присвячується пану Олексію Юрійовичу Забузі – з Любов’ю!
Напередодні свята Миколая
З’явивсь на світ Забуга Олексій,
Макошинського прізвища носій!
Козак з роками труднощі здолає,
Коли Любов’ю серце запалає
На славу Неньці – Україні всій,
Лишень добро і радість денно сій –
Почує козаченька люд за плаєм,
За морем стануть знаними діла!
Міцни свої кріпкі земні тіла,
Й тонкі, тривкіші – подарунок Неба!
Люби Матусю, що Життя дала,
Наставників Небесних – два крила,
І Батечка, що світ явив для тебе!
22.05.2008 р.
Сонет 1783
Так пам’ятаю хлопчика малого –
Летить в дитинство пам’ять, наче птах:
От він мандрує стежкою в житах,
Де грає легіт колосом розлого...
В дитинстві хліба не бува цвілого!?..
Роздолля нив в миронівських сортах
Зціляє душу в нинішніх літах,
Свідомість береже од духа злого!
Пригадую, хлопчина підроста...
Порівнюю із юністю Христа:
Між ними не тисячолітня дальність –
Лиш нива, сонцем вигріта, густа!
Їх долі – напрям Божого перста:
За Слово-Світ-Любов відповідальність!
27.05.2008 р.
Сонет 1835
Дитяча творчість і малят уява –
Критерій безкінечних величин!
Для творчості їм не шукать причин!
Дитяча творчість – істинна проява
Миттєвостей Життя, чуттів об’ява!
Легка дитяча творчість на почин!
У геніїв малі і ріст, і чин,
Та твори дітвори – гучна заява
Про творчий дух, фантазії політ!
І скільки б не було дитяті літ,
Уявою дитина радо творить
Світи, що залишають в серці слід
Щемкий, мов перших журавлів приліт!
В цих творах Бог з дорослими говорить!!!
27.08.2008 р.
Сонет 1873
Присвячується пані Галинці Потєєнко
Поливши кущик, посадіть калину –
Хай ягідка́ми цілить восени,
Серця́ осяє в білоцвіт весни,
Стрічає радо пісню журавлину:
Приніс журавлик донечку, Галину –
В Іванки–Мами вкоротились сни
Од явленої Богом новизни
В реаліях земного часу плину!
І в батечка роботи додалось,
Коли Творцем зароджене збулось
У о́бразі Галинки-немовляти,
Хоча й до того клопітно жилось!
Тож Слава – Богу: дитинча знайшлось!!!
Зросте – почне про братика вмовляти!?
17.10.2008 р.
Сонет 1880
Дитяча перша праця головою –
Отримавши народження сигнал,
Проникнуть в світ крізь родовий канал,
З реальністю зустрітися новою!
Цей імпульс споконвічного розвою
Вмикає в голові оригінал
Судьби Земної! Долі арсенал,
По вінця повний праною живою,
З підтримкою Господньої руки
На довгі днини, місяці, роки
Дитя виводить на Життя дорогу!
В цю мить ясні спалахують зірки,
Просвітлюють Путі, мов маяки –
Дитяткам вчить Земну науку строгу!
8.11.2008 р.
Сонет 1949
Присвячується Павлу – з Любов’ю!
Павлуші – п’ять! Дитину вже велику,
Що динозаврів вміє приручать,
Не так-то просто будь-чому навчать:
Його важкенько збити з пантелику!
В його малім дитячім Божім лику
Розгледіть можна мудрості печать!
Все ж доведеться скоро розпочать
Шкільне навчання, дякуючи клику
Своїх Небесних мудрих Вчителів,
А ще – земних! Так звичай повелів –
Дітей у школі мудрощам навчати...
У п’ять нема гріхів, турбот, жалів,
Кармічних, туго зв’язаних вузлів,
І янголята ще стають на чати!
27.01.2009 р.
Сонет 1972*
Присвячується Денису Гупалову та сестричці Віті
Так, рятівник – не вік, а сила духу!
Коли в житті трапляється екстрим,
Ніколи дух не вигляда старим!..
Дениско ще не встиг відчуть задуху
Пожежі, та малому відчайдуху
Дух підказав: „Рятуйся, бо горим!
Рятуй сестричку, а затим уздрим,
Як рятувать оселю, щоби тугу
Не відчували матінка й татусь,
Коли додому прийдуть! Вмить натужсь
І підсади сестричку у коляску,
Коти за двері і гукни матусь-
Сусідок!” – тож Дениско ледь надувсь,
Так і зробив, відчувши Божу ласку!
12.02.2009 р.
* – дивись замітку „Як Дениско сестричку врятував” в газеті „Урядовий кур’єр” №23 від 10.02.2009 р.
Сонет 1989
Присвячується пану Марку Максимовичу Стаднику
Батькам на радість зроджуються діти –
З’явився люд із материнських лон?!
А звідкіля з’явився Аполлон,
І хто батьки богині Афродіти?..
Як є кому малих дітей глядіти –
То щастя, радість і від бід заслон!..
Земні життя – Небесних душ полон,
Чи рай, де душі вселені радіти,
Серця – любити, і творить – уми
З нетлінним духом?! Зроджені людьми,
Чи дорожим званням Людини свято,
Бо ж маєм світ виводити з пітьми?!
Тож хай хороми повняться гістьми:
Народження дітей – Вселенське свято!
12.03.2009 р.
Сонет 2015
Присвячується пані Вірі Задорожній
Мале дитятко робить перші кроки,
Коли воно вже впевнено сидить –
Пора навчитись врешті-решт ходить,
Відчувши гравітації уроки!
Для цього у дітей є певні строки.
Що ж, для ходіння ніжки варт трудить,
Не з тим, аби дорослим догодить –
Ходити змалку вчились і пророки...
Батьки за руку водять дитинчат,
Затим до самокатних коліщат
Малята призвичаюються – скорість
Дитят чарує! Самостійний рух
Міцнить і розвива дитячий дух!
Рух – це життя, а ще – велика користь!
12.04.2009 р.
Сонет 2143
Присвячується чемпіону світу з дзюдо
і тренеру пану Нугзару Месаблішвілі
Зростав Нугзар в гірській хатинці-«віллі»,
Був змалечку проворний і кріпкий,
Між хлопчаками жвавий і меткий,
Бо прізвище дзвінке: Месаблішвілі!
Борнею захопився на дозвіллі,
І нині успіх має, ще й який,
У різних видах боротьби тривкий:
Тренуйся – і уникнуть м’язи цвілі!
Тепер і українська дітвора,
Аби не втрапить в темноту двора,
Міцнить з ним дух, борецькі рухи вдалі,
Його стрічає криками «ура!» –
Ізнов надходить в тренера пора
В борні здобути золоті медалі!
21.09.2009 р.
Сонет 2309
Господь-Дитя вдивляється з Платформи
У бездоганно творені світи:
Є Світло, Тьма, Безмежність Пустоти,
Між них – Життя різноманітні форми,
Утворені Отцем не для проформи
Законами складної простоти…
Кому Господнє Світло тре нести
До берегів, де зачастили шторми,
Із Центру у віддаленість кутів,
Де вже Господній Світ замерехтів?!
Хто здатен відтворити Полюс Норми
Творця при перевтіленні життів
У вищий вимір?! Хто між почуттів
Обрав Любов для здійснення трансформи!
22.03.2010 р.
Сонет 2386
Дивлюсь на діток… Боже, незнищенний
Ти в цих малятах! Їм повік рости!
За всі грішки малечу Ти прости,
Оскільки з них навряд чи хто ще вчений!
Союз в серцях з Тобою в них – священний,
Лишень би шлях уздріли до мети
Усяк своєї, щоб у парі йти
З Тобою вік, то й був би люд – прощенний!!!
Чи може, все одно Тобі? Хоча…
Не раз вгасала діточок свіча,
І догорали їх тільця в хворобах…
Всі душі Бог по скону зустріча?!
Хай в Нормі Бога кожне дитинча
Зростає в Ним же зцілених утробах!!!
5.10.2010 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|