Сонет 2479
Присвячується однокласникам Вікторівської
восьмирічної школи Миронівського району,
з котрими вчився з 1963 до 1968 років.
Зійдемся не в щенячій ейфорії:
Ви – сорок літ, а з деким – сорок три
Не бачився з школярської пори!..
Які у нас були дитячі мрії?!
Чи хоч одна з них нам іще зоріє?..
Багацько років, що не говори,
Майнуло в Лету!.. Вже тепер згори
Вдивляємся: яке в минулім зріє
У кожного сьогодні майбуття?!
Вже дехто відійшов у небуття,
З ким на Землі не стрінемось ніколи…
І хоч нема в минуле вороття,
Применшмо вік: всяк, мов мале дитя,
Вступаймо дружно в клас святині-Школи!!!
27.05.2011 р.
Сонет 2496
Присвячується вчителям та однокласникам
Вікторівської восьмирічної школи
Миронівського району
Здалося: вдвічі менша школа стала,
Шкільний укоротився втричі двір!..
Десятки літ життям кружляв нас вир,
Та врешті решт мить зустрічі настала,
І школа урочисто нас вітала!..
Ну ж, по журналу явку перевір,
Хай проголосить всяк життєвий твір!..
Спочатку книгу пам’яті листала
Учителька, пригадуючи ті
Веселі епізоди, непрості
Учительські шкільні далекі будні:
Й тоді були ми, учні, не святі!..
У кожного в житті – свої путі,
Та дяка вчителям, що всі ми – путні!..
27.06.2011 р.