Сонет 2513
Вже Всесвіту, подейкують, пора,
Розширившись, потрошечку стискатись!?
Отак і нам доводилось спускатись
Затим, як нас вершиною гора
Вітала радо, в глибину нутра
Вглядаючись: не довелось лякатись
Її німої величі торкатись?!
Гори нестерпні стужа і жара
В безвітрі, між сліпучими снігами
Звеліли розквитатися з боргами,
Долати з чистим духом висоту!..
Всесвітній Тон Божественної гами,
Злетівши ввись спіральними кругами,
Затихши, стисне Всесвіт в Пустоту!..
11.08.2011 р., 11:11
Всі матеріали сайту, крім тих, де явно вказано джерело даних, є власністю автора Оліфірова В.М. та захищені законом України "Про авторські та суміжні права". Використання матерiалiв дозволяється за умови посилання (для інтернет видань - гiперпосилання) на www.lifesense.com.ua з зазначенням автора.