Сонет 2673
«…Дівчатка пурхають попри криві дзеркала,
їх гороб'ячий пурхає смішок,
і пурхає круг них дверясга зала,
й на всіх різдвяний сиплеться сніжок.
Враз щось незнане тьохкає в дівчат,
пругкішають тіла і в'яне мова…
Це заглядають в шпарку від ключа
трирічні Дон-Жуан і Казанова.» Іван Малкович
Дитячий вимір: вирослі – старі!
Високі і будинки, і дерева!..
Хвилинна радість, мимовільна рева –
Емоції геть не в монастирі!..
Забави ліпші – ген, на пустирі,
Де сонце, простір геть без тіні древа!..
Дитинства плями-спогади з-за мрева –
Десь в пам’яті, на часу вівтарі…
Та свіжість відчуттів, емоцій, руху
Куди поділась?! Глянеш на старуху –
Не в захваті серденько завмира:
Точильник-час тіла живі в розруху
Неспинно тягне!.. Люд біжить по кругу, –
З дитинства, – доки… не скінчиться гра!..
15.11.2012 р.
Сонет 2674
«…О, як же то нестерпно, пане-брате,
так без'оленно оленярювати —
ці роги, роги, роги!.. А проте
ще важче в відчаї щоночі наслухати
у власній голові хрустіння кляте —
проламування в черепі круте,
й себе самого твердо запевняти,
що це волосся вперто так росте!..» Іван Малкович
Свята наївність: ваша Мрія-діва
До іншого, заждавшись, подалась,
Бо у потугах ваших не збулась!
Питаєте, чому? З якого дива?
Вона – не нетерпляча і не хтива,
Та й ви – не гультіпака-ловелас!..
На Мрії голос: «Із нори – вилазь!..» –
А Мрія не дрібна, не шолудива –
Який дає з нас кожен їй відказ?!
Сприймає Мрії світоч, як наказ
До неї йти, забувши про незгоди?!
Чи світла Мрія нам – дороговказ,
Чи броунівський рух – щоденний сказ –
Рій мрій, мов дим, вганяє в димоходи?!
15.11.2012 р.