    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 Про покаяння, смертні гріхи і заповіді Господні Сонет 2685
Питають «свідки», мов, коли покаюсь?!
А що ж в оцих сонетах я роблю?!
Отця і діток серденьком люблю,
Хоч від гріха й суми не зарікаюсь!
Іду Життям, радію, спотикаюсь,
І ґу́лі набиваю, та терплю,
Життя на «до» і «після» не ділю –
Миттєвості із радістю торкаюсь
І дякую Отцю і Небесам,
І Сонечку, й космічним їх часам,
І Місяцю, й Землі за плідні ритми,
І людям, – до людей належу й сам, –
Тваринам, птаству, рибам і лісам
За радість Жити, за Любов, за рими!..
03.12.2012 р.
Сонет 2686
Покайся, кажуть, і прийми причастя,
І Духом враз наповнишся Святим!..
Хто каявсь, причащався, а затим
Ізнов грішив – яке у тому щастя?..
Агов, Людино! Чи цінує Час тя?!
Чи Часом дорожиш ти золотим?
Чи відаєш, куди гуртом летим
З планетою?! Леткі хвилини мчаться
Назустріч Невідомості!.. Хоча…
На Небі знають, що се означа –
Свідомості Земної просвітління,
Що будучність планети визнача:
Коли здійсниться поворот ключа,
Як акт людського й Божого веління!?
03.12.2012 р.
Сонет 2692
Як вберегтись душі людській – твердині
І духу, й тіл од смертного гріха,
Бо ж є зарозумілість і пиха,
Чванливість, гонор – прояви гордині;
Гнів, лютість дошкуляють теж людині,
Ще – заздрість до чужого пирога;
Лінь; жадність; невситимості жага;
Блуд, похіть шкодять не одній родині!..
Хто дасть душі заступництво і мир?
Єдиний Бог – ні ідол, ні кумир!
Май вихідний; молись Отцю не всує;
Люби батьків; відсторонись од мір
Убивства; хіті; кражі; лжі; повір:
Душі людській і зависть не пасує!
12.12.2012 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|