    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 Якби ... два сонети Сонет 2694
Якби Вітьку в дитинстві показали,
Яким колись він скрючиться старим, –
Що зробить з ним безжальний часу грим, –
Його б нещадно сумніви терзали:
Навіщо ті дороги і вокзали?
Проходити навіщо Крим і Рим?..
В дитинстві ми життя боготворим,
Якщо не туго нас підперезали!..
Малі в дитинстві болі і страхи!
Тому й деремся змалку на верхи,
Застряючи частенько на розпутті,
Збираючи дорогами гріхи,
Що пристають до душ, мов реп’яхи,
Йдучи свідомо, чи в хмільнім безпутті…
20.12.2012 р.
Сонет 2695
Якби маленькій Юлі зобразили,
Яка вона у майбутті стара,
Жахнулась би: Життя – цікава гра?!
Де ж на пригоди всі набратись сили?!
Її б картини ті протверезили,
Що видяться тепер, немов мара?..
Дитинство – найпрекрасніша пора,
Коли нас мами на руках носили –
Надійний рук матусиних заслон!!!
Але… Життя бере в жорсткий полон,
І мусиш все життя тягнути лямку!..
Йдем по судьбі від материнських лон
Ген до висот, а згодом – під уклон,
В кінці котрого тіло втрапить в … ямку!
20.12.2012 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|