    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 Летить душа в квітневі Небеса - попрощалися з Іриною Болтіною Сонет 2731
На світлу пам’ять про Ірину Володимирівну Болтіну
Де тінь тинів, останній тане лід.
Квітневе сонце гріє, ніби в травні!..
В рідні бувають втрати непоправні,
Коли земний Людини стигне слід…
Із нею попрощаються, як слід,
І молоді, і старші люди справні…
Жаль, Вічно жити люди ще не вправні…
Коли життя перезріває плід,
Хоча й не вся подолана дорога,
Життя кінчає Смерти служба строга,
Пита не про здобутки – про борги!..
Ця служба Смерти – всім пересторога,
Шле вістку з-за Небесного порога:
Люд здатен жити Вічно, як боги!..
16.04.2013 р.
Сонет 2732
Такої звички ще в людей нема
Небіжчику скомандувать: «Воскресни!»
Так, як весна диктує: «Криго, скресни!»
Замало ще свідомості в ума…
Тож кирпа розбирається сама
Із тим, чиї літа урвались, весни…
Ісуса воскресив Отець Небесний –
Так зі Святого слідує Письма…
Небагатьом доступно воскрешати
Усопших!.. Врешті-решт, кому рішати,
Кінчається, чи ні, їх путь земна,
Чи душам час на Небо вирушати,
Убравшись в неземні барвисті шати,
Чи вік земні носити імена?!
19.04.2013 р.
Сонет 2733
Смерть поважай: вона роботу знає!..
Готовий хто до смерти, а чи ні,
В такій працює кирпа площині,
Що жодного мерця не проминає –
Чи вчасно, чи раптово хто конає!..
Сортує душі у височині, –
Які вони, мілкі чи визначні, –
По душ діяннях кожного впізнає!..
Тож смерть – не невідкладна чи швидка,
Прибуде до останнього гудка,
Підстелить вчасно впалому соломку!..
Смерть – не невчасна, рання чи гидка,
Сама вона нікого не шука –
Лиш править в смертних корінну поломку…
22.04.2013 р.
Сонет 2745
На 40 день по кончині Ірини Болтіної
Вона ввійшла на кухню … попрощатись…
Дух знав: уже не явиться сюди...
Лишила в тілі «хімія» сліди
Смертельні… З лікарями сперечатись
Запізно… Навіть з друзями стрічатись
Несила… Тіло пухне од води,
Хоч ум ще духу молиться: «Зажди!!!
Я ж молода!.. не встигла й обвінчатись!..»
Присіла… а щоками – ручаї!..
Вже з рідними і друзями чаї
Не пить у цім затишному куточку!..
Весна… Вже за шпаками солов’ї
Летять до гнізд… Вже ноги, не свої,
Йдуть од гнізда по смертному місточку…
25.05.2013 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|