Сонет 2809
Про одну з пацієнток військового хірурга
Миколи Амосова у польовому госпіталі
весни 1945 року
Вона лежала, молода, безнога
Розвідниця в останні дні війни
В шпиталі – в тілі біль… до сивини,
Та ще питать була у неї змога:
«То де вже фронт? Де наша перемога?
Дожить би!..» – Лікарів нема вини –
Усім, чим можуть, раненим, вони
Допомагають, скорбні слуги Бога –
В шпиталі більшість ранених трудні!..
Уже настали й теплі майські дні,
Аж врешті – вість устами замполіта,
Короткий мітинг: «Все! Кінець війні!..»
Сердешній дух із вістю в тій весні
Дав жить лиш день, не дотягла й до літа!..
8.12.2013 р.
Всі матеріали сайту, крім тих, де явно вказано джерело даних, є власністю автора Оліфірова В.М. та захищені законом України "Про авторські та суміжні права". Використання матерiалiв дозволяється за умови посилання (для інтернет видань - гiперпосилання) на www.lifesense.com.ua з зазначенням автора.