    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 На світлу пам'ять про Григорія Володимировича Журка Сонет 2906
Буденно мчим, розхлюпуючи бризки
З Амріти Чаші – долями бредем,
Шукаючи загублений Едем…
Так тихо листя падає з берізки…
Зелена парость, зморщені огризки –
Малеча, літні… Блискіт діадем
Над чолами погасне – пропадем:
Розсипляться життя земні на дрізки?!
В чім по життю лишаємо сліди
Опісля смерті – для рідні біди?
В землі, садках, у дітях і будовах,
Хоча отак буває й не завжди?!
Спішим Небесні вквітчувать сади,
Лишивши пам’ять в матерях і вдовах?!
21.10.2014 р.
Сонет 2907
Частіш людей шануєм за життя?
За смерть шануєм зрідка лиш героїв?
Хто так цікаво все в Житті підстроїв –
Ніколи не пізнаєм до пуття?!
Все зрештою потрухне на сміття,
Хоч як би файно хто життя не кроїв…
Поточна мить – багатогранний прояв:
Всіх флуктуацій у Одно злиття!..
Пощо вчувать енергії і ритми
Симфоній Світу, Божі алгоритми,
Життя Людського істинний мотив?!
Аби уздріли Світу колорит ми?!
Невже, щоб скорше згорбились старими,
В майбуть спішить Буття локомотив?!
23.10.2014 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|