    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 Попрощаймося з товаришкою Наташею... Сонет 2934
На світлу вічну пам’ять про Наталію Батрак
Ніхто не знає, за які заслуги
Приймає душі Бог у Райський Сад,
Де творять без регалій і посад
Нові світи творці – Господні слуги –
Із поміччю Творцевої обслуги…
Хоч душі й повертаються назад, –
На Землю, – за Небесний палісад
В личині то багачки, то прислуги,
Та в інші одягаються тіла…
Не завершивши всі земні діла,
У Небеса злітають юні, старші…
По скону тіла срібно-сиза мла
Підносить душу в Небо з-над чола,
Як душеньку ще юної Наташі…
2.02.2015 р.
Без причины нету следствия –
Учит опыт люд земной.
Как предугадать последствия
За незримою стеной?!
Эх, Наташенька, Наташенька,
Упорхнула, словно пташенька,
В неземные Небеса!..
На щеке блестит слеза…
Мимолетное прощание…
Кто бы знал, что навсегда?!
Жизни вечной обещание –
Правда, или ерунда?!
Эх, Наташенька, Наташенька,
Отлетела, словно пташенька!..
Выручайте, тормоза!..
На щеке блестит слеза…
За делами бесконечными
Не утратить жизни б нить!..
Землю с Небесами вечными
Людям бы соединить!
Эх, Наташенька, Наташенька,
Улетела, словно пташенька!..
Смерть коварней, чем гюрза!..
На щеке блестит слеза… 5.02.2015 г. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|