Вінок сонетів людству – квіти «Божественний дарунок»

Магістрал

 

Божественний дарунок людству – квіти,

Роздолля степове духмяних трав!..

Люд Землю для життя не сам обрав –

Космічні пожинаємо привіти:

 

В легендах розбрехали єзуїти,

Уздрівши тіні блискавок-заграв –

На Істину у них немає прав…

Є й у шумерів на табличках звіти –

 

Описано далеку давнину:

З’явились в Межиріччі аннунаки,

Побудували базу Еріду,

 

Затіяли роботу, геть трудну –

Віщають людству клинописні знаки,

Мов славень аннуначому труду!..

 

 

1. Божественний дарунок людству – квіти

В весняних, літніх луках і садах

Порадують щасливців і невдах!..

Квітучості приємно рожевіти,

 

Медвяним трунком Землю оповити,

Здійнявши гудом вуликовий дах!

Отак квітують у людських родах

Маленькі здоровенькі раді діти!..

 

Відцвівши, визріва плодами цвіт,

Пелюсточки спадають і насіння,

От вже й оркестр коників заграв…

 

В спіраль нову закручується світ,

І зігріває музика осіння

Роздолля степове духмяних трав!..

 

 

2. Роздолля степове духмяних трав,

Продовжуючись трунком, світом лине,

Наснажуючи птаство журавлине,

Завзяті герці визвольних виправ –

 

Мандрує світом слава ратних справ!..

Людське життя минає швидкоплинне,

А треба б мати бачення орлине,

Щоб вік людський з земного дні не крав…

 

Люд на той світ спроваджують хвороби,

Війна, нещасні випадки, мікроби,

Хоч можем жити без питва і страв

 

Вподовж десятиліть! Не робим спроби?

То хто були у людства виконроби?!

Люд Землю для життя не сам обрав!..

 

 

3. Люд Землю для життя не сам обрав…

Сучасне людство – поледи й віцеї.

Про це не учать школи і ліцеї –

З програм навчальних розділ хтось прибрав?

 

Які ж знання про себе люд ввібрав?

Енергетичні ріки – в кадуцеї,

Дванадцять тіл прекрасні, як в Цирцеї,

Та люд їх – ради чого? – замарав…

 

Усі ми генетично – майже свинки,

Примати різні, кролики, щури…

Хто ж умудрився розум нам привити?

 

Чоловіки й прекрасні половинки,

Не чуючи пояснення згори,

Космічні пожинаємо привіти?!

 

 

4. Космічні пожинаємо привіти,

Привіти почастішали й земні

В недавні дні, для декого чумні ,

Земля, програмні втіливши совіти,

 

Зуміла світ дискретний оживити!!!

Трудились програмісти провідні:

Підвалини заклали основні,

І заявивши: «Ми з Землею – квити!..» –

 

У інші подалися сектори,

Програмування істинні майстри!

З них непотрібно відповідь доїти,

 

Як з учнів залікової пори!..

Бувальщину, змішавши кольори,

В легендах розбрехали єзуїти…

 

 

5. В легендах розбрехали єзуїти,

Як створено Адама, зокрема,

Що Райський Сад для нього був – тюрма,

А яблука Садові згубно їсти…

 

Про Єву склали баєчку піїти,

Мовляв, душі у Єви геть нема,

Бо із ребра утворена німа…

Інакше жінку Бог не міг сповити,

 

Ніж так, з ребра, нічого не вдував?!

Лишається бездушною донині?!

Той древній автор хмелю перебрав!?

 

Той, Хто усенький світ побудував,

На сьомий день не вклався на ряднині,

Уздрівши тіні блискавок-заграв…

 

 

6. Уздрівши тіні блискавок-заграв,

Лякається людська душа незріла…

Та Істину пізнать пора назріла,

Котру у людства злодій відібрав…

 

Творець Адама, Єву не карав,

Уява глупа Змія сотворила,

Підрізавши найпершим людям крила…

Хто, де найпершу цілину зорав,

 

В ріллю найпершу кинувши зернину

У весняну погожу теплу днину?

Хто перший з ниви урожай зібрав,

 

Платив, чи не платив комусь данину?

Хто не уздріли перших жнив стернину –

На Істину у них немає прав!..

 

 

7. На Істину у них немає прав,

Хто не пізнали істинну реальність,

Якою б не була джерел їх дальність,

І присмаки в джерелах тих приправ.

 

Всяк літописець ролю відіграв,

У текст свою вкладав відповідальність,

Не мріяв про хулу читацьку, схвальність,

Бо мало хто чого не розібрав,

 

Гортаючи писання чи трактати,

Котрих не так багацько з давніх пір

Для пильного читання і освіти…

 

Граф Ретленд не бажав відомим стати,

Писав сонети він, а не Шекспір!..

Є й у шумерів на табличках звіти…

 

 

8. Є й у шумерів на табличках звіти:

Клинопис – чи не перший алфавіт,

Що в текстах відтворив прадавній світ

І древо людства – корінці і віти?!

 

Дослідникам вдалося проявити

Терпіння розкопати родовід

Шумерів, найдревніших істин звід,

Найважливіші віхи, заповіти…

 

Шумери – вглиб на тисячі років,

Жили-були між Тігром і Євфратом.

В трактатах – ані слова про війну…

 

І в Греції у тисячах рядків

Беросом, Геродотом – не Сократом –

Описано далеку давнину…           

 

 

9. Описано далеку давнину

В сказаннях Духом хрещених пророків,

Та людство жить не хоче без пороків,

Свою не відчуваючи вину

 

За те, що не пізнали глибину

І суть йому втовкмачених уроків…

Коли до прірви кільканадцять кроків,

А людство досі вірить у ману,

 

Заражене мікробом споживання,

Земну душі паплюжачи судьбу,

В діяннях часто гірше скотиняки,

 

Пірнаючи в проблеми виживання…

Колись в Творцем назначену добу

З’явились в Межиріччі аннунаки…

 

 

10. З’явились в Межиріччі аннунаки,

В поняттях люду дикого – боги.

На Землю слали їх не за борги,

Були на них скафандри, а не фраки,

 

Всі мали неземних істот ознаки,

В кінцівках – жезли, а не батоги:

Іще не мали жодного слуги,

Поводились, як вольні гайдамаки!..

 

Адаптувавши до Землі тіла,

І розібравшись із питвом, харчами,

Аби статуру мати не худу,

 

Вершити почали Земні діла:

Працюючи і днями, і ночами,

Побудували базу Еріду…

 

 

11. Побудували базу Еріду –

Дім вдалині – і піраміди Гізи,

І Сфінкса з ликом дивної мармизи;

А ще їм тре було добуть руду,

 

Щоб платиново-срібно-золоту

Верхівку мали гори-хвилерізи,

Аби латати часові порізи,

Применшити у просторі біду:

 

Бедлам опісля вибуху Віцеї!

Збагнувши досвід катастрофи цеї,

Створить цивілізацію земну!

 

Коли запіли вранці треті півні,

Створивши шахти в Африці на півдні,

Затіяли роботу, геть трудну!..

 

12. Затіяли роботу, геть трудну –

Довбаючи глибинно-рудну масу,

Збагнули: по Програмі мало часу,

Щоб завершить задачу головну!..

 

Отож неандерталочку одну, –

Неандертальців племені окрасу, –

Не показавши з раковин прикрасу –

Хмільну їй давши випить рідину,

 

Ввели у стан, взяли яйцеклітину,

Її запліднив чільний аннунак;

Цвіли у лоні аннуначки маки;

 

В час певний – розтин живота, й дитину

Дістали!.. З неї зріс Адам-юнак –

Віщають людству клинописні знаки!..

 

 

13. Віщають людству клинописні знаки:

З’явилось згодом хлопців сім, і сім

Дівчат – безплідних! Потім дівам всім

В генетиці привили розумаки

 

Код материнства – Божої відзнаки!..

Вслід – код батьківства!.. Тож передовсім

Творцям Людини шану вознесім!

Вся людність двісті тисяч літ – служаки:

 

Жінки – кухарки, служки, матері,

І сіяли, і жали в денних вахтах,

А не гуляли в Райському Саду!..

 

Чоловіки – у штольнях шахтарі!..

Їх труд і нині у глибоких шахтах –

Мов славень аннуначому труду!..

 

 

14. Мов славень аннуначому труду –

Найперші люди, що напівбогами

Були!.. Пливе спіральними кругами

Історія!.. Цю оповідь пряду –

 

Мо, трохи темну просвічу орду,

Що ближніх щось вважає ворогами,

Між Сцилли і Харибди берегами

Пливе назустріч Божому Суду!..

 

Були творцям найперші люди рівні!

Щоб не плисти по часу навмання,

В Землі на всі питання є одвіти

 

На п’ятім, надіндукторному рівні!

І зерня, і свідомість, і знання –

Божественний дарунок людству – квіти!

 

Кода

 

 «Відому» нагадаю таїну:

Проявлення усіх світів – дискретне!

Завдання людству ставилось конкретне:

Свідомістю творить речовину!!!

 

Завдання невідоме дикуну,

Для решти теж воно чомусь секретне…

Творити геть нове, не трафаретне,

Розбудувать глибінь і вишину –

 

Вирішувалось це колись волхвами,

Здавалось не посвяченим дивами,

Здається дивом це і в наші дні –

 

Пустими паперовими словами!..

Мені б хотілось вчитись разом з вами,

Щоб буть не під конем, а на коні! 17-23.02.2023 р.

 

Всі матеріали сайту, крім тих, де явно вказано джерело даних, є власністю автора Оліфірова В.М. та захищені законом України "Про авторські та суміжні права". Використання матерiалiв дозволяється за умови посилання (для інтернет видань - гiперпосилання) на www.lifesense.com.ua з зазначенням автора.