Вінок сонетів «Витають над ГУЛАГом, Колимою»

Магістрал

 

Витають над ГУЛАГом, Колимою

Мільйони душ потрощених життів…

Що жертвами тиран сказать хотів?

Навряд чи буде відповідь прямою

 

Для тих, хто скніє неуком-Хомою

З букетом недозрілих почуттів!..

Там не один годочок просвистів,

Викошуючи людність, мов чумою!..

 

В племен первісних теж вожді були

Авторитетні, не такі, як нині:

На недолуге плем’я наплювать!..

 

Вже стільки війн над світом відгули!..

Теперішні правителі донині

Творить нездатні – ладні воювать!?

 

 

1. Витають над ГУЛАГом, Колимою

Недобрий дух, пронизливі вітри,

Ще й час від часу гримають згори

Громи над всенародною тюрмою,

 

Над в’язнями – безправною юрмою…

Є й для жінок із дітьми табори,

Де не почути сміху дітвори –

Ув’язнюють і влітку, і зимою!

 

Частіш арешти здійснюють вночі,

Клепаючи статті і довгі строки!

На люд спускають тисячі хортів, –

 

Щурів кремлівських служки-стукачі, –

Хай гинуть хлібороби і пророки,

Мільйони душ потрощених життів!..

 

 

2. Мільйони душ потрощених життів:

Істориків, письменників – еліти,

Простого люду відправляли тліти,

Здавалося, не в пекло, до чортів –

 

До зрощених системою катів,

Нездатних співчувати і жаліти –

Кремлівських можновладців сателіти…

Здавалось, рідний край осиротів

 

В Голодоморі – рік був тридцять третій…

Душителі тримали те в секреті:

Наскільки в краї зменшилось ротів!..

 

Всміхавсь вусатий дядько на портреті,

Та посмішка несла страхи і смерті!..

Що жертвами тиран сказать хотів?!

 

 

3. Що жертвами тиран сказать хотів,

Раз по раз виселяючи народи

На лона первозданної природи,

Де люд конав, бо ледве животів?!

 

Ділили люд на декілька сортів:

Всі куркулі – ті, хто колгоспів проти,

Лиш власні обробляючи городи:

Одноосібних нищити кротів!..

 

Обкладені сатрапами боргами

Ішли в ряди «народу ворогів»

Колоною, і не завжди німою…

 

Люд гнали в табори не батогами –

По волі гнаних, проклятих богів?!

Навряд чи буде відповідь прямою!..

 

 

4. Навряд чи буде відповідь прямою:

Тиранів засекречений архів

З мільйонами фіксованих гріхів!

Мільйони залишились за кормою:

 

Союзний корабель несеться тьмою

Між Сцилли і Харибди берегів

Без рятувальних шлюпок і кругів,

З кривавою під стягом бахромою!

 

Над бахромою теж кривавий стяг!..

Вивозить з Підкарпаття паротяг

В краї, де милу кличуть Фатімою,

 

Прибічників оунівських звитяг…

Настане щастя – ноги вождь простяг –

Для тих, хто скніє неуком-Хомою?!

 

 

5. Для тих, хто скніє неуком-Хомою,

Світ істин заміняють казочки,

Розкидують ілюзії гачки,

Віщун і правдосій – візир з чалмою,

 

Новини докладають кум з кумою…

Ці люди в спілкуванні – їжачки,

В серйозних справах – ледарі-жучки,

Найліпше їдло – кола з шаурмою…

 

В суспільстві Хомів – більшість? То біда

Для цілого народу і країни,

Для всіх сусідів, людства – й поготів!

 

В невігласів до всіх росте вражда,

В самих – занепад, бур’яни, руїни

З букетом недозрілих почуттів!..

 

 

6. З букетом недозрілих почуттів

Слабку людина має силу духу.

Дух зневажає лінощів задуху,

Дух прагне волі, єдності братів

 

Із сильним духом – бойових гуртів!

Не будь-яку похвалимо потугу:

Потрібна дисципліна відчайдуху

Для злету до висот, для відкриттів!..

 

Без духу люду в діях бракне тяги.

Дух потребує гарту і звитяги,

Стремління волі, міцності хребтів,

 

Дух піднімає ввись побідні стяги,

І в горах, де ходили ми, бродяги:

Там не один годочок просвистів!..

 

 

7. Там не один годочок просвистів,

Де предки відвойовували волю,

Здобувши славу Січі, Гуляйполю

Шабель могуттю і мечів, щитів,

 

Козацьким гартом, пильністю постів,

Бо звідали свободу і неволю,

А в мирні днини кланялися полю,

Допоки знову враг не налетів!..

 

А нападало ворогів без ліку!..

Козацькі герці, війни світові!..

Лишався люд без даху, із сумою…

 

Сусідку досі маємо безлику…

Знов пруться воріженьки, не нові,

Викошуючи людність, мов чумою…

 

 

8. Викошуючи людність, мов чумою,

Розв’язана сусідами війна

Так гатить по містах – аж йде луна!..

Охоплена вогненною каймою,

 

В надії не лишатися самою,

Вкраїна всипле патиків сповна

Сусідці, щоб відвадилась, чумна,

Втішалась одинокістю, корчмою,

 

Правителями, блазнями зі ЗМІ,

Чи Думою, що на єдине здатна:

Закручувати гайки кабали

 

Народу, що не при своїм умі!

Тартарія для цього геть придатна –

В племен первісних теж вожді були!..

 

 

9. В племен первісних теж вожді були,

Бо ж має хтось очолити общину,

Аби рішати справи чин по чину,

А не блукати в темряві імли.

 

Вожді свої общини берегли,

Не одягали влесливу личину,

А створювали наслідків причину –

Були далекозорі, мов орли;

 

Ростили силу, мудрість і чесноти,

Життєвий досвід в ділі і борні,

Не тратячи хвилин в балаканині,

 

Бо доказом діла є для спільноти

У ріднім краї, в дальній стороні –

Авторитетні, не такі, як нині!..

 

 

10. Авторитетні – не такі, як нині –

Письмацтву научали вчителі!

Здобутки їх в культурі немалі,

Творіння геніальні і нетлінні

 

Прославились не тільки в Україні –

У всьому світі, на усій Землі!

Повідлітали, скорбні журавлі!..

Хто й як дітей навчає в плинній днині?!

 

Чи прагне в школах вчитись дітвора?

Батьки їх учать, вчителі, смартфони?

Життя в смартфоні не намалювать!

 

В дитинства нині – нелегка пора,

Батьки – переобтяжені грифони:

На недолуге плем’я наплювать?!

 

 

11. На недолуге плем’я наплювать

Не лиш його правителю-тирану –

Й попихачам. Роботу їх старанну –

Як гнобити, ганьбити і цькувать,

 

А декотрих слабких перекувать –

Оцінить хто? Брехню багатогранну

У вченнях Маркса, Біблії, Корану

Помітим?! Злодіянь не приховать!

 

Тиранам досі мало територій,

Під себе переписаних історій?

За них мільйонів мало полягли?!

 

Забруднено вже стільки акваторій

І мізки віслюків аудиторій!..

Вже стільки війн над світом відгули!..

 

 

12. Вже стільки війн над світом відгули,

А людству ще науки мало миру!?

У всьому б людям треба знати міру!

Всі тягнем гуж, уярмлені воли!..

 

А ті, хто вже тягнути не змогли,

Наївно довіряючи кумиру,

Відправились до бога із Таймиру,

ГУЛАГу, Біломору, де пройшли

 

Згорьовані роки життя останні!..

Державний стрій жирує до цих пір,

Завдячуючи сплаченій данині!..

 

Заплутались у непростім питанні –

Державна влада благо, чи вампір –

Теперішні правителі донині!..

 

 

13. Теперішні правителі донині

Чи вчать науки займаних посад,

Щоб на Землі розквітнув Райський Сад?!

У власть не вскочиш в подраній штанині,

 

Не тільки в нас – у будь-якій країні

На крісло президентське садить зад

Не найсвітліший розум і фасад,

Та й виборці не завше безневинні!..

 

Ці люди – демос, охлос? Як узнать?

Демократичний лад, терор тиранів

На розвій духу, розуму впливать

 

Повинні, а чи ні?! Бал править знать,

Чи люди, що навчаються з екранів,

Творить нездатні, ладні воювать?!

 

 

14. Творить нездатні, ладні воювать

Лиш нелюди. А люди здатні всюди,

Долаючи бар’єри, пересуди,

Творити, захищати, розвивать

 

Себе, суспільство, світ цей пізнавать,

Щоб врешті світ не канув у Бермуди,

Бо для Землі пріоритети – люди,

І кров людську негоже проливать!

 

Земля гаптує світ новий дискретний!

У Світлі Знань пощезне лжа примар,

Наляканих закличною сурмою

 

Пізнать Порядок Світу, не секретний,

Хоч смерті тлін і табірний кошмар

Витають над ГУЛАГом, Колимою!..

 

Кода

 

Живуть і досі «вороги народу»…

Народу, чи злодійських вбивчих влад?!

Життя було у них – не шоколад,

Минуле поважали і природу,

 

Вважали за найвищу нагороду

Служіння волі, навіть без приплат!..

Це нині «патріоти» без зарплат

Не служать волі – знаєм їх породу!..

 

Міць духу бунтарів-одинаків

Наснажувала волю земляків,

А розголос – і силу патріотів,

 

В буремні дні – й відвагу вояків!

Запам’ятаймо лики маяків,

А не мармизи табірних койотів!..

Всі матеріали сайту, крім тих, де явно вказано джерело даних, є власністю автора Оліфірова В.М. та захищені законом України "Про авторські та суміжні права". Використання матерiалiв дозволяється за умови посилання (для інтернет видань - гiперпосилання) на www.lifesense.com.ua з зазначенням автора.