    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 Вінок сонетів «Гори»Магістрал
Величні і старі магніти-гори – Вітрів і часу безкінечний плин… Різноманіття зелені долин, У розпал літа, сонця медозбори…
Дуби, смереки, сосни, осокори, Рамена в голочках красунь-ялин… На павутинні трав роса перлин… Високі гори – символ непокори!..
Шуми вітрів, гірських лавин і рік, Безвітря, спокій, а ні пискне миша… На тлі небеснім – міріади зір!..
Світання… світлотінь… пташиний крик, Помалу тане передрання тиша, Без дум чіткіший макрокосму взір!..
1.Величні і старі магніти-гори! Тяжкий гірських народів гордих труд… При зливах суне з гір каміння, бруд; Густої мряки непроглядні штори…
Над прірвами – дороги-коридори, А зверху – нависання скельних груд… Намічений для сходження маршрут – Учасників походу дружні збори,
Ранковий вихід, і за кроком крок – Наближення наміченої цілі! На передишках – клацання світлин!
Душі і духу путь – новий урок, Наснаги радість в молодому тілі, Вітрів і часу безкінечний плин!..
2.Вітрів і часу безкінечний плин: Вершини Гімалаїв – біла пудра, Стихії: Сагарматха; Брахмапутра!.. Безмежна радість декількох хвилин,
Мороз і вітер в очі, сліз заслін – Урок життя дає вершина мудра: При сходженні – брахман, на спуску – шудра! Спускатися пора, вставай з колін!..
Тож завше бережи для спуску сили! Тих, хто втомивсь, на сніг безсило сіли – Стихій безжально перемеле млин!
Донизу ж хто сніги перемісили – Їх унизу порадує щосили Різноманіття зелені долин!..
3.Різноманіття зелені долин Засмоктує гірських річок вологу, Де ріки поять площину пологу Природних і насаджених рослин…
Напоїть дощик трави полонин, На товстім ґруні вилиже дорогу, Як візьме гори хмар свинець в облогу!.. Де ж вирубки на схилі видний клин,
Там корені не в змозі втримать води, – Вологою насичується ґрунт, – Змиває схил, утворює затори!..
А ранішньої тихої погоди Триває бджілок невтомимий труд У розпал літа, сонця – медозбори!..
4.У розпал літа, сонця медозбори – У бджіл гірських смачний, цілющий мед! Мед полюбляв мислитель Архімед, І чисел мудрагелі – Піфагори;
Паломники довкруж Кайласа кори… Купила б мед Туманність Андромед – За мед хай платить кошти наперед, Космічні Андромеди луїдори!..
Чарунки є там, а бджілок – нема! Весни не є в Туманності – зима, Є карлики, квазари, чорні нори…
Як мед збирать – космічні холод, тьма?! Теплом Земля багатства обійма: Дуби, смереки, сосни, осокори!..
5.Дуби, смереки, сосни, осокори… Лісничі, люди, бережіть ліси!!! Наскільки вистачає коштів, сил, Заліснюйте безлісі ще узори,
Бо не перевелись, на жаль, «мажори», Кому не до багатств лісів і сіл: Єдиний вектор їхніх всіх зусиль – Свої добром напічкати комори!..
Та хай їм – всім хапугам, татям – грець! Примножим, збережем красу казкову Степів, полів, лісів і верховин!
Гойдає пустотливий вітерець Карпатські щогли – стрункість смерекову, Рамена в голочках красунь-ялин…
6.Рамена в голочках красунь-ялин Тримають на верхах бурульки-шишки. Ходить корисно по Карпатах пішки В походах літніх плетивом стежин
До теплих, вкритих зеленню вершин… В Карпатах взимку холодненько трішки, Та не лякались холоду опришки – З них кожен був харциз, карпатський син!..
Все менше у лісах карпатських звіра, Ще є в обрядах християнська віра, В бокалах – смакота чизайських вин!..
Є в горах Божа кожному офіра… Лишилась без чужинського мундира На павутинні трав роса перлин…
7.На павутинні трав роса перлин, Пасуться табуном на лузі коні, Допоки ґедзі не жалючі, сонні… Під Косино, з глибоких свердловин
Термальні води із земних щілин Тіла людські прогріють на осонні, Прискорять в крові плин тільця червоні – Еритроцити, і від впливу глин:
В середину і зовні цінний кремній!.. Різноманіття мінеральних вод… Красоти гір наявні в різні пори!..
В епосі технократії буремній Світ гір – то світ досягнень і пригод: Високі гори – символ непокори!..
8.Високі гори – символ непокори, Та й на Говерлі в час магнітних бур Магнітні хвилі змиють з тіла дур: Немов свинцеві, важчають підбори,
А тіло просить палиці-підпори, Стає вершина – неприступний мур!.. А взимку буря з тіл дере сім шкур, Взуття перевіряє і убори!..
Бери лиш необхідне у похід: Гикнеться і надлишок, і нестача – Кому досади адресуєш крик?!
Досвідчений не стане зайвим гід, Прогноз погоди, карта і удача, Шуми вітрів, гірських лавин і рік!..
9.Шуми вітрів, гірських лавин і рік – Симфонія верхів’їв цілорічна, Різноманітна в горах різних, вічна! Мелодій гір геть невідомий вік!?
Хто мешкає в верхів’ях, трохи звик, Не так хвилює арія музична… Архітектура башт середньовічна Кавказу древній проявляє лик…
Були і в горах війни і походи… Суворов пхавсь крізь Альпи нищить люд – Царату ціль така найголовніша!..
Без війн немає між народів згоди?! Навіщо це царку чи королю: Безвітря, спокій, а ні пискне миша?..
10.Безвітря, спокій, а ні пискне миша!.. Таке бува від гір за три версти… Та знов летять вітри – прудкі хорти, Різноманітна вітрова афіша:
Для спокою у ній маленька ніша, А решта – листя осені мести; Зігнати хмар отари у гурти!.. Є у вітрів робота важливіша:
На морі розкачать дев’ятий вал; Торнадо закрутити поторочі; Нестись перед лавинами із гір;
Тайфунів завертіти карнавал!.. Лише у горах у безхмарні ночі На тлі небеснім – міріади зір!..
11.На тлі небеснім – міріади зір, На різних горах – ряд обсерваторій: Про небо купа зібраних історій – Галактик, сонць, квазарів, чорних дір!
Та мало ще досліджений ефір Студентами усіх аудиторій, Бо вченими не створений лекторій – Немає для ефіру вірних мір!..
Ефіру назва ще: торсійні хвилі, Без перешкод летять космічні милі! Ефір «сховав» Енштейн, хитрун-старик…
З ефіру кварки і автомобілі, Галактики і думи недозрілі, Світання, світлотінь, пташиний крик!..
12.Світання… світлотінь… пташиний крик… Верхи високих гір раненько – мідні І золоті! Зникає до обідні Убранство це: біліє кожен пік…
Тож ходять люди в гори рік у рік, Шукаючи скарби – багаті, бідні, Хоч не завжди їх розуміють рідні – Чому поперся в гори чоловік?!
Навіщо лізти в гори, тратить гроші?! Чом не на море, у пансіонат?! На морі трата коштів цікавіша!
Думки жінок, як завше, прехороші, Та в горах теж багацько є принад – Помалу тане передрання тиша…
13.Помалу тане передрання тиша… Проник в палатку сонячний ліхтар… На небі кілька зір лишив звіздар, Прогулянка наверх чекає піша!..
У горах атмосфера найчистіша, Для дихання це вже прекрасний дар! На морі ж вхопиш сонячний удар – Про гори думка стане зовсім інша!..
Гартується людський у горах дух, Багатша киснем кров, міцніє тіло, Душа новий для тіла пише твір!..
Не кожен йде у гори відчайдух – Ходити в гори не усім кортіло… Без дум чіткіший макрокосму взір!
14.Без дум чіткіший макрокосму взір. Думки людину забавляють зранку, Щомить уму нову сують приманку, Туди-сюди спрямовують позір,
Енергію з’їдають, мов вампір, Гудять у голові безперестанку, Щораз нову диктують забаганку, Підсовують шаблони різних вір…
Без дум стають емоції – нейтральні, Спокійні погляд, дихання, а слух Все чує, що думок глушили хори!..
Отим знання відкриються сакральні, Хто здатні чути надсвідомість, дух, Величні і старі магніти-гори!
Кода
Не всім ходити в гори – аксіома! Хтось любить море, як дельфін, бичок! Той карася підчепить на гачок, А в когось від рибалки вже судома!
Хтось при котах сидіть воліє вдома, Не всяк азартний – вполювать качок, Грибар не кожен – відшукать сморчок!.. Мандрівка в гори – акція свідома:
Потрібно чітко вивчити маршрут, Натренувати тіло – духу труд! Тренуймося із друзями в командах!
Хто ж любить частокіл міських споруд – Таких в гірські походи не беруть У мандри по Карпатах, Альпах, Андах!.. |
|
© 2026 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|