Магістрал
З пупка даються на життя роки!..
Чи можна доточити долі віку,
Аби рокам земним не знати ліку,
Щоб вимріяти плани на віки?
З легкої науковців варт руки –
Лиш тих, що не збивають з пантелику,
Не створять зі здорового каліку –
Брать кращі оздоровлення зразки!..
Здоров’я не дається автоматом –
Потрібно дух і тіло берегти,
Щоб бути молодим, міцним, здоровим!
Людини предок був колись приматом?..
Невже у розвій вплутались чорти,
Зростивши люд лінивцем гоноровим?!
1. З пупка даються на життя роки!..
Їх проживе людина – невідомо…
Тре до здоров’я ставитись свідомо:
Привчили вихователі, батьки,
Чи тренери, здоров’я мудраки,
Робити вправи в залі, чи удома!..
Не всім, щоправда тренерам відомо,
Коли хребти вже подають дзвінки
Про допомогу в зоні попереку
І в зоні комірцевій негаразд,
Як діять, щоб не скуштувати різку?!
То що тоді робити ім’яреку,
Аби в ґаздинь
було здоров’я й ґазд,
Чи можна доточити
долі віку?!
2. Чи можна доточити долі віку,
Чи може час текти в зворотній бік,
А не вперед, куди він завше тік?
Вже дехто знає цю чудову звістку,
Що розкриває таїну велику:
Прямий час має і зворотній лік,
На юний змінить зморшкуватий лик,
І виростить утрачену кінцівку!
Дискретний час відновить тіло вмить!
Якщо його закони розуміть,
То і бабусю перевтілить в дівку!..
А медицина люд слабий ярмить!..
В Творця Програмах варто діять вміть,
Аби рокам земним не знати ліку!..
3. Аби рокам земним не знати ліку,
Спинити тре безмозких карнавал:
Всіх війн смертельний братовбивчий шквал;
Усіх злочинців посадити в клітку;
Вліпить між брів безумцям чорну мітку;
Всім казнокрадам – термін на підвал:
За економік і держав розвал!..
Усіх убивць ув’язнювать довіку!..
Та досі між людьми трива борня:
Розгул релігій і багацько зброї,
Тож гинуть і цивільні, й вояки –
На Світло наступ Тьма не припиня!..
Але живі повернуться герої,
Щоб вимріяти плани на віки!..
4. Щоб вимріяти плани на віки,
Потрібно вчитись, мріяти, творити,
В єство таланти вкладені розкрити,
Їх розвивати радо, залюбки,
Не мріючи про лаврові вінки;
Побільше діять, менше говорити,
Збагнувши правду Істини – прозріти,
Нові Землі писати сторінки!
Планетні варто розуміти зміни,
Молекул обертання – різні спіни,
Яркі нового світу маяки;
Недоуків пускать повз вуха кпини,
Ще – розрізняти цінності і ціни,
З легкої науковців варт руки!..
5. З легкої науковців варт руки
Брать лиш таке, що можна взяти в руки,
Бо різні є фундаменти в науки,
Налагоджені з дійсністю зв’язки…
Тож є між науковців мастаки,
Що продають псевдонауки штуки:
Теорії і бальзамічні звуки,
Хоча самим їх впливи невтямки!
Хай управляють лиш благі спонуки
Діяннями і думами людей,
Щоб людство зберегло Земну домівку!
Щоб в мирі, щасті діти і онуки
Жили під впливом праведних ідей –
Лиш тих, що не збивають з пантелику!
6. Лиш тих, що не збивають з пантелику,
А істини потверджені речуть,
Напевне варто розуміти й чуть;
Шукать єдину Аріадни нитку,
Практичні речі для благого вжитку,
З котрими в добру вирушати в путь;
Пердбачать: куди шляхи ведуть,
Щоб не шукати папороті квітку,
А виплекать новий дискретний світ –
І в ньому зацвіте весняний квіт,
Лишень здійсни роботу невелику,
Виконуючи Бога заповіт,
І визрілі плоди осінніх віт
Не створять зі здорового каліку!..
7. Не створять зі здорового каліку
Досвідчені цілителі-майстри;
Природою зароджені дари;
Морські купання, благотворні влітку:
Подяка Сонця золотому злитку!
Зір зцілюють зелені кольори,
Судини – кремній і омега-три;
А радість зцілить душеньку-лебідку!
Торсійні хвилі з юності світлин
Тілам крізь воду вернуть молодецтво,
Розвернуть час клітинний навпаки –
Тіла хай омолодить часу плин!
Тож опануймо нескладне мистецтво
Брать кращі оздоровлення зразки!..
8.Брать кращі оздоровлення зразки
Люд научався здавна у Природи,
З часів, як зародилися народи…
Підказували небо і зірки
Шляхи, де мандрували чумаки;
Що брати для здоров’я тіл і вроди!..
Тоді ще не було поняття «моди».
Кремезніші були чоловіки,
На конях, в полі, на землі під сонцем;
Міцнішими плодилися роди
Трипільцем, галлом, скіфом і сарматом…
Був ратаєм господар, оборонцем,
Різноманітні здійснював труди –
Здоров’я не дається автоматом!..
9.Здоров’я не дається автоматом –
Його замало в ятерах аптек!
Зцілялись чим шумер, аратт, ацтек,
Пророк, обвинувачений Пілатом –
З них не один тоді був розіп’ятим…
А ще давніший – австралопітек?
Хто був їм ескулап-авторитет?!
Непізнаний тоді був ними атом,
Не те, що нині: кварк, лептон, бозон –
Заглибивсь люд в нутро світобудови:
Чи є в землян по розуму брати?!
Тоді кормили мамонт і бізон,
Був світ і небезпечним, і чудовим!
Потрібно дух і тіло берегти!..
10.Потрібно дух і тіло берегти:
Тре гартувать їх змалечку у дії!
Тренуймо їх, допоки молодії,
Аби незгоди всі перемогти,
І слабших за собою повести
До маяка розради і надії!
Які б в житті не трапились події,
Відважно зустрічать їх маєш ти!
Бувають різні виклики, звитяги –
Використовуй свій зірковий шанс,
Подій стань диригентом оркестровим –
Замайорять судьби побідні стяги!
Як правило, життя дає аванс,
Щоб бути молодим, міцним, здоровим!
11.Щоб бути
молодим, міцним, здоровим,
Замало просто мріяти, хотіть –
Чимало доведеться попотіть
Блондинкам і брюнетам чорнобровим!
Не чорно-білим фоном – кольоровим
Дорогу у майбутнє підсвітіть!
Двійник перед собою розмістіть
Зображенням об’ємно-просторовим
Лицем до себе юним, розверніть
Кругом і плавно в себе помістіть,
Порадуйтесь набутим результатом!
Життя на стежку блага поверніть,
Євангелістам вигадки простіть:
Людини предок був колись приматом...
12.Людини предок був колись приматом,
Але людей створив не тільки труд
По видобутку платинових руд:
Їм Енке – аннунак – колись був татом!
Тож згідно з першим людства атестатом
Мужів чекав метан у шахтах, бруд,
І видобуток срібнорудних груд!
А пітекантроп жіночкам був братом!..
Донині в шахтах чорні шахтарі
Вугілля на-гора дають з забою,
І предки їхні рились, мов кроти –
Невтомні аннуначі трударі,
Не вповні задоволені судьбою:
Невже у розвій вплутались чорти?!
13.Невже у розвій вплутались чорти,
Спотворивши реальність всю довкола,
Тож людство розвивається спроквола,
І не туди вимощує мости,
І не в той бік доводиться плисти,
І не тому навчає вища школа?!
Хто божого спотворив виднокола,
І сіті Тьми довкруж почав плести?
Свої грішки кладем на чорта плечі,
Бо їх несила вже тягти самим?
Богам, священним молимось коровам,
Не пам’ятаєм слів-пісень предтечі?!
Став голос надсвідомості німим,
Зростивши люд лінивцем гоноровим?!
14.Зростивши люд лінивцем гоноровим,
Ядучі пожинаємо плоди
Щоденно, навіть не вряди-годи!
Привчились вірить душам паперовим,
Місцевим і заїжджим богословам,
Розбестили чиновників, суди,
У Райські сліпо вірячи Сади,
Туманом смутку вкриті вечоровим?
То де ж обітована благодать?
Де перший Богом писаний пергамент,
Які слова в нім перші і рядки?!
А людство ще й не думає складать
Землі на зрілість випускний екзамен!?
З пупка даються на життя роки!..
Кода
Тече Життя від Альфи до Омеги,
У всього є Начало і Кінець…
І у життя людського є вінець!..
Люд не врятують Ноєві Ковчеги,
З ниток багатобарвних обереги!
Уже у вікна стукає гінець,
Прудкий Нової Ери посланець!
Його не передбачили стратеги:
Зіпаки, кликуни, орударі –
В краї ілюзій злі поводирі!
Усі обезнадіялись, та й годі!..
Йдуть зміни заплановані вгорі,
І у Землі глибинному нутрі!..
Тож будем вчитись, чи пощезнем, горді?!