    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 Вінок сонетів «Йти по життю, спілкуючись з людьми»Магістрал
Йти по життю, спілкуючись з людьми, Уквітчувати рідний край садами; Новими Землю торувать слідами, Змагаючись з пташиними крильми;
До світла прямувати од пітьми: У Рай не входять дружними рядами Релігій таємничими ходами; Приструнювать емоції, уми,
Відповідальним, щирим бути, чесним, Світогляд мать реальний, не кривий; Свідомістю Матерію ліпити!!!
Щоб світ новий дискретний зріс чудесним, Пильнуй в полях роботу, вартовий, Готуйся в світ Адарії вступити!
1. Йти по життю, спілкуючись з людьми, – А світ людей гуртується в спільноти, Де голоси звучать на різні ноти, – Найвища цінність! Є в людей доми,
Де димарі попихкують дими, Є в люду его, вади і чесноти, Рої думок, прудкіших од кінноти... Без спілкування і глухонімим
Жить неможливо, мріяти, радіти, Ані спитати напрямок, совіт, Щоб не ступати хибними слідами…
Вже змалку люблять спілкуватись діти! Навчаймо їх покращувати світ, Уквітчувати рідний край садами!
2. Уквітчувати рідний край садами Привчали нас, маленьких, вчителі Й батьки, бо ми зростали на селі, І ласували тих садків плодами –
Безгрішні Райські Єви і Адаи!.. Коли саджають діточки малі З дорослими дерева на Землі, То і Земля ряснішає родами
Людськими: мудрих трударів-творців, Майстрів талановитих і митців, Научених батьками і дідами
Потрібне вибирати між взірців, І, оминувши зваби манівців, Новими Землю торувать слідами!
3. Новими Землю торувать слідами, Розширювать пізнання рубежі Велінням духу, покликом душі, Свідомості стараннями, трудами –
Життя не варт просиджувать задами, Вдивляючись в екрани-міражі!.. В круті заносить доля віражі, Розверстими очима і ротами
Ковтаємо Реальність, геть нову, Чи боязко заплющуємо очі І хрестимося, чуючи громи?!
Допоки здатен вчитися – живу! У світ пізнання линуть є охочі, Змагаючись з пташиними крильми?
4. Змагаючись з пташиними крильми, Злетіли люди ген за небокраї, Куди не долетять пташині зграї: У космос, де не чути геть шуми.
В казках старих літали килими, І Змій-Горинич, що ширяв у Раї, Старик-Хоттабич у краї безкраї, А ще у ступах з мітлами відьми…
Хто звідав гравітації закони, Нечасто позирає на ікони: Жиє людська свідомість без тюрми…
Не застять сонця світло терикони, І не завадять відьми і дракони До світла прямувати од пітьми!
5. До світла прямувати од пітьми Чи прагне людство у поточній днині?! Яку реальність споглядаєм нині? Чи можновладцям довіряєм ми?
Не вистачає людству лиш чуми У Богом пропонованій данині? Що коїться у Нені-Україні? За Правду більшість полягти кістьми
Готова, хтось жиріє на народі: Хабарники, злодюжки-глитаї, Деінде з кишеньковими судами –
Хижацьке проглядає в їх породі!.. З часів Трипілля знають ратаї: У Рай не входять дружніми рядами!..
6. У Рай не входять дружними рядами: Не відкривають в Рай прохід церкви, Хоч як би в Рай хотіли втрапить ви, Стовбичачи церковними кутами…
У Рай частіше прагнуть вскочить дами, Бурмочучи псалми і молитви… Не водять в Рай шамани із Туви, Священики з тугими животами…
Де в люду мало знань – багацько вір: Засмоктує людей релігій вир, Заманюючи Райськими медами…
Тут мовить дехто: «Автор – бузувір!..» То може, мовець сам – бродячий звір Релігій таємничими ходами?!
7. Релігій таємничими ходами Люд плентається в рабство Божих кар. До Сонця – Світла Знань – злітав Ікар Повище відьом в ступах над хатами…
Люд ходить із натільними хрестами: З дзвіночками ганяв телят Макар… Знайомив Гоголь, хоч не був байкар, Загал читацький з хитрими чортами…
Так, світ – не хаотичний: є Творець, Він запускає Світові Програми! Про це вам не повідають псалми!
Які джерела брати за взірець, Щоб світ всіма засяяв кольорами? Приструнювать емоції, уми!..
8. Приструнювать емоції, уми Привчатись варто в будь-якому ділі, Щоб радо жить в біологічнім тілі, І рідше обливатися слізьми
У літній спеці, в холоді зими, Осібно, чи між люду у артілі… Жорсткі бувають люди, м’якотілі – Знаходять спільну мову, бо куми?
Як ставитись до дійсності серйозно? Хто розкрутив спірально всенький світ? Хто досі вертить світом величезним –
Всім варто розібратись скрупульозно: Яким тре стати? Є такий совіт: Відповідальним, щирим бути, чесним!..
9. Відповідальним, щирим бути, чесним Тре кожному – пощезне в світі лжа, Що роз’їдає люд, мов цвях іржа!.. Колись за кожним виразом словесним
В калейдоскопі світу безтілесним Зрів образ, і була в нього межа Чітка, мов лезо гострого ножа!.. За висловом сьогодні інтересним
Нечасто вірний образ виплива… Слабенькі до глашатаїв вимоги?! Душок відчутний в речі спиртовий?
Злочинцям прислуговують слова!.. Як світ крутнути з голови на ноги? Світогляд мать реальний, не кривий!
10. Світогляд мать реальний, не кривий В академічнім університеті Привчають люд. Знання ті – не затерті Про суть речей, порядок Світовий,
Про світ Земний, що твориться, новий, В котрий не всім дверцята розпростерті – На кожному навчають факультеті. Сьогодні заклад цей – передовий:
Аналогічні заклади відсутні, Як і знання про всі Творця світи! Якщо сонет читають слідопити,
Що прагнуть мать знання реальні, сутні – Провчившись, зможуть вміння досягти Свідомістю Матерію ліпити!
11. Свідомістю Матерію ліпити Уміють одиниці, а колись Жили волхви, – давно перевелись, – Вони трипільцям вміли пособити
Підводить храми, мудрі ворожбити: Поглянуть на макет, на площу – блись: З’явивсь фундамент, стіни підвелись, Щоб храм любистку зіллям окропити…
Знання волхвів утрачені?! Та ні: Тепер в новій даються площині Бажаючим – худеньким і кремезним,
У мирний час, і нині – при війні!.. Свідомо діймо в будні, вихідні, Щоб світ новий дискретний зріс чудесним!..
12. Щоб світ новий дискретний зріс чудесним, Команді в десять тисяч вчених душ Свідомістю творити тре чимдуж! Не варт буть академіком помпезним,
Щоб із завданням впоратись Небесним, Інакше люд чека холодний душ Нестерпної жари і лютих стуж Із неодмінним розладом тілесним!..
Поквапся взнати Істини, спудей, Вони – важливі, строки – термінові: Землі тре вздріти імпульс гуртовий
Спільноти підготовлених людей! Май істинні знання в діянь основі, Пильнуй в полях роботу, вартовий!
13. Пильнуй в полях роботу, вартовий, Не тільки у земних – полях ефірних! В діяннях Тесли кроків ряд невірних Ледь не згубив Програм хід віковий
В Підкам’яній Тунгузці… Світ живий, Допоки люд в програмах правомірних Не скоює діянь неоковирних, Підтримує порядок трудовий,
Тримає вектор Блага в вірних діях!.. Учись, людино, радісно твори, Щоб Гаї мир дискретний укріпити
На довгі роки, не лишень в надіях, Фарбуючи в веселки кольори, Готуйся в світ Адарії вступити!
14. Готуйся в світ Адарії вступити В здоровім тілі, вправнім, молодім, І поселитись у розумний дім, Де завше є що смачно їсти й пити,
Де все створить простіше, ніж купити! Тож у думках порядок наведім, У Гаї на парканах не сидім, Учімся, щоб на вахту заступити
В команді програмістів-розумак, Що мають досвід, хист і розуміння: Як вибирати з Гайської юрми,
Не втративши терпіння й щастя смак, Людей, що прагнуть Правдоньки проміння: Йти по Життю, спілкуючись з людьми!
Кода
Тече Земне Життя крізь дні і ночі В п’яти ефірних матричних полях. Людські життя у радощах, жалях, До мандрів, грошей і розваг охочі,
Радіють вихідним, скриплять в робочі Буремні дні: долоні в мозолях, А небо – в міжпланетних кораблях, Та чи бажають знать знання пророчі
Поденники в щоденній суєті?! Які вершини мають на меті, Чи розуміють сенс Життя уповні?
Щоб люд не опинивсь в глухім куті, Замислись: що цінніше у житті, Які знання за злото більш коштовні?! 25.08 – 13.09.2022 р.
|
|
© 2026 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|