Вінок сонетів «Краща пара»

Магістрал

 

Господь, ти підібрав мі кращу пару

Для місії моєї в цім житті!

Ти не лишив мене на самоті

Межи людського шумного базару,

 

Де люд затіяв братовбивчу свару –

Поміж людей пощезнули святі!..

Ненависть, зло царюють в їх гурті,

Кремлівського нюхнувши перегару!..

 

З ким по життю іти – не все одно!

Життя дорога, вказана судьбою,

Веде до заповітної мети!

 

Встромляй сміливо ногу в стремено,

У скачці битви завше будь собою,

Аби мети своєї досягти!

 

 

1. Господь, ти підібрав мі кращу пару

Долати пожиттєвий марафон!

Не відряджав мене ти на Афон

Шукати діву дивного загару –

 

Святу з ікони, повногруду Сару,

Що тицяє в старенький телефон;

В Одесу, де вечірній саксофон

Для кленів, лип Приморського бульвару

 

Тепленьким літнім вечором звучить,

Де ходять пари, квапляться дівиці

У стріч, чудес німім передчутті,

 

Де хочеться душею відпочить,

Щоб долю осіяли мигавиці

Для місії моєї в цім житті!

 

 

2.Для місії моєї в цім житті

Було три неподібних іпостасі,

Що визрівали у десятім класі,

Три напрями відмінні, три путі:

 

Буть вчителем в ученій правоті;

Стать кращим в ескулапів вищій расі;

Фах інженерний був тоді на часі –

Тож як не помилитися в чутті,

 

Яка з трьох найщасливіша дорога?!

Куди рушати з отчого порога,

Аби не згаять час у каятті,

 

Бо як-не-як людина не стонога?!

Хоча ми мало думали про Бога –

Ти не лишив мене на самоті!

 

 

3.Ти не лишив мене на самоті,

Владар усіх Програм земних, космічних –

В серйозних епізодах і комічних,

З тих пір, як був іще я в животі

 

У матінки: дрімав у небутті –

В границях лона вод анатомічних,

В очікуванні проявів кармічних,

Із матінкою поки що в злитті!..

 

Було там тепло, не завжди покійно:

Гули довкола віхоли зими,

Та врешті пробирався я крізь шпару

 

На Божий світ в цілому самостійно.

Були нечутні з-під небес громи

Межи людського шумного базару!..

 

 

4.Межи людського шумного базару

Я опинився, ставши школярем.

Ізнов, Творець, ти став поводарем –

Із мене вчасно замісив опару,

 

Наддавши вченню стартового пару,

Аби в науках стать плугатарем!..

Та починалось вчення букварем.

За скверний почерк раз отримав кару:

 

Червону «одиницю» – перший клас!..

Наука цікавенькою здалась,

Хоч в малюванні проявив нездару…

 

У відповідях був не перший глас…

Чи не тому і світ оцей не спас,

Де люд затіяв братовбивчу свару?!

 

 

5.Де люд затіяв братовбивчу свару,

Там вже не до життя, не до наук!..

Про те й новин траплялося не гук!

Наслав північний вітер чорну хмару,

 

Народ і не очікував удару:

Липучі сіті тихо плів павук!..

Скоріш країну взять собі до рук

Червоному кортіло комісару

 

Під гаслом з куркулями боротьби!

Та всі віки потверджують достоту:

Домовленості всі із ним – пусті!

 

Де комісари – множаться гроби!

Звір ладен нищить будь-яку істоту –

Поміж людей пощезнули святі!..

 

 

6.Поміж людей пощезнули святі,

Коли бандюків повно при кормилі!

Їм вчені і історики немилі,

Їх вироки – суворі і круті:

 

Хай згинуть і пощезнуть в забутті

Усі талановитіші і вмілі,

В словах і діях праведні і смілі!

Усім їм будуть вироки-статті!..

 

Все облаштують ніби по закону,

На вельзевула молячись ікону,

Щоб справу не пришили в забитті,

 

Мов, змії докучають Лаокону!..

Не скоро дочекаємось їх скону,

Ненависть, зло царюють в їх гурті!..

 

 

7.Ненависть, зло царюють в їх гурті,

Хто ігнорує заповіді Божі!..

Оті людці геть на людей несхожі –

По лікті руки в кровопролитті!

 

Вони уже до пекла на мості:

Загарбники, усі масонські ложі,

Бо мирно жити на Землі негожі,

Ні разу не сиділи на пості!?

 

Писалось в пріснопам’ятні епохи:

Ніяких з братовбивцями угод,

Не брать дарунки, не куплять товару,

 

Речам не довіряти анітрохи –

Для себе добиваються вигод,

Кремлівського нюхнувши перегару!..

 

 

8.Кремлівського нюхнувши перегару,

Оскаженіла суне знов орда!

Од них розруха всюди, смерть, біда!

Як відігнати нелюдів отару

 

За обрії – нахабну злу примару?

Прикласти багатенько тре труда,

Аби сусідська згинула вражда –

Для ший їх готувать тугеньку швару!

 

Не місце їм у мирі загалом!

Тре витравити варварів заразу:

У пекло скинуть на саменьке дно!

 

Імперія людців іде на злом!

До зла плекаймо на віки відразу:

З ким по життю іти – не все одно!

 

 

9.З ким по життю іти – не все одно!

Хто наші пари, побратими, друзі?

Душа із ними в радощах, в напрузі?

Не підеш з ким попало у кіно,

 

Не сядеш забивати в доміно!..

Колеги – однодумці в дружнім крузі?..

Хто ж хмарою в північно-східнім прузі

Гримить – тре розпрощатися давно

 

З безрідними злодюжками-людцями!

Немає в їх історії звитяг –

Минувшина їх встелена ганьбою!

 

Віддавна затужавіли серцями,

В них крадені історія і стяг –

Життя дорога, вказана судьбою?!

 

 

10.Життя дорога, вказана судьбою,

Не завше мальовнича і пряма,

І фурман віжки не завжди трима –

Маршрути коригуються добою!

 

Скородимо, труждаємось сівбою

Доладно, чи як горе від ума:

Посіяли, а врожаю нема,

І з поля ніц вивозити гарбою?!

 

Буває і дорідний урожай,

Якщо прикласти працю і сумління,

І у потрібнім напрямку гребти!

 

Бажання, цілі ясно виражай:

Щоденне усвідомлене стремління

Веде до заповітної мети!

 

 

11.Веде до заповітної мети

Людину інтуїція і розум!

Наперекір всім викликам і грозам

До обраної цілі треба йти,

 

Частенько не туди, де йдуть гурти –

Туди, де вільно вітровіям, грозам,

Обличчя підставляючи морозам,

В незнане прокладаючи мости!..

 

Хоча не все ще змалку зрозуміло –

На стрижень намагайся править сміло

Життєвого кораблика стерно!

 

Хоч як житейське море б не штормило –

Тримай міцніше рульове кормило,

Встромляй сміливо ногу в стремено!..

 

 

12.Встромляй сміливо ногу в стремено,

Рушай! Дух скаче з тілом навстріч вітру!

Провітри заморочену макітру!

Відчує теплий круп коня стегно!

 

Душа із тілом в скачці заодно,

Вбирає радо новизни палітру!

Унеможлив ума забаву хитру:

Штовхати мислі в темних дум багно!..

 

Радіє дух, гартуючись в гонитві

За мрією, дає дороговказ!

Коли ж покличе сурмонька до бою –

 

Зумій непереможним стать у битві,

Збагнувши силу роду і наказ:

У скачці битви завше будь собою!..

 

 

13.У скачці битви завше будь собою,

Будь істинним і в герці мирних днин,

Як іван-чай карпатських полонин

Під неба благодаттю голубою,

 

Й коли нависли хмари над тобою,

І грянув грім над обширом рівнин;

Будь чистим, як сніги гірських вершин;

Будь чесним, як належить буть герою,

 

І благородним в вихорі подій!

В здобутках регулярність май і міру,

Учись пізнать, розвинуть, берегти

 

Себе і світ! На благо людства дій,

Май актуальні мрії, цілі, віру,

Аби мети своєї досягти!

 

 

14.Аби мети своєї досягти,

Замало мріять в бездіяльній ліні,

В смартфонних іграх в юнім поколінні

Потрібне важко в голови втовкти:

 

Про що попало буде юнь верзти,

Аби не заважали гратись нині!..

Які знання зростуть у юній зміні,

Хто укоротить в їх знаннях хвости?

 

Як виховать не однорідну масу,

А лідерів, спеціалістів квіт?

Чи досить лиш учительського дару?!

 

А скільки тре зусиль потратить, часу,

Щоб якнайкраще пізнавати світ –

Господь, ти підібрав ми кращу пару!

 

Кода

 

Довіритись якому чоловіку?

Де відшукати люблячу жону,

Якщо не королеву, то княжну?!

І як пройти на вірність перевірку?!

 

Як підібрати парі вірну мірку,

Щоб не волать: «Не згодна? Прожену!»

Вона ж сичить: «Втечеш – наздожену!..»

Як в злагоді і мирі жить довіку,

 

Проживши в парі, – скрипка і смичок, –

Здорових народити діточок,

Як в казці – довго жити, разом вмерти?!

 

В цім ділі не поможе первачок:

Ум варто зачинити на гачок,

Шукайте серцем Божої оферти!..

Всі матеріали сайту, крім тих, де явно вказано джерело даних, є власністю автора Оліфірова В.М. та захищені законом України "Про авторські та суміжні права". Використання матерiалiв дозволяється за умови посилання (для інтернет видань - гiперпосилання) на www.lifesense.com.ua з зазначенням автора.