Вінок сонетів «Лжа»

Магістрал

 

Коли скінчить вже людством править лжа?

В чортополоху теж є сім’я, квіти…

В людськім єстві іще живі «совіти»?!

То що тверезо мислить заважа?

 

В союзі в люду серце і душа,

І розум з духом, щоб благоговіти?!

В шовки зелені уберуться віти,

Та правда на борню не поспіша?

 

Міркує: перестріть би ненароком

Підступну лжу з її бридким пороком,

Аби загнать лжі зло на пекла дно?!

 

Хай гибіє, добите вічним строком?!

На те не треба навіть буть пророком,

Щоб знати: де зродилося воно!..

 

 

1.Коли скінчить вже людством править лжа

Із війнами, розрухою, смертями?!

Коли народи прийдуть вже до тями?!

Хто волі, самостійності лиша?!

 

Є в люду честі, совісті межа,

Що хибними не дасть піти путями?!

Та лжа полює з сітями-снастями

На душі, мізки, спритна, мов лівша!

 

Чи правдоньку вважає люд шульгою?!

Мо, правда, кривда – ігрища ума?

Лиш в Істини всі праведні одвіти!

 

Вінком сонетів душеньки погою,

Крім в кого вже душа глухоніма!..

В чортополоху теж є сім’я, квіти…

 

 

2.В чортополоху теж є сім’я, квіти,

Росте на пустирях і без води,

А коло мальв, троянд ще походи,

Аби запрагли щемно рожевіти!..

 

Хто з Єви прагне люду лжу привити?

Душевна лінь доводить до біди,

Душі ж і духу праведні труди

Людині помагають міць розвити

 

У творчій праці, іноді – в борні,

Коли заброди в рідній стороні,

Прабатьківські забувши заповіти,

 

Шукають заробітки у війні,

По випаленій бродячи стерні!..

В людськім єстві іще живі «совіти»?!

 

 

3.В людськім єстві іще живі «совіти»…

Старенькі заздрять молодій ході,

Пригадують: «Були ми молоді,

Та рано довелося посивіти –

 

У Вітчизняну!..» – І тепер «привіти»

Летять в снарядах, мінах!.. Та тверді

Бійці Вітчизни мають на меті

Мов гниду, вражу нечисть розчавити,

 

Що експортує на Донбас рашизм,

Осетії принісши, Придністров’ю

Наругу!.. Гад несхожий на вужа,

 

Що війнами відроджує фашизм

І смерть з багатотисячною кров’ю!..

То що тверезо мислить заважа?!

 

 

4.То що тверезо мислить заважа?!

Ще голови тримають кріпко в’язи,

Міцні хребти і витривалі м’язи,

Що ж роз’їдає мізки, мов парша?!

 

Кремлівська, і не тільки їх, «лапша»?!

В новинах лжею випечені фрази –

Потік інформаційної зарази!..

Той, хто таємно воєн хід ріша,

 

Хай знає: все таємне стане явним,

Яким не був би лжі глашатай вправним!..

Та роз’їдає мізки лжі іржа,

 

Гундосена прокляттям «православним»!..

Щоб світ уздріть реальним, – не уявним, –

В союзі в люду серце і душа!

 

 

5.В союзі в люду серце і душа,

Коли Любов і згода між батьками,

Якщо жінки в ладу з чоловіками!..

В світи дитятко з лона вируша

 

Спочатку голе, босе, без гроша,

Серцями обігріте і руками

Батьківськими – отак було віками!..

Тож ницому задаймо відкоша,

 

Ростім діток у злагоді й Любові,

Авторитетним будьмо їм взірцем,

Щоб гідними були в їх діях звіти!

 

Плекаймо мудрість в думці, дії, слові

В стосунках з дитинчатком-вітерцем,

І розум з духом, щоб благоговіти!..

 

 

6.І розум з духом, – щоб благоговіти, –

Варт подружити з тілом і умом!

В умі думки куйовдяться притьмом –

Роками ум привчають до освіти,

 

Але уму далеко до просвіти!..

Що для ума являється гальмом?!

Ум ледь дисциплінується письмом,

Все ж од думок неважко осовіти!..

 

Думки, що денно крутяться в умі,

Повинні люди фільтрувать самі,

Лишаючи перлини-самоцвіти –

 

Не те, що нудно пропагують ЗМІ!...

Хай зір і ум воскреснуть по зимі:

В шовки зелені уберуться віти!..

 

 

7.В шовки зелені уберуться віти!..

По тому, як прогріється рілля,

Зазеленіють рунами поля…

Снігам розталим береги живити

 

В Карпатах любо – землю оновити!..

Трембіти в горах чути звіддаля…

В садах засніжить квітами гілля,

І час новітні викарбує міти!..

 

А поки що святитель Миколай

Крокує в горах висрібленим плаєм,

Позаду Мавпа скаче антраша –

 

Морозить сніг!.. Коза, брехню долай!

Не ти – то ми гуртом її здолаєм!..

Та правда на борню не поспіша…

 

 

8.Та правда на борню не поспіша,

Бо правди не буває в абсолюті!

Вона – й в Любові, і в хижацькій люті,

Коли смолу розпечену з ковша

 

В горлянку ллють… Є правда й в алкаша,

У бедуїна верхи на верблюді…

Вона – не в переможному салюті!..

На власну правду рідко хто зважа…

 

Бува, шукають правду й детективи,

І людоньки зневірені прості,

Хоч часто результат вилазить боком…

 

Чи є в людей на правду перспективи,

Де лжа стоїть у правди на путі,

Чекає: перестріне ненароком?!

 

 

9.Чекає: перестріне ненароком

Хтось долю, – власну місію, – однак

Частенько оминає віщий знак!..

Невдахи обкладаються оброком!..

 

Лиш ті, хто йдуть до цілі мірним кроком, –

Чи літній муж, чи впевнений юнак,

Чи колектив, чи вправний одинак, –

Долаючи бар’єри не наскоком,

 

Якщо ці цілі – благо для людей,

Природи, а не зло чужих ідей –

Досягнення все ліпші з кожним роком,

 

Поради серця чутно із грудей –

Здолають ті, мов велетень Антей,

Підступну лжу з її бридким пороком!..

 

 

10.Підступну лжу з її бридким пороком

Плекають ті, у кому совість спить,

Хто гідність, честь запрагли в злі втопить,

Для кого це не виявилось шоком,

 

Хто дружбу, вірність, не моргнувши оком,

В ділах негідних встигли розгубить,

Ті, хто й Любов сподобились убить,

Понехтувавши даним Їй зароком!..

 

Любов не купиш, як би не хотів!!!

І совість не очистиш покаянням,

Якщо вона – під чоботом рядно!

 

Не знайдеш дружбу між нових гуртів!..

Оцінку дай своїм словам, діянням,

Аби загнать лжі зло на пекла дно!..

 

 

11.Аби загнать лжі зло на пекла дно,

Тре розібратись спершу з пеклом, раєм!..

Релігію собі не вибираєм –

Це не квиток у будь-яке кіно!..

 

Релігії з’явилися давно,

Багацько їх вита над рідним краєм!..

Та навіть в мить, коли враз помираєм,

Холонучому тілу все одно,

 

Які над ним виконують обряди,

Чи плаче, чи регочеться рідня,

Яким могила вкриється нагробком!..

 

Загробного життя живем заради???

Про рай і пекло Вчення – суть дурня!

Хай гибіє, добите вічним строком!..

 

 

12.Хай гибіє, добите вічним строком,

Все те, що лживий зрощує посів!

Омани релігійних голосів

Відкинь – йде інформація потоком:

 

В ній еммером, еаром, еароком

І еароном часточки часів

Зовуться, що Матерії засів

Одвіку творять! Поцікавсь наробком:

 

Реальності Ученню присвяти

Хоч рік, щоб світло Істини найти!

Релігії ж займаються заробком!..

 

Міркуй: чим може душеньку спасти

Розп’яття – срібні на цепах хрести?!

На те не треба навіть буть пророком!..

 

 

13.На те не треба навіть буть пророком,

Аби відчути: в лаврі – вражий дух!

Не там, де мощі у печер ряду

В строю – а там, де ризою-шлафроком

 

Прикрився той, хто мізки вражим соком

Напоює, всіваючи вражду:

Під московитську гопкає дуду

Із диригентом – куцим недоробком…

 

Козацький Дух за пруг прославив Січ!..

Трипілля Дух являє диво віще!..

Срібнив дух амазонок стремено!..

 

Дух переможе лжу – про це тут річ!

З корінням Духу познайомся ближче,

Щоб знати: де зродилося воно?!

 

 

14.Щоб знати: де зродилося воно, –

Людське життя, із радістю, жалями,

Землі, світів, – фарбуймо білі плями!

Їх розміри – не з макове зерно!..

 

Куди поділось «Ноєве судно»?

Що криється під «темними» полями?..

Хтось платить «інформаторам» рублями,

Хтось – доларами, правду під сукно

 

Сховавши…Тож фільтруй усе, що сіті

З інформаційних тралячи боліт,

У мізки ллють – по вінця вже діжа!

 

Багацько що цікавого є в світі!..

В серцях лишить вінок сонетів слід,

Коли скінчить вже людством править лжа?!   17.12.2015 р.

Всі матеріали сайту, крім тих, де явно вказано джерело даних, є власністю автора Оліфірова В.М. та захищені законом України "Про авторські та суміжні права". Використання матерiалiв дозволяється за умови посилання (для інтернет видань - гiперпосилання) на www.lifesense.com.ua з зазначенням автора.