Вінок сонетів «Народжується в серці ода сміху»

Магістрал

 

Народжується в серці ода сміху.

Сміятись, надірвавши живота –

Задача в плинній днині непроста:

Причин замало відчувати втіху.

 

Потрібно дати раду горю, лиху.

Немає лиха в чорного кота,

Смолистого від вух і до хвоста –

Ганяє здобич в мишачу проріху!..

 

Сміються, хоч нечасто, віслюки,

Роззявивши, мов у дантиста, пасті,

А решті не до сміху, хоч ти плач!

 

Веселу пісню піли колобки,

Та стрілась їм біда рудої масті!..

Збагнули пізно: круглий – не калач!..

 

 

1. Народжується в серці ода сміху.

Регочучи, позбудешся думок,

Як в жовтий дім не сплавлять під шумок,

Хоч і немає в реготі огріху!..

 

Думки в уми, мов горобці під стріху,

Шугають шпарко, доки чуб не змок!

Рій дум би зачинити на замок,

Спочуть душі і серця пісню тиху!..

 

Стрічаються у сонячній весні

Гурти дівчат, молодиків веселі –

Регочуть, розтуляючи уста!

 

Сміються люди іноді вві сні…

Забавно на високій каруселі

Сміятись, надірвавши живота!

 

 

2. Сміятись, надірвавши живота

Траплялось на концертах гумористів

Із жартів і реприз, подвійних змістів,

Коли цвіла казенщина густа

 

І лозунгів величних…простота…

Прихильна доля не до всіх артистів –

Жарт не до всіх доходив комуністів,

У декого з них в душах – пустота…

 

Вже два століття людям різні –ізми

На зір лаштують вправно скельця, призми,

А результат – безвольна сліпота!

 

Ці -ізми – рудименти, атавізми

Історії!.. Турнуть всі алогізми –

Задача в плинній днині непроста!..

 

 

3. Задача в плинній днині непроста:

Явити людству істинну реальність,

Свідомість розвивати і ментальність,

Світ будувати з чистого листа,

 

Озеленяти села і міста!

Збагнувши технократії фатальність,

Дублюючи Творцеву геніальність,

Вловивши напрям Божого перста,

 

Опанувавши світові програми,

Примножить операторів ряди,

Аби пройти щорічну вдало віху!

 

Без цього людство множить власні драми,

Намарне продукуючи труди!

Причин замало відчувати втіху!..

 

 

4. Причин замало відчувати втіху,

Коли в країну пруться дикуни,

Примножуючи згарища війни!..

Робота є десантнику, морпіху,

 

Артилеристу серед літа й снігу –

Одвішувать відчутні стусани

Всім дикунам, що лізуть з далини,

Задавши їм зворотній напрям бігу!

 

Ач, на дорогу вибрались криву!

Не побіжать – поляжуть у траву,

Всіх знищимо, посадимо в хурдигу,

 

І відбудуєм кращу, геть нову

Державу, не у сні, а наяву:

Потрібно дати раду горю, лиху!..

 

 

5. Потрібно дати раду горю, лиху,

Емоціям, розбурханим думкам,

Натрудженим хребтам, ногам, рукам!

Для мозку підшукаймо мудру книгу,

 

Є користь і в волоському горіху.

Емоціям – сполоханим пташкам,

Додаймо світла, серця маякам,

І розтопімо в душах вмерзлу кригу,

 

На менти зупинивши плин думок!

Думки живуть своїм життям – без тіла!

В спокійного без дум глава пуста,

 

Зупинений невпинних дум шумок –

Емоція всіляка відлетіла!..

Немає лиха в чорного кота…

 

 

6.Немає лиха в чорного кота,

Нема проблем і в котика рудого,

Грайливого мурзилки молодого,

Як є у мисці їжа-смакота,

 

Хазяйчина турбота, доброта;

Вловить можливість пацюка худого –

Для іграшки, який наїдок з того;

І є підстилка теплого кута!..

 

В селі котів прогулянки – свобідні

Між кішечок, і трапези обідні –

Хвостом вихляння, ніжна воркота!..

 

В містах коти кастровані – не бідні,

Та не почуєш нявкання побідні

Смолистого від вух і до хвоста!..

 

 

7. Смолистого від вух і до хвоста

Химерив Гоголь для Вакули чорта.

У чорта – не фотогенічна морда,

Наїдок ліпший – чорна блекота,

 

Погода ждана – віхола, сльота…

Є й поміж люду бісова когорта,

Зарозуміла, войовнича, горда.

Життя чортів – безцільна самота,

 

Отож, буває, казяться од жиру,

Видумують напасті для людей

На кшталт столітніх воєн чи бліцкригу!

 

Їм непотрібен сталий розвій миру,

Їх розмаїття капосних ідей

Ганяє здобич в мишачу проріху!..

 

 

8. Ганяє здобич в мишачу проріху

Усяк, хто ладен вірить брехунам,

Улесливим речам їх, стусанам,

Ще слухать люблять бабу-Бабариху

 

З гаданнями; чиновника-баригу…

Вже трапились Афганістан, В’єтнам,

Завдячуючи владним чабанам!..

Ворожа рать, подібно печенігу,

 

Насунулась аж від Уральських гір,

А за Уралом вже жовтіє раса…

Лягають штабелями мертв’яки,

 

Хоч денно і вночі лютує звір,

Та тане, никне окупантів маса:

Сміються, хоч нечасто, віслюки!..

 

 

9. Сміються, хоч нечасто, віслюки,

Бо розуміють: є дурніші люди:

Жінки шпигують силіконом груди,

Чи зменшують дієтами боки…

 

Батокс цар коле в зморщечки щоки,

Тестостерон сує в усі усюди…

За срібник ближніх продають іуди,

А ті релігій роздають байки!..

 

Хтось продає на Місяці ділянки,

Готує експедиції на Марс,

Та вже не молоткасті і серпасті!

 

Мо, десь уже готуються селянки

Потрапити у цей космічний фарс,

Роззявивши, мов у дантиста, пасті?!

 

 

10. Роззявивши, мов у дантиста, пасті,

Горлають кандидати із трибун,

Аби зібрати виборців табун,

А кандидати – співаки горласті,

 

Стараються пробитися у власті,

І кожен з них – улесливий трибун,

Хоч і не Нотр-Дамський він горбун,

Та спец в майбутнім розквіті і щасті!

 

Є найтихіші, то – багатії,

Скромняги мільйонери, мільярдери,

В фінансах кожен – видатний діяч,

 

І не обов’язково глитаї,

Грабіжники, злочинці, шкуродери!...

А решті не до сміху, хоч ти плач!..

 

 

11. А решті не до сміху, хоч ти плач –

Хто плин життя міняє на зарплату,

Щоденно чеше голову кудлату –

Доходів, часу вільного шукач…

 

Хтось в безнадії смокче спотикач,

Згубивши мрію-місію крилату…

Стареньким – не потрапить би в палату

Медичну: тре звідтіль тікать навскач!..

 

Народ в смартфонах втупився в новини:

Нема хороших навіть половини,

Та українці – геть не слабаки!

 

Багато хто мандрує без провини,

Батьківської позбувшись пуповини…

Веселу пісню піли колобки!..

 

 

12. Веселу пісню піли колобки,

Як швидко утекли від діда, баби!..

У молоді тепер великі зваби,

Багацько що юнацтву невтямки –

 

Багатообіцяючі ростки

В екранах зирять світові масштаби:

Вчепились у смартфони, наче краби!..

Успішними не стануть простаки –

 

Без волі, дисципліни, розпорядку

В науці, спорті виграшів нема!

Граніт науки гризтимуть зубасті!

 

І для тілес робити варт зарядку!..

В танок пускались миші крадькома,

Та стрілась їм біда рудої масті!..

 

 

13. Та стрілась їм біда рудої масті –

Летять ракети, бомби з висоти,

Горять лікарні, школи, дитсади –

Ці обстріли рашистів вельми часті:

 

Війну гібридну смертної напасті

Придумали, аби вряди-годи

На тих напасти, хто не жде біди,

І іншої в убивць немає страсті,

 

Ніж постріляти вволю, невпопад,

Погрожуючи армією, флотом –

На сцену дутий вибрався силач!

 

Коли страшна війна піде на спад?!

Хто хтіли й стали круглим ідіотом,

Збагнули пізно: круглий – не калач!..

 

 

14. Збагнули пізно: круглий – не калач,

Не тільки колобки та ідіоти,

Ще дурники – в кругленькій банці шпроти…

Для люду час – учитель і…пернач,

 

Тож люд од часу – боязкий втікач!

Історія ж – байки і анекдоти!..

Бува, один працює до нудоти,

Якщо спеціаліст, а не шмаркач!..

 

Що ж, іншої нема альтернативи:

Все людство на Землі – одна рідня!

Подібне марафонському забігу

 

Людське життя – спортивні нормативи!..

Хай в кожної і в кожного щодня

Народжується в серці ода сміху!

 

Кода

 

Зробився врешті блазень президентом

І головнокомандувачем військ,

Кудись подівши свій квартальний лиск!

Згадав, як мріяв стать юриспрудентом,

 

Коли ще безшабашним був студентом?

Чи з півночі почув щурячий писк,

І вирішив: будь-що тримати тиск,

І стати унікальним претендентом

 

На роль Наполеона номер два,

Щоб прею подавилася Москва,

Затіявши війнушку на пів світу!..

 

Загарбників не вивезе крива!

Московію покриє трин-трава,

Царка засудять і придворну свиту!

Всі матеріали сайту, крім тих, де явно вказано джерело даних, є власністю автора Оліфірова В.М. та захищені законом України "Про авторські та суміжні права". Використання матерiалiв дозволяється за умови посилання (для інтернет видань - гiперпосилання) на www.lifesense.com.ua з зазначенням автора.