Вінок сонетів «Обмеження, свободи вічна сага»

Вінок сонетів «Обмеження, свободи вічна сага»

 

Магістрал

 

Обмеження, свободи вічна сага,

Неписані обов’язки, права –

Між ними все життя людське трива:

Є вибору в людини перевага!

 

Куди щомить спрямована увага –

Туди тече енергія жива!

Для чого у людини голова?

Думок у ній щоденна бродить брага…

 

Про щось щомиті думати, чи ні?

Промовчати, про щось проговорити?

Щоб аналізувати в тілі біль?

 

Літать думками у височині,

Матерію свідомістю творити –

Ото і є людини вища ціль!

 

 

1. Обмеження свободи вічна сага

Сприймається як виклик? Як біда?

Свободи мало, як кума – нужда!..

В пустелі несвобода – вічна спрага:

 

В оазу вірить мандрівний бродяга!..

З-за пруга налетить лиха орда,             

А з нею – несвободи череда,

Тоді свобода – боротьба, звитяга

 

За право жити на своїй землі,

Хліба всівати і збирати збіжжя,

Прамовою дідів ректи слова!..

 

Дістались нам свободи немалі

Від пращурів, а не од зарубіжжя,

Неписані обов’язки, права!..

 

 

2. Неписані обов’язки, права –

Дві грані Богом даної свободи,

Хоч декому здається: антиподи,

Мов перше – то відбуча трудова,

 

Права ж – солодкі мрії, мов халва…

Обов’язки – то не завжди доходи,

В правах частенько не буває згоди –

Чия повинна бути булава?..

 

Виписуєм інструкції, закони,

В що віримо – малюємо ікони:

На Божі сподіваємось дива?..

 

Всі люди – різні, добре, що не клони!

Знання чи віра: дія чи поклони –

Між ними все життя людське трива!..

 

 

3. Між ними все життя людське трива:

Між датами народження і смерті!

Що дано людям у земній оферті?

Учитись все життя – не рік, не два,

 

Програмувати – справа не нова –

Нові світи, що обіч розпростерті:

На ділі пересвідчитись в безсмерті!

Ця справа – колективна, хорова:

 

За базу взявши істинний світогляд,

На благо видозмінювати світ!

Світів програмування – не розвага:

 

Не вибачить Творець нас за недогляд –

Земля вже вимагає в людства звіт!..

Є вибору в людини перевага!

 

 

4. Є вибору в людини перевага:

Гребти на стрижень, чи на бережку

На сонечку дрімать на моріжку…

Гребців скоріше золотить засмага

 

Під розвівання золотого стяга!

Круті пороги, течію пружку

Долати треба навстріч маяку

До моря! В човні кожен – не нетяга:

 

Освічений, досвідчений моряк,

Команда бачить, де блищить маяк!

На бережку споглядачів ватага, –

 

Розніжених лінивців-забіяк, –

І досі не второпає ніяк:

Куди щомить спрямована увага?!

 

 

5. Куди щомить спрямована увага,

Туди й мандрує денний рій думок.

Їх важко зачинити на замок…

Шугають, мовби білочка-летяга,

 

Пронизуючи простір, ніби шпага,

Допоки ім’ярека теремок

Ума-життя земного не умовк,

Не повезла на цвинтар колимага!..

 

Навряд відомо толком, звідкіля

Думки беруться набридати денно,

Коли людина зранку ожива?..

 

Торсійні ретранслюють їх поля,

Куди літають думи – достеменно

Туди тече енергія жива!..

 

 

6. Туди тече енергія жива

Щомиті, щосекунди, щохвилини,

Де тре життя підтримувати плини!

Бринить енергій струм, як тятива,

 

Мов чумакова пісня степова:

Енергії обводнюють цілини,

Сповняють порожнини і мілини.

Проява їх дискретно-хвильова

 

Давно поіменована ефіром.

Наповнена ефірним плинним виром

Свідомості структура польова.

 

Аби людина знов не стала звіром,

Науку б цю опанувати миром:

Для чого у людини голова?!

 

 

7. Для чого у людини голова?

В ній череп – резонуюча антена.

Нічна робота є в антени й денна,

Чутливість слухова і зорова.

 

А що волосся голову вкрива,

То забавка й гребінка повсякденна,

Була б лишень свідомість не злиденна,

Над взором усвідомленим брова!..

 

В пігмеїв голова, щоб пити, їсти,

Вони таки у дечому праві…

З глибин черпає думи мозку драга

 

Земних, небесних – древніх «свіжих» істин…

Копаються специ у голові –

Думок у ній щоденна бродить брага?..

 

 

8.Думок у ній щоденна бродить брага –

У ноосфері, мізки ловлять їх,

Сприймаючи частенько за своїх.

До вечора від ранку ум-бродяга

 

Доказує, який він роботяга!

Таке бува верзе – і сміх, і гріх!

Стрибає ум за розум, вище стріх,

До ігор у смартфоні давня тяга –

 

То мабуть з головою щось не так…

Якщо ще й голова не дружить з тілом, –

Розгардіяш в нейронній гущині, –

 

Слабий її хазяїн, чи бідак…

Міцним ум прагне видаватись тилом:

Про щось щомиті думати!.. Чи ні?

 

 

9. Про щось щомиті думати, чи ні –

Навряд чи постає таке питання?!

Думки-пташки, вітаючи світання,

Щебечуть залюбки у вишині,

 

Чи вужиками в мозку глибині,

Допоки не настане мить остання,

Відтворюють шипіння, щебетання

Головоносіям у плиннім дні…

 

Міркує люд не тільки головою –

Скрізь, де нейронів плетиво густе,

Аби знайоме словом відтворити…

 

Ум швендяє частенько без конвою,

Але питання зовсім не пусте:

Промовчати, про щось проговорити?

 

 

10. Промовчати, про щось проговорити?

Думками проектуєм майбуття –

Аби творилось щасне, до пуття,

Або оригінальне щось відкрити.

 

Хтось мислями природу хтів скорити,

Аби дарів настачить, як сміття,

Грабастав все до самозабуття,

Але Природу дзуськи одурити!

 

Земля – Природа-Матінка – жива!

Тож марне набивать собі кишені,

З Землею варт ділити хліб і сіль,

 

То й будуть хлібодарними жнива!..

У мозку головному є мішені,

Щоб аналізувати в тілі біль…

 

 

11. Щоб аналізувати в тілі біль,

Головоньці думок авжеж не треба!

Біль відчувати мозку є потреба –

Нудоту, голод, холод, жар і хміль

 

Опісля тризни, іменин, весіль!..

Вгорі – Людина, унизу – амеба…

Задумано так по Програмі неба

Для здійснення Людиною зусиль

 

По розвитку свідомості людської,

Спільноти підготовлення мирської

Для виконання дій у множині

 

В Земних полях – задачі не вузької!..

Не личить нам дрімати в супокої,

Літать думками у височині…

 

 

12. Літать думками у височині,

Якщо не дано, як Ікару, крила

Людині!.. Так Природа нас створила,

Аби сягнуть в висоти визначні

 

Свідомістю, та не на однині –

Спільнотою, котра секрет розкрила

Премудрості найвищого мірила,

Бо людство все пливе в однім човні!..

 

Ще на одній планеті, на Віцеї,

Жила цивілізація колись!

Тепер від неї – лиш метеорити:

 

Від випадку немає панацеї!..

Тож чи віцеїв прагнення збулись:

Матерію свідомістю творити?!

 

 

13. Матерію свідомістю творити

З четвертим рівнем Матінки-Землі

Уміли лиш волхви – не королі?..

Величні мали храми габарити –

 

Трипілля прикрашали колорити;

Моделі їх знаходимо малі…

Уміння ті розтанули в імлі?

Секрети їх сподобимось розкрити?!

 

Творити здатних в нинішній добі

Матерію свідомістю замало:

З’являється в долонях нізвідкіль

 

Корунд, кулон чи…персик! Далебі,

Отак творить хорошого чимало –

Ото і є людини вища ціль!

 

 

14. Ото і є людини вища ціль –

Буть Програмістом у Творця Програмах,

Применшувати збитки в світу драмах

Природних, і від мізків божевіль,

 

Бо на Землі Життя – не водевіль!..

Взаємодіять варто у хірамах,

А не строчить в фейсбуках, телеграмах,

Підварюючи мозковий кисіль…

 

Обмежувать безцільні трати часу,

Буть вільним в благотворності завжди –

Знання потрібні, дії і відвага!

 

Земля чекає на критичну масу

Свідомості: хай множаться труди –

Обмеження, свободи вічна сага!..

 

Кода

 

Творити благо вольність є безмежна,

В безмозких тяга є чинити зле…

Їх світу ошелешити б, але

Потуга світу шкурно-обережна:

 

Кому потрібна сильна, незалежна?..

Дитя в стрілялки грається мале,

Ковтає пепсі, лиже крем-брюле,

А підросте – освіта неналежна

 

І шал пропагандистських процедур

Токсичний в юних мізках сіє дур,

Дрючки криваві тицяє їм в руки!..

 

Для зцілення між декількох мікстур:

Просвіта світових літератур,

Про світ Природи істинність науки!    20.11. – 4.12.2023 р.

Всі матеріали сайту, крім тих, де явно вказано джерело даних, є власністю автора Оліфірова В.М. та захищені законом України "Про авторські та суміжні права". Використання матерiалiв дозволяється за умови посилання (для інтернет видань - гiперпосилання) на www.lifesense.com.ua з зазначенням автора.