    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 Вінок сонетів «Трипілля»Магістрал
Трудна сонцепоклонницька доба: Трипілля, Кукутень… Великі води… Відходить Льодовик… Тяжкі походи… Сухого для житла б найти горба…
Вловити б рибу, вишукать гриба… Іще не знали колеса, підводи… Не вимощені ще дороги, броди, Немає ще ні Бога, ні раба!..
Ведичні Сходу ще відсутні тексти, Зароджується мова і пісні, Птахи, дерева, звірі – вже тотеми…
Відсутні в слові мовленім підтексти, Всі страви переважно ще пісні… Карбуються нетлінних слів лексеми!..
1.Трудна сонцепоклонницька доба: Безлюдних ще багацько територій, Котрі почав залюднювати орій, А Льодовик неквапно відступа…
Щодня за виживання боротьба… Немає мов – не писано історій!.. Здоровим легше, а людині хворій Даються важче праця і ходьба!..
Роди воліють обживатись сполом. Житло – курінь, печера, хата-зруб. Для зрубу тре витесувати колоди,
Розміщувать хатини ліпше колом… Тож орій – землероб і лісоруб: Трипілля, Кукутень… Великі води…
2.Трипілля, Кукутень… Великі води Рай-дерево несуть і райських птиць – Колись гурти співали молодиць Уявлення про створення Природи:
Дійшли три сині птиці врешті згоди, Як оснувати Світ, бо Світу – ніц! Лиш синє море без пругів, границь!.. Урнули вглиб, і винесли зі споду
Камінчик золотий – став Панич-Сонце, Камінчик срібний – світла Панна-Місяць, А золотий пісок – Звіздочок сходи…
Допіру люд не втямить: Всесвіт – що це? І в Антарктиді вже котрий місяць Відходить Льодовик!.. Тяжкі походи…
3.Відходить Льодовик… Тяжкі походи… Та врешті орій приручив коня!.. В обійсті – волик, птиця і свиня, Довкола двору – ліси-загороди.
Воли поля вже орють і городи, Рілля радіє зерню в світлі дня!.. Овець кошару пес охороня, Траву щипають кози край господи…
Зелене руно – всіяні поля, Під зиму – сіто, на новеє літо, Курчаток водить квочечка ряба…
Годує людність Матінка-Земля! Площин ще доста водами залито – Сухого для житла б найти горба!..
4.Сухого для житла б найти горба! Землі під Сонцем підсихають плеса… Вже мудрий орій витесав колеса, Ним перша вже змайстрована гарба!
На тік дотягне нею віл снопа. В’язала сніп жона довготелеса З піснями – їх підсліджував Колесса, В піснях прадавніх – радість і журба!..
У оріїв з’являлась перша мова, Для мови мислей образи – основа, Та мова – спілкування, ворожба,
З сусідами і рідними розмова… Дум тиша – необхідність світанкова: Вловити б рибу, вишукать гриба…
5.Вловити б рибу, вишукать гриба, Куну забити, веприка чи тура – Міцна була у орія статура, Й жона була у нього не слаба:
Чи в полі по весні велась сівба, Чи побілити хату – верхотура; Заслабли діти – бабина мікстура: На току сніп – до поту молотьба!..
У оріїв дружини – вірні Лади, Помічники – і доні, і сини, І в праці жваві, й водять хороводи
Для користі і радощів громади!.. Були ж такі часи, коли вони Іще не знали колеса, підводи!..
6.Іще не знали колеса, підводи, А вже була у хаті-зрубі піч! Узимку гріла хату день і ніч, Осінньої, весінньої погоди –
Льодистого відлуння прохолоди, І менше лою тратилось для свіч… Тепліли в хатніх вирази облич, Як щойно з печі хліб пашів навпроти,
Бо сіялись пшениця і жита, Хліб пікся на щодень і на свята Для споживання і для насолоди –
Хліб цілували радісні вуста! Та в оріїв ще доля непроста: Не вимощені ще дороги, броди!..
7.Не вимощені ще дороги, броди – Став орій мандрувать в нові світи: Змогли пелазги в Грецію дійти; До Тигру і Євфрату тихоходи
Дійшли шумери; хетів верховоди У Азію Малу вели гурти; До Індії зуміли добрести На конях крізь Тибету перешкоди
Мандрівники Славути берегів – В Пенджаб ростки Рігведи і санскриту З Трипілля допровадила судьба!
Із пряниками йшли, без батогів, Бо душу мали щиру і відкриту: Немає ще ні Бога, ні раба!..
8.Немає ще ні Бога, ні раба, Є посуд, розмальований майстерно: Пан-Сонце, Панна-Місяць, дощик, зерно, Що оріям вирощують хліба;
Рай-дерево: дуб, сосна чи верба!.. У далях посуд виглядав модерно, У кожному малюнку характерно Ряд образів трипільських проступа
В Яншао, Дао, Ведах і санскриті, У гетитів, етрусків словесах, В місцеві убираючись контексти…
Споріднення іще не всі розкриті, Є витоки й в писемних чудесах!.. Ведичні Сходу ще відсутні тексти…
9.Ведичні Сходу ще відсутні тексти, Є віра страху в міць природних сил, Є мідь і бронза в протоміст і сіл, Релігії не створені і секти,
В народностей – відмінні діалекти… Багацько денно тратиться зусиль: Переробити треба купу діл!.. Волхви нові підказують проекти
Могили Кам’яної: хто куди Гуртується знайомитись зі світом, Зібрати необхідне у весні,
На конях, пішки топчучи сліди, В далекі мандри вирушати літом – Зароджується мова і пісні!..
10.Зароджується мова і пісні, Співають Доброводи, Косенівка, Веселий Кут, Тальянки, Небелівка, У Майданецькім хори голосні!..
Співців слова і голоси ясні, Записує їх генетична «плівка», Аби співалась крізь віки гаївка, Минуле перенісши в плинні дні!..
На посуді малюнки, вишиванки, Опішня, писанкарство – глибина Проникнення у образи, фонеми,
В мистецтво перевтілені серпанки!.. Душа людини в світі не одна: Птахи, дерева, звірі – вже тотеми…
11.Птахи, дерева, звірі – вже тотеми, Є храми, заклинання у слов’ян, На храмах – роги, знаки інь і ян!.. Карпатських гір блаваті діадеми
Підсвічують овець кошари, ферми, Дощами ллються на поля селян, Веселками вітаючи краян, Пробуджуючи вдосвіта від дреми…
Небесну Браму одімкнуть ключі Ярила, й Землю – вийдуть орачі Орати галом поле для Авести,
Аби всівали мудрі сіячі Слова в рядочки: блискітки-мечі! Відсутні в слові мовленім підтексти!
12.Відсутні в слові мовленім підтексти: Весна, птах, поле, дівчина, краса, Вода, ніч, море, плавати, роса – Слова етруски взяли в мандри, хети!
В санскриті, Ведах слів оцих «секрети»: Меч, кінь у текстах, свято воскреса, Вогонь, Земля і золота яса!.. На глеках мандрували танців жести,
Дощ, Сонце, Місяць, зерно зірочок, В жінок фігурках – ромб із зерням в лоні, Тотеми – змії, вужики лісні…
Тотем рогатий – золотий бичок… Майбутня одіж – у коноплях, льоні!.. Всі страви переважно ще пісні…
13.Всі страви переважно ще пісні, У кашах, кулежі – горох і просо, Супи сьорбають рідні безголосо… А жиру небагато у зерні,
Хіба що зрідка – сало, здір свині, Отож ніхто в роду не крутить носом! Рідня радіє свинок опоросам – Як і тепер – в трипільській давнині!..
В річках, лісах достатньо риби, звіра. Хоча й тотем, та все ж поживний звір! Гаптуються прамови ближні теми:
Сім’я; рільництво; хата; Небо; віра; Ремесла; живність; мандри; пісня; двір – Карбуються нетлінних слів лексеми!..
14.Карбуються нетлінних слів лексеми: Плуг золотий у чистім полі; пан; Гребти; орати; сіять зерно; лан… З трипільських зерен визріли поеми,
Аби збагнули врешті: хто ми?! Де ми? Розвіяли Історії туман, Аби її писав не бусурман, Утворюючи з Істини проблеми!..
Ми на своїй прабатьківській землі, Тисячолітніх коренів ми гілля, А незнання минувшини – ганьба!
Нам не указ – царки чи москалі: Є заповіти оріїв Трипілля – Трудна сонцепоклонницька доба!
Кода
Тринадцять тисяч літ без Атлантиди… Були в атлантів люди в ролі слуг – Розумності поменше і заслуг?! З тих пір атланти і каріатиди
Підтримують фронтони…Присвятити Поему б їм, як острів оре плуг, А на плато – духмяний в квітах луг… Та головного б нам не пропустити:
З’явилися в районах дев’яти Земних знов люди – обживать світи, Червоно-чорношкірі, жовті, білі…
Світ пізнавать, розвинуть, берегти В Творця програмах! Чільної мети Тримались наші предки у Трипіллі!.. 20-26.03.2024 р. |
|
© 2026 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|