Звіт – перш за все, для себе: зафіксувати основні штрихи на майбутнє.

Викладу з точки зору поведінки власних: духу, тіла, розуму і ума.

Коли Євген Уткін, президент холдингу «KM Core», http://www.kmcore.com, зателефонував наприкінці серпня і запропонував пробігти марафон в Греції 31 жовтня, на честь 20-річчя корпорації і 2500-річчя пробігу першого вояка-марафонця, моє єство відгукнулося приблизно так:

дух на хвильку остовпів, потім – зрадів! Чому зрадів? Певно, згадав пробіг десятилітньої давності, коли в жовтні 2000 року ми теж командою долали трасу від еллінського селища Марафон до Афін. Команда «КМ-2000» – ось вона перед стартом:

 

Справа наліво: Сергеєв Анатолій, Уткін Михайло, Уткін Євген, Сєдов Володимир, Мандрикін Олександр і автор.

 

Оскільки мені ніколи до того не доводилося бігати дистанції, довші за 10 км, то підготовка до марафону-2000 була більш-менш нормальною: влітку побував на Кавказі, з початку вересня почав бігати по 30 хвилин, потім – годину, півтори, дві .. так до трьох з половиною, і десь за два тижні до відльоту ми пробігли до Пущі-Водиці і назад, що склало близько 40 км.

Тоді, в Греції, вдалось пробігти дистанцію за 4 години 12 з лишком хвилин, і запам’яталось це отак:

 

Вірш 444

 

Марафонський, присвячується товаришам команди

„Квазар-Мікро – 2000”: Уткіну Євгену,

Уткіну Михайлу, Сєдову Володимиру,

Сергеєву Анатолію, Мандрикіну Олександру

 

Ніколи не забуду марафону,

У Греції трьохтисячний забіг:

Шість тисяч юних і старечих ніг!

У розпалі осіннього сезону

 

Із селища малого – Марафона

В Афіни по Елладі шлях проліг,

І кожен з траси не зійшов, добіг

До древнього підкови-стадіону,

 

І тим себе – не інших – переміг!

Добігли всі: той, хто спочить приліг

На теплий шовк зеленого газону;

 

Хто повертавсь, сказати сину зміг

Три слова одкровення головних;

І син, пізнавши радість невимовну;

 

І той, хто трохи ногу не вберіг;

Хто знав в Елладі більш за нас доріг –

Усі здолали трасу перегону!

 

Була ця траса, певно, не з складних:

Розважливий і нешвидкий розбіг,

Аби розбурхать кров і лімфу сонну,

 

Оливи, Сонце, радість, піт і сміх,

Терпіння, воля, й духу злет в усіх

Під Небеса над храмом Парфенона!

 

Після того марафону не доводилось мені бігати навіть десяти кілометрів, хіба що пробіги під каштанами Києва на 5 км змушували трішки потрусити тілом по стадіону. Отож тіло на нову пропозицію відгукнулося скрипом: потребують укріплення короткі м’язи попереково-крижового відділу хребта, та й вищих зон. Ум підтакнув тілу, а розум, поміркувавши, пропозицію таки сприйняв, бо підказав: ти ж був на Кавказі цього літа, як і тоді, зайшов на дві вершини Ельбрусу, тож готуйся!!!

 

 

Підготовка почалася 29 серпня годинною пробіжкою, з 19-35 до 20-35.  В 21-30 пульс 100 (тіло захвилювалося!), 22-15 пульс 64, наступного ранку пульс 54, хребці поправляю, дискомфорт у потилиці.

31 серпня бігав з 20-20 до 21-40, в 21-50 пульс 77, в 24-00 пульс 87, зранку – 56. На останніх двох кругах стадіону глибокий м’яз лівої литки злегка поболював. 3-4 вересня в Криму пробував бігати, м’яз лівої литки поболював. Спочатку подумав, що просто м’яз втомився, «забився». Але коли біль не пройшов ні через тиждень, ні згодом – зрозумів, що надірвалися м’язи і вени. Діагноз підтвердила цілителька Лариса Іванівна. Бігати з тромбом в нозі – небезпека тромбоемболії. Терміново почав «розсмоктувати» тромби троксевазином та числовим рядом 4814543. За тиждень тромб розсмоктався, біль у м’язі поступово зник. Почав щоранку крутити педалі велотренажера хвилин 10-15, пару разів пройшовся-пробігся по стадіону дві-три години. Двічі пробігся, а в основному пройшовся від дому до лісу і до річки Ірпінь і назад (близько 25 км) за 3 год 40 хв., причому вдруге – за тиждень перед відльотом. А ще за три тижні до старту праве коліно викинуло коника: після прогріву правої ноги в гарячій воді від ступні до коліна під час контрастної процедури наступного ранку при присіданні коліно раптом почало видавати подвійний безболісний хрускіт так голосно, ніби  в суглобі перемелювалися меніски! І так – при кожному присіданні,  протягом тижня і більше! Напевно, перегрів синовіальну рідину в суглобі – от вона загусла, і колінний суглоб почав клацати, нижче коліна – легке больове відчуття.

Ото й уся «підготовка» до марафону!

На рівні мікробіологічному тіло годував кальцієм+магнієм, мультивітамінними комплексами Dayly та DoubleX (впереміжку), Омегою-3, протеїновим порошком, мультикаротином та часником – для чистки судин.

Ще, за сім днів до старту, почав споживати суспензовані гелі для підсилення організму: вранці – для серця і судин, в обід – потужний набір 200 антиоксидантів, перед вечерею – гель для відновлення суглобів і хрящів. Больові відчуття під правим коліном зникли, серце відновлювало пульс після велотренажера швидко.

Отож дух мій споглядав на оці потуги-митарства-старання тіла і підхльостував, спонукав його до дії, а розум настановляв:

 

Сонет 2384

 

Кому, як не собі цим носа втру?!

Пробігти чи пройти – не все одно!

Щодня даю команду тілу: «Но!»

Біологічне ж тіло скиглить: «Тпру!!!»

 

Що ж, марафон хіба що кенгуру

Проскаче легко!.. Тіло ж бо, воно,

Хоч пам’ята, як бігало давно –

Минулих миль не змитися тавру –

 

Та десять літ минули, ніби рік!

Хоч з нас ніхто ще віком – не старик,

Варт милі набігати геть усім,

 

Щоб стадіон почув побідний крик!..

Тож ватажок наш недарма прорік:

«До фінішу нестримний дух несім!»        30.09.2010 р.

 

Дехто із знайомих, хто був в курсі справ, підтримували мене (щиро вдячний їм!), дехто категорично відмовляв від авантюри (їм – особливо вдячний!). Отож згодом одній із знайомих, що впала в депресію, а більше собі – котрий без краплини депресії ледь стурбовано «готувався» до пробігу, висловив отаке побажання у формі ронделя:

 

До пані Лідії Руденко

 

Хай дух Ваш тіло споглядає збоку

І висновки робити не спішить!

Дарма, що швидше час вперед біжить –

Гоніть з душі депресію глибоку,

 

Бо зміни світу вже помітні оку:

Ми в цю епоху вибирали жить!

Хай дух Ваш тіло споглядає збоку

І висновки робити не спішить!

 

Дух забезпечить вивіреність кроку,

Думками вже не зможете грішить!

Крім нас, Землі майбутнє Бог вершить,

Тож проженім з умів своїх мороку!

 

Хай дух Ваш тіло споглядає збоку!                   10.10.2010 р.

 

І от 29 жовтня ми летимо в Афіни, а дух мої тіло і ум споглядає збоку!

Наш спонсор і натхненник цієї спортивної «авантюри» – Євген Уткін – вже в Греції з сім’єю. Перед поселенням до готелю реєструємось, наші стартові номери – в шостій тисячі, а всього десь близько 12,5 тисяч атлетів має стартувати! В літаку знайомимося зі спортсменкою з Рівного, пані Світланою, що прибіжить на фініш третьою серед жінок!

Прогулюємось по білому місту - Афінах, в центрі міста височіє Лікавітос:

 

     

 

Увечері в п’ятницю піднімаємось на гірку Лікавітос, до храму Георгія-Побідоносця, ставимо свічі за здравіє. Вітряно, голова поболює, хоча давно вже не боліла - тіло досі пручається...

 

       

 

Ставлю свічку ще й за упокій покійних родичів моїх, з площадки перед храмом бажаю всім афінянам і гостям доброго здоров’я, миру, злагоди, всім атлетам – подолати трасу!

         В суботу зранку при сонечку мандруємо до Акрополя і недавно відкритого археологічного музею.

 

Колони римського храму нашіптують прекрасну погоду!

 

    А Михайло нашіптує молодшому брату Володі: пробіжиш!

 

Акрополь нас теж благословляє сонечком:

 

 

 

А на цьому історичному стадіоні будемо фінішувати:

 

 

Під вечір трамвайчиком мандруємо із Сашею Мандрикіним (www.mandr.in.ua) до Егейського моря:

 

       

температура води – більше 20 градусів! Тіло розслабилося, продрижало на березі проти лагідного сонечка не від холоду, а про всяк випадок, і ніби оновилося!

Спав години зо три, о другій ночі прокинувся, розтер ноги, але заснути не вдалося, отак і дрімав до 4-30, коли вже пора було вставати, готуватися до сніданку і йти з півгодини до місця посадки в автобуси.    

Автобуси почали вивозити бігунів до старту з половини шостої. Ми виїхали близько шостої. Мої четверо – дух, розум, тіло, ум – заспокоєні, але не сонні! Приїхали до Марафону, до старту ще дві години. Старт намічено о дев’ятій. Сонечко почало пригрівати. Перевдяглися, здали речі в кульках на машини, зайняли місце в своєму секторі по кольору номерів. 

 

 

Подумки звертаюсь до Янголів – Хранителя і Спасителя – з проханням допомогти пробігти трасу.

 І от – стартуємо, вслід за групою лідерів!

 

         Сонет 2393

 

Дванадцять з лишком тисяч на дорозі,

На майках – різнобарвні кольори,

І вертоліт «знімає» всіх згори!

Стартують профі – перші, хто в пролозі

 

Дистанцію здолать найшвидше в змозі!..

Еллади люди з дітьми й прапори

Кортеж вітають теплої пори!

Біжить команда й наша, не в обозі,

 

Тож хай Побідоносець всім і Біг

Здолати помагають цей забіг!

Звичайно, помагали й тренування,

 

Хоч в кожного був свій обставин збіг!..

Все ж кожен з нас до фінішу добіг –

Підвищив міру духу пізнавання!              31.10.2010 р.

 

Почали бігти купно, згодом – кожен в своєму темпі. Толя Сергеєв біг поряд з Володею Уткіним,

 

   

підтримував його морально і порадами: як не як, у Володі це перший в житті марафон! Саша Мандрикін і Женя Уткін теж трималися певний час пліч-о-пліч.

 

   

Та й ми з Михайлом Уткіним

 

добігали до 5-го кілометра разом, і до 20-го теж.

Перші десять кілометрів пробіг без особливих негараздів: два кроки вдих, чотири – видих. Так само здолав ще десять кілометрів, загалом за дві години.

Висмоктав гель-енергетик, що брав із собою – принаймні за півгодини має спрацювати. Наступні вісім кілометрів доводилось разів зо три зупинятися, підправляти поперекові хребці. Дихання – два кроки вдих, три кроки, а на підйомах два – видих. Почали попікати середні пальці правої ноги, хоча не від натирання, а оскільки нервовий канал, що веде до них, був давно вже «зацікавлений». Ворушив ними, спробував продихувати праву ногу через п’ятку і до тімені – не полегшало. Почав вдихати навпаки – через тім’я, видихати через праву ступню – помогло!.. Певно, ці 28 кілометрів допомагав бігти Янгол-Хранитель!

Далі зовнішні бокові групи м’язів лівої ноги почали затискатися до судом вище і нижче коліна, і в литці, де була травма – таки проґавив зміщення в попереку і крижах! Тож Янгол-Спаситель змусив тіло перейти на ходьбу. Пробував з часом бігти – судоми, йти – нормально. Отак отак підбігав-йшов майже до фінішу.

Обабіч дороги вздовж траси нас тепло вітали місцеві жителі, дітлахи, підбадьорювали, кричали «Браво!». Це додавало сили і радості духу, але не лівій нозі!.. На тротуарі після 35-го кілометра двом бігунам лікарі надавали невідкладну допомогу, одному з них ставили крапельницю. З дванадцяти з половиною тисяч заявлених учасників вийшли на старт і дісталися фінішу близько 10300 атлетів.

Десь метрів за 400 до стадіону, де дорога спускалася крутенько вниз, мій дух присоромив тіло: мовляв, хоч підтюпцем, але забіжи на стадіон, ледацюго!!! Підтюпцем тіло підбігти згодилось, ноги – зокрема теж…

Щасливі, радісні миті – вибігати на підкову-стадіон, кричачи глядачам: «I love all of you!!!» (Я люблю усіх вас!». Ось і фініш, нарешті:

 

Глядачі вітають атлетів, що з різними мінами на обличчях фінішують!!!

 

Загалом здолав дистанцію отак (дивись сайт http://ww.athensclassicmarathon.gr/Marathon/IFrameResults.aspx?pagenb=98190):

Bib: 6621
Athlete: OLIFIROV VIKTOR

                                                           Це вже мої коментарі і примітки:

Marathon Course Profile

 

І цього разу вся наша команда добігла до фінішу! Найшвидший час команди: 4:22:02 год, «найспокійніший»: 5:40:17 год.

 

    Наймолодший член команди - Володя Уткін.

Гадаю, всі власним результатом задоволені! Окрім мене, непідготовленого…Це – P.S. духу і розуму…

 

Сонет 2394

 

На марафоні нас чекало літо!

Егейське море ніжило тіла…

Народ повідкладав мирські діла:

Забігу дух в пружні тіла налито!..

 

Ми пам’ятаєм, як було коли то:

Еллада вперше сил нам додала

В двохтисячнім!.. Не вибила з сідла

Нікого траса й нині! Хай пролито

 

Немало поту: бігли на межі

Можливого, чи ні, та не чужі –

Знайомі краєвиди нас стрічали,

 

І сльози на останнім віражі

В очах іскрились!.. Дальші рубежі

Ми спільно на майбутнє намічали!          31.10.2010 р.

 

Дійсно, ввечері в ресторанчику під тости про майбуття і за здравіє ми намічали плани на майбутнє і ще раз від душі щиро дякували Жені Уткіну за таку щасливу «авантюру»!

 

   

До нових стартів, друзі!

 

1.     До наступних марафонів варто готуватися заздалегідь, більш цілеспрямовано і серйозно! М’язи короткі, прямі і косі, вподовж хребта і таза – тренувати, зміцнювати!

2.     Суспензовані гелі допомогли пробігти дві третини траси і пройти решту без напруження суглобів і серця, розсмоктування молочної кислоти у м’язах пройшло за дві доби повністю, зокрема завдяки самомасажам, гелю-антиоксиданту, бані. Продовжити вживати принаймні ще місяця півтора! Перед стартами додати гелі протеїнові та мультивітамінні, на пробіг взяти гель енергетичний! Хто зацікавиться гелями - звертайтеся, проконсультую!

3.     Дай Боже здоров’я усім нам на многая літа і на нові старти!